Рішення № 92190574, 06.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19897/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Фонду державного майна України

до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 07 серпня 2020 року ВП №62698468.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанова від 31 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62698468 з примусового виконання виконавчого листа №757/62834/19-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва 24 липня 2020 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 26 листопада 2019 року, отримана ним, позивачем 03 серпня 2020 року. Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 2020 року №1317 «Про виконання постанови суду» ОСОБА_1 поновлено на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш», тобто виконавчий документ виконано у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а відтак відсутні підстави для накладення штрафу оскаржуваною постановою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що постановою від 31 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62698468 позивача було зобов`язано негайно (протягом 3 робочих днів) виконати судове рішення, отже останній день для добровільного виконання є 06 серпня 2020 року, оскільки судове рішення виконано 07 серпня 2020 року, тобто з пропуском встановленого строку, прийнято оскаржувану постанову від 07 серпня 2020 року ВП №62698468.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31 липня 2020 року відкрито виконавче провадження №62698468 з примусового виконання виконавчого листа №757/62834/19-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва 24 липня 2020 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 26 листопада 2019 року.

Актом державного виконавця від 31 липня 2020 року зафіксовано, що постанову від 31 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62698468 залишено у скоринці для вхідної документації за місцем знаходження боржника - Фонду державного майна України.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 серпня 2020 року на Фонд державного майна України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання зазначеного вище судового рішення.

Актом державного виконавця ввід 07 серпня 2020 року зафіксовано, що постанову від 07 серпня 2020 року про накладення штрафу залишено у скоринці для вхідної документації за місцем знаходження боржника - Фонду державного майна України.

Листом, отриманим Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 10 серпня 2020 року, Фонд державного майна України повідомив, що наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 2020 року №1317 «Про виконання постанови суду» ОСОБА_1 поновлено на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш», тобто судове рішення є виконаним.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 65 Закону №1404-VІІІ рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Як зазначено вище, постанова від 31 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62698468 залишена відповідачем у відповідній скринці 31 липня 2020 року та зареєстрована як вхідна документація Фондом державного майна України 03 серпня 2020 року. Суд наголошує, що пунктом 2 зазначеної постанови роз`яснено, що боржнику необхідно виконати рушення суду негайно.

Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 2020 року №1317 «Про виконання постанови суду» ОСОБА_1 поновлено на посаді директора державного підприємства «Завод «Електроважмаш».

Про прийняття наказу від 07 серпня 2020 року №1317 позивач повідомив відповідача листом, який отриманий останнім 10 серпня 2020 року.

З урахуванням наведеного вище, оскільки станом на час прийняття оскаржуваної постанови від 07 серпня 2020 року про накладення штрафу відповідач не був обізнаний про виконання судового рішення та таке судове рішення не виконано позивачем протягом трьох робочих днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 07 серпня 2020 року відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Так, позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», з метою встановлення єдиних правил документування управлінської діяльності у Фонді державного майна України затверджено Інструкцію з діловодства у Фонді (далі - Інструкція), що затверджена наказом Фонду від 07 червня 2018 року № 751, якою визначено, що усі документи, що надходять до Фонду, приймаються централізовано службою діловодства без права делегування відповідної функції іншим структурним підрозділам Фонду (пункт 148 Інструкції), в подальшому зареєстровані документи передаються до приймальні Голови Фонду (особи, що виконує його обов`язки), визначеній відповідальній особі під підпис у журналі передачі кореспонденції або паперовій картці із зазначенням часу отримання (пункт 156 Інструкції), документи, розглянуті керівництвом Фонду, повертаються з відповідною резолюцією службі діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання (пункт 165 Інструкції).

Проте, суд наголошує, що особливості організації внутрішнього документообігу державного органу не виправдовують бездіяльність такого органу, в даному випадку щодо виконання судового рішення, яке підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх доказів, якими підтверджується протиправність оскаржуваної постанови, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду державного майна України відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пунктом 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення», Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко