Ухвала суду № 92210563, 15.10.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 332/488/20

пр. № 2/336/1275/2020

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов?язання вчинити дії,—

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов?язання демонтувати вигрібну яму, розташовану на території домоволодіння по АДРЕСА_1 .

05.10.2020 року до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи у відповідності до положень ст. 153 ч. 1 ЦПК України.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Як роз`яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Натомість позивачем взагалі не вказано яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливими чи ускладнити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння, запропоновані позивачем, не мають будь-якого логічного зв`язку з предметом спору та жодним чином не пов`язані з можливістю виконання рішення суду по цій справі, при цьому арешт пропонується накласти на майно осіб, які наразі відповідачами по справі не являються, у звязку з чим підстав для задоволення заяви суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України, —

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов?язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк