Рішення № 92198492, 06.10.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1765/20

Провадження № 2/211/1301/20

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

06 жовтня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гіди О. С.,

при секретарі Гулько А.С.,

за відсутності: сторін у справі,

розглянувши в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Сергіївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, просила суд визнати виконавчий напис від 31.01.2019, реєстраційний № 2411, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.10.2013 між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал» було укладено кредитний договір № GP-5166225, заборгованість за даним кредитним договором відсутня. У зв`язку із невиконанням зобов`язання за кредитним договором 31.01.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. був вчинений виконавчий напис, яким стягнуто заборгованість за вказаним договором у сумі 15 629,03 грн. На думку позивача, цей виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконання, оскільки на момент його вчинення заборгованість не була безспірною, письмову вимогу про усунення порушень від Банку позивач не отримувала. Вважає, що приватним нотаріусом порушено вимоги законодавства при вчиненні виконавчого напису, оскільки позивач жодних правовідносин із АТ «ПУМБ» не мав. Крім того, у своїй позовній заяві зазначає про те, що в межах виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. було винесено постанову, ВП № 58538893, про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, витребувано докази від приватного нотаріуса Хари Н.С., приватного виконавця Павелків Т.Л.

26 травня 2020 року на виконання ухвали суду від 22 квітня 2020 року від приватного нотаріуса Хари Н.С. надійшли витребувані докази. Приватний виконавець Павелків Т.Л. ухвалу суду не виконала, докази суду не було надано.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Її представник адвокат Тараненко О.О. надала суду заяву просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача АТ «ПУМБ» до суду не з`явився, належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення справи суду не надав. Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Від третьої особи - приватного нотаріуса Хара Н.С., надійшло клопотання, у якому вона просить розглядати справу у її відсутність з урахуванням фактичних відносин та постановити рішення згідно чинного законодавства.

Третя особа - приватний виконавець Павелків Т.Л., до суду не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності або заяв про відкладення розгляду справи суду не надала.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку ст. 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал» Н.П. було укладено кредитний договір № GP-5166225, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у сумі 19 999,55 грн., а також був укладений Договір страхування (а.с. 17, 18 - копії договору, графіку платежів).

31 січня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 2411 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал», заборгованості за кредитним договором № GP-5166225 від 01 жовтня 2013 року за період з 28.01.2018 по 28.01.2019 у сумі 15 129,03 грн., у тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 493,80 грн., прострочена заборгованість за комісією - 10 916,46 грн., прострочена заборгованість за процентами - 718,77 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 9003,96 грн., а також з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «ПУМБ» плату за вчинення виконавчого напису в сумі 500 грн., загальна сума яка підлягає стягненню складає 15 629,03 грн. (а.с. 11 - копія виконавчого напису).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 59277490 з виконання виконавчого напису № 2411, виданого 31 січня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в 15 629,03 грн. (а.с. 13 - копія інформації).

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону), зокрема Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Також пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За вказаним Переліком передбачене стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Тобто порядок, періодичність друкування форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75, далі - Положення № 75).

Первинний документ банку - це документ, який містить відомості про операцію, складається на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі) (пп. 14 п. 3 Положення № 75).

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.п. 61, 62 Положення № 75).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Судом встановлено, що при зверненні до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису у якості підтверджуючих документів відповідачем було надано: копію статуту АТ «ПУМБ», копію витягу із наказу АТ «ПУМБ» від 24.07.2015 № 749 ОС, копію паспорту громадянина України ОСОБА_2 , копію довіреності на ім`я ОСОБА_2 , повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей, інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, заяву про вчинення нотаріального напису, виписку із рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором № GP-516625, копію Пропозиції укласти Договори (оферта) від 01.10.2013, письмову вимогу (повідомлення), вих. № 209 від 26.12.2018 (а.с. 46-62).

У виконавчому написі № 2411 від 31.01.2019 нотаріусом зазначено, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість за Кредитним договором № GP-516625 від 01.10.2013, строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 28.01.2018 по 28.01.2019.

Суд звертає увагу, що додана виписка з рахунку боржника не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість боржника, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, рух коштів тощо.

За таких обставин у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

Крім цього, виконавчий напис викладений повністю на спеціальному бланку, а не на оригіналі документа чи його дублікаті, що встановлює заборгованість, що вказує на порушення нотаріусом пп. 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовій збір у сумі 840,80 грн, тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 37).

Стаття 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що позивачу правнича допомога надавалася адвокатом Тараненко Оленою Олександрівною на підставі ордеру.

Судом також установлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк було надані документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: витяг з договору про надання правничої допомоги від 20 листопада 2019 року, акти приймання-передачі наданих послуг від 20 березня 2020 року та 28 вересня 2020 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 20 березня 2020 року та 28 вересня 2020 року в підтвердження оплати гонорару в сумі 1 800,00 гривень (складання позовної заяви) та 600,00 гривень (компенсація за прибуття адвоката у судове засідання, яке не відбулося з причин, незалежних від адвоката, 27.05.2020 і 20.07.2020) відповідно, адвокатський ордер від 20 березня 2020 року, свідоцтво адвоката.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закону) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 27 вищевказаного Закону - договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди).

Тобто, вказаний Закон не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З урахуванням вище переліченого та зазначеного, а також враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, тому судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу слід присудити на користь позивача, таким чином, необхідно стягнути з АТ «ПУМБ» на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу у сумі 2 400,00 гривень, оскільки понесені витрати підтверджені належними і допустимими доказами, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 610, 623, 1054, 1212 ЦК України, ст. ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 10, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2411 від 31 січня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Сергіївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № GP-5166225від 01 жовтня 2013 року у сумі 15 629,03 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код 14282829, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: О. С. Гіда

Повний текст судового рішення складений 15.10.2020.