Вирок № 92184655, 18.09.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/852/18

1-кп/465/31/20

Вирок

Іменем України

18.09.2020 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретарів судових засідань Янковської С.Ю. та Левицького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт та долучені до нього реєстр матеріалів кримінального провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140080002950 від 19 серпня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Львова, українку, громадянку України, раніше не судиму, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

Обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України,

Сторона обвинувачення - прокурори Львівської місцевої прокуратури № 3 Кіяновська Соломія Ростиславівна, Захарко Андрій Євгенович, Сировець Володимир Віталійович.

Сторона захисту – адвокат Федитник Василь Миколайович

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні за № 12016140080002950 від 19 серпня 2016 року, органами досудового розслідування та процесуальним керівником - прокурором у кримінальному провадженні, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні незаконних дій щодо майна на яке накладено арешт, відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року у цивільній справі № 465//3127/15.

Незаконність таких дій за тлумаченням та доводами сторони обвинувачення полягає у відчуженні нерухомого майна на яке було накладено арешт, а саме:

-квартири АДРЕСА_2 , шляхом укладення договору купівлі продажу з гр.. ОСОБА_2 від 18 січня 2016 року;

-квартири АДРЕСА_3 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 20 січня 2016 року;

-квартири АДРЕСА_4 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 20 січня 2016 року;

- квартири АДРЕСА_5 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 22 січня 2016 року;

-квартири АДРЕСА_6 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 22 січня 2016 року;

-квартири АДРЕСА_7 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 22 січня 2016 року;

- квартири АДРЕСА_8 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 22 січня 2016 року;

- АДРЕСА_9 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 22 січня 2016 року;

-паркомісця № VІ у будинку АДРЕСА_9 , шляхом укладення договору дарування із гр.. ОСОБА_3 від 22 січня 2016 року, внаслідок чого, право власності на вказані квартири та паркомісця перейшло до громадянина ОСОБА_3 .

Дії обвинуваченої щодо відчуження нею квартири АДРЕСА_2 , органом досудового розслідування та прокурорами, кваліфікувані як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, а подальші дії по відчуженню нею квартир № 1,2,7,8,9,11 та паркомісць № V та № VІ у будинку № 11б по вулиці Ак. Рудницького у м. Львові за ч. 1 ст. 388 КК України, з кваліфікуючою ознакою « повторно».

Публічні обвинувачі - прокурори, у судоворму засіданні, обвинувачення викладене в обвинувальному акті, кожен окремо підтримали, мотивуючи та обґрунтовуючи обвинувачення доказами, що перераховані у письмовому клопотанні про встановлення порядку їх дослідження яке підготовлене прокурором Захарко А.Є.(т.1 ас. 89 - 90) та передано суду публічним обвинувачем – прокурором Сировецем В.В. у судовому засіданні від 04 жовтня 2018 року, а документи зазначені у клопотанні, прокурором Захарком А.Є., надані в судовому засіданні від 11.10. 2018 року ( т. 1 ас. 97 – 172).

Обгрунтовуючи перед судом вину інкриміновану ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 388 КК України, сторона обвинувачення покликається, як на докази доведеності вини, на нотаріально посвідчені договори, а саме:

-Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 січня 2016 року;

-Договір дарування квартири АДРЕСА_3 від 20 січня 2016 року;

-Договір дарування квартири АДРЕСА_4 від 20 січня 2016 року;

-Договір дарування квартири АДРЕСА_5 від 22 січня 2016 року;

-Договір дарування квартири АДРЕСА_6 від 22 січня 2016 року;

-Договір дарування квартири АДРЕСА_7 від 22 січня 2016 року;

-Договір дарування квартири АДРЕСА_8 від 22 січня 2016 року;

-Договір дарування АДРЕСА_9 від 22 січня 2016 року;

-Договір дарування паркомісця № VІ у будинку АДРЕСА_9 від 22 січня 2016 року,, згідно змісту яких, стороною – відчужувачем (продавцем, дарувальником), є підсудна.

- На договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_8 від 23 лютого 2016 року, відповідно до якого, ОСОБА_3 - син обвинуваченої, вказану квартиру перепродав.

- На копію ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15 згідно якої, задоволено заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на квартири АДРЕСА_10 , №2, АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_8 та належали на праві власності обвинуваченій ОСОБА_1 ;

-Копію заяви ОСОБА_1 до Франківського районного суду м. Львова від 05. 11. 2015 року про видачу їй копії ухвали про забезпечення позову від 30 жовтня 2015 року з підписом заявника про отримання копії такої ухвали цього ж дня, тобто 05.11.2015 року;

-Копію заяви ОСОБА_1 до апеляційного суду Львівської області про видачу повного тексту ухвали апеляційного суду від 10.12.2015 року у цивільній справі № 465//3127/15 із відміткою про отримання копії ухвали;

- Копію ухвали апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 30 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15;

-Копію постанови державного виконавця, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.11.2015 року;

-Копію матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина україни, інформація про відсутність судимостей, характеристика, довідки про перебування на медичних обліках, довідка з місця проживання про склад сімї);

-Копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на майно щодо квартир та паркомісць в будинку АДРЕСА_9 ;

-Покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Надавши суду вказані докази, прокурор у цьому ж судовому засіданні заявив, що інших доказів ніж ті, що зазначені ним у списку, у сторони обвинувачення, немає.

У той же час, після допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та дослідження доказів, що були надані стороною захисту, прокурорм у судовому засіданні 24.10. 2019 року було заявлено клопотання про дослідження матеріалів цивільної справи № 465//3127/15, долучення таких як доказів. Вказане клопотання прокурора судом задоволено.

Зазначеними доказами, прокурор обґрунтовувє обставини обізнаності обвинуваченої про наявність судового рішення про заборону їй відчужувати арештоване відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року майно, незаконне відчуження якого інкримінується обвинуваченій.

Переконуючи суд у доведеності вини обвинуваченої на підставі наданих ним вказаних вище доказів, прокурор покликається також, як на докази вини ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 388 КК України, а саме на:

- матеріали судового провадження у цивільній справі № 465//3127/15 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , третя особа відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) у будинку АДРЕСА_9 ;

-заяву позивача ОСОБА_4 , з якої вбачається , що така подана ним 14 травня 2015 року у порядку ст.. 152 ЦПК України ( в редакції діючій на той час) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_9 та 8 (вісім) паркомісць у будинку АДРЕСА_9 та належали на праві власності ОСОБА_1 , які вона незаконно привласнила;

-ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі № 465//3127/15 від 14 травня 2015 року та ухвалу суду від 15 травня 2015 про забезпечення позову, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_9 та 8 (вісім) пакромісць у будинку АДРЕСА_9 та належать на праві власності ОСОБА_1 ;

-супровідний лист суду від 15.05.2015 року про скерування копії ухвали суду від 15 травня 2015 року про забезпечення позову до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з відміткою, що така ухвала прийнята до виконання 18.05.2015 року;

-заяву ОСОБА_1 до Франківського районного суду м. Львова від 12 червня 2015 року про видачу їй копії ухвали про забезпечення позову від 15 травня 2015 року з підписом заявника про отримання копії такої ухвали 15 червня 2015 року;

-ухвалу апеляційного суду Львівської області про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 від 17 липня 2015 року; про відкриття провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову у цивільній справі 465//3127/15 від 03 серпня 2015 року; про призначення справи до апеляційного розгляду від 07 серпня 2015 року; про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у цивільній справі 465//3127/15 та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції;

-повторну заяву позивача ОСОБА_4 від 15 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15, яка подана у порядку, передбаченому ст.. 152 ЦПК України ( в діючій на той час редакції ) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири АДРЕСА_10 , № 2, АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_8 та належали на праві власності ОСОБА_1 , які вона, за твердженням сторони обвинувачення, незаконно привласнила;

-апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 09.11.2015 року на ухвалу суду першої інстанції від 30 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цівільній справі № 465//3127/15;

-апеляційну скаргу від 23 грудня 2015 року, подану відповідачем ОСОБА_11 на ухвалу суду першої інстанції від 30 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15;

-ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року про відхилення апеляційної скарги апелянта ОСОБА_11 та залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 30 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15;

Обвинувачуючи ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, прокурор обґрунтовує його тим, що ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. від 30 жовтня 2015 року у цивільній справі 465/3127/15-ц (2-з/465/172/15) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , третя особа : Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) у будинку; визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартири і паркомісця та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, право власника на котре було обмежене накладенням арешту, а саме на квартири: АДРЕСА_16 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_8 та на час арешту належали на праві власності ОСОБА_1 .

Остання, далі, стверджує прокурор, усвідомлюючи наявність арешту, 18 січня 2016 року об 18 годині 00 хвилин, будучи власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35854897, виданого 02.04.2015року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 58, та відповідно до якого, ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_2 .

Крім цього, ОСОБА_1 у подальшому, 20 січня 2016 року о 16 годині 30 хвилин, будучи власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35992926, виданого 07.04.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б., достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015року, яка 10.12.2015 року набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаної квартири, що зареєстровано в реєстрі за № 73, відповідно до якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .

У цей же день, тобто 20 січня 2016 року о 17 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35747203, виданого 01.04.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Трубою О.М., достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 про забезпечення позову, яка 10.12.2015 набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаної квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 81 та відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .

Також 22 січня 2016 року о 14 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_5 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35767832, виданого 01.04.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Трубою О.М., достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 року набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаної квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 92, відповідно до якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .

У подальшому, 22 січня 2016 року о 14 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_6 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35851937, виданого 02.04.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 року набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаної квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 98, відповідно до якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_6 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .

Далі 22 січня 2016 року о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_7 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35856920, виданого 02.04.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 року набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаної квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 104, відповідно до якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_7 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .

У подальшому, 22 січня 2016 року о 14 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_8 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35976828, виданого 06.04.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б., достовірно знаючи, що на вищевказану квартиру, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 року набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаної квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 110, відповідно до якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_8 . Внаслідок наведеного, право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .

Крім цього, 22 січня 2016 року о 14 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником паркомісця № V, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Ак. Рудницького, 11 Б, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35981097, виданого 06.04.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б., достовірно знаючи, що на вищевказане паркомісце, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаного паркомісця, який зареєстровано в реєстрі за № 116 та відповідно до якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 паркомісце № V, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 . Внаслідок наведеного, право власності на вказане паркомісце перейшло до ОСОБА_3 .

Також, 22 січня 2016 року о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , будучи власником паркомісця № VI, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 35978836, виданого 06.04.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б., достовірно знаючи, що на вищевказане паркомісце, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про забезпечення позову, яка 10.12.2015 року набрала законної сили, накладено арешт, маючи умисел на відчуження майна, діючи повторно, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_17 , уклала договір дарування вищевказаного паркомісця, який зареєстровано в реєстрі за № 122, відповіднодо якого, ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 паркомісце № VI, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 . Внаслідок наведеного, право власності на вказане паркомісце перейшло до ОСОБА_3 .

За таких обставин прокурор стверджує та вважає встановленим, що обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні нею незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, а саме відчуження шляхом укладання договорів купівлі – продажу та дарування із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , є доведеним, а тому просить визнати її винною в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 388 КК України на підставі наданих ним доказів, які на його думку є достатніми.

Обвинувачена ОСОБА_1 , будучи допитаною в судовому засіданні вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила, що була стороною, а саме відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 .. Про наявність ухвали, якою було накладено арешт їй було відомо. Таку ухвалу, спочатку вона, а потім її чоловік ОСОБА_11 , оскаржували в апеляційному порядку. Коли вона захворіла і їй стало тяжко управляти належним майном, а також враховуючи перспективи подальшого лікування, вона вирішила передати належне їй майно сину – ОСОБА_3 . Для цього вона звернулася до нотаріуса попередивши, що була ухвала про накладення арешту та просила перевірити вказаний факт. Через якийсь час нотаріус повідомила їй, що перешкод для відчуження не існує, а тому вона скористалася своїм правом. Стверджує, що жодним чином не намагалася вчиняти незаконних дій з майном на яке накладено арешт.

В судових дебатах обвинувачена просила суд звернути увагу, що відчуження квартир відбувається з участю відповідних державних інституцій, правомірність та факт перебування майна у власності сторони договору, перевіряється нотаріусом. Разом з тим, в судовому засіданні вона не почула аналізу прокурора щодо роботи цих інституцій. Уважає, що договір не може бути незаконним актом неправомірних дій. Громадянин не може відповідати за інформацію яка має бути отримана нотаріусом.

Адвокат підсудної в судовому засіданні, вину підзахисної заперечив, просив суд звернути увагу, що як показами свідків, так і матеріалами кримінального провадження, на які покликається прокурор, у цілому вина ОСОБА_1 не доводиться, а навпаки спростовується. Відсутність вини його підзахисної в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується показами свідків саме сторони обвинувачення, а також документами на які покликається прокурор. Просить суд звернути увагу, що на час укладення договорів були відсутні обмеження на які покликається прокурор. Наявність ухвали про арешт, яка у законний спосіб не виконна, державним виконавцем, не може бути фактом арешту в розумінні інкримінованого кримінального правопорушення. Доказами цьому є покази свідків сторони обвинувачення, які покликаються на наявні в матеріалах кримінального провадження письмові документи, проте такі не подаються прокурором, а саме:

-ухвала Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2015 року (том 2 ас. 170);

-Ухвала апеляційного суду Львівської області від 29.10.2015 року (том 2 ас.175 -176);

-Заява ОСОБА_1 (том 2 ас.179);

-Постанова державного виконавця про звільнення майна з – під арешту від 30.12.2015 року (том 2 ас.180);

-Заява ОСОБА_1 від 15.10.2015 року (том 2 ас. 187);

-Постанова державного виконавця про звільнення майна з – під арешту від 07.12.2015 року(том 2 ас. 188 -189);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 614448146101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 1);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 614264846101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 2);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 614231646101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 3);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 614200846101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 4);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 612328446101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 5);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 612294946101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 6);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 612243646101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 7);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 610942246101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 8);

-Відомість виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ № 610610846101 державний реєстр речових прав на нерухоме майно ( додаток 9);

Просить допитати свідків сторони обвинувачення згідно списку , поданого прокурором та дослідити докази подані стороною захисту:

-постанову апеляційного суду Львівської області від 20.12.2017 року;

-копію скарги ОСОБА_1 до Франківського ВДВС ЛМУЮ від 29.12.2015 року;

-інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 51688064 від 16.01.2016 року; № 51641105 від 14.01.2016 року; № 51689142 від 16.01. 2016 року; № 51716506 від17.01 2016 року; № 51687589 від 16.012016 року; № 51686733 від 16.01 2016 року, згідно яких вбачається, що станом на січень 2016 року арешт вказаного вище нерухомого майна, знято.

-допитати свідка сторони захисту ОСОБА_10 .

Суд, з урахуванням результатів безпосереднього дослідження наданих сторонами доказів та отриманих показів свідків, зважаючи на вимоги ст.. 134 -135 та ст. 23 КПК України, діючи виключно за принципом загальних засад кримінального провадження, що передбачені статтей 2,8,9,10, 17, 22, 23 КПК України в частині: верховенства права; законності; рівності перед законом і судом; презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередності дослідження показань та речей і документів, перевіривши їх на узгодженість з показами допитаної в судовому засіданні підсудньої, враховуючи поняття визначеності розумних процесуальних строків, приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, яке інкримінується ОСОБА_1 не знаходить свого підтвердження та виходить за межі розумної підозри.

Такий висновок суду ґрунтується на аналізі доказів наданих стороною публічного обвинувачення та стороною захисту з урахуванням показів допитаних в судовому засіданні свідків, вимог статтей 86, 87, 91, 94 КПК України та вимог ст. 23 цього ж Кодексу.

Так, судом встановлено, що арешт на майно, незаконне відчуження якого, інкримінується у вину підсудній ОСОБА_1 був накладений ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.10. 2015 року, у порядку ст.. 152 ЦПК України ( вредакції чинній на той час) для забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження та матеріалами цивільної справи № 465//3127/15.

Підсудна ОСОБА_1 у вказаній цивільній справі мала стаус відповідача та була власником майна на яке, відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року накладався арешт, що сторонами визнається.

Відповідно до ст.. 152 ЦПК України, законодавець визначив види забезпечення позову, серед яких і арешт майна.

Відтак, вирішуючи питання вини обвинуваченої, суд враховує, що диспозиція ст. 388 КК України має бланкетний характер, і тому для правильного розуміння вказаних у ст. 388 КК України дій арешт, застава, опис, конфіскація) слід звернутися до інших галузей права, а саме цивільного матеріального та процесуального, оскільки, у вказаному випадку, дія кримінально-правової норми, передбаченої ст. 388 КК України, зумовлена єдністю з іншогалузевими термінами та приписами.

Суд бере до уваги, що суспільна небезпечність діянь, ознаки яких закріплено в ч. 1 ст. 388 КК України, полягає в тому, що вони протидіють нормальній діяльності судів та інших державних органів чи посадових осіб, що виносять рішення для збереження арештованого, описаного чи конфіскованого майна.

Незаконними діями щодо майна, на яке накладено арешт чи опис, порушується нормальна діяльність уповноважених органів, наділених правом прийняття рішення про застосування цих процедур і встановлення обмеження користування таким майном.

Безпосереднім об`єктом складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, у частині незаконних дій з арештованим чи описаним майном, є нормальна діяльність тих уповноважених органів (осіб), які наділені правом прийняття рішення про накладання арешту чи опису майна, установлення обмеження права користування таким майном.

В судовому засіданні прокурором не доведено, а судом не встановлено, щоб дії обвинуваченої, які пов`язані з відчуженням належного їй на праві власності нерухомого майна, у період 18, 20 та 22 січня 2016 року, будь – яким чином порушили нормальну діяльність уповноважених органів, наділених правом прийняття рішення про застосування цих процедур і встановлення обмеження користування таким майном. Навпаки, наданими сторонами матеріалами, що стали предметом дослідження у суді, і зокрема судових рішень, згідно яких, їх виконаня доручалося державному виконавцю, постанов державного виконавця про накладення обмежень та їх зняття, відомістей виконаних дій з розділом відкритим на ОНМ державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( додатоки 1 - 9); інформаційних довіок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 51688064 від 16.01.2016 року; № 51641105 від 14.01.2016 року; № 51689142 від 16.01. 2016 року; № 51716506 від17.01 2016 року; № 51687589 від 16.012016 року; № 51686733 від 16.01 2016 року, згідно яких вбачається, що станом на січень 2016 року арешт вказаного вище нерухомого майна, знято.

Власник майна або особа, яка здійснює володіння майном, обмежуються у свободі вільного розпорядження арештованим майном, а за потреби обмежується свобода користування таким майном.

Арештоване майно, яке виступає запобіжним заходом у цивільному судочинстві, – це майно будь-якої особи, якій належить це майно та знаходиться в неї або в інших осіб.

Під арештом майна у цивільному процесі слід розумути накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна у цивільному процесі застосовуються судом для забезпечення цивільного позову.

Процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його описі, опечатуванні та передачі його на зберігання.

Майно, на яке накладено арешт, як предмет досліджуваного складу злочину повинно мати загальні ознаки. Таке майно офіційно передається на відповідальне зберігання власникові або іншим особам у порядку та в спосіб, передбачений законодавством (розписка в акті опису й арешту майна, складена державним виконавцем; підпис в акті опису переданого на зберігання майна та підпис у протоколі арешту майна та передачі його на зберігання, що складаються органом дізнання та слідчим).

Опис майна це процес, дія, яка виконується в установленому законом порядку примус, виконання, яким є звернення стягнення на майно боржника за виконавчими документами, виданими для реалізації рішень судів у цивільних і кримінальних провадженнях, а також рішень інших юрисдикційних органів (ст. 3, 4, 50 - 62 Закону України «Про виконавче провадження»1999). Опис майна відповідача з накладанням на нього арешту є одним із заходів, який може бути визначений суддею в ухвалі в порядку забезпечення (п. 1 ст. 152 ЦПК України) охорони матеріально-правових інтересів позивача і який гарантує за його позовом реальне виконання прийнятого рішення.

Як убачається з ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30.10 2015 року, її виконання доручено державному виконавцю. Жодних обов`язків чи обмежень даною ухвалою безпосередньо на обвинувачену не покладалося, а відтак, вчинені нею дії , які пов`язані з відчуженням належного їй на праві власності нерухомого майна, у період 18, 20 та 22 січня 2016 року, будь – яким чином не могли бути незаконними в розумінні кваліфікації ст. 388 КК України.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_9 повідомив, що станом на жовтень 2015 року працював державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, при примусовому виконанні.

Наскільки він пам`ятає, на адресу відділу надійшла ухвала про скасування заходів забезпечення позову , дана ухвала виконувалася ним. Ним було виписано процесуальний документ, а саме постанова , яка пізніше була винесена у встановленому законом порядку , на виконання відповідної ухвали суду, яка на той момент виконувалася відділом виконавчої служби. На запитання прокурора чи виносилась ним постанова про звільнення майна з під-арешту, а саме: квартир 1, 2, 5, 7, 8, 9, 11 та паркомісць під літерою 5, 7 та 8 по АДРЕСА_9 , і скільки таких документів виносилось?, свідок відповів, що виносилась одна постанова. На запитання прокурора чи пригадує він скільки документів - постанов про накладення арешту існувало у виконавчому провадженні яке у нього перебувало на виконанні чи було їх більше ніж одне?, свідок відповів, що не пригадує. На запитання прокурора звільнення з під якого арешту, тобто накладеного на підставі якого документу він звільняв?, свідок відповів , - на підставі ухвали суду , якого саме суду, зараз не готовий сказати. Після огляду свідком постанови, що з дозволу суду була пред`явлена прокурором, свідок відповів, - так, ця постанова підписана мною, так виносилась така постанова. На запитання прокурора здійснення ваших повноважень державного виконавця, який саме арешт вами знімався, тобто арешт на підставі якого документу ?, свідок відповів, - на підставі ухвали Галицького суду. На запитання прокурора чи знімався вами арешт накладений ухвалою Франківського районного суду м. Львова?, свідок відповів ні. Знімався відповідно до того процесуального документа який був ним безпосередньо зазначений. На запитання прокурора чи на момент зняття обтяжень, документом який вами оглянуто, чи в межах виконавчого провадження , яке перебувало у вас, існували якісь інші обтяження?, свідок відповів, - я не можу сказати. Ці моменти мною наскільки я пригадую не досліджувались, є ухвала про накладення арешту і є ухвала про скасування, не перевірялося того, я зараз не готовий відповісти . На запитання прокурора чи були окрім цього виконавчого провадження у вашому провадженні ще якісь виконавчі провадження про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , чи у вас було єдине виконавче провадження яке ви накладали чи знімали арешт, свідок відповів, - тільки єдине.

На запитання головуючого свідок відповів, - ваша честь, я не пригадую, я не готовий зараз відповісти оскільки виносився один процесуальний документ, під час досудового слідства вилучались всі матеріали які стосувались цих об`єктів.

Ці покази свідка узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами і в першу чергу із змістом постанови про звільнення майна з під арешту від 30.12. 2015 року, з якої вбачається, що постанова виносилася на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2015 року, постановленої у судовому провадженні № 461/6110/15-к (т. 2 ас. 84).

Досліджуючи в судовому засіданні надану стороною обвинувачення так звану копію постанови державного виконавця ОСОБА_13 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.11.2015 року, яка за твердженням прокурора, постановлена відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року у цивільній справі (т. 1 ас. 149) суд встановив, що підпис посадової особи що постановила ухвалу відсутній. З матеріалів кримиінального провадження та досліджених у суді доказів, неможливо встановити процесуальне походження даної постанови, а пояснення прокурора, що така вилучена та приєднана до кримінального провадження на підставі постанови слідчого, суд відхиляє, оскільки на підтвердження цьому не надано жодного доказу. Крім того, копія без підпису посвідчена слідчим а не відповідальною особою у якої такка вилучалася. Враховуючи викладене, суд вважає що вказаний доказ сторони обвинувачення є неналежним, оскільки у зв`язку з відсутністю підпису та належного посвідчення копії, суд не може встановити, що цей доказ має пряме, чи хоча б опосередковане, відношення до обвинувачення ОСОБА_1 , щодо відчуження нею майна вказаного в ухвалі Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року про його арешт. Більш того, відповідно до даної постанови, державний виконавець вийшов за межі своєї компетенції та всупереч прийнятого судом рішення про арешт конкретного майна, заборонив ОСОБА_1 здійснювати відчуження будь – якого майна, яке їй належить.

Відтак, враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги, що копія постанови яка надана прокурором, як доказ, не знаходить свого процессуального походження, тобто долучена не в спосіб передбачений КПК України, суд керуючись статями 86-89 КПК України, визнає вказану постанову недопустимим доказом.

Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», різновид доктрини «плодів отруйного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Отже, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Положення ч. 1 ст. 87 КПК України повністю відповідають практиці Європейського суду з прав людини щодо допустимості доказів.

Відповідно до закону (наприклад, статті 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 61 Закону України «Про нотаріат») під час провадження опису, арешту або вилучення майна як фізичні особи, так й представники юридичних осіб, яким це майно передається (ввіряється) на збереження, попереджаються під розписку в акті опису про відповідальність за його незбереження. Особа, яка володіє предметом застави, також зобов`язана вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави. Тому обов`язковою умовою відповідальності за ст. 388 КК України є наявність оформленого у встановленому законом порядку попередження про відповідальність за ці діяння.

В судовому засіданні прокурором не доведено, а судом не встановлено, що арештоване відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року нерухоме майно було ввірене чи передано на зберігання підсудній ОСОБА_1 , як не встановлено і обставин щодо заборон безпосередніх дій підсудної у відношенні до арештованого майна та попередження її про відповідальність за ці діяння.

