Рішення № 92241590, 15.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/7155/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в зарахуванні ОСОБА_1 в страховий стаж і заробітну плату за серпень-вересень 2011 року і перерахуванні пенсії неправомірною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж період роботи весь серпень місяць 2011 року і 6 (шість) днів у вересні місяці 2011 року і відповідно до цих зарахувань, перерахувати пенсію з 19.03.2020.

Аргументуючи позовні вимоги вказав, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що його страховий стаж, який документально підтверджений становить 46 років 11 місяців 15 днів. При цьому відмічає, що його трудовий стаж в Новоград-Волинській санітарно-епідеміологічній станції в серпні 2011 року та початку вересня 2011 року в розмірі 1 місяць 6 днів не зараховано Пенсійним фондом до його страхового стажу з підстав несплати підприємством відрахувань до Пенсійного фонду України.

На думку позивача відповідачем безпідставно не враховано в страховий стаж та заробітну плату період роботи в Новоград-Волинській санітарно-епідеміологічній станції в серпні - початок вересня 2011 року, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк, для подання до суду відзиву на позов, проте своїм процесуальним правом на подання відзиву, відповідач не скористався.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду № 01-65-В від 22.07.2020 (у період з 27.07.2020 до 05.08.2020), та №01-75-в від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши їх обставини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсійне забезпечення призначене останньому за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Страховий стаж позивача становить 46 років 11 місяців 15 днів, про що свідчать відомості із інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України "ІКІС ПФУ" (а.с.6).

У зв`язку із неврахуванням відповідачем до страхового стажу серпня 2011 року – початку вересня 2011 року роботи в Новоград-Волинській санітарно-епідеміологічній станції позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.4) щодо здійснення перерахунку його стажу.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №4789-4612/П-02/8-0600/20 від 16.04.2020 позивача повідомлено, що відповідно до його індивідуальних відомостей про сплату страхових внесків у серпні 2011 року в даних системи персоніфікованого обліку відсутня інформація, а тому до страхового стажу, а також до заробітної плати для обчислення розміру пенсії, даний період не враховано.

Проте, ОСОБА_1 не погоджується з висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача та перевіряючи фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вказане право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV).

Відтак, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону №1788 визначаються види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ч.1 ст.56 вказаного Закону).

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок).

Вимоги до ведення трудової книжки та до оформлення записів до неї, регламентовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі Інструкція).

Пунктом 1 Порядку обумовлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 вказаного Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відтак, як свідчать матеріали справи підставами для відмови у зарахуванні трудового стажу у Новоград-Волинській СЕС за 2011рік (серпень 2011 року та 6 днів вересня 2011 року) до страхового стажу слугував факт відсутності відомостей в системі персоніфікованого обліку.

Як пояснює позивач, при виході у відпустку в серпні 2011 року йому попередньо (у липні 2011 році) виплачено заробітну плату за липень-серпень 2011 року та відповідно підприємством сплачено внески в Пенсійний фонд, на підтвердження вказаного до матеріалів справи додає архівну довідку №353 від 13.05.2019 (а.с.12), з якої слідує, що в серпні 2011 року позивач отримав заробітну плату у розмірі 1658, 40 грн, а за 15 днів вересня 2011 року отримав 1835,10 грн.

Крім того, відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 за 2011 рік (а.с.14-15) позивач отримав в липні 2011 року 660 грн та 2545 грн. З виплачених сум здійснено відрахування до Пенсійного фонду у розмірі 140,82 грн, що у свою чергу також підтверджується інтегрованою комплексною інформаційною системи Пенсійного фонду України "ІКІС ПФУ" (а.с.10 на звороті).

Інших документів, на підтвердження відсутності відрахування до Пенсійного фонду України в серпні 2011 року та шість днів вересня 2011 року представником відповідача під час розгляду вказаної справи до суду не надано. Крім того, відповідачем не висловлено свою правову позицію та не подано до суду відзив на позов.

З огляду на викладене, а також враховуючи документальне підтвердження сплати відрахувань в Пенсійний фонд України, вказаний трудовий стаж необхідно зарахувати до страхового та здійснити перерахунок пенсійного забезпечення позивача з 19.03.2020, з дати звернення до відповідача.

Відтак, відповідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Проаналізувавши вищевикладене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу роботу в Новоград-Волинській СЕС за 2011 рік (серпень 2011 року та шість днів вересня 2011 року).

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи адміністративний позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в зарахуванні ОСОБА_1 в страховий стаж і врахування заробітної плати за серпень-вересень 2011 року при проведенні перерахування пенсії неправомірною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж період роботи весь серпень місяць 2011 року і 6 (шість) днів у вересні місяці 2011 року і відповідно до цих зарахувань здійснити перерахунок пенсії з 19.03.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено: 15.10.2020.

Суддя О.В. Єфіменко