Рішення № 92196062, 15.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Київ справа №П/320/1192/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київський обласний військовий комісаріат, Міністерство оборони України, про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київський обласний військовий комісаріат (далі - третя особа-1), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправною відмову відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, яка викладена в листі від 20 грудня 2019 р. № 1-23.1/7890/19;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 211 440 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на виконання рішення суду було повторно розглянуто заяву позивача про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Проте, листом відповідача від 20 грудня 2019 р. повторно відмовлено у задоволені заяви позивача з тих самих підстав. Вважає, відмову протиправну та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання. У цій ухвалі відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

19 березня 2020 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що відповідач є державним комерційним підприємством, яке не отримає кошти ні з державного, ні з будь-якого місцевого бюджету, а отже, не має законних підстав призначити та виплачувати одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності. Звертає увагу суду, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, як розпорядником державних коштів.

Крім того, у відзиві представник відповідача заявив клопотання про залучення в якості відповідача-2 Міністерство оборони України. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України (далі – третя особа-2).

Треті особи 1 та 2 отримали процесуальні документи суду, були повідомленні належним чином, але правом надання пояснень по справі не скористалися.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах з 5 серпня 1976 року по 27 лютого 2009 року та звільнений у запас за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) згідно з наказом Міністра оборони України від 9 лютого 2009 року №16, наказу Украероруху від 20 лютого 2009 року №94/о та наказу Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру «Київцентраеро» від 27 лютого 2009 року №90/о, що підтверджується також копією довідки Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату від 19 серпня 2018 року.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0983199 від 10 серпня 2018 року позивачу з 7 серпня 2018 року встановлено безстроково І групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби.

У вересні 2018 року позивач звернувся через Київський міський військовий комісаріат до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби. Подані позивачем документи були направлені за належністю до Украероруху на виконання вимог п.п. 17, 18 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, про що позивача було повідомлено листом від 11 вересня 2018 року №ВСЗ/2144.

За наслідками розгляду поданих документів Украерорух листом від 29 жовтня 2018 року №1-26.2-5126, який доведено до відома позивача листом від 8 листопада 2018 року №ВСЗ/2745, повідомив позивача про відсутність підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки вирішення відповідних питань належить до компетенції Міністерства оборони України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 р. в адміністративній справі № 640/86/19 адміністративний позов позивача задоволено в повному обсязі, а саме:

- визнано протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби;

- зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 211 440 грн. 00 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 р. в адміністративній справі № 640/86/19 апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року - скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 211 440 грн. 00 коп.

Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України повторно розглянути заяву про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року - залишено без змін.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 р. в адміністративній справі № 640/86/19 набрала законної сили 4 грудня 2019 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

9 грудня 2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виконання рішення судів в адміністративній справі № 640/86/19.

Листом від 20 грудня 2019 р. № 1-23.1/7890/19 позивача повідомлено, що відповідач розглянувши заяву позивача відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 р. у справі № 640/86/19 та повідомив, що її не можу бути задоволено. Разом з тим, звернув увагу позивача, що для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності позивачу необхідно звернутися до Міністерства оборони України, яке одержує кошти з Державного бюджету України.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Згідно з вимогами ч.10 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних (освітніх) закладах, затверджується Президентом України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.15 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Суд звертає увагу, що цими нормами обов`язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає, як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов`язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

При цьому, згідно з п. 155 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, за відрядженими до державних органів, установ і організацій військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п. 1 Порядку і норм грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, затвердженого постановою КМ України № 104 від 7 лютого 2001 року, військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент встановлення позивачу І-ї групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені. У такому самому порядку здійснюється виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, якого було відряджено до державного органу, установи, організації із залишенням його на військовій службі.

Частиною 6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з вимогами ч.ч. 8, 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу .

Суд зазначає, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України.

Зі змісту наведених положень чинного законодавства Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов`язань зі здійснення таких видатків.

Таким чином, виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби повинна була здійснюватися саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Посилання відповідача на те, що Державне підприємство з обслуговування повітряного руху України є державним комерційним підприємством, яке не отримує кошти ні з державного, ні з будь-якого місцевого бюджету та не має юридичних підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців з військової служби, оскільки така виплата має здійснюватись відповідно до чинного законодавства України виключно за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, судом відхиляються, як такі, що суперечать ч. 5 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ураховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відмова Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною, оскільки виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби повинна здійснюватися саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, відповідно до норм чинного законодавства, натомість відсутність відповідних грошових надходжень від держави на проведення виплати зазначеної допомоги не може бути підставою для порушення права позивача.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Аналогічна позиція висловлена Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 22 січня 2019 року №826/3919/18.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 р. та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 р. в адміністративній справі № 640/86/19 було встановлено, що відмова Украероруху у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності є протиправною, оскільки зазначена виплата повинна здійснюватися саме відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, а відсутність відповідних грошових надходжень від держави на проведення виплати зазначеної допомоги не може бути підставою для порушення права позивача.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби у розмірі 211 440 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Стосовно наявності у відповідача дискреційних повноважень в частині прийняття рішення за наслідком розгляду заяви про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В той же час, адміністративний суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії лише за умови, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Наведений висновок, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що відповідач систематично відмовляє позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням з військової служби без належного обґрунтування наявності передбачених законодавством підстав для такої відмови, незважаючи на наявність судового рішення у справі №640/86/19, яке набрало законної сили та яким встановлено протиправність такої відмови, суд доходить висновку, що задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 211 440 грн. 00 коп. є належним способом захисту.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно не було призначено та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, отже порушено права позивача на отримання цієї грошової допомоги та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на отримання грошової допомоги порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яка оформлена листом від 20 грудня 2019 р. № 1-23.1/7890/19 у призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 211 440 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач – Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, адреса: а/с 115, аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08301, код ЄДРПОУ – 19477064.

Третя особа-1 – Київський обласний військовий комісаріат, адреса: вул. Парково-Сирецька, 19, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ – 07774420.

Третя особа-2 – Міністерство оборони України, адреса: пр-кт. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ – 00034022.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 15 жовтня 2020 року.