Ухвала суду № 92241591, 12.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

12 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/13318/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача Зарицької Г.В.,

представника відповідача Осадчук К.О.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №234 від 31 березня 2020 року "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 16.02.2016 №35".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про що внесено запис до протоколу судового засідання.

Третьою особою ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не є публічно-правовим, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Позивач та його представник заперечували проти закриття провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір виник у зв`язку із прийняттям суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, яке, на їх думку, прийнято незаконно, а тому даний спір є публічно-правовим.

Представник відповідача при вирішенні клопотання про закриття провадження у справі покладається на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №234 від 31 березня 2020 року, яким було скасовано пункт 4 додатка 1 розпорядження голови облдержадміністрації від 16.02.2016 №35.

Пунктом 4 переліку, передбаченого додатком 1 до розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року №35 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 0,18 га сіножаті із земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району із кадастровим номером 1822080900:05:000:1310.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №296/5781/18 від 25.03.2016, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04.03.2020, визнано незаконним та скасовано розпорядження від 16 лютого 2016 року №35 голови Житомирської обласної державної адміністрації в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 площею 0,18 га строком на 49 років із кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Слід зазначити, що позов у вказаній справі подано ОСОБА_2 , який зазначав, що видачею оспорюваних розпоряджень були порушені його права як власника земельної ділянки розташованої в тому ж масиві, що і орендована співвідповідачем. Розпорядження, на переконання позивача та його представника, узаконили дії ОСОБА_1 щодо захоплення дороги, яка веде до ділянки позивача та тим самим з`єднали ділянку ОСОБА_1 з берегом річки Вива.

Приймаючи рішення, суд, серед іншого вказав, що аналіз у сукупності усіх матеріалів дає достатні підстави для тверджень, що ОСОБА_1 , маючи на меті отримати в оренду спірну земельну ділянку при виготовленні документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для отримання в оренду надала недостовірні документи, які не містять дороги, що проходить між ділянкою з кадастровим номером 1822080900:05:000:1215 та річкою Віва. В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, будучи достеменно обізнаною про наявні обмеження у використанні орендованої земельної ділянки, як такої, яка проходить в прибережній захисній смузі огородила її. Такий перебіг подій свідчить, на переконання суду, на свідоме нехтування законодавством України, що регулює земельні відносини задля задоволення особистих потреб.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні та вказано у оскаржуваному розпорядженні №234 від 31 березня 2020 року, його прийнято на виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області у справі №296/5781/18 від 25.03.2016.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем подано даний позов з метою поновлення її права користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,18 га сіножаті із земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району із кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, тобто дана справа стосується земельних правовідносин.

При цьому, управлінські дії суб`єкта владних повноважень (оспорюване розпорядження) спрямовані на припинення цивільних прав фізичної особи (припинення права користування земельною ділянкою).

Крім того, судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки третьої особи - ОСОБА_2 , оскільки, як зазначалось, судом у справі №296/5781/18 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаною про наявні обмеження у використанні орендованої земельної ділянки, як такої, яка проходить в прибережній захисній смузі огородила її. При цьому, як зазначила третя особа ОСОБА_2 , в результаті таких неправомірних дій позивача, його позбавлено доступу до орендованої ним земельної ділянки.

Зазначене свідчить про наявність спору, який має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права позивача щодо орендованої нею земельної ділянки.

Частиною першою статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №305/216/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16.

Враховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, управлінські дії суб`єкта владних повноважень, які оскаржуються, спрямовані на припинення цивільних прав фізичної особи, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому клопотання третьої особи ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі №240/13318/20.

Роз`яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складено 16.10.2020

Суддя Л.А.Шуляк