Ухвала суду № 92185444, 02.08.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2728/14-ц

н\п 4-с/490/95/2018

У Х В А Л А

Іменем України

02 серпня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі:

головуючого судді Чулупа О.С.,

при секретарі Балдич Х.М.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства « Родовід Банк» на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Перник Вікторії Володимирівни , -

Встановив:

Скаржник звернувся до суду із даною скаргою, в обґрунтування якої вказав, що 15.02.2016 р. Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі №490/2728/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Виконавчий лист від 11.10.2016 р. по справі № 490/2728/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 25241 доларів США був направлений на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчих листів. 20.11.2017 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Перник В.В. винесено повідомлення про повернення виконачого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 Закону України « про виконавче провадження», а саме, через відсутність квитанції про сплату авансового внеску. Скаржник вважає дії державного виконавця та вказане повідомлення протиправними, посилаючись на те, що АТ «Родовід Банк» в розмірі 99.9 відсотків належить державі в особі Міністерства фінансів України, який є органом державної влади та на підставі ч. 1 ст. 36 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув всіх повноважень органів управління Банку з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, а його уповноваженій особі делеговані повноваження вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління Банку. Таким чином скаржник посилається на те, що що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною організацією, а тому згідно Закону України "Про виконавче провадження" звільнений від сплати авансового внеску, скаржник просив скаргу задовольнити. В судове засідання скаржник не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Представник Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області у судове засідання також не зявився, про день та час розгляду скарги повідомлений належним чином.

Дослідивши скаргу та зібрані по справі письмові докази, суд прийшов до висновку, що скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 01.11.2017 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Перник В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу №38850, виданого 20.11.2017 року, стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, через відсутність квитанції про сплату авансового внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Водночас зазначеною статтею передбачено вичерпаний перелік стягувачів, які звільняються від сплати авансового внеску, зокрема також і державні органи.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

При цьому ч. 2 цієї статті встановлено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Учасниками Фонду відповідно до ст. 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є банки.

Таким чином, зміст норм щодо правового статусу Фонду не дає підстав для віднесення його до державних органів у розумінні ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" незважаючи на те, що повноваження Фонду мають публічно-правовий характер.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, тобто стягувачем у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості є банк, а не Фонд.

Проте, рішення Конституційного суду України від 15.05.2019 року № 2р(к)/2019 року ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визнані таким, що не відповідають Конституції України.

За таких обставин, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Скаргу задоволити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Перник Вікторії Володимирівни щодо винесення повідомлення про провернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 01.11.2017 року № 38847.

Визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Перник Вікторії Володимирівни щодо винесення повідомлення про провернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 01.11.2017 року № 38850.

Скасувати повідомлення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Перник Вікторії Володимирівни про провернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 01.11.2017 року № 38847.

Скасувати повідомлення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Перник Вікторії Володимирівни про провернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 01.11.2017 року № 38850.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаїського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя