Ухвала суду № 92203897, 10.09.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11029/20

Провадження №2/369/4512/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали заяви про забезпечення позову представника позивача - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко Арсена Мохаммед, третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про визнання виконавчого напису №1655 від 17.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко Арсена Мохаммед, третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про визнання виконавчого напису №1655 від 17.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

08.09.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову по даній справі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 22.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62643008 з виконання виконавчого напису нотаріуса №1655 від 17.06.2020 року.

Згідно відомостей Постанови про відкриття виконавчого провадження та супровідного листа від 22.07.2020 року, зазначено, що 17.06.2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною було видано виконавчий напис за №1655 про звернення стягнення на рухоме майно, а саме автотранспорт: марка і модель автотранспорту JAGUAR XF, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999, колір – чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платинів податків – НОМЕР_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 27.09.2018 року ТСЦ 8047.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, задовольнити вимоги АТ «КРЕДОБАНК» за період з 28.12.2019 року по 15.06.2020 року включно, у тому числі:

-828753,41 грн. – не повернута сума кредиту станом на 15.06.2020 року;

-63605,13 грн. – простроченні відсотки станом на 15.06.2020 року;

-26577,74, грн. – штраф за невиконання не грошових зобов`язань станом на 15.06.2020 року;

-1684,90 грн. – заборгованість по пені за період з 28.08.2020 року по 15.06.2020 року включно;

-1800,00 грн. – плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису,

що становить загальну суму 922421,18 грн.

Сторона позивача вважає, що вище вказаний виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі №1655 від 17.06.2020 року є таким, що не підлягає виконанню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису так і з підстав неправомірності вимог кредитора.

30.07.2020 року розпочато процедуру реалізації арештованого автомобіля на торгах.

Визначено дату проведення аукціону – 09 вересня 2020 року.

Позивач вважає, що в разі не вжиття заходів забезпечення він не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження. А у разі задоволення позову, буде вимушений докласти значних зусиль для відновлення своїх прав.

З цих підстав просить суд заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходячи виключно із власних нічим не підтверджених припущень (міркувань, передбачень, прогнозів), що протирічить положенням ст. 149 ЦПК та п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких такі припущення мають бути обґрунтованими, а саме, підкріплені доказами про наявність фактичних, а значить реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду першої інстанції.

Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову, по суті, це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування виду забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі №1655 від 17.06.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Крім того 10.09.2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області суддею Волчко А.Я., відповідно до вказаної ухвали представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко Арсена Мохаммед, третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про визнання виконавчого напису №1655 від 17.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню, - було задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №1655 від 17.06.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною. Вказане забезпечення позову не скасовано на теперішній час.

Враховуючи зазначене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що представником позивача не були наведені належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача до ухвалення рішення у цивільній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких звернувся позивач, у випадку ухвалення рішення на користь останнього.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко Арсена Мохаммед, третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про визнання виконавчого напису №1655 від 17.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду, або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: А.Я. Волчко