Рішення № 92195222, 13.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Справа № 160/11831/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60018604 від 12.09.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було винесено постанову №60018604 від 12.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження. Позивач вважає, що відповідача відсутні підстави для прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідачем прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв`язку з чим позивач просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

28.09.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення), задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у відповідача належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.

07.10.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі заяви стягувача про примусове виконання у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи, станом на дату винесення рішення по справі, не надала до суду будь-яких пояснень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60018604 від 12.09.2019 року на підставі виконавчого напису №8562 виданого 28.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» у розмірі 14 398,22 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.16 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно зі статтею 6 Закону№1404-VІІІ право державного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується територією, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини першої статті 24 Закону №1404-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано на території, на яку розповсюджуються відповідна компетенція органу державної виконавчої служби, то державний виконавець має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною п`ятою статті 24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Судом встановлено, що повноваження Центрально-Західного міжрегіонального управління поширюються на територію Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач має право вчиняти дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей. Вчинення таких дій можливо у випадку, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи зареєстроване у вказаних областях або ж майно боржника знаходиться у вказаних областях.

Згідно із частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до абзацу 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Абзацом 9 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 03.07.1997 року по сьогоднішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.

Суд зазначає, що про реєстрацію чи проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №60018604 в якості адреси боржника точних відомостей відповідачем чи стягувачем не наведено та відповідних підтверджуючих доказів надано не було. Також матеріали справи не містять письмових доказів проживання позивача за вказаною адресою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії виконавчого напису № 8562 від 28.08.2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Про місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 у вказаному виконавчому написі не зазначено.

Крім того, суд зауважує, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) в межах Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей до матеріалів справи не додано.

Також, відповідно до копії трудової книжки позивач з 2001 року по сьогоднішній день працювала на підприємствах, які знаходяться в м.Дніпрі, зокрема в період винесення оскаржуваної постанови позивач працювала в КЗ «СЗОШ №84 ДМР».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про зареєстроване місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Крім того, відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Вказана норма свідчить про те, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов`язок перевірити чи такий виконавчий документ пред`явлено до виконання за належним місцем виконання.

Однак, наведені обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, що дає підстави дійти висновку про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства.

Положеннями частини 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій.

Проте, відповідач всупереч вищезазначеній нормі права, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачем приписів частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів відповідача, щодо повернення виконавчого документа стягувачу та відсутності на виконанні у відповідача вищевказаного виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після винесення постанови ВП №60018604 від 12.09.2019 року державним виконавцем було в подальшому винесено в межах вказаного виконавчого провадження постанови від 12.09.2019 року про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, 25.11.2019 року постанову про арешт коштів боржника.

25.11.2019 року відповідачем винесено постанову ВП №60018604 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною 3 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», не скасовує наслідки відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим суд не приймає вищевказані доводи відповідача.

Крім того, як вже було зазначено вище, 28.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревичем Олегом Миколайовичем, вчинено виконавчий напис № 8562.

Водночас, суд звертає увагу, що 22.02.2017 набрало законної сили рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14, яким визнано незаконними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Вищевказаним рішенням було скасовано пункт постанови, яким в якості документів за якими відбувається стягнення заборгованості у безспірному порядку є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що вчинення виконавчого напису без підтвердження заборгованості, вчинення дій щодо її стягнення, оскарження та стягнення її у безспірному порядку на підставі кредитного договору станом на 28.08.2019 року є протиправним, а тому виконавчий напис № 8562 від 28.08.2019 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження №60018604, був такий, що вчинений з порушенням законодавства, оскільки факти підтвердження заборгованості були взагалі відсутні. Іншого з матеріалів справи не вбачається та сторонами не спростовано. Таким чином, рішення прийняті на підставі вказаного виконавчого напису підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем у виконавчому провадження №60018604 від 12.09.2019 року підлягає скасуванню, оскільки вона ґрунтуються саме на цьому виконавчому написі нотаріуса.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.01847328632.1 від 23.09.2020 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (21050, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Соборна, буд.15-А, каб.306, код ЄДРПОУ 40143408), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха, буд.9А, оф.203, код ЄДРПОУ 35017877) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження №60018604 від 12.09.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв