Рішення № 92195489, 09.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 р. Справа№200/7202/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1180 від 25.02.2020 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 до пільгового стажу за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 25 лютого 2020 року № 1180 про призначення пенсії згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначити пенсію та стягнути заборгованість з пенсійних виплат;

- звернути до негайного виконання судове рішення в частині стягнення заборгованості з пенсії з 25 лютого 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2020 року позивачка звернулась до відповідача із заявою, яка була зареєстрована за № 1180 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що отримала рішення відповідача від 02 березня 2020 року № 1180 про відмову в призначенні пенсії, мотивоване відсутністю у позивачки необхідного пільгового стажу, з причин не зарахування до пільгового стажу позивачки періоду її роботи у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року, у зв`язку із ненаданням позивачкою довідки, підтверджуючої пільговий характер її роботи за вказаний період.

Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер її роботи, вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправними, та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1180 від 02 березня 2020 року про відмову в призначенні пенсії, позивачці правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю у позивачки необхідного пільгового стажу з причин не зарахування до пільгового стажу позивачки періоду її роботи у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року, у зв`язку із ненаданням позивачкою довідки, підтверджуючої пільговий характер її роботи за вказаний період.

Посилаючись на наведені обставини відповідач вважає, що відмовляючи у призначенні позивачці пільгової пенсії, він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 25 лютого 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, яка була зареєстрована за № 1180 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02 березня 2020 року № 1180 Про відмову в призначенні пенсії, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, з причин не зарахування до пільгового стажу позивачки періоду її роботи у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року, у зв`язку із ненаданням позивачкою довідки, підтверджуючої пільговий характер її роботи за вказаний період (а.с. 13, 13 з.б.).

Згідно із записами у трудовій книжці позивачки, серія: НОМЕР_1 від 30 серпня 1985 року, містяться записи про роботу позивачки:

- з 06.08.1985 року по 18.03.1987 року у Центральній збагачувальній фабриці «Київська» ВО «Донецьквуглезбагачення» на посаді машиніста конвеєра 2 розряду;

- з 19.03.1987 року на посаді апаратника вуглезбагачення 5 розряду;

- з 01.01.1990 року Центральна збагачувальна фабрика «Київська» перейменована на Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька»;

- з 15.02.1995 року переведено на посаду машиніста установок збагачення 5 розряду;

- з 18.06.2004 року на посаді оператора головного пульта управління (оператор пульта управління);

- 22.07.2011 року Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. О.Ф. Засядька»;

- 28.02.2017 року звільнена за власним бажанням (а.с. 12, 12 з.б.).

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 02.03.2020 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у Публічному акціонерному товаристві «Шахта імені О.Ф. Засядька»/«Шахта імені О.Ф. Засядька» (ЄДРПОУ: 00174846) з 01.01.1999 року по 28.02.2017 року. За вказаний період містяться відомості про нарахування роботодавцем заробітної плати та сплату страхових внесків (а.с. 14-16 з.б.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до п. 1 цієї статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.

Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.

З приводу наведеного суд зазначає, що записами у трудовій книжці позивачки підтверджено, що ОСОБА_1 працювала:

- з 06.08.1985 року по 18.03.1987 року у Центральній збагачувальній фабриці «Київська» ВО «Донецьквуглезбагачення» на посаді машиніста конвеєра 2 розряду;

- з 19.03.1987 року на посаді апаратника вуглезбагачення 5 розряду;

- з 01.01.1990 року Центральна збагачувальна фабрика «Київська» перейменована на Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька»;

- з 15.02.1995 року переведено на посаду машиніста установок збагачення 5 розряду;

- з 18.06.2004 року на посаді оператора головного пульта управління (оператор пульта управління);

- 22.07.2011 року Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. О.Ф. Засядька»;

- 28.02.2017 року звільнена за власним бажанням (а.с. 12, 12 з.б.).

Отже, факт перебування позивачки на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у її трудовій книжці.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати такі повноваження, чи виконувати їх належним чином.

Вимога відповідача щодо надання уточнюючої довідки базується на положеннях п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, та має на меті підтвердження характеру та тривалості роботи позивачки на посадах і роботах, указаний в її трудовій книжці.

Суд наголошує, що позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Доказів того, що записи у трудовій книжці позивачки здійснені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх прийняттю, відповідачем не надано.

У контексті наведеного, суд також наголошує, що як вже зазначалося вище, орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Разом з тим, відповідачем, на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів того, що з метою повноти вирішення питання вирахування стажу позивачки, ним, як органом, що призначає пенсію, було вжито відповідних заходів та використано право на отримання/витребування/вимоги від підприємств, установ та організацій, тощо, відповідних документів, уточнюючої інформації, що передбачено ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, та Порядком № 22-1, поклавши обов`язок стосовно надання уточнюючих документів виключно на позивачку.

Доказів того, що відповідач, як орган, що призначає пенсію, вимагав від позивачки, відповідно до положень пункту 4.2 Порядку № 22-1, подання у тримісячний строк з дня подання заяви додаткових документів, зокрема, уточнюючих довідок, - суду також не представлено.

Суд наголошує, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. Аналогічна позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №127/1849/17.

Отже Пенсійний фонд не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б встановити/пересвідчитися у наявності відповідного страхового стажу позивачки, як не довів і необхідність у наданні позивачкою таких уточнюючих довідок при наявності відповідних записів у трудовій книжці про спірні періоди, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Доходячи таких висновків, суд також враховує думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та № К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведені положення законодавства, хибними є доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивачки періодів її роботи з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

У зв`язку із наведеним, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачці в призначенні пенсії.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачці пільгової пенсії, відповідно до її заяви № 1180 від 25.02.2020 року про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», записи в трудовій книжці позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують період роботи позивачки з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», у зв`язку із чим, рішення відповідача № 1180 від 02 березня 2020 року про відмову в призначенні пенсії, є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Разом з тим, належним способом захисту є повторний розгляд заяви позивачки про призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом правового захисту у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 25.02.2020 року зареєстровану за № 1180 про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, записів в її трудовій книжці НОМЕР_1 , якими підтверджуються періоди та пільговий характер роботи позивачки: з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», на посадах: машиніста конвеєра 2 розряду; апаратника вуглезбагачення 5 розряду; машиніста установок збагачення 5 розряду; оператора головного пульта управління (оператор пульта управління).

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій, і на свій розсуд враховувати стаж для розрахунку пенсії, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Разом з тим, судом зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 25.02.2020 року зареєстровану за № 1180 про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах записів в її трудовій книжці, якими підтверджуються періоди та пільговий характер роботи позивачки з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки порушене право позивачки судом захищене шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1180 від 02.03.2020 року, яким позивачці протиправно було відмовлено в призначенні пільгової пенсії у відповідності до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду. Саме по собі визнання протиправними дій відповідача, не тягне для позивачки настання будь-яких юридичних наслідків, і такий спосіб захисту, жодним чином не сприятиме відновленню порушених прав позивачки.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з пенсійних виплат з 25 лютого 2020 року, заявлені передчасно, оскільки виплата заборгованості має місце виключно у разі призначення таких виплат/їх нарахування, а у даному випадку пенсія була не лише не нарахована, а й взагалі не призначена, у зв`язку із чим, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який наразі відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі – 840,80 грн. (а.с. 8), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-А, ЄДРПОУ: 37755477) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1180 від 02 березня 2020 року Про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2020 року зареєстровану за № 1180 про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема щодо врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , якими підтверджуються періоди та пільговий характер роботи ОСОБА_1 : з 06.08.1985 року по 28.02.2017 року у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-А, ЄДРПОУ: 37755477) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 09 жовтня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров