Рішення № 92195578, 13.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/5986/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови здійснити їй перерахунок пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, починаючи з 01 березня 2020 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, але не більше 75 % заробітку, при цьому розмір пенсії ОСОБА_1 після обумовленого перерахунку пенсії не може бути меншим ніж розмір пенсії, яку вона отримувала до названого перерахунку, оскільки застосування окремих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою до застосування при обрахунку пенсії вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 30 березня 2006 року їй призначено пенсію за віком та на даний час вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Зазначає, що як потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії вона відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років. Однак, відповідач відмовив їй у здісненні такого перерахунку, зазначивши при цьому, що вона отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", натомість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років застосовується лише у випадку, коли особі призначена пенсія за віком на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 14 квітня 2020 року відкрито провадження у справі №240/5986/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20 травня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Таку позицію аргументував тим, що частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу у жінок виникає у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що з бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Водночас позивач отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, розмір якої обчислений відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як 50 % пенсії за віком, а не пенсію на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що не дає позивачу права на збільшення пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку з цим, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.19-22).

Ухвалою від 16 липня 2020 року адміністративну справу № 240/5986/20 призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 30 липня 2020 року о 14:15. Крім того, вказаною ухвалою суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

21 липня 2020 року на електронну пошту суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просила розглядати справу за її відсутності (а.с.29).

В свою чергу від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 30 липня 2020 року надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засідання.

З огляду на надходження вищезазначеного клопотання, призначене на 30 липня 2020 року судове засідання по справі, було перенесено на 07 вересня 2020 року о 10:00.

30 липня 2020 року на електронну пошту суду та 31 липня 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

07 вересня 2020 року позивач до суду не з`явилась, однак 01 вересня 2020 року надіслала на електронну пошту суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.157). Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 07 вересня 2020 року до суду з`явився, однак подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.158).

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе здійснити розгляд адміністративної справи №240/5986/20 в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянки, потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.11).

З наявної у матеріалах копії пенсійної справи позивача вбачається, що починаючи з 30.03.2006 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(а.с.32).

Розмір пенсії ОСОБА_1 був обчислений відповідачем відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу роботи 29 років 8 місяців 28 днів (а.с.32 зворотній бік).

06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату їй пенсії зі збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.7).

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 01.04.2020 №3741-3043/Р-02/6-0500/20 відмовило позивачу в перерахунку пенсії з врахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В якості причини для відмови в листі зазначено, що збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років застосовується лише у випадку, коли особі призначена пенсія за віком на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", натомість позивач отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.8).

Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні їй перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог статті 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

З пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слідує, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії зокрема і відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй призначається одна пенсія за її вибором.

Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 має статус громадянки потерпілої від Чорнобильської катастрофи (3-ї категорії) та отримує пенсію за віком, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 26.04.2006 №293 (а.с.32) та відповідно спростовує доводи відповідача про те, що позивач не має права на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, оскільки отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності.

Маючи стаж більше 29 років, вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, відповідач відмовив у такому перерахунку, зазначаючи, що збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років застосовується лише у випадку, коли особі призначена пенсія за віком на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.

Статтею 56 Закону № 796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Згідно частини 2 статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, а тому суд вважає, що в даному випадку слід застосувати аналогії закону на підставі ч.6 ст.7 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз. 2 ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Порівнюючи положення частини 2 статті 56 Закону № 796-XII та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений мінімальний стаж роботи, має пільговий характер власне щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок.

Крім цього, на основі аналізу пенсійного законодавства суд дійшов до висновку, що починаючи з 01 січня 2004 року, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без врахування положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є неможливим; і навпаки застосування окремих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При наявності у пенсіонерів, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС права на тотожні пенсійні виплати застосуванню підлягають положення спеціального характеру, в даному випадку Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення на 1% заробітку за рік.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України. Так, постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 07 липня 2015 року у справі № 21-727а/15 встановлено право громадян, які віднесені до 1, 2, 3, 4 категорій потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на пенсію в повному розмірі, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але не вище 75 % заробітку. У зв`язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України і у постановах від 20 вересня 2016 року у справі № 21-1255а16, від 07.07.2015 в справі № 21 -727а15 та у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 560/675/17.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що у даному випаду пенсія позивачу має нараховуватися та обчислюватися згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням пільг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому, розрахунок понаднормового стажу, слід обчислювати виходячи з величини 20 років для чоловіків та 15 років для жінок і за кожен рік роботи понад встановлений 15-ти річний стаж збільшувати пенсію на 1% заробітку але не вище 75 % заробітку.

З приводу доводів відповідача про те, що умовою для застосування положення ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж в 15 років є призначення особі пенсії на умовах на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Станом на дату призначення ОСОБА_1 пенсії (30.03.2006) редакція частини 2 статті 56 Закону № 796-XII передбачала, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку.

Однак, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" частину 2 статті 56 Закону №796-XII було викладено в новій редакції, якою передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, після змін, внесених Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", частина 2 статті 56 Закону №796-XII передбачає, що право на збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, виникає лише у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, норма частини 2 статті 56 Закону №796-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII), яка набрала чинності 11.10.2017, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки на момент призначення позивачу пенсії вказана норма ще не діяла, а її застосування до спірних правовідносин фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі.

Застосування даної норми можливе лише до правовідносин щодо збільшення розміру пенсій, призначених після 11.10.2017.

При цьому, частина 2 статті 56 Закону №796-XII у редакції, яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії не містила обов`язкової умови - призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для виникнення у особи права на збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справ не доведено правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналізуючи зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 в проведенні перерахунку, призначеної їй пенсії з врахуванням пільг наданих ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Головне управління Пенсійного Фонду України області діяло протиправно.

Зважаючи на те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 та загальний стаж роботи більше 29 років, а також враховуючи, що пенсія призначена позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та позивач обрала умови, встановлені спеціальним законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, підлягає задоволенню.

Що стосується дати, з якої позивач просить провести перерахунок пенсії, а саме з 01.03.2020 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 30.03.2020 призначена пенсія за віком та відповідно з вказаної дати визначено її розмір без урахування збільшення, передбаченого ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тобто, з вказаної дати позивач дізналася про своє порушене право.

Разом з тим, із заявою про проведення перерахунку пенсії до відповідача позивач звернулася лише 06.03.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, враховуючи положення ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та дату звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання провести перерахунок пенсії з 01.03.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки право позивача на перерахунок пенсії підтверджено сукупністю належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, а відповідачем протилежного не доведено, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% за кожен рік роботи понад стаж 15 років для жінок, починаючи з 01.03.2019.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №0.0.1669710650.1 від 07.04.2020 ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1 % за кожен рік роботи понад стаж 15 років для жінок.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) провести з 01.03.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з врахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович