Ухвала суду № 9220333, 22.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р.                               м. Київ                                        К-9365/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Федоров М.О.,

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Харківської області від 18.12.2006

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2007

у справі № АС-41/419-06

за позовом державного підприємства «Державний науковий центр лікарських засобів»(далі –ДП «ДНЦЛЗ»)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 18.12.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2007, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 03.07.2006 № 0000312307/0 та від 18.08.2006 № 0000312307/2/0. Ухвалені у справі судові акти мотивовано наявністю у позивача належним чином оформлених податкових накладних та вантажної митної декларації, які підтверджують факт придбання та експорт позивачем товару та, відповідно, правильність формування позивачем податкового кредиту у період, охоплений перевіркою.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що товар (стержні змащувальні контактні ССК-1), який був об’єктом операцій купівлі-продажу та експорту, не відповідає технічним умовам ТУ У 26.8-32449992-001-2003, а тому надані позивачем податкові накладні не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- за договором купівлі-продажу товару від 29.09.2003 № КП03/12-29, укладеним ДП «ДНЦЛЗ»(покупець) та малим підприємством «Віго»(продавець), позивач придбав продукцію –стержень змащувальний контактний СС-1 загальною вартістю 180000 грн. (у тому числі 30000 грн. ПДВ, про що постачальником було складено податкову накладну від 29.12.2003 № 40); поставку цього товару оплачено позивачем із застосуванням вексельної форми розрахунків;

- названий товар позивач (комітент) передав товариству з обмеженою відповідальністю «Сиріус»(комісіонер) на реалізацію за договором комісії від 30.12.2003 № 22, на виконання якого комісіонер відвантажив зазначену продукцію нерезидентові –компанії DELSON MANAGEMENT LLC, США на умовах постачання DDU-Браила Фрі Зон Пер 3 ROMANIA, що підтверджується даними вантажної митної декларації від 23.01.2004 №70210/4/000348;

- в ході проведення ДПІ позапланової документальної невиїзної перевірки ДП «ДНЦЛЗ»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з придбання та продажу стержнів змащувальних контактних ССК-1 за період з 01.09.2003 по 01.03.2004, оформленої актом від 17.05.2006 №1270/23-722/00482329, було виявлено факт невідповідності названих стержнів технічним вимогам;

- на підставі цього податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006 № 0000312307/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 45000грн. (у тому числі 30000 грн. за основним платежем та 15000 грн. штрафних санкцій).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення зазначених операцій з купівлі та експорту товару.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент здійснення позивачем експорту спірного товару) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація –це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, і наведена в них інформація відповідає дійсності.

З огляду на викладене для того, щоб дійти правильного висновку щодо правомірності (або необґрунтованості) застосування позивачем нульової ставки ПДВ під час експорту спірного товару (стержнів змащувальних контактних ССК-1), судам слід було вичерпно дослідити, зокрема, факт належного оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 31 вантажної митної декларації зазначаються точні дані про товар (комерційна та фірмова назва товару, фірма (країна) виробника, характеристики товару, а саме: розміри, номери моделей, стандарти, типи, маркування, розфасування, комплектність тощо), необхідні для його ідентифікації та однозначної класифікації за задекларованим у графі 33 ВМД товарним кодом згідно з УКТЗЕД. Зазначається кількість товару та відомості про його упаковку й маркування.

Відомості, що заявляються в цій графі, вказуються кожний вид з нового рядка із зазначенням порядкового номера.

Під номером 1 зазначається точний опис товарів, що декларуються митному органу: повне найменування; технічні та основні (головні) комерційні характеристики, що визначають основні якісні та кількісні параметри товарів (стандарт, ОСТ, ТУ, сорт, марка, модель, артикул, розмір, комерційна та фірмова назва, фірма виробника тощо); опис окремих товарів має містити додаткову інформацію, необхідну для класифікації, згідно з додатком 3 до Інструкції.

У графі 31 вантажної митної декларації від 23.01.2004 №70210/4/000348 зазначено назву експортованого товару –стрижень змащувальний контактний ССК-1, та його опис, а саме –відповідність цього товару ТУ У 26.8-32449992-001-2003, його виготовлення з вуглецевого матеріалу (графіту), фенолформальдегідної смоли.

Однак, розглядаючи дану справу, суди належним чином не перевірили доводи ДПІ щодо недостовірності зазначеної інформації. Так, суди зазначили, що надані податковим органом висновки експертів, зроблені у межах карної справи, стосовно невідповідності експортованих позивачем стержнів наведеним у їх описі вимогам не можуть бути визнані належними доказами у справі. Однак такий висновок є передчасним.

Так, в силу вимог частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, вказані висновки експертів, хоча і не мають доказової сили експертного висновку для даної справи, однак є доказами у розумінні наведеної норми Закону.

За наявності сумніву щодо достовірності наданої ДПІ інформації суди відповідно до статей 11, 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України мали вжити передбачені законом заходи щодо з’ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування з власної ініціативи доказів на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, судам необхідно було вичерпно з’ясувати, чи є досліджені експертами у розрізі кримінальної справи стержні тим товаром, які було експортовано позивачем. Для цього судам необхідно з’ясувати, зокрема, маршрут перевезення спірних стержнів, дослідивши відповідні перевізні та товаросупровідні документи на вказаний товар. Проте попередніми судовими інстанціями цього зроблено не було, тоді як у разі виявлення невідповідності експортованого позивачем товару інформації, зазначеній у названій вантажній митній декларації, застосування позивачем нульової ставки під час здійснення цієї експортної операції було б необґрунтованим.

У статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 18.12.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 у справі № АС-41/419-06 скасувати.

Справу № АС-41/419-06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко М.О. Федоров