Рішення № 92192672, 13.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2020Справа № 910/10938/20

Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5)

про стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач) надійшла позовна заява № 09/190 від 16.07.2020 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення збитків на суму в розмірі 4 341, 34 грн., які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема, відповідач не здійснив належне збереження вантажу в процесі перевезення, що підтверджується комерційними актами та залізничними накладними, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзиви відповідачів.

Ч. 5 статті 176 ГПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 р. вантажовідправник - ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» зі станції «Маріуполь - Сортувальний» по залізничній накладній № 53318739 відправив на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» сталь тонколистову у піввагоні № 53516209 - 12 пакетів у кількості 63 440 кг. Ця продукція була відвантажена відповідно до умов контракту № 12ЕХР/01-14 від 01.04.2014 року, який був укладений між ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» Україна та покупцем «METINVEST INTERNATIONAL S.А.», Швейцарія.

Вищевказаний вагон був відправлений позивачем згідно з договором перевезення вантажу. Вкладання договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України та ч.2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної № 53318739 від 14.01.20 р.

На підставі актів загальної форми № 30226 станції Волноваха, № 13002 станції П`ятихатки-Стикова, №№ 9509, 10308 станції П`ятихатки була проведена комісійна перевірка вагону № 53516209 та складено комерційний акт № 400305/56 від 28.01.2020 року, який свідчить про недостачу вантажу у кількості 535 кг.

Відповідно до супровідних документів позивачем було відправлено сталь тонколистову 12 місць, вагою 63440 кг. Маса визначена відправником по трафарету - шляхом підсумовування маси, яка вказана в кожному вантажному місці.

Фактично виявилося: вантаж сталь тонколистова 12 пакетів, вага всіх пакетів не перевірялась, крім нестандартно укрученого пакету. Із загальної кількості на одному пакеті обірвані всі пакувальні стрічки, є нестандартні дротові укрутки у двох місцях із дроту в одну нитку 8 мм, порушений металевий кожух. Навантаження в вагоні в 2 яруси. В першому ярусі розташовано 10 пакетів: з кожної торцевої стінки вагону в два ряди вздовж по два пакети і два пакети поперек у середній частині вагону. У другому ярусі з кожної торцевої стінки по одному пакету вздовж. Нестандартно укручений пакет розташований у верхньому ярусі від задньої торцевої стінки по ходу потягу. Справні 11 пакетів ув`язані по 7 поперечних і 5 поздовжні окантовочні стрічки. На металеві кожухи наклеєні заводські бирки. Всі 12 пакетів розташовані на дерев`яних під донах. На нестандартно укрученому пакеті є заводська бирка, на якій вказано: плавка № 387036-4, партія № 4-9001, брутто 6015/5947 кг, нетто 5880 кг, розмір 2x1250x2500 мм. При переважуванні зазначеного пакету на автомобільних електромеханічних вагах ДВА-ЗС-60, перевірка 06.06.2019р., вага склала 5480 кг, що складає недостачу 535 кг, проти заводської бирки.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до статті 6 Статуту та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів , (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна - основний перевізний документ, встановленої форми, оформлений відповідне/ до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Як свідчить запис у залізничній накладній № 53318739 «вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4.2.2 глава 3 додатка 3 до УМВС Додатка 3 до УМВС. Вагон був прийнятий дорогою до перевезення без зауважень.

Про невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній № 53318739, та складання комерційного акту № 400305/56 від 28.01.2020 р., який свідчить про недостачу вантажу, у накладній № 53318739 була зроблена відповідна відмітка.

Згідно з п. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Однак, відповідач з позовом не погодився з огляду на те, що на думку відповідача недостача сталася не з його вини, однак відповідач на підтвердження вказаного жодного доказу не надав.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до п. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Отже, обставини недостачі, які зафіксовані комерційним актом, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.

Отримувачем даного вантажу є ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», яке відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передала право на пред`явлення позову вантажовідправнику ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».

Згідно з ст. 133 Статуту залізниць України та п. 2 Розділу 29 Правил заявления та розгляду претензій передача прав на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, засвідчується переступням написом на відповідному документі - накладній. Переступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для сталі 0,5%.

Для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси брутто.

Вартість нестачі становить: 0,505 т х 8596,72 грн. = 4 341,34 грн.

Таким чином, виходячи з викладеного, Відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та Позивачем на користь ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», зобов`язання в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу.

Порушення відповідачем своїх обов`язків полягає в частковій втраті вантажу, який перевозився, що спричинило Позивачеві збитки в розмірі вартості втраченого вантажу і складається з ними в причинно-наслідковому зв`язку.

Підпунктом 8 пункту 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати причинені цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитки у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України, статті 110 Статуту залізниць України по договору перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж у пункт призначення, видати його отримувачу, та несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі отримувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження сталося внаслідок обставин, яких залізниця не могла запобігти і усунення яких від неї не залежало.

Згідно з п. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Також позивачем було заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивач надав Договір №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 року, Додаткову угоду до Договору №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 року від 03.12.2018 року, Додаткову угоду до Договору №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 року від 09.12.2019 року, Додаткову угоду №179 до Договору №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 року від 16.07.2020 року.

У вказаних додаткових угодах міститься детальний опис робіт на розцінок на послуги. Факт отримання послуг клієнтом позивач підтверджує Актом №1 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №179 до Договору №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 року від 16.07.2020 року.

Відповідач своїх заперечень стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2-5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі № 23-рп/2009 «Правова допомога є багатоаспектною. різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати».

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст. ст. 16, 22, 611, 909, 914, 920, 924 ЦК України, ст. ст. 224, 307, 314 ГК України, ст. ст. 6, 17, 52, 110, 114, 115, 130 Статуту залізниць України, ч. 1 ст. 30, ст. 161-164 ГПК України, ст. ст. 8, 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) суму у розмірі 4 341, 34 грн. та судовий збір у сумі 2102, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 619, 91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.10.2020 р.

Суддя М.В. Данилова