Рішення № 92241865, 15.10.2020, Середино-Будський районний суд Сумської області

СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 590/817/20

Номер провадження 2/586/121/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м.Середина-Буда

Середино-Будський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Ситайла О.І.,

за участю секретаря судового засідання Спиридонова А.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Середина-Буда без фіксування технічними засобами згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №590/817/20 за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, заступник начальника Ямпільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Палас Ольга Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 12.06.2019, який зареєстровано в реєстрі за №4556, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 у сумі 91624,67 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 12.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис №4556 про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 у сумі 91624,67 грн.

Як стверджує позивач, йому стало відомо про наявність вищевказаного виконавчого напису наприкінці серпня 2019 року, коли на адресу Регіональної філії «Придніпровська залізниця», де він працює, надійшла постанова від 07.08.2019, винесена заступником начальника Ямпільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Палас Ольгою Миколаївною про звернення стягнення на його дохід в рахунок погашення боргу в сумі 91624,67 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки приватний нотаріус вчинив дану нотаріальну дію за відсутності доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором та не перевірив безспірність нарахованої заборгованості. Заборгованість, нарахована АТ «Ідея Банк», на думку позивача, не є безспірною, адже останній вважає, що нарахування плати (комісії) за обслуговування кредиту суперечить положенням ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», через відсутність детального розрахунку заборгованості неможливо встановити правомірність нарахування пені, а також нотаріусом до суми, яка підлягає стягненню, були безпідставно включені витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.

Ухвалою Середино-Будського районного суду Сумської області від 06.08.2020 за заявою позивача було забезпечено позов останнього шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., зареєстрованого в реєстрі 12.06.2019 за №4556.

Згідно з наданим відповідачем відзивом на позовну заяву, останній позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим, натомість виконавчий напис, вчинений 12.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. №4556 таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню. Свої доводи обґрунтовує тим, що, по-перше, позивач був повідомлений про наявну заборгованість, її розмір та складові частини, а також попереджений про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, на підтвердження чого долучив до відзиву відповідні копії документів. По-друге, на спростування доводів позивача з приводу нарахованої заборгованості за кредитним договором повідомив, що даний договір був укладений під час дії Закону України «Про споживче кредитування», який передбачає плату (комісію) за обслуговування кредиту, та крім цього, відповідач надав нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, в яких відображено порядок обчислення заборгованості за вказаним кредитним договором протягом всього періоду її утворення, у тому числі і розмір пені. Відповідач також вважає, що приватний нотаріус правомірно справив плату за вчинення виконавчого напису, оскільки це передбачене Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Позивач, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги не підтримує та наполягає на відмові в їх задоволенні.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Третя особа заступник начальника Ямпільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Палас О.М. у судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутності, проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.06.2018 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був укладений кредитний договір №Z06.00401.004054629 /а.с.12-14/.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 12.06.2019 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №4556, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 у сумі 91624,67 грн. /а.с.4/.

Заступником начальника Ямпільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Палас О.М. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №4556, виданого 12.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 91624,67 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження серїі ВП №59652000 від 26.07.2020 /а.с.16-17/.

Заступником начальника Ямпільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Палас О.М. 07.08.2020 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату за місцем роботи ОСОБА_1 /а.с.19-20/.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадку і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником, нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржинку. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.

На підтвердження спливу тридцятиденного строку з моменту надіслання відповідачем повідомлення – письмової вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань АТ «Ідея Банк» надав засвідчені копії наступних документів: вимоги АТ «Ідея Банк» про усунення порушень кредитних зобов`язань разом із довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором від 02.05.2019 №12.4.2/Z06.00401.00405469, список згрупованих поштових відправлень від 08.05.2019, список згрупованих поштових відправлень цінних листів, опису вкладення в цінний лист від 08.05.2019, квитанції №215600426655 про надання послуг поштового зв`язку про відправлення вимоги від 08.05.2019 /а.с.115-121/.

Отже, позивач був повідомлений про наявність в нього заборгованості за кредитним договором, її розміру і розрахунку, та попереджений про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса у випадку її непогашення у тридцятиденний строк з дня направлення відповідної вимоги. Банк надав документи, які містять відмітку поштового відділення зв`язку про відправлення вимоги цінним листом на вказану в кредитному договорі адресу позивача, тобто належним чином повідомив останнього та виконав вимоги для вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вище наведене повністю спростовує доводи позивача про неотримання ним вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань перед вчиненням виконавчого напису нотаріуса, що оскаржується, а твердження останнього про те, що отримання вимоги боржником підтверджується його підписом на зазначеному документі, не передбачене чинним законодавством України. Таким чином, безспірність заборгованості в даній частині не є обґрунтованою.

Позивач, наголошуючи на тому, що заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, не є безспірною, в позовній заяві посилається на положення ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного Банку України від 10.05.2017 №168, в порушення яких відповідач встановив у зазначеному договорі плату за обслуговування кредиту банком. Умова ж договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні даного закону, є нікчемною.

Закон України «Про споживче кредитування» був прийнятий 15.11.2016 на заміну ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулювала правовідносини у сфері споживчого кредитування, набрав чинності 10.06.2017. Припис п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Кредитний договір №Z06.00401.004054629 був укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Акціонерним товариством «Ідея Банк» 25.06.2018, тобто під час дії вищезазначеного Закону. Крім цього на момент укладення зазначеного договору 10.06.2017 втратили чинність Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, на заміну були прийняті нові – Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою правління НБУ від 08.06.2017 №49, які набрали чинності 10.06.2017, згідно яких до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, належать проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.

Аналізуючи зміст постанови Верховного Суду України у справі №6-1746цс16 від 16.11.2016, на яку посилається позивач, можна дійти висновку, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, якщо в кредитному договорі буде встановлено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту та зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються споживачеві.

В кредитному договорі №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 (п.1.11) наведений перелік послуг обслуговування кредиту, за які передбачається плата, а саме: за надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку /а.с.12/.

Зважаючи на викладене вбачається, що на момент укладення кредитного договору №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування умови, що передбачають сплату споживачами комісії за обслуговування кредиту, а також те, що даним кредитним договором передбачено конкретний перелік послуг, які надаються позичальнику, отже плата (комісія) за обслуговування кредиту нараховується законно та підлягає сплаті позичальником. Крім цього, підписавши даний договір, позивач погодився з усіма його умовами та підтвердив, що вся наведена в ньому інформація є йому зрозумілою та він погоджується з нею.

Отже, безспірність заборгованості в частині незаконно нарахованій пені відповідачем є необґрунтованою, оскільки позивач в своїх доводах посилається на нормативно-правові акти, які на момент укладення кредитного договору втратили чинність, та станом на момент вчинення спірного виконавчого напису №4556 від 12.06.2019 п.1.11 кредитного договору №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 не оспорював.

Також необґрунтованим є твердження позивача про те, що нарахований відповідачем розмір пені не є безспірним, оскільки через відсутність детального розрахунку заборгованості неможливо встановити її складові та строк, за який вона нарахована. Відповідно до п.3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 №1172.

Нотаріус під час вчинення виконавчого напису здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питання права, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду України по справі №6-158цс15 від 20.05.2015 та по справі №127/15911/17від 25.07.2018.

Окрім того, відповідач надав позивачеві довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018, видану АТ «Ідея Банк» станом на 02.05.2019, а також детальний розрахунок заборгованості за вказаним договором, який відображає порядок обчислення заборгованості за кредитним договором протягом всього періоду її утворення, у тому числі і розмір пені /а.с.116, 123 -124/.

Необґрунтованою є також позиція позивача про безпідставність включення до суми боргу витрат нотаріуса, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1900 грн., оскільки можливість стягнення таких витрат шляхом їх включення до розміру безспірної заборгованості за виконавчим написом законом не передбачена.

З виконавчого напису нотаріуса №4556 від 12.06.2019 вбачається, що до суми заборгованості за кредитним договором №Z06.00401.004054629 від 25.06.2018 включена плата за вчинення виконавчого напису в розмірі 1900 грн. /а.с.4/.

Відповідно до п.3 глави 16 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою. Згідно п.4 вищезазначеної глави даного Порядку виконавчий напис має містити: розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Сума державного мита, сплаченого відповідачем за вчинення виконавчого напису, цілком правомірно включена в розмір заборгованості за даним виконавчим листом.

Враховуючи вищевикладене, суд при вирішенні даного спору, перевіривши доводи боржника в повному обсязі, дійшов наступного висновку.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, обов`язок доводити суду наявність спору з приводу наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором покладено саме на боржника, який в даному випадку є позивачем по справі.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не надав суду відповідних доказів на підтвердження викладеного. Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості перед відповідачем за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована йому до стягнення.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, а тому виконавчий напис вчинено у відповідності із чинним законодавством України.

Крім того, підставами для позову про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконання повністю чи частково, або про повернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса можуть бути виключно: відсутність у боржника реального боргу або наявність меншого боргу, ніж зазначено у виконавчому написі, відсутність права звернення на предмет іпотеки для задоволення його вимоги за кредитним договором, неправильність визначення кредитором суми заборгованості та іншої відповідальності боржника, щодо стягнення якої вчинений виконавчий напис.

Відповідно до ч.9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Суд вважає, що слід скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали суду від 06.08.2020 у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, зареєстрованого в реєстрі 12.06.2019 за №4556, про стягнення грошових коштів у розмірі 91624,67 грн. на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк».

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, заступник начальника Ямпільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Палас Ольга Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Середино-Будського районного суду Сумської області від 06.08.2020.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя О. І. Ситайло