Ухвала суду № 92218152, 13.10.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №4-с/760/58/20

Справа №760/7107/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омелько Г.Т.,

за участю:

скаржника: ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про повернення виконавчого листа стягувачу та визнання його таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: Сквирський районний відділ державної виконавчої служби, суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою про повернення виконавчого листа стягувачу та визнання його таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Сквирський районний відділ державної виконавчої служби, суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду від 12 листопада 2019 року подану скаргу залишено без руху.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 19.11.2019 подано до суду заяву про виконання ухвали судді Солом`янського районного суду міста Києва із долученою належно оформленою скаргою.

Із прохальної частини уточненої скарги вбачається, що заявниця просить суд:

-повернути виконавчий лист № 2/2609/6871/12, виданий 29.07.2016 стягувачу ОСОБА_2 та визнати таким, що не підлягає виконанню;

-скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2016, постановлену державним виконавцем Сквирського РВ ДВС Качуринською Оксаною Василівною.

В обґрунтування скарги вказує, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25.08.2015, скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва та постановлено нове рішення, згідно якого заявниця повинна сплатити суму боргу за договором про надання послуг.

Просить врахувати, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить 1 рік, тому останнім днем для пред`явлення виконавчого листа до виконання було 24 серпня 2016 року.

Зазначає, що зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2016, заява про примусове виконання подана тільки 26.08.2016, тобто з пропуском строку в один рік.

З огляду на викладене просить скаргу задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2019 відкрито провадження у справі.

18.01.2020 на адресу суду від заінтересованої особи суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 надійшли заперечення проти доводів скарги.

В обгрунтування заперечень вказано, що 29 липня 2016 року Апеляційним судом м. Києва виданий виконавчий лист від 25.08.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 65554,95 грн. боргу за договором про надання послуг; три відсотки річних від простроченої суми - 5430,76 грн., інфляційні втрати в сумі 25763,05 грн., всього 96748,76 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 909,76 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи.

Зазначено, що 01.08.2016 стягувач звернувся із заявою до ВДВС Сквирського районного управління юстиції Київської області з проханням прийняти на виконання виконавчий лист від 25.08.2015 виданий Апеляційним судом м. Києва.

Також зазначено, що згідно результатів пошуку поштових відправлень на сайті ПАТ «Укрпошта» дане поштове відправлення було вручено за довіреністю отримувачу 03.08.2016.

З огляду на викладене вважає, що виконавчий лист був пред`явлений до закінчення встановленого законом строку, тому просить у задоволенні скарги відмовити.

03.02.2020 на адресу суду від заінтересованої особи Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заперечення на скаргу.

В обґрунтування заперечень зазначено, що на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 48544694 до складу якого входять:

-виконавчий лист № 2\761\999\2013 від 31.10.2014 Шевченківського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 84661,04 грн., на користь ОСОБА_2 . ВП № 45541444;

-виконавчий лист № 2\2609\687\12 від 29.07.2016 виданий Апеляційним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 97778,52 грн, на користь ОСОБА_2 ВП № 52049440.

Вказано, що 30.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась боржнику на адресу вказану у виконавчому документі - АДРЕСА_1 , однак лист повернувся.

Зазначено, що після відкриття виконавчого провадження вчинено ряд дій задля виконання судового рішення.

З огляду на викладене, просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Заявниця у судовому засіданні просила скаргу задовольнити з підстав викладених в скарзі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченні.

Представник заінтересованої особи Сквирського районного відділу державної виконавчої служби у судове засідання не з`явився. У поданих запереченнях просив розгляд справи проводити без участі представника Скварського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Юстиції (м. Київ).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно вимог ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Сквирського РВ ДВС Качуринською Оксаною Василівною 30.08.2016 відкрито виконавче провадження № 52049440 на підставі виконавчого листа № 2/2609/6871/12 виданого 29.07.2016 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 97778,52 грн., на користь СПД ОСОБА_2 .

У вказаній постанові вказано, що заява про примусове виконання судового рішення подана 26.08.2016.

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає винесення постанови про відкриття виконавчого провадження незаконним, оскільки стягувач звернувся із заявою про примусове виконання судового рішення з порушенням строку в один рік, на що суд зазначає наступне.

02 червня 2016 року прийнято Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Згідно з пункту 5 розділу ХІІ Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно п. 7 розділу ХІІ Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що заява про відкриття виконавчого провадження стягувачем подана 26 серпня 2016 року.

З огляду на викладене, враховуючи прийняття 02 червня 2016 року Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та дотримання встановленого ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, який застосовується та зазначених доводів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Крім того, при вирішенні скарги суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено,що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.

Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.

Крім того, за змістом Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.19, 30, 129 Конституції України, ст.ст.1, 2, 5,12, 14, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,10,12,76-81,258,259,447-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про повернення виконавчого листа стягувачу та визнання його таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: Сквирський районний відділ державної виконавчої служби, суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: