Рішення № 92241223, 07.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 160/9061/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровської області від 02.04.2020 року: податкові повідомлення-рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051591-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 1423,20 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051591-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 18559,42 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051593-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 2426,08 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051593-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 31637,60 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051588-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 456,80 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051588-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 5956,96 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051589-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 26,40 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051589-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 315,58 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051595-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 141,92 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051595-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 1850,73 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051592-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 31,36 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051592-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 408,95 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051596-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 386,72 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051596-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 5043,07 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051594-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 27,36 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051594-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 356,79 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051591-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 1218,61 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051593-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 2077,33 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051588-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 391,30 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051589-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 22,61 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051595-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 121,52 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року №0051592-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 26,85 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051596-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 331,13 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051594-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 23,43 грн., а всього на суму 73261 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят одна) гривня 72 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення - рішення про нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2016-2019 роки є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки складено щодо нерухомого майна: зерносклад, корівник, будівля зернового складу, будівлі заправки, будівлі механізованого току, вагової, механізованої майстерні, будинку рибалки (з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства), а відповідно до приписів п.п.266.2.2 «ж» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування, як будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників. Посилається на те, що позивач є власником ПП «Агропромислова фірма «Довіра», яке здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Також посилається на те, що спірні податкові повідомлення – рішення винесено з порушенням строку, встановленого п.п.266.7.2. п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем 01.09.2020 року було подано відзиви на позовну заяву (вх.. № 53789/20), в якому у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, оскаржувані рішення є такими, що прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначив, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність. Також вказує, що належного підтвердження належності об`єктів нерухомості до будівель класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва, та рибного господарства» позивачем не надано, зважаючи на те, що головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення. Таким чином, податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим останні є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

11.09.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якої фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомості:

- будівля зернового складу загальною площею 285,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зерносклад (цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, для розміщення складів) площею 889,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будівля заправки площею 889,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

- корівник за адресою: АДРЕСА_3 ;

- будівля механізованого току площею 0,5235 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- вагова за адресою: АДРЕСА_1 ;

- механізована майстерня за адресою: АДРЕСА_4 ;

- будинок рибалки за адресою: АДРЕСА_5 .

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) винесено:

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051591-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 1423,20 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051591-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 18559,42 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051593-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 2426,08 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051593-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 31637,60 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051588-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 456,80 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051588-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 5956,96 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051589-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 26,40 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051589-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 315,58 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051595-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 141,92 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051595-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 1850,73 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051592-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 31,36 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051592-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 408,95 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051596-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 386,72 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051596-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 5043,07 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051594-5240-0423/2, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання - 27,36 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051594-5240-0423, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання - 356,79 грн.

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051591-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 1218,61 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051593-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 2077,33 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051588-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 391,30 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051589-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 22,61 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051595-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 121,52 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року №0051592-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 26,85 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051596-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 331,13 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0051594-5240-0423/1, податковий період 2016 рік, сума податкового зобов`язання - 23,43 грн.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з такого.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1, підпункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

З аналізу викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, здійснюється виходячи з загальної площі об`єкта нерухомості та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Надаючи оцінку наявності у позивача пільг щодо сплати вказаного податку, встановлених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 року, суд вказує, що за приписами вказаної норми не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

До внесення змін згідно Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 року, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України було передбачено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19.

Судом встановлено, що об`єкти нерухомості - будівля зернового складу, зерносклад, корівник, вагова, будинок рибалки, які належить позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання у сільськогосподарській діяльності.

Проте доказів фактичного використання ПП «Агропромислова фірма «Довіра» у сільськогосподарській діяльності вище наведених об`єктів нерухомості позивачем не надано; до суду не надано доказів передання таких об`єктів до складу об`єктів ПП «Агропромислова фірма «Довіра» позивачем як засновником підприємства, передання таких об`єктів в оренду ПП «Агропромислова фірма «Довіра».

Також судом враховано, що об`єкти нерухомості: зерносклад (цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, для розміщення складів) площею 889,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , будівля заправки площею 889,5 кв.м. за адресою: Новомосковський район, с.Михайлівка, пров.Тихий, буд.2в, корівник за адресою: АДРЕСА_3 , будівля механізованого току площею 0,5235 га за адресою: АДРЕСА_2 , вагова за адресою: АДРЕСА_1 , механізована майстерня за адресою: АДРЕСА_4 були придбані ОСОБА_1 у ПП «Агропромислова фірма «Довіра» та право власності зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових будівель.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Також, за визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Окрім того, судом не встановлено, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а також останнім не надано доказів, що ПП «Агропромислова фірма «Довіра» є сільськогосподарським підприємством, в розумінні норм Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд робить висновок, що нежитлова будівля (будівля зернового складу загальною площею 285,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зерносклад (цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, для розміщення складів) площею 889,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , будівля заправки площею 889,5 кв.м. за адресою: Новомосковський район, с.Михайлівка, пров.Тихий, буд.2в, корівник за адресою: АДРЕСА_3 , будівля механізованого току площею 0,5235 га за адресою: АДРЕСА_2 , вагова за адресою: АДРЕСА_1 , механізована майстерня за адресою: АДРЕСА_4 , будинок рибалки за адресою: АДРЕСА_5 ) фактично не є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Також суд вказує, що пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені та надіслані (вручені) позивачу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, що є порушенням вимог податкового законодавства України.

При цьому, процедури поновлення цього строку діюче законодавство не передбачає, оскільки він є присічним. Значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин. Присічні строки - це не звичайні строки здійснення суб`єктивних прав, а особливі строки, зі спливом яких присікається існування суб`єктивного права.

Проте Законом України від 07.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» було доповнено пункт 266.10 статті 266 Податкового кодексу України підпунктом 266.10.3, відповідно до якого податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Норма, встановлена підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набула чинності з 01.01.2018 року.

Так, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Оскільки приписи підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набули чинності з 01.01.2018 року, тому вказана норма може бути застосовано до правовідносин, що виникли на момент її дії.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2016 - 2019 року, з урахуванням приписів пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим останні є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 жовтня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков