Ухвала суду № 92193717, 06.10.2020, Господарський суд Харківської області

Господарський суд Харківської області

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"06" жовтня 2020 р. Справа № 922/4587/13

вх. № 4587/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді: Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

за участю:

ліквідатора - Кошовський С.В.

представника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Вельковськиц С.В.

представника ОСОБА_1 - Голяніщев Д.Д.

розглянувши заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. (вх. 25186 від 21.10.2019) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності з урахуванням уточненої заяви (вх. № 3894 від 13.02.2020) по справі за заявою : Mramor LLP, Wales

до ФОП Бабич Ігор Юрійович, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 10.12.2013 р. боржника ФОП Бабича І.Ю. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Капустіна В.В.

Ухвалою суду від 11.02.2014 р. задоволено клопотання Капустіна В.В. про припинення його обов`язків ліквідатора у даній справі, звільнено арбітражного керуючого Капустіна В.В. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Белікова О.П.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області призначений повторний автоматичний розподіл скарги по справі № 922/4587/13 у зв`язку з недопустимістю повторної участі в розгляді справи судді Дзюби О.А.

Автоматизованим розподілом справу призначено до розгляду судді Усатому В.О.

Ухвалою суду від 12.12.2017 р. усунено ліквідатора Белікова ОВ. від виконання покладених на нього обов`язків, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кошовського С.В.

До суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшла заява (вх 25186 від 21.10.2019), в якій він просить суд:

1. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 , які утворились в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006.

2. Визнати за ФОП Бабичем І.Ю. (код НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м.; - земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2

В обґрунтування заяви ліквідатор вказує на те, що під час проведення ліквідаційної процедури встановлено, що іпотечне майно кредитора реалізовано поза межами процедури банкрутства, а грошові кошти направлені на користь третіх осіб. Покупець вчинила дії з поділу іпотечного майна, в результаті чого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 були поділені на два об`єкта нерухомості:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площею 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Згодом, частину новоутвореного майна було безвідплатно передано у власність ОСОБА_2 (сина банкрута).

Ухвалою суду від 27.01.2020 заяву ліквідатора боржника залишено без руху. Встановлено 10-ти денний строк з моменту отримання ним копії цієї ухвали для усунення встановлених судом недоліків заяви: а саме, - надати докази сплати судового збору за звернення з цією заявою у розмірі 4204 грн.

До суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшла уточнена заява (вх № 3894 від 13.02.2020), в якій просить суд:

1. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 , які утворились в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору Бабича І.Ю. (код НОМЕР_1 ) арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу (свідоцтво № 923 від 14.05.2013, код НОМЕР_2 , адреса: 61058, м. Харків, пр-т Незалежності (Правди), буд. 5).

2. Визнати за ФОП Бабичем І.Ю. (код НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м.;

- земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2

Уточнену заяву ліквідатор обґрунтовує тим, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що ОСОБА_2 було вчинено дії, направлені на зміну технічних характеристик житлового будинку (реконструкція), в результаті чого, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , наразі має загальну площу 308,40 кв.м. та житлову площу 107,6 кв. м.

Разом із заявою про уточнення, ліквідатор на виконання ухвали суду від 27.01.2020 надав суду докази усунення недоліків, а саме копію платіжного доручення № 322 від 11.02.2020 про сплату судового збору у розмірі 4 204,00 грн.

Враховуючи усунення ліквідатором недоліків, заява ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності (вх. № 25186 від 21.10.2019 р.) вважається поданою у день первинного її подання, у зв`язку з чим ухвалою суду від 22.02.2020 р. заяву з урахуванням уточненої заяви (вх. № 3894 від 13.02.2020) прийнято до розгляду на 19.05.2020 р. із залученням до розгляду даної заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набоки Юлії Василівни, оскільки прийняте по заяві судове рішення може вплинути на їх права та обов`язки.

Однак , розгляд заяви не відбувся з причин знаходження справи в судах вищих інстанцій.

До суду від представника Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набоки Ю.В. надійшло клопотання (вх. № 6507 від 22.03.2020 р) про продовження строку на надання відзиву на заяву ліквідатора (вх. № 25186 від 21.10.2019 р.) з урахуванням уточненої заяви, оскільки ним не отримано від ліквідатора копії заяви.

Крім того, від представника Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набоки Ю.В. надійшло клопотання (вх. № 6506 від 22.03.2020 р) про відкладання розгляду заяви ліквідатора, у зв"язку із розглядом Верховним Судом України заяви ліквідатора про визнання результатів аукціону недійсним щодо спірного майна.

Постановою Верховного суду від 19.05.2020 р. касаційну скаргу від 08.01.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 (розгляд заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) у справі № 922/4587/13 залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 (розгляд заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) у справі № 922/4587/13 залишено без змін.

Ухвалою від 24.02.2020 розгляд справи призначено на 19.05.2020.

Ухвалою від 30.06.2020 розгляд справи призначено на 04.08.2020.

03.08.2020 р. від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 клопотання про відкладання розгляду заяви ліквідатора , в якому також просить суд направити йому копію заяви ліквідатора.

04.08.2020 р. від банкрута надійшла заява про відкладання розгляду заяви ліквідатора для необхідності підготовки відзиву, в якій також просить суд зобов"язати ліквідатора направити на її адресу копію остаточної редакції його заяви.

04.08.2020 р. від ліквідатора надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді даної заяви Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтава.

Ліквідатором повідомлено суд про направлення всім учасникам даного процесу копії заяви.

Ухвалою від 04.08.2020 розгляд справи відкладено на 24.09.2020, залучено до розгляду заяви Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтава.

01.09.2020 р. від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді питання щодо витребування у малолітнього ОСОБА_2 майна Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтава, яке залишено без розгляду, оскільки ухвалою від 04.08.2020 вказана служба вже судом залучена.

Ухвалою від 24.09.2020 розгляд справи відкладено на 06.10.2020.

Від Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтава надійшов відзив, в якому остання заперечує проти заяви ліквідатора.

Від законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву ліквідатора, в якому вона заперечує проти заяви ліквідатора.

Від боржника ОСОБА_3 надійшов відзив на заяву ліквідатора, в якому він заперечує проти заяви ліквідатора.

У судовому засіданні 06.10.2020 ліквідатор підтримав свою заяву, просив її задовольнити.

Представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у судовому засіданні також підтримав заяву ліквідатора, просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні адвокат законного представника малолітнього ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав пояснення, виклав свою позицію, проти заяви ліквідатора заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи у судове засідання 06.10.2020 р. не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з метою забезпечення повного та всебічного встановлення об`єктивних обставин справи судом витребовувалися необхідні для розгляду цього спору документи, у зв`язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався.

Учасниками справи надано документи по суті спору, висловлено позиції відносно заявлених вимог. Учасникам справи була забезпечена можливість реалізувати всі свої процесуальні права.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає можливим розглянути заяву ліквідатора.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши думку учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є заставним кредитором у справі, вимоги якого відповідно до договору іпотеки від 19.03.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1823, забезпечені іпотекою нерухомого майна банкрута, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі №922/4587/13, крім іншого, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018; вх. № 15695 від 27.06.2019) визнано недійсними договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 та договір купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:006 за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887. Зазначена ухвала суду залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Таким чином, судовим рішенням встановлено незаконність відчуження зазначеного майна банкрута (вибуття майна з його власності).

Зазначеним судовим рішенням, що набрало чинності, зокрема, встановлено, що власник майна за оскаржуваним договором ОСОБА_4 вчинила дії з поділу іпотечного майна, в результаті чого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 були поділені на два об`єкта нерухомості:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що вказаним діям щодо відчуження та поділу іпотечного майна надано оцінку судами вищих інстанцій під час розгляду питання законності вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в результаті чого встановлено ухилення банкрута ОСОБА_3 від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», направлене на ускладнення виконання рішення суду, а також інші відповідні обставини щодо поділу іпотечного майна (постанова Харківського апеляційного Господарського суду від 17.04.2018 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018).

Судом встановлено, що 17.11.2017 приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 2796, посвідчено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 , за умовами якого ОСОБА_4 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 , в інтересах якого діяли його законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як дарунок вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що ОСОБА_2 було вчинено дії, направлені на зміну технічних характеристик житлового будинку (реконструкція), в результаті чого, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , наразі має загальну площу 308,40 кв.м. та житлову площу 107,6 кв. м.

Таким чином, частина іпотечного майна ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке незаконно вибуло з власності банкрута: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м., та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка утворилась в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 (предмет іпотеки), на даний час перебуває у власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 2, 4 частини 2 цієї статті).

Визнання прилюдних торгів недійсними, як самостійна позовна вимога, не має наслідком відновлення порушених прав позивача, як власника спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим ліквідатором Кошовським С.В. правильно обрано спосіб захисту порушеного права згідно зі ст. 15, 16 ЦК України та пред`явлено віндикаційну вимогу про витребування спірного майна у ОСОБА_2 , як його добросовісного набувача та фактичного володільця у порядку ст. 388 ЦК України (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 р., справа №910/16594/15).

З огляду на ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 216 ЦК передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача (позиція Верховного Суду України згідно з постановою від 29 квітня 2015 року у справі №3-62гс15).

Згідно зі статтею 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Отже, наведена норма не передбачає підстав припинення права власності у разі, коли майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужене за правочинами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника, а також зареєстроване за іншими особами без достатніх правових підстав.

Оскільки ухвалою суду від 23.08.2019 визнано недійсним правочин щодо відчуження майна банкрута, єдиним законним власником спірного майна згідно з вимогами ЦК України є саме банкрут - ОСОБА_3 .

Однак, наразі спірне майно зареєстроване та перебуває у фактичному володінні іншої особи - ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до вимог речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин і майно перебуває у власності володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.20016 у справі № 6 2407цс15, з яким також погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, пункти 57-58).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У даному випадку майно було отримано ОСОБА_2 безвідплатно, за договором дарування.

У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 р. (справа № 6-1203цс15) зазначено, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у справі №6-2723цс16 (постанова від 18 січня 2017 р.) положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У постанові Верховного Суду, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 р. (справа №910/16594/15), зазначено, що, виходячи з аналізу ст. 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

Згідно з висновком, який міститься у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 р. (справа №6-140цс) захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Враховуючи, що правочин, згідно з яким майно вперше вибуло з власності боржника, визнано у судовому порядку недійсними з причин грубого порушення вимог закону при його укладанні, і відповідно до ст. 216, 236 ЦК України він не створює юридичних наслідків з моменту укладання (у тому числі, не породжує переходу права власності до набувача), спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, і останній не втрачав своє право власності на нього, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування цього майна в порядку ст. 388 ЦК України у особи, яка на даний час володіє цим майном - ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Щодо прав малолітнього ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми, а також ст. 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 177 СК України дбати про збереження використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державного пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органів опіки та піклування.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Однак, суд звертає увагу на те, що вимога про виселення малолітнього відповідача у заяві ліквідатора не ставиться та судом не розглядається. Тобто, цим судовим рішенням малолітній відповідач не позбавляється права користування житлом, і його права в цій частині не порушуються.

Окремо суд наголошує, що як відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який діяв на момент отримання відповідачем майна у його власність), так і ст. 1 КУПБ (що застосовується на цей час) малолітній відповідач - ОСОБА_2 є заінтересованою особою стосовно боржника - ОСОБА_3 , оскільки є його сином.

Більше того, суд зазначає, що сукупність обставин цієї справи свідчить про наявність в систематичних діях банкрута (поділ зазначеного іпотечного майна, зміна технічних характеристик за умови наявності ухвали про забезпечення, постійне оскарження судових рішень та заявлення безпідставних відводів складу суду тощо) свідомого наміру уникнути виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та створити різними способами перешкоди та ускладнити фактичне виконання рішень суду.

Зазначеним обставинам неодноразово надано оцінку судами вищих інстанцій (постанова Харківського апеляційного Господарського суду від 17.04.2018 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018).

Враховуючи обставини отримання малолітнім ОСОБА_2 , у власність спірного майна, а також те, що останній є сином банкрута, суд вбачає в таких діях намір ускладнити повернення майна до ліквідаційної маси та виконання судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що майно фактично повертається у власність ОСОБА_3 , який є батьком малолітнього відповідача і зобов`язаний надати своєму малолітньому сину відповідне житло.

Щодо вимог про визнання права власності на спірне майно, то відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі витрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (аналогічний правовий висновок міститься у Постановах Верховного Суду України від 07.11.2012 у справі №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133, від 29.04.2015 у справі №903/134/13-г).

Судовою палатою у цивільних справах ВСУ в іншій постанові від 07 жовтня 2015 р. (справа № 1622цс15) висловлено позицію, що відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позивач у позові про визнання права власності - це особа, яка вже є власником, відповідач - будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не втрачав своє право і є власником спірного майна.

Однак, у зв`язку з укладенням ним правочину щодо відчуження його майна, визнаного судом недійсним, належне йому на праві власності майно на цей час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою - ОСОБА_2 , до якого і пред`являється вимога.

Враховуючи, що наявність достатніх підстав для задоволення віндикаційного позову не виключає можливість власника вимагати захисту інших своїх порушених прав, і обраний ним спосіб захисту майнового права прямо передбачено ст.16, 392 ЦК України, а також те, що застосування судом такого способу захисту прав боржника не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне йому право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак зареєстроване за іншою особою (отже, фактично оспорюється та не визнається останньою), суд визнає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне майно за банкрутом в порядку ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявником належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ліквідатора (вх. 25186 від 21.10.2019) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності з урахуванням уточненої заяви (вх. № 3894 від 13.02.2020).

Керуючись ст.ст. 7, 61 Кодексу з процедур банкрутства ст. 73, 74, 86, 91 ГПК України, ст. 15, 16, 328, 377, 388, 392 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. (вх. 25186 від 21.10.2019) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності з урахуванням уточненої заяви (вх. № 3894 від 13.02.2020)

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (в інтересах якого діє ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) житловий будинок за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв.м., житловою площею 107,6 кв.м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 , які утворились в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 537,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору Бабича І.Ю. (код НОМЕР_1 ) арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу (свідоцтво № 923 від 14.05.2013, код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Визнати за ФОП Бабичем І.Ю. (код НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв.м.;

- земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, банкруту - ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 ; приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Набоці Ю.В.; Службі у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради .

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 254-258 ГПК України.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 12.10.2020 р.

Суддя Усатий В.О.