Рішення № 92196445, 15.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. № 400/3449/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Громадська організація "Миколаївська обласна організація Всеукраїнського товариства політичних в`язнів і репресованих", вул. Театральна, 4а, кв. 51, м. Миколаїв, 54018

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору громадська організація “Миколаївська обласна організація Всеукраїнського товариства політичних в`язнів і репресованих” про визнання протиправною бездіяльність щодо перерахунку пенсії як реабілітованій особі; зобов`язання зарахувати час перебування у висланні в потрійному розмірі до трудового стажу; зобов`язання нараховувати та виплачувати як реабілітованій особі підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2020 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на позивач є реабілітованою особою, а тому має пільги, встановлені законодавством.

Відповідач надав відзив на позов, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до постанови КМУ № 654 від 01.09.2008 позивач отримує з 01.09.2008 року підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. як член сім`ї реабілітованої особи. На час вислання – 1950 рік, позивачу було 8 років і її було переселено як члена сім`ї. Підстави для зарахування часу заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій відсутні, оскільки зазначена пільга стосується лише реабілітованих, якою позивач не є.

Третя особа надала пояснення, просила задовольнити позов.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Відповідно до довідки від 31.07.1993 року № 4/5-20098-Г/473-32/, виданої Інформаційним бюро Управління внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_2 , 1907 р.н., ОСОБА_3 , 1932 р.н., ОСОБА_4 , 1942 р.н. 28.09.1950 року із села Нагуєвичі Надбужського району Дрогобицької області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР, виписка з протоколу № 49 виселені на спецпоселення в посьолок Балахташ Таштибського району Красноярського краю з конфіскацією майна, а ОСОБА_5 , з 24.5.1952 р., з якого звільнені 19.11.1956. На підставі ст. 3 Закону УРСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи – реабілітовані.

06.07.2020 року позивачу видано безстрокове посвідчення, відповідно до якого позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.

23.07.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням від 30.07.2020 № 30/03.02-р позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» встановлено, що з 01.09.2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсій, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей – 43,52 грн. Підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. позивач отримує з 01.09.2008 року.

Посилання відповідача про те, що позивач є членом сім`ї реабілітованої особи (потерпілою від репресій), а не реабілітованою особою, судом до уваги не приймається.

Станом на час видачі довідки 31.07.1993 року № 4/5-20098-Г/473-32/ Інформаційним бюро Управління внутрішніх справ Львівської області Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» не містив поняття «член сім`ї реабілітованої особи» та «потерпілий від репресій».

Проте, відповідно, до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час видання довідки від 31.07.1993 року № 4/5-20098-Г/473-32/ Інформаційним бюро Управління внутрішніх справ Львівської області), було передбачено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Законом України від 13.03.2018 № 2325-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» внесено зміни до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Так, у Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» встановлено поняття «члени сім`ї», «реабілітовані особи» та «потерпілі від репресій», яких зазначений Закон станом на час 1993 року не містив.

У довідці від 31.07.1993 року – позивач зазначений як реабілітована особа, та відповідачу не надано повноважень на власний розсуд тлумачити статус особи. Доказів внесення змін до довідки відповідач суду не надав.

Відтак, позивач з 1993 року є реабілітованою особою.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень пункту «г» частини першої статті 77 Закону № 1788-ХІІ громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови № 654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно із пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788-XII. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Відтак, відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивачу як реабілітованій особі та протиправно виплачує підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено пунктом «г» частини першої статті 77 Закону № 1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 446/1563/16-а.

Ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» встановлено, що реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Аналогічна правова норма міститься у ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тому відповідач повинен зарахувати позивачу час виселення до спецпоселення з 28.09.1950 по 19.11.1956 у потрійному розмірі до стажу роботи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач всупереч ст. 77 КАС України не довів правомірність спірного рішення та невиплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту “г” ст. 77 Закону України № 1788.

Тому позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) щодо неперерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як реабілітованій особі.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) час перебування у висланні з 28.09.1950 по 19.11.1956 в потрійному розмірі до трудового стажу.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як реабілітованій особі підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2020 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1824479698.1 від 04.09.2020 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко