Рішення № 92236555, 16.10.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/940/20

Провадження № 2/467/254/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим підписав заяву від 05 грудня 2007 року. Відповідач при підписанні заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які йому були надані для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій він власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додана до позову, а відповідачу у користування надано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000 грн. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного кредитного договору станом на 02 липня 2020 року заборгованість по поверненню кредиту становить 12709 грн. 63 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8733 грн. 33 к., в тому числі 0 гривень за поточним тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту – 8733 грн. 33 к.,заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 3051 грн. 60 к., пеня – 924 грн. 70 к. Посилаючись на ці обставини, позивач прохав стягнути з відповідача суму заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у розмірі тіла кредиту, заперечував щодо задоволення інших вимог, посилаючись на те, що з 30 серпня 2017 року по 30 серпня 2020 року він перебував військовій службі, про що письмово повідомляв банк.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, який складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк»».

Умови та правила надання банківських послуг в «Приватбанк»» підпису позичальника не містять.

В анкеті-заяві від 05 грудня 2007 року, яка підписана відповідачем, зазначено сума кредитного ліміту у розмірі 250 грн., базова процентна ставка у розмірі 36 відсотків річних, посилання на те, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості визначений щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Також з довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаної відповідачем, видно, що відповідачем погоджено умови з банком щодо внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, а також сплату щомісячних процентів у розмірі 7% від суми заборгованості, пені та штрафів за прострочення виконання зобов`язань.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, Банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

З довідки банку без дати видно, що згідно кредитного договору б/н відповідач отримав картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до листопада 2011 року, картку № НОМЕР_2 з терміном дії до листопада 2011 року, а також ще чотири картки, остання з яких з терміном дії до червня 2021 року.

Крім того, з іншої довідки банку без дати та номера видачі вбачається, що відповідачу 27 лютого 2008 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 250 грн., який у подальшому змінювався до 2600 грн., 1390 грн., 3380 грн., 3180 грн., 2940 грн., 2940 грн., 6000 грн., а з 06 липня 2018 року становить 0 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_1 на умовах укладеного 30 серпня 2017 року контракту з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0704 терміном на три роки проходив військову службу як військовослужбовець.

13 серпня 2020 року на підставі наказу командира військової частини А2227 №111-РС був звільнений з військової служби у запас та з 29 серпня 2020 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у відповідності до наказу № 181 від 28 серпня 2020 року.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

На підставі п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення обороно – мобілізаційних питань під час проведення мобілізації № 1275 – VII від 20 травня 2014 року дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 – ХІІ від 20 грудня 1991 року поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України « Про оборону України» № 1932 – ХІІ від 06 грудня 1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 1126 – VII від 17 березня 2014 року оголошено часткову мобілізацію.

Таким чином, з 17 березня 2014 року настав і продовжується особливий період, а оскільки відповідач з 30 серпня 2017 року по 28 серпня 2020 року був військовослужбовцем, який проходив військову службу у Збройних Силах України, тому для позивача у цей час діяла передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань.

Однак банк, незважаючи на визначену законом заборону та повідомлення відповідача про проходження ним військової служби, нарахував йому пеню у розмірі 924 грн. 70 к., починаючи з 01 січня 2018 року та заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2019 року по 02 липня 2020 року у розмірі 3051 грн. 60 к.

Тому суд вважає, що у задоволенні вимог банку про стягнення пеню у розмірі 924 грн. 70 к. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України має бути відмовлено.

З урахуванням того, що відповідачем визнається заборгованість за тілом кредиту,

суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи розмір задоволених позовних вимог – 68,71%.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8733 (вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 33 к.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1444 (одної тисячі чотириста сорок чотири) грн. 28 к.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива