Рішення № 922182, 19.01.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 321

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2007

Справа №2-27/1814.1-2006

За позовом - Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а.

До відповідача - ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод”, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 4.

Про стягнення 6198,00 грн.

Суддя Н.В.Воронцова.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Ковалевська Є. В., вед. спец., дор. №04-5/3 від 10.01.07 р.

Від відповідача – Кузьменко В. С., дор. від 12.10.2006 р.

Обставини справи: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 6198,00 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач повинен був створити в 2003 р. 7 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Відповідачем же було створено тільки 6 робочих місць. Таким чином, сума штрафних санкцій складає 6198,00 грн. ( 6198,00 х 1 ).

Рішення ГС АР Крим від 15.- 23.03.2005 р. по справі №2-4/4388 – 2005 позов було задоволено. З відповідача по справі було стягнено заборгованість по штрафним санкціям у розмірі 6198,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач по справі звернувся з апеляційною скаргою від 11.04.2005 р. до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р. апеляційну скаргу було задоволено, а рішення ГС АР Крим від 15.- 23.03.2005 р. по справі №2-4/4388 – 2005 скасовано.

Не погодившись з вказаним, позивач по справі звернувся з касаційною скаргою від 24.06.2005 р. до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2005 р. касаційн скаргу було задоволено частково. Рішення ГС АР Крим від 15.- 23.03.2005 р. і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 по справі №2-4/4388 – 2005 було скасовано. Справу було направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим судді ГС АР Крим Альошиної С. М.

У відзиві на позов відповідач повідомив про те, що відповідно до розділу 2 звіту “список працюючих інвалідів – штатних робітників, які були зайняті на виробництві в 2003 р.” перераховано саме 7 чоловік, тобто саме та кількість чоловік, які було забовязано працевлаштувати відповідач в 2003 р. Арифметичні дані, вказані в рядку 02 і 06 розділу 1 звіту були вказані невірно робітником відповідача. Позивач прийняв невірні арифметичні дані, вказані в розділі 1 звіту відповідача, без відповідної перевірки. Таким чином, відповідач вважає, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки в 2003 р. на підприємстві працювало 7 інвалідів, що є встановленою нормою для підприємства з загальною чисельністю працівників у кількості 175 чоловік.

На підставі викладеного просить у позові відмовити.

На підставі резолюції першого заступника голови ГС АР Крим Ковтун Л. О. від 17.05.2006 р., в зв’язку з хворобою судді ГС АР Крим Альошиної С. М., дану справу було передано на розгляд судді ГС АР Крим Воронцової Н. В. з привласненням їй номеру 2-27/1814.1 – 2006 р.

Відповідач клопотанням від 14.07.06р. просив залучити до матеріалів справи довідки ЗАТ “Бахчисарайського виноробного заводу”про час праці на підприємстві наступних осіб: Гутнік В.Н., Петриченко В.В., Осипенко А.Г., Летюшової В.В., Чорних В.В., Прядченко Н.Н., Чадіна В.Н.

Також відповідач клопотав про направлення запиту до Соціально експертної комісії Міністерства охорони праці України в АР Крим з питанням про висновки відносно інвалідності в період з 01.01.03 по 31.12.03р.вищевказаних осіб.

Судом було направлено запит до Соціально - експертної комісії Міністерства охорони праці України в АР Крим, в якому просив представити до Господарського суду АР Крим висновки відносно інвалідності в період з 01.01.03р. по 31.12.03р. наступних осіб: гр. Летюшова В.В.(м. Бахчисарай, вул. Приозерна, 16), Прядченко Н.Н.(м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, б. 48, кв. 137); Гутник В.Н.(м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, буд. 48, кв. 86); Чорних В.В.( м. Бахчисарай, вул. Советська, буд. 8, кв. 55); Осіпенко А..Г.( м. Бахчисарай, вул. Будівельна, буд. 42б); Чадіна В.Н.(м. Бахчисарай, вул. Мира, буд. 10а, кв. 31); Петриченко В.В. (м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, буд. 97,кв. 57).

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про проведення двустороньої звірки по данним звітності 10-П1.

Позивач підтримав клопотання відповідача провести звірку.

Ухвалою ГС АР Крим від 20.10.2006 р. на сторін було покладено забовязання по проведенню двосторонньої звірки по данним звітності 10-П1, акт звірки представити до суду.

Сторони у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.

Вказане клопотання було судом задоволено, і ухвалою ГС АР Крим від 20.10.2006 р. строк розгляду справи було продовжено.

Позивач у поясненнях на додаткові пояснення до відзиву на позов від 11.05.2006 р., вказав що за його думкою, дані строки 02 ( чисельність інвалідів штатних робітників, яким за висновками МСЕК підтверджена інвалідність ) звіту по формі 10 –ПІ, наданого підприємством до позивача, представлені помилково робітниками відповідача. Відповідач стверджує, що розрахунок повинен проводитися у відповідності до Інструкції по статистики чисельності робітників, зайнятих в народному господарстві, з чим позивач повністю згоден. Зі зворотної сторони звіту відповідач надав список інвалідів штатних працівників, що працювали на підприємстві в 2003 р. Позивач, відповідно наданого списку і у відповідності зі п.п. 3.3.1 – 3.3.3. вищевказаної Інструкції зробив розрахунок чисельності робітників інвалідів. Відповідно до даних наданого розрахунку вбачається, що середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників, що працюють на підприємстві, в період 2003 р. склав 6 чоловік.

Суд ухвалою ГС АР Крим від 30.11.2006 р. забовязав відповідача представити до суду доказ інформування протягом 2003 р. державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про наявність на його підприємстві вільних робочих місць, на яких могла використовуватися праця інвалідів.

Також судом було направлено запити від 30.11.2006 р. до Управління праці і соціального захисту населення Бахчисарайської районної державної адміністрації, Бахчисарайського районного центру зайнятості, Бахчисарайської районної державної адміністрації, відповідно до яких було запропоновано повідомити, чи повідомляло ЗАТ “Бахчисарайський виноробний завод” у 2003 р. про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, якщо повідомляло, то чи направлялися інваліди для працевлаштування, , і відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

Ухвалою ГС АР Крим 19. – 21.12.2006 р. суд витребував від відповідача представити колективний договір, штатний розпис на 2003 р.

В судовому засіданні, відповідач повідомив про те, що вказані документи у нього відсутні.

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва, в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

Вищий господарський суд України у постанові від 25.11.2005 р., задовольняючи частково касаційну скаргу, вказав, що судом першої інстанції за новим розглядом справи має бути з’ясовано наявність чи відсутність факту інформування відповідачем по справі протягом звітнього періоду державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про наявність на його підприємстві вільних робочих місць, на яких могла використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до ст.. 111 – 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковим для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Згідно до частини першої ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 05.077.2001р. №2606-Ш (далі – Закон) з подальшими змінами та доповненнями, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995р. №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі – Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають до Відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вибачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-П1 затвердженою наказом Держкомстату України №49 від 10.01.2002р. за 2003 р., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 175 чоловік. Суд дійшов висновку про те, що виходячі зі зміст вказаної статті 4% норматив повинен був обчислений виходячі з кількості постійно працюючих робітників на підприємстві, у зв’язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до Закону №2606-Ш становить 7 робочих місць відповідно 4% -відсотковому нормативу, тоді як відповідачем фактично працевлаштована 6 інвалідів, тобто не працювало 1 інвалід.

Позивачем відповідно до наданого списку і у відповідності до п. п. 3.3.1 - 3.3.3. Інструкції по статистики чисельності робітників, зайнятих в народному господарстві, було проведено розрахунок чисельності робітників. Відповідно до даних даного розрахунку три робітника – інваліди працювали в 2003 р. – 12 місяців, два робітника -інваліди – 10 місяців, один – 9 місяців, і ще один – 6 місяців.

Таким чином, ( 12+12+12+10+10+9+6 ) :12 = 5, 9. Тобто 6 чоловік.

Суд дійшов висновку, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних робітників, що працювали у відповідача в період 2003 р., складає 6 чоловіків.

Сума штрафних санкцій, таким чином, складає 6198,00 грн. ( 6198,00 грн. х 3 ).

Згідно з Законом місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

А пунктом 2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з рахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до частини першої ст.. 18 Закону України з подальшими змінами та доповненнями, працевлаштування інвалідів, здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів.

Як зазначається в частини першій ст.. 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні ), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У п. 14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів

Суд дійшов висновку про те, що необхідно з’ясувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні, на вакантні посади.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. №244: звіт за формою №3-ПН надається підприємства незалежно від форм власності і господарювання місцевому органу зайнятості 28 числа щомісячно: у графі 4 ( з графи 2 ) проставляється наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) визначається щодо кожної категорії громадян окремо за такими цифрами: 4 – інваліди.

В матеріалах справи наявні звіти за формою 3 – ПН станом на 21.01.2003 р., 25.02.2003 р., від 25.03.2005р., від 23.10.2003 р. згідно до якого відповідач повідомив центр зайнятості про те, що вакантні посади на підприємстві відсутні.

Для встановлення цієї обставини судом було направлено відповідні запити.

Бахчисарайський районний центр зайнятості у відповіді на запит від 18.12.2006 р. повідомив суду про те, що відповідач по справі в 2003 р. надало 2 звіти по формі №3 – ПН. Відповідно до яких, на вказаному підприємстві в 2003 р. нові робочі місця, в тому числі для інвалідів, не створювалися.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав свого забовязання створити вільні робочі та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

До того, ж в судовому засіданні, що відбулося 19.01.2007 р. представник відповідача повідомив про те, що колективний договір на 2003 р. був взагалі відсутній.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення вказаного господарського правопорушення.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку про те, що у діях відповідача є склад правопорушення, передбаченого нормами статті 20 Закону Україні від 21.03.1991 № 875-XII.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.. 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод”, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 4, ( р/р 26008866 в БФ КРД АППБ “Аваль”, ЗКПО 00411855, МФО 384470 ) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, м. Сімферополь, пр. Кирова, 51-52/10а, отримувач – Держбюджет Бахчисарайського району, УДК в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 24039455, р/р 31218221800048, призначення платіжу: * ЗКПО платника; 50070000; 01;4% за незайняті інвалідами робочі місця) штрафні санкції у розмірі 6198,00 грн.

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод”, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 4, ( р/р 26008866 в БФ КРД АППБ “Аваль”, ЗКПО 00411855, МФО 384470 ) на користь в Державного бюджету України (утримувач: Держбюджет м. Сімферополь, р/р 31118095600002 в банке утримувача: Управлення Держказначейства в АРК, МФО 824026, код ОКПО 22301854) державне мито у розмірі 102,00 грн.

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод”, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 4, ( р/р 26008866 в БФ КРД АППБ “Аваль”, ЗКПО 00411855, МФО 384470 ) на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (банковские реквізити: р/р №26002014180001 в ВАТ «Банк Універсальний» м.Львов, МФО 325707, код ОКПО 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.