Рішення № 92196468, 12.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 р. № 814/1185/16 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54000 Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування висновку від 04.08.2015р. 3118/9/14-04-17-02-08, наказу від 19.05.2016р. №12-Л, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС У Миколаївській області, Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку від 04.08.2015 № 3118/9/14-04-17-02-08 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади»; визнання протиправним та скасування наказу від 19.05.2016 № 12-Л про звільнення з посади; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов`язання поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою від 12.07.2016 провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про очищення влади”.

Ухвалою від 03.06.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 01.07.2020 замінено відповідача – ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області його правонаступником – Головним управління ДПС у Миколаївській області.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що норми Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII “Про очищення влади” (надалі – Закон № 1682) є суперечливими; звільнення позивача відбулося через 9 місяців після завершення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».

Відповідач, Департамент фінансів Миколаївської облдержадміністрації (далі – відповідач 1, Департамент) надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки спірний наказ видано на підставі норм чинного Закону України “Про очищення влади”. Висновок ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, яким встановлена невідповідність відомостей щодо наявності майна, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій позивачем за минулий рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10ч. 1 ст. 2 цього Закону, та підготовлена на його підставі довідка, є безумовною підставою для звільнення посадової особи з посади за вказаним Законом, а тому відповідач 1 не може приймати таке рішення на власний розсуд, а зобов`язаний звільнити таку особу із займаної посади.

Відповідач, Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі- ГУ ДПС, відповідач 2), надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на повідомлення про встановлену невідповідність відомостей за результатами перевірки відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік позивач надала пояснення. В поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 дійсно володіє автомобілем HYUNDAI І 10 з 2008 року, але у поясненні не відображено з яких саме законних джерел доходів її родина отримала кошти на придбання зазначеного автомобіля та не надано жодного підтверджуючого документа на дарування або позику від інших членів родини. Крім того, норми Закону України “Про очищення влади” не визнавалися Конституційним Судом України такими, що суперечать Конституції України.

Заслухав позивача, представника позивача, представників відповідачів, дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач з 06.09.2010 працювала в Департаменті фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста економіста відділу доходів та економічного аналізу.

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 16.09.2014 №1682-VII “Про очищення влади” (далі — Закон №1682), який визначив правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації).

Частиною 4 ст. 5 Закону №1682 організацію проведення перевірки, передбаченої цим Законом, покладено на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Наказом Департаменту від 05.06.2015 року № 125 було прийнято рішення про початок проведення у Департаменті перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», про що позивач була повідомлена під особистий підпис (а.с. 96).

08 червня 2015 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Департамента заяву (а.с. 94), якою повідомила, що заборони, передбачені ч.3 або ч. 4 ст. 1 Закону України “Про очищення влади” до неї не застосовуються та надала згоду на проходження перевірки.

Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563 “Деякі питання реалізації Закону України “Про очищення влади” (далі - Постанова №563).

Згідно п. 17 Постанови №563 “Керівник органу не пізніш як на третій день після надходження заяви щодо незастосування до особи, яка підлягає перевірці, заборон, передбачених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, одночасно надсилає органам. що проводять перевірку достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених ч. 3, 4 ст. 1 Закону, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України (далі - органи перевірки), відповідно до компетенції запити про проведення перевірки за формою згідно з додатком 3 щодо особи, яка підлягає перевірці, до яких додаються засвідчені копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім`я та по-батькові, видачу паспорта та місце реєстрації, а також документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

08 червня 2015 року Департамент направив до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва запит від 08.06.2015 №051-33/1721 (а.с. 93) про проведення перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади” щодо ОСОБА_1 .

18.05.2016 року на адресу Департамента надійшов висновок Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 21.08.2015 №1627/9/14-04-17-02-08 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” ОСОБА_1 (а.с. 89-92).

Згідно вищевказаного висновку, за результатами проведеної перевірки ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10 ч. 1 ст.2 Закону України “Про очищення влади”, які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 , а саме: в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, в рядку 35 Розділу ІV, назва рядку – автомобілі легкові, декларантом не вказано автомобіль марки HYUNDAI I10, 2008 року випуску, на обліку перебуває з 21.11.2008 року (згідно бази даних АІС «Автомобіль»). За результатами проведеної перевірки також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пп. 1-10 ч. 1 ст.2 Закону України “Про очищення влади”, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_2 із законних джерел. Згідно відомостей з регіональної комп`ютерної бази АІС "Автомобіль" по Миколаївській області, Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області за № 9/2-18912 від 27.06.2015 року зазначено, що у власності ОСОБА_1 перебуває автомобіль марки HYUNDAI I 10, 2008 року випуску. Середня ринкова вартість автомобілю марки HYUNDAI I 10, 2008 року випуску, на момент придбання (21.11.2008 року), складала 6800 доларів США, (за курсом 1$=5,99 грн.), що складає 40732 грн. Згідно Відомостей з ЦБД ДРФО від 17.06.2015 року, за період з 01.01.1998 року по 21.11.2008 року ОСОБА_1 було отримано доходів у сумі 10573 грн,, дохід чоловіка декларанта в період з 01.01.1998 року по 21.11.2008 року складав 9015 грн. (що в сукупності складає 19588 грн,). Згідно пояснення декларанта, кошти на придбання автомобілю були отримані ОСОБА_1 за кошти родини, але декларант не має можливості надати підтверджуючі документи на отримання відповідної суми коштів (21144 грн.) від інших членів родини.

Згідно п. 36 Постанови №563 “На підставі відповіді/висновку/копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ у триденний строк (з дня надходження останньої відповіді/висновку/копії судового рішення або з дня надходження відповіді/висновку/копії судового рішення, який є підставою для застосування борони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу”.

На виконання п. 36 Постанови №563, заступником начальника управління кадрової політики, інформаційного та господарського забезпечення, начальником відділу роботи з персоналом ОСОБА_3 була складена Довідка від 19.05.2016 про результати перевірки, передбаченої Законом України “Про чищення влади” стосовно ОСОБА_1 (а.с. 86-87).

Під час складення довідки Департаментом були враховані вимоги ч. 8 ст. 3 Закону України “Про очищення влади”, згідно якої заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових крав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел”.

Частиною 3 ст. 1 Закону України “Про очищення влади” встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ч. 1, 2, 4, 8 ст. 3 Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону”.

Відповідно до п. 37 Постанови №563 “Керівник органу не пізніш як на третій робочий день з дня складення довідки про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 у разі встановлення недостовірності відомостей щодо особи, зазначених у пунктах 1та/або 2 ч. 5 ст. 5 Закону, приймає рішення про звільнення такої особи та у той самий день надсилає в паперовій формі до Мін`юсту повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6 разом із засвідченою копією рішення про звільнення особи, інформація з яких не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін`юсту вноситься до Реєстру”.

Крім того, обов`язок щодо звільнення із займаної посади особи, відносно якої за результатом перевірки встановлена недостовірність відомостей, визначених пунктом 1 та/або 2 ч.5 ст. 5 Закону України “Про очищення влади” (зокрема невідповідність вартості майна доходам, отриманим із законних джерел), покладається на керівника органу, який організовує проведення перевірки ч. 14 ст. 5 Закону України “Про очищення влади”.

Наказом Департамента фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 № 12-Л ОСОБА_1 була звільнена 20 травня 2016 року з посади головного спеціаліста відділу доходів та економічного аналізу управління доходів та фінансів виробничої сфери департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації з підстав передбачених Законом України “Про очищення влади” згідно п. 7-2 ст. 36 КЗпПУ (а.с. 85).

На виконання вимог п. 37 Постанови №563, до Міністерства юстиції України було направлено повідомлення про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України “Про очищення влади”.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України “Про очищення влади” очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України “Про очищення влади” протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею 2 цього ж Закону обумовлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, в тому числі щодо:

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Критерії здійснення очищення влади (люстрації) визначені статтею 3 цього ж Закону, за змістом частини восьмої якої заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України “Про очищення влади” перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 цього Закону, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року № 1100 (надалі за текстом - Порядок № 1100).

У силу підпункту 3 пункту 3 Порядку № 1100 проведення перевірки фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Позивач жодних доказів щодо законності джерел отримання коштів на придбання автомобіля не надала ні відповідачу 2, ні суду, відтак, підстави для скасування Висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» від 04.08.2015 року № 3118/9/14-04-17-02-08 відсутні. Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо тощо.

При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті частини другої статті 1 Закону України “Про очищення влади” очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на

(І) узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 ,

(ІІ) підрив основ національної безпеки і оборони України або

(ІІІ) протиправне порушення прав і свобод людини.

Тобто, запроваджені Законом України “Про очищення влади” перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих відповідними особами деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел, не відповідають меті Закону України “Про очищення влади”, визначеній у його статті 1.

Частинами першою-третьою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

Парламентська Асамблеї Ради Європи у Керівних принципах для забезпечення відповідності законів про люстрацію та аналогічних адміністративних заходів вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права зауважила таке:

“Щоб відповідати вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права, закони про люстрацію повинні відповідати певним вимогам. Насамперед, люстрація повинна бути спрямована на загрози основоположним правам людини і процесу демократизації; помста ніколи не може бути метою таких законів, також не допускається політичне або соціальне зловживання результатами люстраційного процесу. Мета люстрації полягає не в покаранні тих осіб, які вважаються винними, - що є завданням прокурорів, які використовують кримінальне законодавство, - а в захисті новоствореної демократії.

a. Люстрація має здійснюватися спеціально створеною незалежною комісією шанованих суспільством громадян, запропонованих главою держави та затверджених парламентом;

b. Люстрація може бути застосована тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, створенню вільної демократії, зокрема шляхом використання конкретної посади, яку обіймає цей суб`єкт, для порушення прав людини або блокування демократичних процесів;

c. Люстрація не може бути використана для покарання, відплати або помсти; покарання може накладатися тільки за минулу злочинну діяльність на підставі чинного Кримінального кодексу України та відповідно до усіх процедур і гарантій кримінального переслідування;

d. Люстрація повинна обмежуватися посадами, щодо яких є всі підстави вважати, що суб`єкти, які їх обіймають, становитимуть значну небезпеку для прав людини і демократії, тобто посади державної служби, які передбачають значну відповідальність за визначення або виконання державної політики та заходів, що стосуються внутрішньої безпеки або щодо посад державної служби, які передбачають надання наказу та/або вчинення порушення прав людини, таких як правоохоронні органи, служба безпеки і розвідки, судові органи та прокуратура <…>

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) на 101 Пленарній сесії схвалила проміжний висновок щодо Закону “Про очищення влади”, згідно з яким:

a) Застосування люстраційних заходів до періоду правління радянської комуністичної влади через стільки років після закінчення цього режиму та набрання чинності демократичної конституції в Україні потребують переконливих причин для виправдання наявності конкретної загрози, яку колишні комуністи наразі становлять для демократії; Комісія вважає, що важко виправдати таку пізню люстрацію.

b) Застосування люстраційних заходів щодо недавнього періоду, упродовж якого пан Янукович був Президентом України, зрештою поставить під сумнів реальне функціонування положень Конституції та законодавства України, як демократичної держави, заснованої на принципі верховенства права.

c) Закон України “Про очищення влади” містить кілька серйозних недоліків і потребує перегляду принаймні таких положень:

- Люстрація повинна стосуватися тільки посад, які дійсно можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії; перелік посад, які підлягають люстрації, має бути переглянутий.

- Вина має бути доведена у кожному конкретному випадку та не може припускатися на підставі лише приналежності до категорії органів державної влади; критерії для люстрації мають бути переглянуті;

- Відповідальність за проведення процесу люстрації повинна бути знята з Міністерства юстиції України та покладена на спеціально створену незалежну комісію за активної участі громадянського суспільства.

- Процедура люстрації повинна поважати гарантії справедливого судового розгляду (право на захисника, рівність сторін, право бути вислуханим особисто); судове провадження має призупиняти адміністративне рішення щодо люстрації до ухвалення остаточного рішення; Закон України “Про очищення влади” має прямо передбачати ці гарантії.

- Люстрація суддів повинна регулюватися лише одним законом, а не законами, які дублюються, та здійснюватися лише з повним урахуванням конституційних положень, що гарантують їхню незалежність, і тільки Вища рада юстиції має нести відповідальність за будь-яке звільнення судді.

- Відомості про осіб, що підлягають люстраційним заходам, мають оприлюднюватися тільки після ухвалення остаточного рішення суду.

За змістом статті 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини (надалі також Суд, ЄСПЛ).

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі “Полях та інші проти України” (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17 жовтня 2019 року) ЄСПЛ піддав Закон України “Про очищення влади” серйозній критиці. Досліджуючи питання щодо пропорційності звільнення заявників із посад на підставі Закону України “Про очищення влади”, ЄСПЛ зауважив, що “Суд не переконаний, що законодавчий механізм був достатньо вузько розробленим для вирішення “нагальної суспільної потреби”, яку мав би переслідувати Закон “Про очищення влади”. У зв`язку з цим слід зазначити, що законодавчий механізм був набагато ширшим та універсальнішим, аніж розроблений, наприклад, Польщею (див. згадане рішення у справі “Матиєк проти Польщі” (Matyjek v. Poland), пункти 27 - 29) або Латвією (див. згадане рішення у справі “Жданока проти Латвії” (Ћdanoka v. Latvia), пункти 57 і 126), сфера застосування яких обмежувалася особами, які відіграли активну роль у діяльності колишньої влади, яка не була демократичною. <…> Передбачені Законом “Про очищення влади” заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на його посаду задовго до того, як пан Янукович став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади пана ОСОБА_5 . Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом “Про очищення влади”, є прихід до влади пана ОСОБА_5 (див. пункт 7), а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа.

У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку про те, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників (пункти 323, 324 вказаного рішення).

Із вищенаведеного й у контексті рішення ЄСПЛ у справі “Полях та інші проти України” (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17 жовтня 2019 року) висновується, що застосування до осіб заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України “Про очищення влади”, може здійснюватися виключно крізь призму приписів частини другої статті 1 цього Закону, тобто з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та з урахуванням відповідних принципів, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності.

Тобто, має бути доведено, що відповідна особа причетна до дій, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6 , чи таких, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини тощо.

Під час розгляду цієї справи відповідачі не наводили жодних подібних аргументів.

Натомість у випадку, що розглядається, позивача піддано перевірці, що суперечить меті люстрації, визначеній у статті 1 Закону України “Про очищення влади”, що й стало підставою для її подальшого звільнення з посади.

Відтак, у даному випадку застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України “Про очищення влади”, не може вважатись правомірним і створює передумови для порушення з боку України міжнародних зобов`язань за статтею 8 Конвенції.

Суд зауважує на тому, що у цій постанові досліджується виключно питання щодо застосування Закону України “Про очищення влади”. Питання щодо застосування Закону України “Про запобігання корупції”, інших законодавчих приписів, спрямованих на боротьбу з корупційними та пов`язаними з корупцією правопорушеннями, не є предметом оцінки у цій справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 815/6163/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність наказу, його скасування та поновлення позивача на посаді.

Згідно з частиною першою та другою статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 100, у випадках вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Період з 21.05.2016 по 12.10.2020 – це час вимушеного прогулу.

Відповідно до Довідки від 23.06.2020 № 060-12/1621 (а.с. 98), середньоденна заробітна плата позивача становить 128,18 грн.

Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 140741,64 грн. (128,18 грн. х 1098 робочих днів), з яких 2563,60 грн. середньомісячна сума за один місяць.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», суд дійшов наступного висновку.

Ч. 3 ст. 1 Закону № 1682 встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 3 цього Закону.

Відповідно до абзаців першого та другого ч. 1 ст. 7 Закону № 1682, відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади” (далі – Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 1682, Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру.

Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:

1) прізвище, ім`я, по батькові;

2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;

3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;

4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.

Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.

Підпунктом 2 пункту 2 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 1682 встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, у порядку та строки, визначені цим Законом.

“Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади” (надалі – Положення про Реєстр) було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 № 1704/5.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення про Реєстр встановлено, що підставою для внесення Реєстратором (яким є працівник відповідного самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України та уповноважений працівник головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, в області, в містах Києві та Севастополі) відомостей про особу є, зокрема, надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України “Про очищення влади”, відомостей про звільнення особи з посади у зв`язку із застосуванням такої заборони.

При цьому, згідно з пунктом 5 розділу ІІ Положення про Реєстр, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”, є надходження до Реєстратора:

обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України “Про очищення влади”, від органу, який проводив перевірку;

відповідного судового рішення, яке набрало законної сили;

відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру;

інші випадки, визначені законом.

Відтак, підставою для вилучення з Реєстру відповідної інформації в даному випадку є не факт відкликання Департаментом певних відомостей (що не передбачено ані нормами Закону № 1682, ані Положенням про Реєстр), а факт надходження до Реєстратора судового рішення, яким було визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та застосування до неї заборони.

За таких обставин, на думку суду, порушені права позивача мають бути поновлені також шляхом зобов`язання Департаменту надіслати судове рішення до Міністерства юстиції України.

П. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02314955), Головного управління ДПС у Миколаївській області (пр. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02314955) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 № 12-Л про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу доходів та економічного аналізу управління доходів та фінансів виробничої сфери департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації.

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу доходів та економічного аналізу управління доходів та фінансів виробничої сфери департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації.

4. Стягнути з Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02314955) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.05.2016 року по 12.10.2020 року у сумі 138178,04 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто сімдесят вісім гривень 04 коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

5. Стягнути з Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02314955) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 2563,60 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят три тисячі 60 коп.).

6. Зобов`язати Департамент фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02314955) протягом трьох робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили надіслати це рішення до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00015622) для вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, відомостей про застосування до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII “Про очищення влади”.

7. В решті позову відмовити.

8. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу доходів та економічного аналізу управління доходів та фінансів виробничої сфери департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2563,60 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 15.10.2020р.