Рішення № 92224170, 10.08.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5161/15-ц

Провадження № 2/219/322/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк «Ві Ей Бі Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх вимог вказав, що між ВАТ «Ві Ей Бі Банк» та відповідачем 11 червня 2008 року був укладений кредитний договір № 3142Н/08-9, за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит у 145000 грн. для споживчих потреб, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 23% річних з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 10 червня 2018 року. 21 серпня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору від 11 червня 2008 року. Згідно умов додаткового договору відповідачу позивачем було надано кредит у формі відкличної мультивалютної не поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в сумі 160160,82 грн. окремими частинами на поточні потреби, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 18% річних з терміном повернення кредиту не пізніше 10 березня 2028 року. Станом на 15 червня 2015 року заборгованість відповідача по поверненню кредиту та процентів за його користування складає 185502,50 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 151744,24 грн., відсотки - 27745,13 грн., комісія РО - 0,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 6013,13 грн. Просить позов задовольнити.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, рахунок № НОМЕР_2 у ГУ НБУ України по м. Києву і Київської області, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитом №3142Н/08-9 від 11 червня 2008 року у сумі 185502 (сто вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот дві) грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 53 коп.

19 травня 2017 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області було скасовано заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

25 лютого 2020 року ухвалою суду клопотання про заміну позивача правонаступником було задоволено. Замінено у цивільній справі 219/5161/15-ц позивача Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни його належним позивачем (правонаступником) Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Роз`яснено позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

До судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за вказаною позовною заявою без присутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився за невідомою суду причиною, представник відповідача до суду не прибув, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що позивач повинен своє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року. Позивач жодного документу на підтвердження своїх прав до суду не надав, а тому є всі правові підстави для відмови в позові. В доданих позивачем документах вбачається, що було переуступлено право вимоги на іпотечне майно, що є предметом іпотеки за кредитним договором № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року, що є порушенням розділу 73 ЦК України, а тому даний договір є недійсним в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України. Окрім того, відповідач виконав свої обов`язки за кредитним договором у повному обсязі, про що свідчать надані ним и копії квитанцій. Також просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності. Також ним зазначено, що відповідач не укладав кредитний договір № 3142Н/08-9 від 11 червня 2008 року, а укладав інший договір, а тому предмету спору за цим договором не має, як і не має правових підстав стягнення саме за цим договором. Просить відмовитиу позові та проводити розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

11 червня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №3143Н/08-9. Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 145000 грн. для споживчих потреб, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 23% річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 10 червня 2018 року згідно графіку який є невід`ємною частиною кредитного договору (т. 1 а.с.3-17).

21 серпня 2009 року між банком та відповідачем було укладено додатковий договір №4 до кредитного договору від 11 червня 2008 року. Згідно п.п. 1.1, 1.1.1, 1.2, 1.3 додаткового договору відповідачу було надано кредит у формі відкличної мультивалютної не поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в сумі 160160,82 грн. окремими частинами на поточні потреби, з встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 18% річних з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 10 березня 2028 року згідно графіку (т.1 а.с.18-24).

Як вважає позивач, то банк зі свого боку виконав свої зобов`язання та надавав відповідачу грошові кошти, проте останній станом на 15 червня 2015 року відповідач не виконує належним чином обов`язки за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму 185502,50грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 151744,24 грн., відсотки - 27745,13 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 6013,13 грн. (т.1 а.с.25-41), що підтверджується розрахунком заборгованості та відсотків з пенею, який був наданий позивачем.

Згідно копії рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року за №63 з 20 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (т.1 а.с.47-48).

З копії договору № 212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 року (т.2 а.с.130-132, 162-166) вбачається, що ПАТ «ВіЕйБІ Банк» відступив ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги банку до позичальників та/або заставодаців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та\або фізичних осіб-підприємців та\або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників. З копіє реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 26 листопада 2019 року Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги № 212009 від 28 листопада 2019 року вбачається, що під номер 123 є прізвище відповідача - ОСОБА_1 , за номером кредитного договору № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року відступлено право вимоги іпотеки, проте не надано суду підтверджуючого та належного доказу, що було відступлено ще й право вимоги за кредитним договором, а не лише за договором іпотеки.

На виконання ухвали суду позивачем було надано копію договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 28 листопада 2019 року (т.2 а.с.214-220), згідно якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступив право вимоги ТОВ «ВЕРДИКт КАПІТАЛ» право вимоги за іпотечними договорами, згідно копії додатку № 1 до цього договору під номер 123 є прізвище відповідача - ОСОБА_1 , за номером кредитного договору № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року відступлено право вимоги іпотеки, проте не надано суду підтверджуючого та належного доказу, що було відступлено ще й право вимоги за кредитним договором, а не лише за договором іпотеки.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно зі ст.1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі і на умовах встановлених договором.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При оцінці доказів та оцінці аргументів суд враховує положення ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповдіно до статті 10178 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Тобто заперечення представника відповідача є слушними і дійсно вищевказаними нормами ЦК України передбачено, що можливо лише переуступити вимогу за кредитним зобов`язанням, тобто грошовим, але ніяк за іпотечним.

Керуючись засадами змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи приписи ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може враховувати вірогідність подачі позивачем судові після ухвалення цього рішення доказів щодо підтвердження передачі за договором факторингу право вимоги за кредитом, а не за іпотекою.

Крім того, слід зауважити на той факт, що розрахунки заборгованості, додані до позовної заяви, не є доказами наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, оскільки вони є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та мають інформаційний характер, а також не відповідають нормативним вимогам, яким має відповідати доказ здійснення фінансово-господарської операції, й умовам кредитного договору № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року, крім того слід зауважити на той факт, що позивач на протязі усього розгляду справи так і не зміг вточнити суду позов та пояснити стосовно того факту саме за яким кредитним договором він просить стягнути заборгованість з відповідача, оскільки у позові зазначений кредитний договір № 3142Н/08-9 від 11 червня 2008 року, проте усі надані докази позивачем як і право відступлення за договором іпотеки є за кредитним договором № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року. Незважаючи на той факт, що суд намагався з`ясувати у позивача все ж таки за яким кредитним договором він просить стягнути заборгованість з відповідача, оскільки у позові зазначений один договір, а докази надані на інший, та лише 21 липня 2020 року позивачем у своїй заяві було зазначено, що у нього договір за правом відступлення вимоги № 3143Н/08-9 від 11 червня 2008 року, проте без уточнення позову. Тобто як вбачається з усіх матеріалів наданих суду кредитний договір за № 3142Н/08-9 від 11 червня 2008 року відсутній, проте позивач не забажав вточнити цей факт та просити стягнути заборгованість за тим договором, який дійсно є.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А тому суд не має права виходити за межі позовних вимог і розглядає дану справу лише в

Крім того, із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахування відповідних сум та розмірів заборгованості, у тому числі за тілом кредиту тощо. Ніяких роз`яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3142Н/08-9 від 11 червня 2008 року в сумі 185502,50 грн., а тому в їх задоволені слід відмовити за наведених вище підстав.

Належних, допустимих та достатніх доказів у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суду не надано.

Що стосується доводів представника відповідача стосовно пропуску строків позовної давності, то суд вважає за необхідне з цим не погодитися, оскільки як він зазначає, останній платіж був зроблений 19 травня 2014 року, проте позов був поданий не як він зазначає 08 серпня 2018 року, а 18 червня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, суд відповідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а залишає їх за позивачем.

Керуючись статтями 388, 525, 526, 546, 577, 587, 589, 593, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10-13, 76-81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268, 280-284, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3142Н/08-9 від 11 червня 2008 року в сумі 185502,50 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М. Медінцева

10.08.2020