Вирок № 92205147, 01.10.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/475/2020

Справа № 428/2744/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурорів Черненка Д.О., Гайовича П.І.,

Гринченка Д.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника

потерпілого Шевченка Д.В.,

захисника Оковітова Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370000479 від 08.03.2020 року, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханів, Луганської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працює, неодружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та проживає АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 19.01.2001 Стаханівським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 142 КК України до позбавлення волі строком на 6 років;

- 07.06.2005 Стаханівським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки;

- 12.11.2008 Стаханівським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки та 6 місяців, звільнений від відбуття покарання 29.09.2012 по відбуттю строку покарання;

- 19.01.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.1 ст.296 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ст.75 КК України до покаранням з випробуванням строком на 1 рік. Звільненого від призначеного покарання на підставі пункту «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році»;

15.05.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки (судимість погашена)

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2020 року, приблизно в 13 год. 30 хв., у ОСОБА_2 , який перебував в квартирі АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_1 , після нанесених потерпілому ОСОБА_1 ударів, побачив, що з рук останнього випав мобільний телефон «Lenovo» А6010, у корпусі червоного кольору, раптово виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме: вищевказаного мобільного телефону, який належить потерпілому ОСОБА_1 , реалізуючи який ОСОБА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, розуміючи, що його дії носять відкритий характер, відкрито заволодів мобільним телефоном «Lenovo» А6010 у корпусі червоного кольору, та не звертаючи уваги на вимогу потерпілого ОСОБА_1 повернути останньому викрадений мобільний телефон, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 , згідно висновку експерта № 19/113/9/1-354е від 13.03.2020 року, матеріальні збитки на суму 1 227,33 грн.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

01.10.2020 року під час судового провадження між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Гринченком Д.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника Оковітова Р.В., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь і зобов`язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Окрім цього, до угоди про визнання винуватості долучено заяву від потерпілого ОСОБА_1 , відповідно до якого, він надають письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_2 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Гринченко Д.В. в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Оковітов Р.В. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_1 в судове засідання не заперечував проти затвердження угоди та надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Представник потерпілого Шевченко Д.В. не заперечував проти затвердження угоди.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно до ст. 474 ч. 3 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Потерпілий ОСОБА_1 надав письмову згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_2 .

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 01.10.2020 року між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Гринченком Д.В. та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 469, 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та обставин, що його обтяжує, відповідно до ст. 67 КК України - рецидив кримінальних правопорушень (зокрема, обвинувачений раніше судимий за ч. 1 ст. 296 КК України). Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити - домашній арешт.

Розглядаючи заявлений цивільний позов ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, суд виходить з наступного.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілий ОСОБА_1 до суду надав заяву про відмову від цивільного прозову до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Розглянувши заяву потерпілого про відмову від позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд не вбачає підстав для не прийняття відмови позивача від позову, оскільки така відмова не порушить прав та інтересів інших осіб.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 01.10.2020 року між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Гринченком Д.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника Оковітова Р.В., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370000479 від 08.03.2020 року, відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити - домашній арешт.

Закрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Роз`яснити особам, які беруть участь у справі, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Речові докази:

- micro-CD накопичувач «Kingston» обсягом пам`яті 16 Gb чорного кольору з відеозаписом допиту свідків, копію договору, копію картки травматологічного хворого на ім`я ОСОБА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-354е від 13.03.2020 року, які згідно довідки складають 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп. в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова