Рішення № 92237051, 16.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6209/16-ц провадження №2/489/1040/20

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ОТП Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2016 року ОТП Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № ML-400/158/2007 від 24.05.2007 в сумі 36695,03 дол.США, що станом на 02.07.2016 еквівалентно 910822,01 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що між ОТП Банк, яке на той час мало назву Закрите акціонере товариство «ОТП Банк», та відповідачем був укладений кредитний договір № ML-400/158/2007 від 24.05.2007, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 29994,03 дол.США строком повернення до 24.05.2032 зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до умов договору.

Зобов`язання за кредитним договором із своєчасного повернення кредиту, як це визначено графіком повернення кредиту та сплати процентів, відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 02.07.2016 утворилася заборгованість в сумі 36695,03 дол.США, що на день проведення розрахунку по офіційному курсу НБУ (24,8214) еквівалентно 910822,01 грн., яка складається із: 29402,17 дол.США заборгованості по кредиту та 7292,86 дол.США заборгованості про процентам.

Так як направлена на адресу відповідача вимога про дострокове стягнення заборгованості залишена без виконання та посилаючись на наведені обставини позивач просить достроково стягнути з відповідача заборгованість.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 27.03.2020, представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вказав, що кредитним договором не визначено конкретного розміру процентів, які повинен сплати відповідач за користування кредитними коштами. В матеріалах справи відсутні відомості про розмір ставки FIDR, яка використовувалася позивачем в певні періоди нарахування процентів при визначенні заборгованості. Крім цього, за змістом пункту 3 частини №1 кредитного договору розмірі ставки FIDR визначається позивачем самостійно та розміщується на інформаційних стендах банку, тому дана умова відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є дискримінаційною стосовно споживача. При цьому, протягом строку дії кредитного договору сторонами вносилися зміни до нього в частині визначення розміру процентної ставки. Такі зміни вносилися додатковими договорами №№ 2, 3 та 4 після доповнення ЦК України статтею 1056-1, а тому додаткові договори, якими передбачено нарахування процентів за фіксованою ставкою протягом певного періоду з наступною зміною її розміру на «плаваючу» відповідно до частини третьої статті 1056-1 ЦК України є нікчемними.

Перелічені обставини, на думку представника відповідача, вказують на безпідставне завищення розміру процентів позивачем та виключають можливість визначити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором на підставі наданих позивачем доказів та на умовах кредитного договору, нікчемність яких прямо встановлена вищевказаними нормами чинного законодавства.

Також вказав, що позивач не вповні мірі виконав ухвалу суду від 08.11.2019, якою його було зобов`язано надати виписки по рахунках, на яких обліковується спірна заборгованість. Так, позивач надав лише виписку про рух коштів на рахунку НОМЕР_1 , на який вносилися грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором згідно пункту 1.5.1. Надання цих виписок неможна вважати належним виконанням ухвали суду, оскільки відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою правління НБУ від 17.06.2004 (в редакції чинній на момент укладення та виконання кредиту договору), облік іпотечних кредитів, операцій з їх видачі та погашення, нарахування та отримання доходів по ним здійснюється на рахунках 2-го класу групи 223, тобто на рахунках, номери яких починаються з 223.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.01.2017 відкрито провадження у справі.

15.03.2017 у справі прийнято заочне рішення, яким позовні вимоги ОТП Банк задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.11.2019 заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання сторони не звилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Крім того, у поданій до суду заяві представник позивача просив розгляд справи здійснити за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача був належним чином повідомлений про судове засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи становлено, що 24.05.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», на теперішній час Акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-400/158/2007.

Згідно умов кредитного договору відповідачу надано кредит на загальну суму 29994,03 дол. ША строком до 24.05.2032 зі сплатою плаваючої процентної ставки (фіксований відсоток + FIDR), з яких фіксований відсоток складає 4,49 проценти річних та є незмінним на весь строк дії кредиту, а FIDR – процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені банком на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Сторони встановили, що з метою застосування FIDR при виконані сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатися самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку на інформаційних стендах (пункти 1, 2 частини №1 кредитного договору).

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується кредитними заявками від 24.05.2007 та 01.06.2007, а також валютними меморіальними ордерами №№ 1, 2 від 24.05.2007 та 01.06.2007 на перерахування коштів ОСОБА_1 .

Зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів, передбачені підпунктом 1.5 пункту 1 частини №2 кредитного договору.

01.06.2007 між сторонами укладено додатковий договір № ML-400/158/2007/1 до кредитного договору відповідно до якого сторони визначили «Розмір Платежу» в частині №1 кредитного договору в розмірі «319,23 дол.США» із застереженнями 1, 2 та встановили новий графік погашення заборгованості.

06.05.2008 сторони уклали додатковий договір № ML-400/158/2007/1 до кредитного договору відповідно до якого визначили «Розмір Платежу» в частині №1 кредитного договору в розмірі «341,60 дол.США» із застереженнями 1, 2 та встановили новий графік погашення заборгованості.

10.04.2009 сторони уклали додатковий договір № ML-400/158/2007/2 до кредитного договору відповідно до якого виклали графік платежів в новій редакції, внесли зміни до пункту 3 частини №1 «Базові умови кредитування. Визначення термінів», де дійшли згоди на період з 24.04.2009 по 23.12.2009 для розрахунку процентів використовувати фіксовану процентну ставку, яка складає 7 процентів річних, а починаючи із 23.12.2009 і до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, для розрахунку процентів використовувати плаваючу процентну ставку на умовах визначених цим договором.

24.02.2010 сторони уклали додатковий договір №3 до кредитного договору, яким визначили, що на період з 24.02.2010 по 25.07.2020 для розрахунку процентів буде використана фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 процентів річних, з 25.01.2011 по 24.01.2011 фіксована процентна ставка 13,22 проценти річних, а з 24.01.2011 до повного виконання зобов`язань за кредитним договором плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка 5,72 проценти річних + FIDR та викладено графік платежів у новій редакції.

21.04.2011 сторони уклали додатковий договір №4 до кредитного договору, яким встановили, що з дати підписання цього договору до 25.04.2011 для розрахунку процентів буде використана плаваюча процентна ставка, яка складається із фіксованого відсотка в розмірі 5,72 проценти річних + FIDR, на період з 26.04.2011 до 24.08.2011 буде використана фіксована процентна ставка розмір якої 6,5 проценти річних, на період з 25.08.2011 до 23.02.2012 – фіксована процентна ставка 12,71 проценти річних, на період з 24.02.2012 до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором для розрахунку процентів буде використання плаваюча процентна ставка, яка складається із 6,21 процент річних + FIDR та викладено графік платежів у новій редакції.

30.09.2014 сторони уклали додатковий договір №5 до кредитного договору, яким встановили, що на період з 03.09.2014 до 23.03.2015 для розрахунку процентів буде використана фіксована процентна ставка в розмірі 6 процентів річних, на період з 24.03.2015 до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається із фіксованого відсотка в розмірі 6,21 проценти річних + FIDR та викладено графік платежів у новій редакції, а також сторони дійшли згоди щодо інших умов кредитного договору

30.09.2014 сторони уклали додатковий договір № 6 до кредитного договору, яким встановили умови щодо укладення позичальником договору страхування.

Згідно розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем фінансових зобов`язань станом на 02.07.2016 утворилася заборгованість в сумі 36695,03 дол.США, що на день проведення розрахунку по офіційному курсу НБУ (24,8214) еквівалентно 910822,01 грн., яка складається із: 29402,17 дол.США заборгованості по кредиту та 7292,86 дол.США заборгованості про процентам.

08.08.2016 за № 1007 ОТП Банк направив на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) досудову вимогу про дострокове повернення 29402,17 дол. США кредиту та сплату 7292,86 процентів.

За умовим пункту 2.1.3.1 додаткового договору № 5 сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 92 дні, позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення зобов`язань та повинен повернути повну суму кредиту в строк передбачений пунктом 2.1.3.2 кредитного договору, тобто протягом 60 днів.

Відповідні положення дострокового виконання боргових зобов`язань за ініціативою банку передбачено також пунктом 1.9 кредитного договору.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем взятих фінансових зобов`язань позивач відповідно до умов кредитного договору та наведених вимог закону скористався своїм правом дострокового погашення заборгованості позичальником, направивши останньому відповідну вимогу та правомірно звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача стосовно дискримінаційної умови кредитного договору в частині самостійного визначення позивачем розміру ставки FIDR та її розміщення на інформаційних стендах, суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону).

У пункті 3 частини № 1 та пункті 1.4 частини № 2 кредитного договору № ML-400/158/2007 від 04.05.2007, а також укладених до цього договору додаткових договорах чітко зазначено про домовленість сторін щодо розрахунку процентів за користування кредитом з використанням плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки та FIDR. Також зазначено, що ставка FIDR може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватися) в порядку передбаченому договором. При цьому у вказаних пунктах йдеться про детальне роз`яснення щодо порядку застосування ставки FIDR.

Таким чином, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами кредитного договору. Отже, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими та дискрімінаційними для відповідача та відповідно застосування наслідків, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 1056-1 ЦК України на які посилається у відзиві представник відповідача.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 23.09.2020 по справі № 752/18049/16-ц.

Вирішуючи спір в частині розміру заборгованості суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням додаткових договорів, сторони встановили як термін кредитування, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням кредиту зі сплатою процентів за користування ним.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04.07.2018 у справі 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Як зазначено вище, відповідно до змісту пункту 2.1.3.1 додаткового договору № 5 від 30.09.2014 сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 92 дні, позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення зобов`язань та повинен повернути повну суму кредиту в строк передбачений пунктом 2.1.3.2 кредитного договору, тобто протягом 60 днів.

Для цілей пункту 2.1.3.2 додаткового договору № 5 сторони узгодили застереження, що у разі неотримання збудь-яких причин відправленої на адресу позичальника вимоги банку, вимога вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку нетримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

Згідно наданої позивачем виписки останнє погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснено 24.11.2014 в сумі 155,00дол. США, які зараховано на погашення процентів.

Направлення вимоги про усунення порушень на адресу відповідача здійснено банком 16.08.2016, що підтверджується відміткою поштового відділення на опису вкладення в цінний лист.

Банк звернувся до суду 12.12.2016, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява.

Таким чином, строк повернення відповідачем повної суми кредиту та процентів настав 22.10.2016, а не з 26.05.2015, як вказано у відзиві на позов.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно розрахунку позивача, який надано суду 17.03.2020, заборгованість по кредиту складає 29402,17 дол.США, а по процентам 7292,86 дол.США, що відповідає заборгованості вказаній у розрахунку до позову.

Із розрахунку також вбачається, що при нарахуванні процентів позивач виходив із процентної ставки 14,21 % (період нарахування 24.06.2014 по 29.09.2014), 6 % (період нарахування 30.09.2014 по 23.03.2015) та 14,21 % (період нарахування з 24.03.2015 по 01.07.2016), що не в повній мірі відповідає процентної ставки, передбаченої кредитним договором.

У свою чергу, представник відповідача надав власний розрахунок починаючи з дати отримання ОСОБА_1 кредиту і по 25.05.2015, так вважає цю дату виникнення права у банку на дострокове повернення кредиту.

На думку суду, розрахунок відповідача хоча здійснено виходячи із процентної ставки узгодженої сторонами кредитного договору та з урахуванням внесених до нього змін але з помилковим визначенням розміру заборгованості по кредиту.

При цьому, сторони не заявляли суду клопотань про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Тому, оцінивши надані сторонами розрахунки на відповідність умовам кредитного договору, суд вважає доведеним розмір заборгованості по кредитному договору в сумі 29402,17 дол.США, який відповідає погашенню заборгованості, відображеному в виписках банку, які є належними і допустимими доказами. У зв`язку із цим, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що заборгованість відповідача по кредиту складає 19705,07 дол.США.

Щодо заборгованості по процентам то виходячи із встановленої кредитним договором процентної ставки, яка неодноразово сторонами змінювалася, за розрахунком суду загальний розмір заборгованості по процентам складає 2119,98 дол.США,

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази та межі судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог банку шляхом стягнення з відповідача заборгованість у валюті кредитування, а саме 29402,17 дол.США заборгованості по кредита та 2119,98 дол.США процентів. У іншій частині вимог слід відмовити через недоведеність.

На підставі статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 11735,94 грн. (13662,33 х 85,9%), витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-400/158/2007 від 24.05.2007, яка станом на 02.07.2016 складається із 29402,17 дол. США заборгованості по кредиту та 2119,98 дол.США процентів, всього 31522,15 дол. США, а також 11735,94 грн. судового збору.

У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», ОКПО 21685166, МФО 300528, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43;

відповідачі: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16.10.2020.

Суддя І.В.Коваленко