Рішення № 92222338, 15.10.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1024/20

2/189/467/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 25.12.2015 року. Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15.06.2020 року має заборгованість – 11234,09 грн. з яких: 8288,67 грн. – заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредита; 8288,67 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 2945,42 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії. Таким чином позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість станом на 15.06.2020 року у розмірі 11234,09 грн. та судові витрати по справі.

Розгляд справи здійснювався на підставі ст.ст.274,279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, так як клопотання будь-якої зі сторін про інше відсутні.

Представник позивача разом з позовом надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити. Зазначає, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні.

Відповідач направив заяву про розгляд справи за його відсутності та письмове пояснення по справі, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначивши, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до відома, в зв`язку з чим банк повинен підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли ці умови, а не інші. Анкета заява б/н не містить будь – якої інформації про розмір процентної ставки за користуванням кредитними коштами, а також про порядок нарахування заборгованості по тілу кредиту. Крім того, позивачем надано витяг з Тарифів за умовами обслуговування кредитних карт, однак матеріали справи не містять відомостей про вид отриманої ним кредитної картки. Також, в наданій довідці про дату відкриття карткового рахунку за номером картки НОМЕР_1 вказана дата відкриття рахунку 06.10.2014 року, термін дії 09/18. Тоді як за позовом вбачається, що кредитний договір сторони уклали 25.12.2015 року, тобто надана банком довідка не підтверджує отримання позичальником кредитної картки за договором і на дату звернення позивача з позовом до суду строк дії картки вже закінчився. Також, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які не містять підписів сторін договору. Позивачем не доведено, що під час підписання анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», він був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами. В матеріалах позовної заяви позивач зазначає, що кредитний ліміт, встановлений на карту був нібито збільшено до 11,000 грн. При цьому, довідка яку надав позивач до позовної заяви (про зміни умов кредитування і обслуговування карт кого рахунку) є лише ксерокопією та не містить підпису відповідача. Матеріали позовної заяви не містять підтверджень будь – яких змін встановлення нового розміру кредитного ліміту. Він не укладав будь – яких додаткових угод і договорів про внесення змін до кредитного договору. Фактично отримані і використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу повернуті. Починаючи з 21.03.2016 року відповідач частинами повертав кредит, та в період з 21.03.2016 року по 26.12.2018 року перерахував позивачу 26,086 грн., що підтверджується банківськими виписками і розрахунком, наданим позивачем. Таким чином, відповідач вніс суму, яка згідно розрахунку, значно перевищує заборгованість по кредиту і вважає, що сума заборгованості погашена в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 12).

Згідно цієї ж анкети-заяви не видно, яку суму кредитного ліміту ОСОБА_1 отримав та на яку картку (а.с. 12).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 12).

Як вбачається з довідки, кредитна картка видана ОСОБА_1 06.10.2014 року (а.с. 10).

Таким чином, зазначені в позовній заяві відомості про нібито отримання ОСОБА_1 25.12.2015 року кредитних коштів на картковий рахунок не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами самим позивачем у справі.

До позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ (АТ) КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-Заяви від 25.12.2015 року не містить відомостей про строк дії кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, а також самої суми кредитного ліміту (а.с. 12).

Банк, обґрунтовуючи отримання ним відсотків за кредитом, зазначив у позові, що кредитним договором передбачається сплата відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки, посилаючись на розрахунок кредитної заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно п 1.1.1.76 Витягу з правил надання банківських послуг: Платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавстві порядку пластикової або іншого виду картки, що використовується для ініціалізації переказу коштів з метою оплати вартості товарів і послуг….Платіжна картка є ідентифікаційним засобом та інструментом для здійснення операцій, визначених чинним законодавством та договором.»

Надана до позовної заяви «Довідка» про отримання, начебто ОСОБА_1 , кредитної картки не містить відомостей про особу, що її виготовила та про особу, що несе відповідальність за достовірність викладених в цій довідці даних. Дана довідка не містить печатки установи, що її видала (а.с. 10), та суперечить іншим матеріалам справи, оскільки Анкета - заява ОСОБА_1 що підтверджує факт ознайомлення з Умовами надання банківських послуг датована 25.12.2015 року, а згідно довідки кредитна картка видана ОСОБА_1 06.10.2014 року. Через вказані обставини суд не приймає в якості доказу довідку, приєднану до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про суму кредиту, сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Надана довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про отримання клієнтом ОСОБА_1 картки - не доводить факт її отримання, оскільки суду не надано жодного документа, який містить підпис чи електронний цифровий підпис ОСОБА_1 , який засвідчує отримання особисто ним картки в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що 25.12.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої ОСОБА_1 надав індивідуальні дані та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг і надав дозвіл на обробку його персональних даних. Цією заявою не обумовлено будь-яких кредитних коштів та отримання кредитного ліміту.

Заява не містить відомостей про оформлення ОСОБА_1 кредитного договору на умовах, обумовлених у позові.

Крім того позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна», довідки про зміну умов кредитування.

Як вбачається з копії заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання ОСОБА_1 банківських послуг, даних про умови кредитування, крім особистих даних та підпису відповідача.

У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс 19 та правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, провадження №61-11260св19.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи із змісту вимог ч.ч. 5, 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду АТ «КБ «ПриватБанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача тіла кредиту, суд враховує наступне.

Відповідачем за період з 25.12.2015 року по 30.06.2019 року, згідно наданого розрахунку позивача, сплачено кошти в рахунок погашення: 24936, 68 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1576, 54 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 250,00 грн. заборгованості по пені, а всього 26763 грн. 22 коп. (а.с. 5-8). Також, відповідачем за період з 01.07.2019 року по 15.06.2020 року, згідно наданого розрахунку позивача, сплачено кошти в рахунок погашення: 1239, 87 грн. заборгованості за тілом кредиту; 547, 29 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 596,97 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 154,04 грн. заборгованості по простроченим відсоткам, а всього 2538 грн. 17 коп. (а.с. 9).

Сума заборгованості за тілом кредиту не перевищує суму внесених відповідачем коштів в рахунок повернення кредитних коштів, а тому заборгованість по тілу кредиту не підлягає стягненню, оскільки відповідачем повернута сума фактично отриманих коштів.

В частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054, 1218, 1219, 1268, 1270, 1281, 1269, 1273, 1296, 1282 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-279Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2102,00 грн. – покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова