Вирок № 92230704, 09.10.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/767/2020

Справа № 428/7724/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурора Новохацької І.Г.,

захисника Оковітова Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, дистанційно – в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020135370000104 від 28.07.2020 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської обл., громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом 2 групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:

-27.03.1996 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 141 КК України (1960) до покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільнений 28.11.1996 року з Маріупольської ВК Донецької області по відбуттю строку покарання;

-21.10.1997 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960) до покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільнений 17.07.1998 року з Суходольської ВК Луганської області по відбуттю строку покарання;

- 16.12.1998 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року) до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 10.02.2001 року з Чернухінської ВК Луганської області по відбуттю строку покарання;

-15.06.2001 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 222 КК України (1960) до покарання у виді 1 року позбавлення волі;

-29.08.2001 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області ч. 2 ст. 140 КК України (1960), на підставі ч. 3 ст. 42 КК України, до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільнений 24.09.2002 року умовно достроково на невідбутий строк 7 місяців 20 днів;

-05.11.2003 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 121, ч.ч. 1, 2,3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 6 років 6 місяців, звільнений 21.11.2008 року з Селідовської ВК Донецької області умовно-достроково на невідбутий строк 20 місяців 20 днів;

-01.07.2011 Свердловським міським судом Луганської області за ст. 187 ч.4 КК України і вигляді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, звільнений з державної установи «Покровська виправна колонія № 17» 13.12.2018 року по відбуттю строку покарання,

-05.03.2020 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, -

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 приблизно о 12:00 годині (більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля будинку по вул. Мєндєлєєва, м. Сєвєродонецька, зустрів та познайомився з раніше незнайомим чоловіком, яким виявився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після знайомства, ОСОБА_1 , для сумісного вживання спиртних напоїв, запросив ОСОБА_2 до себе додому за адресою АДРЕСА_2 .

Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_2 стало зле та він заснув у вищевказаній квартирі.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що ОСОБА_2 спить, шляхом вільного доступу, витягнув з правого карману джинсів останього мобільний телефон марки «ULEFone» модель «Note 7P 3/32 GB» в корпусі кольору «Twilight», який належав ОСОБА_2 , та з викраденим майном вийшов з квартири, тим самим покинув місце скоєння злочину.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 19.08.2020 № 19/113/9/1-971е ринкова вартість викраденого майна, а саме, «ULEFone» модель «Note 7P 3/32 GB» в корпусі кольору «Twilight», на момент скоєння кримінального правопорушення, могла становити 2261 гривень 02 копійок (дві тисяча двісті шістдесят одна гривень 02 копійки).

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення-злочину, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 27.07.2020 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин він познайомився з потерпілим та запросив його до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 на що потерпілий погодився. Після чого, вони прийшли до нього додому, де спільно вживали спиртні напої, після чого потерпілий заснув, а він скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає таємно викрав у потерпілого мобільний телефон «ULEFone» модель «Note 7P 3/32 GB», після здав його до ломбарду. У вчиненому злочині щиро кається, засуджує свою поведінку. Матеріальну шкоду потерпілому відшкодував, шляхом повернення майна.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву з проханням розглянути дане кримінальне провадження за його відсутності. В заяві вказав, що покарання просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалід ІІ групи, має тяжкі захворювання – туберкульоз, ВІЛ, маючи не зняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних, корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову, через незначний проміжок часу, вчинив новий, умисний, корисливий злочин, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Разом з тим, згідно приписів ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 34 КК рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України.

Проте, як вбачається з обвинувального акту, така обтяжуюча покарання обставина, як рецидив кримінальних правопорушень в обвинуваченні ОСОБА_1 не висувалася.

Таким чином, суд не може самостійно виходити за межі пред`явленого обвинувачення в частині можливого погіршення становища обвинуваченого. Отже, дотримуючись позиції державного обвинувачення, обставина, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України – рецидив кримінальних правопорушень, судом не зазначається, оскільки така обтяжуючу обставина, є поза межами висунутого обвинувачення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року (Справа № 214/4920/16-к, провадження № 51-2920 км 18).

Отже, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особу обвинуваченого, його кримінальну поведінку, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 року, справа № 511/37/16-к, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 року, справа № 310/3080/16-к, постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.05.2018 року, у справі № 128/5484/13-к.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.03.2020 року, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 08.09.2020 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.03.2020 року у виді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 08 вересня 2020 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертиз № 19-113/9/1-971-е від 19.08.2020 року, які згідно довідки складають 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп. в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази:

- договір фінансового факторингу під заставу майна № 005207828 від 27.08.2020 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

-мобільний телефон марки ««ULEFone» модель «Note 7P 3/32 GB», який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – залишити у власності останнього.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова