Рішення № 92190311, 08.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року справа № 580/3594/20

11 годин 34 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/3594/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача, адвокат Шарая Л.О. - за ордером, договором]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]

треті особи: фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) [третя особа - не прибув], Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник третьої особи - не прибув]

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

02.09.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Головне управління ДПС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з 15.03.2011 до 06.04.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати страховий стаж ОСОБА_1 за період її роботи у суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи на посаді юриста з 15.03.2011 до 06.04.2012 та внести зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати у сумі 4 840 грн 80 коп.

Ухвалою від 02.09.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 16.09.2020. Ухвалою від 16.09.2020 відкладено розгляд справи до 05.10.2020. Ухвалою від 05.10.2020 оголошено перерву до 08.10.2020.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача для отримання довідки форми ОК-5 із Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. 19.06.2020 позивачем отримано довідку № OK ЗО:1500034256, де зазначено страховий стаж щодо періоду перебування у трудових відносинах із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 . 21.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи як найманої особи у ФОП ОСОБА_4 з 15.03.2011 до 06.04.2012, проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 31.07.2020 № 4354-4691/Д-06/8-2300/20 позивачу відмовлено у зарахуванні у зв`язку з відсутністю у реєстрі застрахованих осіб відомостей про перебування позивачки у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 з 15.03.2011 до 06.04.2012. У позові зазначено, що обов`язок сплати внеску покладено на страхувальника - ФОП ОСОБА_4 , який здійснював обов`язки як податковий агент, у т.ч. з нарахування, утриманні і перерахування внеску з фонду оплати праці, заробітної плати позивача. Унаслідок невиконання страхувальником обов`язку із подання визначеної законом звітності, позивачка позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час перебування у трудових відносинах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. У позові зазначено, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником обов`язку щодо несплати страхових внесків та не подання звітності, а тому відсутність облікових даних у персоніфікованому обліку з причини неподання ФОП ОСОБА_3 , а саме - звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи із 15.03.2011 до 06.04.2012. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає постанови Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (ЄДРСР 74262468), від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а (ЄДРСР 77586173), від 23.07.2019 у справі № 617/927/17 (ЄДРСР 83243851). Позивач зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Представник позивача, адвокат просила задовольнити позов повністю, зазначивши, що відповідач, не зарахувавши до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.03.2011 до 06.04.2012 з підстав неподання звітів страхувальником діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України, бездіяльність є протиправною.

Відповідач позов не визнав, 21.09.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с.68-70), де зазначив, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідачем зазначено, якщо страхувальник має борг із сплати нарахованого єдиного внеску, період, за який така заборгованість не погашена не зараховується до страхового стажу працівників, а нарахована їм за цей період заробітна плата не включається у розрахунок пенсії. Відповідно до статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Згідно з пунктом 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до статті 11 Закону № 2464 страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках податкових органів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Відповідачем зазначено, що питання зарахування страхового стажу ОСОБА_1 за період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 15.03.2011 до 06.04.2012 та внесення змін до реєстру застрахованих осіб належить до повноважень Головного управління ДПС у Черкаській області. У відзиві зазначено, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 15.3.2011 до 06.04.2012 діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, не має повноважень самостійно визначати обсяг нарахування/призначення коштів, що на праві власності належать третій особі без відповідного звіту страхувальника та облікової інформації органу доходів як суб`єкта, який після 2013 року адмініструє ЄСВ. Представник відповідача у судове засіданні 08.10.2020 не прибув, 06.10.2020 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

16.09.2020 третьою особою - Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано пояснення (а.с.39) та зазначено, що ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 01.10.2013 сплатив 4408 грн єдиного соціального внеску за платежем 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагород за договорами цивільно-правового характеру, допомоги з тимчасової непрацездатності), проте звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ (єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування) до Головного управління ДПС у Черкаській області не подав, тому ідентифікувати стосовно кого відбулась сплата ЄСВ неможливо.

16.09.2020 третя особа - ОСОБА_2 подав пояснення (а.с.43), де зазначив, що з 10.01.2007 до 05.12.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та сплачував ЄСВ. ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_2 на посаді юриста у період із 15.03.2011 до 06.04.2012, про що внесено запис у трудову книжку позивача. Роботодавцем нараховувалась та виплачувалась заробітна плата та сплачувались ЄСВ, податок на доходи фізичної особи. Інших найманих працівників у період з 15.03.2011 до 06.04.2012, крім ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 не було.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку твердженню позивача щодо судової практики у спірних правовідносинах, то варто зазначити, що згідно висновків у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а йдеться про несплату страхових внесків до ПФУ до 2001 року (ЄДРСР 74262468), від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а йдеться про несплату внесків і зарахування стажу за роботу майстра у комунальному підприємстві - юридичній особі (ЄДРСР 77586173), від 23.07.2019 у справі № 617/927/17 йдеться про те, що «відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з липня 2015 року по червень 2016 року не є підставою для позбавлення позивачки права на пенсію» (ЄДРСР 83243851), варто зазначити, що у цих рішеннях не йдеться про ненадання звітів страхувальником і наявну переплату в обліку ЄСВ, що була у 2011-2012 роках, передана для адміністрування до податкової служби, залишилась ненарахованою у обліку контролюючого органу з причин ненадання звітів (про нарахування ЄСВ або за формою № 1ДФ) роботодавцем і податковим агентом ОСОБА_5 .

Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон № 1058.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку сформульованій частині вимоги щодо обов`язку відповідача діяти у відповідний спосіб: «внести зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», варто зазначити про таке.

Судом встановлено, що 21.07.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи за трудовим договором у ФОП ОСОБА_4 з 15.03.2011 до 06.04.2012 додавши до заяви копію трудової книжки, копію довідки ДПАУ від 15.03.2011, копії квитанцій (а.с.15).

Судом з матеріалів справи не встановлено, що третя особа ОСОБА_5 звертався особисто та/або шляхом надання звітності про спрямування/нарахування в публічному обліку/зарахування коштів у рахунок сплати ЄСВ за найману особу, а також щодо врегулювання спірних відносин між позивачем і ОСОБА_2 щодо умов виконання трудового договору у цивільно-правових відносинах, зокрема виконання обов`язку з утримання і перерахування внеску від нарахованої заробітної плати позивача.

Відповідно до довідки Державної податкової адміністрації України від 15.03.2011 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку № 620664 є платником єдиного податку в 2011 році з 01.04.2011 до 31.12.2011 (а.с.14). Із довідки не вбачається трудових відносин у 2012 році, проте йдеться про «юридичну діяльність».

Судом встановлено, що листом відповідача від 31.07.2020 вих. № 4354-4691/Д-06/8-2300/20 відмовлено у зарахуванні страхового стажу у зв`язку з відсутністю у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відомостей про перебування позивачки у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_5 за період з 15.03.2011 до 06.04.2012. Позивачеві було роз`яснено, що для подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ за період із березня 2011 року до квітня 2012 року страхувальнику (ФОП ОСОБА_6 ) необхідно звернутися до органів Державної податкової служби України за місцем реєстрації установи (а.с.16).

Судом встановлено, що відповідно до довідки форми ОК-5 ОСОБА_1 відсутні відомості про застраховану особу за 2011 рік та відомості про нарахування заробітної плати за січень - березень 2012 року (а.с.17).

Суб`єкти юридичної діяльності - це професійні юристи, їх об`єднання та установи.

Позивачем не надано копій та/або оригіналів документів щодо кваліфікації позивача у реалізації юридичної діяльності у 2011-2012 роках.

У судовому засіданні (протокол судового засідання від 05.10.2020 - а.с.104) позивач пояснила, що працювала юрисконсультом.

Відповідно до Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, до посади юрисконсульт встановлено такі кваліфікаційні вимоги: провідний юрисконсульт: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією юрисконсульта I категорії - не менше 2 років; юрисконсульт I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією юрисконсульта II категорії - не менше 2 років; юрисконсульт II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією юрисконсульта - не менше 1 року; Юрисконсульт: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці не зазначено професії/посади юрисконсульт, про яку під час розгляду справи у судовому засіданні повідомила позивач.

Ні до позовної заяви, ні під час підготовки та розгляду справи адвокатом не надано документів про освіту позивачки, копії наказу юридичної фірми, трудового договору (додатки до позову - а.с.6-23).

Відповідно до запису від 15.03.2011 №1 у трудовій книжці на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_3 (підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки - ОСОБА_2 ) позивача прийнято на роботу юриста у юридичній фірмі ЧП « ОСОБА_2 » на підставі наказу. Згідно із записом від 06.04.2012 № 2 позивача звільнено з роботи за згодою сторін на підставі наказу (п.1 ст. 36 КЗПП України) - директор ЧП « ОСОБА_2 » та міститься печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а.с.18).

Тобто йдеться про директора і юридичну фірму, а не про фізичну особу- підприємця, проте на печатці ФОП зазначено номер НОМЕР_2 , що відповідає реєстраційному номеру облікової картки платника податків фізичної особи ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 48 Кодексу Законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють у фізичної особи понад п`ять днів за умови, якщо вони належать державному соціальному страхуванню (абзац 2 пункту 1.1 у редакції Наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001. Трудові книжки ведуться ФОП стосовно найманих працівників для підтвердження трудового стажу.

Додержання письмової форми трудового договору є обов`язковим під час укладення трудового договору з фізичною особою (п.6 ч.1 ст.24 КзпПУ).

Частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено накладення штрафу на юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

У трудовій книжці позивача згідно запису №1 підставою прийняття на роботу та звільнення з роботи у юридичній фірмі ЧП « ОСОБА_2 » зазначено наказ, проте невідомо директором якого «ЧП» був у спірний період ОСОБА_5 , коли оформлював вперше трудову книжку позивача, приймаючи на роботу «юриста», що не тотожно посаді і роботі «юрисконсульт». Разом з тим, у записі №3 від 20.04.2012 про прийняття на посаду юрисконсульта 1 категорії до Черкаської обласної держтелерадіокомпанії.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України, у редакції, що діяла у спірний період, особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України, у редакції, що діяла у спірний період, було передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Представником позивача, адвокатом і відповідачем не зазначено чи реєструвався трудовий договір у службі зайнятості та/або не йдеться щодо відповідності/помилковості/недостовірності записів трудової книжки вимогам чинного у відповідний період законодавства.

Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов`язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Під час прийняття на роботу вноситься запис: «Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості)», при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: «трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)»), а при звільненні - запис: «Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)», при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: «трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)». Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою. (п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 №58 у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про трудовий договір (дата та номер договору), відомості про реєстрацію трудового договору у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості, дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості).

Суд наголошує, що запис від 15.03.2011 № 1 про прийняття на роботу позивача у юридичну фірму ЧП «ОСОБА_2.» вчинено вперше, трудову книжку виписано вперше ФОП ОСОБА_2 (а.с.18). Відповідач надав належну оцінку запису №1 у трудовій книжці, не вчинив достатніх дій з метою з`ясування фактичних обставин щодо реєстрації такої «фірми» та виконуваної роботи «юрист».

Порядок занесення відомостей про працівника передбачає, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка організації (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 №58). Однак, відповідно до частини 3 статті 48 Кодексу законів про працю України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Враховуючи зазначене, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 03.12.2015 № 492/06/186-15 працівнику, який приступає до роботи вперше, трудова книжка має бути заведена, у тому числі, фізичною особою - підприємцем. Законом України від 28.12.2014 №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон № 77), зокрема передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

З прийняттям Закону № 77 трудові книжки фізичній особі - підприємцю необхідно було заповнювати за аналогією з пунктом 2.4 Інструкції. Тобто усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться фізичною особою - підприємцем після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а у разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою із змінами КМУ від 04.06.98 № 794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку (стаття 1 Закону №1058).

Надаючи оцінку сформульованій частині вимоги щодо обов`язку відповідача діяти у відповідний спосіб: «внести зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», варто зазначити про таке.

Згідно Податкового кодексу адміністрування ЄСВ стосовно внесків позивача і третьої особи ОСОБА_5 здійснює Головне управління ДПС у Черкаській області.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» із змінами та доповненнями, затверджено Класифікацію доходів бюджету по податку на доходи фізичних осіб: 11010100 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати. Судом встановлено, що за кодом 11010100 - перераховано податок на доходи фізичних осіб у гривнях у сумі 781 грн 43 (від 22.07.2011 № 30, а.с.20) + 86 (від 13.01.2012 №б/н а.с.20) + 86 (від 14.09.2011 № 0178051/11 а.с.21) + 43 (від 21.06.2011 № 9708220/11 а.с.21)+86 (від 16.12.2011 № 0726176/11 а.с.21-зворотній бік) + 43 (від 20.05.2011 №4300.486.11 а.с.22) + 86 (від 14.10.2011 № 4163.96.10 а.с.22) + 68 (від 23.08.2011 а.с.22) + 68 (від 23.08.2011 № 4236.523.11 а.с.22)+86 (від 14.02.2012 № 1026237/12 а.с.23) + 86 (від 15.11.2011 № 0540585/11). У квитанціях від 21.04.2011 № 9403657/11 у сумі 36 грн (а.с.21 - зворотній бік), від 14.02.2012 № 1025955/12 у сумі 36 грн (а.с.49), від 14.02.2012 № 1026210/12 у сумі 368 грн (а.с.49), від 13.01.2012 № 0860347/12 у сумі 368 грн (а.с.50), від 13.01.2012 № 0860353/12 у сумі 36 грн (а.с.50), від 15.11.2011 № 0540732/11 у сумі 36 грн (а.с.51), від 15.11.2011 № 0540728/11 у сумі 368 грн (а.с.52), від 14.10.2011 № 4163.96.1 у сумі 36 грн (а.с.52-зворотній бік), від 14.10.2011 у сумі 368 грн (а.с.52-зворотній бік), від 14.09.2011 № 0177967/11 у сумі 36 грн (а.с.53-зворотній бік), від 14.09.2011 № 0177990/11 у сумі 368 грн (а.с.52-зворотній бік), від 23.08.2011 у сумі 36 грн (а.с.54), від 23.08.2011 у сумі 368 грн (а.с.54), від 22.07.2011 № 29 у сумі 368 грн (а.с.54- зворотній бік), від 21.06.2011 № 970821/11 у сумі 368 грн (а.с.55), від 21.06.2011 № 9708203/11 (а.с.55), від 21.04.2011 № 9403657/11 у сумі 36 грн (а.с.56), від 21.04.2011 № 9403696/11 у сумі 368 грн (а.с.56), від 20.05.2011 №4300.486.1 у сумі 36 грн (а.с.56- зворотній бік), від 20.05.2011 № 4300.486.5 у сумі 368 грн (а.с.56- зворотній бік) не визначено код призначення платежу.

Судом встановлено, що у наданих копіях платіжних документах немає коду 71010000. З інформації контролюючого органу (а.с.39) вбачається, що 01.10.2013 сплатив 4408 грн єдиного соціального внеску за платежем 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагород за договорами цивільно-правового характеру, допомоги з тимчасової непрацездатності), проте звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ не надано, тому встановити якої саме застрахованої особи і за який період стосується сплачена сума за наявними матеріалами справи неможливо.

Вимоги, яких мають дотримуватися суб`єкти господарювання, заповнюючи реквізити розрахункових документів, зокрема й платіжних доручень, наведено в Додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22.

Кожна категорія платників, передбачена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», має свій символ звітності, що відповідає коду класифікації доходів бюджету (201, 202, 203, 204, 205, 206, 207), що кодується згідно із Довідником відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, який затверджується наказом Казначейства України. Символ 201 код 71010000 - єдиний внесок за найманих працівників, що сплачує фізична особа - підприємець.

Судом встановлено, що третя особа ФОП ОСОБА_5 перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку у період з 01.04.2011 до 31.12.2011, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 15.03.2011 № 620664 (а.с.48), тобто зобов`язаний був сплачувати ЄСВ за кожен місяць у відповідному розмірі.

З квитанцій наданих третьою особою - ОСОБА_2 (а.с.49-56) встановлено, що: 20.05.2011 сплачено ЄСВ 3,6 % у сумі 36 грн, ОСОБА_2 за травень 2011; 20.05.2011 сплачено ЄСВ 36,76 % у сумі 368 грн, ОСОБА_2 за травень 2011; 20.05.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників у сумі 43 грн, ОСОБА_2 (а.с.56 - зворотній бік); 21.04.2011 сплачено ЄСВ 3,6% за квітень 2011 з найманих працівників у сумі 36 грн, ОСОБА_2 ; 21.04.2011 сплачено ЄСВ 36,76 % за квітень 2011, ОСОБА_2 (а.с.56); 21.06.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників ОСОБА_2 за червень 2011 у сумі 43 грн (а.с.55 - зворотній бік); 21.06.2011 сплачено ЄСВ 36,76 % у сумі 368 грн за червень 2011, ОСОБА_2 ; 21.06.2011 сплачено ЄСВ 3,6 % за травень 2011, ОСОБА_2 (а.с.55); 22.07.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників за липень 2011, ОСОБА_2 ; 22.07.2011 сплачено ЄСВ 36,76% у сумі 368 грн за липень 2011, ОСОБА_2 (а.с.54 - зворотній бік); 23.08.2011 сплачено ЄСВ 3,6% у сумі 36 грн за серпень 2011, ОСОБА_2 ; 23.08.2011 сплачено ЄСВ 36,76 % у сумі 368 грн, ОСОБА_2 за серпень 2011; 23.08.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників у сумі 68 грн, ОСОБА_2 (а.с.54); 14.09.2011 сплачено ЄСВ 3,6% у сумі 36 грн за вересень 2011, ОСОБА_2 ; 14.09.2011 сплачено ЄСВ 36,76 % у сумі 368 грн, ОСОБА_2 за вересень 2011 (а.с.53 - зворотній бік); 14.09.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників у сумі 86 грн, ОСОБА_2 (а.с.53); 14.10.2011 сплачено ЄСВ 3,6% у сумі 36 грн (не зазначено за який місяць), ОСОБА_2 ; 14.10.2011 сплачено ЄСВ 36,76% у сумі 368 грн (не зазначено за який місяць), ОСОБА_2 ; 14.10.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників у сумі 86 грн (не зазначено за який місяць) (а.с.52 - зворотній бік); 16.12.2011 сплачено податок з доходів найманих працівників ОСОБА_2 у сумі 86 грн за грудень 2011; 15.11.2011 сплачено ЄСВ 3,6% у сумі 36 грн за жовтень 2011, ОСОБА_2 (а.с.51); 13.01.2012 сплачено податок з доходів найманих працівників ОСОБА_2 у сумі 86 грн за січень 2012 (а.с.50 - зворотній бік); 13.01.2012 сплачено ЄСВ 36,76% у сумі 368 грн за січень 2012, ОСОБА_2 ; 13.01.2012 сплачено ЄСВ 3,6% у сумі 36 грн за січень 2012, ОСОБА_2 (а.с.50); 14.02.2012 сплачено податок з доходів найманих працівників ОСОБА_2 у сумі 86 грн за лютий 2012 (а.с.49 - зворотній бік); 14.02.2012 сплачено ЄСВ 3,6% у сумі 36 грн за лютий 2012, ОСОБА_2 ; 14.02.2012 сплачено ЄСВ 36,76% у сумі 368 грн за лютий 2012, ОСОБА_2 (а.с.49).

З квитанцій наданих третьою особою не встановлено у призначенні платежу, що саме за найману особу ОСОБА_1 сплачено ЄСВ у сумі не меншій, ніж мінімальний внесок.

В обґрунтуванні позову та відзиві на позов не йдеться про повноту/неповноту сплати ЄСВ за найману особу з підстав відсутності звітів ФОП та/або відповідності призначення платежу за найману особу у сумі 4408 грн.

Згідно із частиною 3 статті 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом, виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, у разі (ч.3 ст.20): ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; не ведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться, виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 3 статті 20 Закону №1058).

Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9 статті 20 Закону №1058).

Учасниками справи не надано доказів подання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у 2011 -2012 роках звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове пенсійне страхування, а третьою особою - Головним управлінням ДПС у Черкаській області повідомлено про неподання ФОП ОСОБА_2 зазначених звітів у 2011-2012 роках.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Електронного кабінету ОСОБА_2 станом на 31.12.2012 за платежем 71010000, єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором, допомоги по тимчасовій непрацездатності обліковано переплату у сумі 4408 грн (а.с.57). Зазначена переплата облікована станом на 31.12.2016 (а.с.58), 31.12.2017 (а.с.59), 31.12.2018 (а.с.60) та 31.12.2019 (а.с.61).

У Рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, що за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності. Згідно з Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами.

Конституційний Суд України 25.01.2012 у рішенні 3-рп/2012 у справі № 1-11/2012 визначив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зазначив, що невід`ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Розпорядженням КМУ схвалено 30.09.2020 № 1218-р Національну стратегію розв`язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року, що передбачає: перегляд соціального законодавства з урахуванням можливості бюджетного фінансування та створення ефективного контролю за дотриманням балансу між наявними соціальними гарантіями та можливістю їх фінансування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною 13 статті 9 Закону №2464 суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та дії щодо відмови у зарахуванні страхового стажу згідно заяви позивача від 21.07.2020, за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони є частково правомірними, позаяк відповідач під час розгляду заяви позивача від 21.07.2020 діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямована відмова у зарахуванні стажу, (позаяк у листі від 31.07.2020, що не оформлено у формі рішення суб`єкта владних повноважень (у відмові не зазначено ні про задоволення заяви позивача, ні про відмову у задоволенні заяви позивача, не зазначено порядок оскарження), а тому за таких обставин з огляду на оцінені докази у справі, належним способом захисту буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву від 14.06.2020 ОСОБА_1 про обчислення страхового стажу від 14.06.2020 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачем сплачено 840,80 грн судового збору відповідно до квитанції від 31.08.2020 № ПН3181603, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат із сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, що пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить оплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката належать компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Європейським судом з прав людини у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, заява 71660/11 та від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України, заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (ЄДРСР 86333445) зазначено, що розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом касаційного перегляду.

Судом встановлено, що 27.08.2020 між адвокатом Шарая Людмилою Олександрівною та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до пункту 4.1 якого встановлено, що за послуги, визначені у пункті 2.1 (надати консультацію щодо порядку зарахування працівнику страхового стажу за трудовим договором, підготувати позов до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності ГУ ПФ України у Черкаській області щодо не зарахування страхового стажу протиправною та зобов`язання вчинити дії, підготувати відповідь на відзив (у разі необхідності) цього договору Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 4000 грн (а.с.12).

У акті від 31.08.2020 виконаних робіт до договору від 27.08.2020 зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (юридичну) допомогу: вивчення та правовий аналіз наданих клієнтом документів у правовідносинах щодо зарахування страхового стажу - 1 година; надання адвокатом клієнту усної консультації та роз`яснень законодавства щодо порядку зарахування працівнику страхового стажу за трудовим договором; порядку та підстав звернення до суду з позовом про визнання бездіяльності ГУ ПФ України у Черкаській області щодо не зарахування страхового стажу протиправною та зобов`язання вчинити дії - 2 год; складання позову до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності ГУ ПФ України у Черкаській області щодо не зарахування страхового стажу протиправною та зобов`язання вчинити дії - 4 год (а.с.11).

Згідно квитанції від 27.08.2.020 позивачем сплачено 4000 грн згідно договору про надання правової допомоги від 27.08.2020 (а.с.9).

Суд зазначає, що згідно частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України надання усних консультацій не належить до витрат на правову допомогу.

30.09.2020 представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 30.09.2020 (до суду звернулись 02.09.2020 (а.с.1)) відповідно до пункту 4.1 якого встановлено, що за послуги, визначені у пункті 2.1 (надавати клієнту професійну правничу допомогу під час розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи № 580/3594/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії) цього договору Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 4000 грн, проте до закінчення розгляду справи доказів понесення судових витрат згідно договору від 30.09.2020 не надано, заяви про надання таких доказів протягом 5 днів після закінчення розгляду справи не подано, вимог щодо відшкодування судових витрат за договором від 30.09.2020 не заявлено.

Викликає обґрунтований сумнів необхідність тривалої послуги зі складення позовної заяви у справі (4 год), позаяк справу розглянуто у спрощеному провадженні, позов подано без належних додатків і доказів, зокрема не надано документів про освіту позивача, трудового договору позивача з ФОП ОСОБА_2 , наказу про прийняття на роботу у юридичну фірму та наказу про звільнення позивача з роботи у ФОП ОСОБА_2 , а тому зазначення такого тривалого часу та вартості є необґрунтованим та належать зменшенню.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Шарая Людмилі Олександрівні , у заявленому розмірі 4000 грн не є співмірним із складністю справи, оформленими документами та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у акті виконаних робіт переліком.

Суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, з урахуванням часткового задоволення позову є визначення вартості послуг адвоката (4000/2 за мінусом надмірного часу підготовки позову та усної консультації, що не належить до витрат на правову допомогу), тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належать стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 500 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.06.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву від 14.06.2020 ОСОБА_1 про перерахунок трудового стажу від 14.06.2020 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати із оплати правничої допомоги у сумі 500 (п`ятсот) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538];

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 [ АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ], Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 13.10.2020

Суддя Л.В. Трофімова