Отже, суб`єкт злочину , передбаченого ст.. 388 КК Ураїни - спеціальний, яким може бути: а) приватна особа, якій майно ввірено на збереження після його опису чи арешту (це може бути як сама особа, якій належить майно, так і її родичі, опікуни тощо); б) службова особа, якій майно ввірене на відповідальне збереження у зв`язку з його описом, арештом чи конфіскацією (наприклад, представник органу місцевого самоврядування); в) представник банківської або іншої фінансової установи, на рахунках якої перебувають заарештовані чи конфісковані кошти (вклади).

Із досліджених в судовому засіданні доказів у вгляді договорів про відчуження майна, що за твердженнями сторони обвинувачення, перебувало під арештом, арештоване згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 року, було реалізоване підсудною згідно правочинів, а саме:

- Договором купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 від 18 січня 2016 року;

Договором дарування квартири АДРЕСА_3 від 20 січня 2016 року;

Договором дарування квартири АДРЕСА_4 від 20 січня 2016 року;

Договором дарування квартири АДРЕСА_5 від 22 січня 2016 року;

Договором дарування квартири АДРЕСА_6 від 22 січня 2016 року;

Договором дарування квартири АДРЕСА_7 від 22 січня 2016 року;

Договором дарування квартири АДРЕСА_8 від 22 січня 2016 року;

Договором дарування парко місця № V у будинку АДРЕСА_9 від 22 січня 2016 року;

Договором дарування парко місця № VІ у будинку АДРЕСА_9 від 22 січня 2016 року;

Договором купівлі продажу квартири АДРЕСА_8 від 23 лютого 2016 року;

Копією ухвали Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 465//3127/15 згідно якої, задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартири АДРЕСА_10 , №2, АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_8 та належать на праві власності ОСОБА_1 ;

Відповіднодо статті 55 Закону України «Про нотаріат» визначено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. У разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Нормам Закону України «Про нотаріат» кореспондують положення Порядку вчинення нотаріальних дій, де в підпункті 2.1 пункту 2 глави 2 розділу II передбачено, що при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 1.13 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій у разі наявності заборони правочин про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Також відповідно до положень підпункту 3.1 пункту 2 глави 11 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій у разі наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається лише у разі згоди на те кредитора (відповідного податкового органу).

Якщо при підготовці до нотаріального посвідчення правочину щодо відчуження нерухомого майна нотаріусом було виявлено заборону відчуження або арешт на невизначене майно, однак при цьому відсутнє зазначення ідентифікаційного коду чи інших ідентифікуючих ознак, окрім прізвища, ім`я та по батькові особи, нотаріус згідно з вимогами частини 2 статті 42 Закону України «Про нотаріат» (строки вчинення нотаріальних дій) може відкласти вчинення нотаріальної дії для витребування додаткової інформації. У даному випадку нотаріус може звернутися до установи, якою було накладено вищезазначену заборону або арешт, для уточнення даних особи (ідентифікаційного коду чи інших ідентифікуючих ознак) за ім`ям якої накладено заборону або арешт на майно.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, серед яких, договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України.

Отже, для належного і законного оформлення відчуження майна з подальшими підставами набуття власності покупцем чи обдарованим, встановлено спеціальний правовий режим укладення та посвідчення таких договорів, наслідки вирішення якого, залежать від дій нотаріуса. Це означає, що при посвідченні договорів про відчуження, саме на нотаріуса покладено обов`язок перевірити відсутність арешту та при виявленні такого відмовити в посвідчення договору і повідомити відповідний орган.

Допитана в судовому засідані свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що працює в нотаріальній конторі приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, адреса: м. Львів, вул. Новий Світ, 4/2. По суті кримінального провадження повідомила: « У січні 2016 року, до мене звернулась громадянка ОСОБА_1 з проханням посвідчити договір купівлі-продажу належної їй квартири. Надала необхідні документи. Я документи проглянула, зауважень не мала. Провела з нею необхідну розмову, разом обговорили термін посвідчення договору. Всі документи, які необхідно, яких не було, на наступний день ОСОБА_14 зобов`язана була принести. Виписала їй квитанцію, яку треба оплатити, сказала, яка буде сума послуг нотаріальних, домовились про число. ОСОБА_14 залишила всі свої документи для більш конкретного вивчення і правової експертизи і на тому наше перше знайомство закінчилось. На наступний день чи через день, коли ми назначили нашу наступну зустріч для посвідчення договору, ОСОБА_15 були донесені необхідні документи, оплачені квитанції на ім`я державного казначейства. Ми приступили до договору. Зробили їй проект договору, прийшов її чоловіком з паспортом, кодом, з свідоцтвом про одруження і ми від його імені написали заяву згоду на продаж сумісно нежитлого майна. Він підписав і ми почали робити договір на спец бланках. Прийшов до нас покупець, приніс свою заяву про те, що він у шлюбі не перебуває. Наскільки я пам`ятаю, паспорт, код. Разом сіли, ознайомились з проектом договору, які питання мали до нас, роз`яснили, одобрили проект, дали на спец бланк, підписали, розрахувалися і вчинили державну реєстрацію. Також встановлювали право власності у ОСОБА_16 , особу, встановили належність по документах, перевірили заборони, арешти. Ніяких зауважень не було, машина-комп`ютер видала довідки інформаційні із заборон арештів, ознайомилися покупець, продавець, договір відбувся. Звичайний, традиційний, класичний договір. Через декілька днів ОСОБА_14 запитали чи можемо ми зробити декілька договорів підряд, оскільки у цьому будинку вона ще має квартиру і має декілька парко місць, і, що вона себе погано почуває і по ній це було видно, і, що вона хоче підлікуватися, і, що можливо прийдеться поїхати за кордон для діагностики з чоловіком, а тому вона хоче щоб продажем цього майна займався її найближчий родич і син. Чи можемо таке зробити щоб не ходити не шукати нотаріусів інших, бо багато вона ходила шукала, хтось хворів, хтось був у відпустках, а в нас тут вже були всі дані, паспорти, чоловік дав згоду. Чоловік прийшов разом з дружиною і сказав, я вже дам другу згоду, першу давав на продаж всіх квартир і паркомісць, які в нас є, а тепер дам на дарування. Він зробив заяву попередню, ми погодилися, вони зробили оцінку майна, хоч це були близькі родичі і ми запустили в дію ті договори. Поробили проекти, не пам`ятаю чи в один день чи на два дні ми розбили. Прийшов син, що його цікавило розпитав, ми йому розповіли, прочитав проект, ознайомився з довідками, з інформацією, виклали на спецбланки, підписали, перевели право власності на сина і на тому наша співпраця закінчилась. По договору, через якийсь час, не скажу точно, прийшли представники поліції, виявилось для того щоб витребувати та вилучити договір. Ми поцікавились чому, сказали, що є така підозра, що нібито ми зробили договори на нерухоме майно, яке мало заборону у вигляді арешту. Ми вийняли договори, перед ними поклали, показали всі довідки, які нам комп`ютер видав, які вручну не можливо зробити ні поправити, що машина видала, яка інформація в тих реєстрах була, таку машина видала, прочитали, ознайомилися, попитали, як це ми робимо, показали на комп`ютері. Маю багато посібників, всякої літератури, дали почитати, прочитали, що ми казали, вони записували, підписалися, зі всім ми були згідні з тими питаннями, які їх цікавлять, люб`язно на все відповіли, підписали всі процесуальні документи і до сьогоднішнього дня, справа в суді. Більше нічого конкретного чи щось такого сказати по цій справі, не можу. На запитання прокурора свідок відповіла: « чоловік підписав дві заяви, одну на продаж належного майна, що набуте за час перебування в шлюбі, були перераховані квартири і паркомісця, а другу на дарування. Тих самих об`єктів, але вже на дарування. Прокурор: Тобто одна загальна заява з переліком на квартири. Свідок: на продаж, а потім коли він захотів дружину трошки підлікувати, казав, що можливо за кордон, на дарування. Оскільки дарування такий договір в якому заяви і доручення муситься вказати кому саме, була необхідність написати нові заяви, нові згоди. Прокурор: у заяві пан ОСОБА_17 вказував кому саме надає згоду для продажу, а кому на дарування. Свідок: точно не можу сказати, але думаю, що якби я знала, що про це будуть питати, я би взяла, бо маю їх. Маю документи на право власності, якщо б суд хотів подивитися, витяг про державну реєстрацію права власності, довідка з місця проживання про склад сімї, прописку, звіт про оцінку майна. Це був договір дарування квартири. Заява згода, зачитує: я ОСОБА_11 повідомляю про свою згоду на дарування моєю дружиною ОСОБА_1 квартири номер такий, такий, такий нашому сину ОСОБА_3 на укладення договорів дарування, а у разі потреби попередніх договорів та договорів про внесення змін і доповнень на умовах на власний розсуд і їх нотаріального посвідчення, вказане нерухоме майно являється спільною сумісною власністю (оголошує, що вказано в договорі), то по даруванню. І така сама заява не на дарування, а на купівлю-продаж, то є шаблони більш-менш, однаково звучать. Паспорт чоловіка, свідоцтво про шлюб, паспорт Марка, свідоцтва про народження, що він син, всі родинні зв`язки» . На запитання: « скажіть, будь ласка, уточніть, пані ОСОБА_1 була у вас в нотаріуса і підписувала, укладала договори, не приходила просто з консультацією, скільки разів вона була у вас до кінцевого підписання договору, якщо пригадуєте?», свідок відповіла «Не можу сказати, чи два дні ми це робили чи три. ОСОБА_18 купівля-продаж 18.01.2016 року. ОСОБА_19 договір дарування 20.01.2016, 20.01.2016, знову договір дарування, квартира АДРЕСА_18 - це 20.01.2016. Потім 22.01.2016 року, шість паркомісць. І 23.02.2016 вже ОСОБА_20 і ОСОБА_21 договір купівлі-продажу. 22.01.2016 між мамою і сином 2 паркомісця двадцять другим, квартира, квартира, квартира. Так, було тричі 18, 20, 22., вже в лютому ОСОБА_22 був.

На запитання прокурора: « Чи повідомляла вам пані ОСОБА_23 причину відчуження?», свідок відповіла: « вона їх має і хоче відчужити, ми такого не питаємо чому, приходять люди в нотаріальну контору, на те нотаріат створений щоб вчиняли нотаріальні дії. Я хочу продати, я маю майно, чи квартиру чи гараж чи землю. Ми можемо запитати чи ніхто вас не заставляє чи не примушує. Ні, я маю, я хочу її продати».

На зауваження прокурора « тому, що у вільних поясненнях коли ви надавали щодо, зокрема договорів дарування на користь ОСОБА_24 вказували, що пані ОСОБА_23 хоче дані об`єкти нерухомості переоформити на сина в зв`язку з тим, щоб він дальше займався тими не рухомостями», свідок відповіла: «може й таке казала, може вона нам таке казала, якщо будуть купці і він схоче продати щось з цього майна, то вже він щось продавав на його волю. Вона його не заставляла, він хоче продає, хоче собі лишає, хоче міняє на інше майно. На запитання прокурора : « пані ОСОБА_23 розповідала вам про це чи не розповідала?», свідок відповіла: « я сказала слідчому, що ОСОБА_14 повідомила мене про те, що хоче щоби ОСОБА_22 , а не вона продавав належні їй квартири. Так я сказала слідчому, так питання звучить, а нащо мені це було би знати. Я би чого мала її це питати. Ми не слідчі, не прокурори. Так би не мало бути, вона би не мала мені звіт складати, що має син робити з майном. Так чоловік сказав, як прийдеться, то може прийдеться їхати на діагностику чи до Польщі чи де, може треба буде підлікуватись триваліший час бути».

На запитання прокурора: «яких документів бракувало пані ОСОБА_23 на момент, коли укладався перший договір 18 січня?», свідок відповіла: « принесла вона нам довідку точно не знали яку форму, бо то був початок року чи такі як раніше, вона собі раніше консультувалася чи купувала чи продавала, ось ми їй сказали, яку треба довідку, як довідка має приблизно виглядати, про проживання, про склад сімї, ми їй сказали Ф2 зі ОСОБА_25 . Всі решта документи пані ОСОБА_23 мала?» На запитання прокурора: «ви коли оформляли документи, тобто 18, 20 та 22 січня, не документи, а договори, ви формували витяги щодо наявності обтяжень, історія змін вами не перевірялась чи перевірялась?», свідок відповіла: « так, до підпису договору, а потім, коли людина підписує, ми робимо перехід попереднього власника, його треба вилучити з реєстру, а в той реєстр внести нового власника. Вдруге перевіряємо, і що значить історія змін?. Ми дивилися, ми маємо доступ в наші реєстри, подивилися, були обтяження, познімалися, на підставі чого, хто, ми це знали. На запитання прокурора: « мене цікавить тільки то, що ви бачили особисто, то що ви читали, можете сказати, які обтяження щодо даних об`єктів нерухомості були в реєстрі, як вони вже на той момент не активні були, але які існували?», свідок відповіла: « перед договором були накладені заборони на підставі судових рішень чи ухвал, я не можу сказати, що було в 2015 році і зняті на підставі судових документів. Я не можу зараз пригадати. Якщо щось треба я можу підняти свої архіви і подивитися, що там було. Тещо були зняті, це я знала. ОСОБА_14 сама казала, що таке було, познімали, реєстри чисті, перевірили, вона переживала, піклувалася, чи все нормально, чи може там формально зняті, а в реєстрах є, ну так думала ті хто знімали, сказали знято, а через два дні вона собі являла, що той арешт не знятий. Ми довідку видрукували і їй показали. ОСОБА_26 люди собі всяке думають. Люди думають, що квартиру по три рази перепродають, приходять і нас таке питають, це може бути, а може і не може бути, але коли вже маємо документ, де є підписано і печатку поставили, я кажу ні, вот комп`ютер видав таку довідку. Я стверджую, що вона законна, прошу ознайомтесь, це ваша квартира. Прочитала кожен рядочок, тепер я не буду переживати» На запитання прокурора: «чи пригадуєте, скільки арештів на ті об`єкти нерухомості було накладено?», свідок відповіла: « на кожен об`єкт був арешт, вже не знаю, як то на сьогодні то сформулювати, кожен об`єкт був під обтяженням.

Прокурор: «на підставі скількох судових документів на кожен з об`єктів був накладений арешт. Зокрема квартира АДРЕСА_11 ?»

Свідок: «я заходжу в реєстр і даю її адресу».

Прокурор: « чи в реєстрі були відомості вже не активні про накладення арешту на підставі однієї чи декількох ухвал суду?».

Свідок: «якщо одна квартира , то писало одне щось, може вона існувала одна на 10-ох, але щодо кожного об`єкту, вона йшла як одна, та ухвала. Там було щось не одне, накласти, зняти, потім знов накласти, зняти наскільки я пригадую, бо подібного є багато».

Прокурор: « скільки разів було запис накласти арешт?»

Свідок: «мені тяжко таке пригадати. Те що було неодноразово».

Прокурор: « формування передбачає послідовність накладення, зняття, чи було одночасно наприклад 01 числа накладено, 02 числа ще раз накладено на підставі вже іншої ухвали суду чи були такі випадки?».

Свідок: « декілька було, якщо я не плутаю з іншим, бо я довго це дивилась і ще питала по декілька разів, як то могло бути, бо то ще Франківський і Апеляційний суд. Я дивилась на паперовий носій, електронний. Зараз не можу пригадати, але по кожному ми говорили по три рази і здавалося з боку, що я або не розуміюсь, хоча було не легко. Одні накладали, апеляційний відміняв, але в кінцевому, обтяження були відсутні. Була довідка.

Прокурор: «уточнення щодо вашої відповіді чи вірно я зрозумів, що по кожному запису про накладення арешту ви з`ясовували в пані ОСОБА_23 причину накладення арешту і чи даний арешт знятий?».

Свідок: «причини не питала».

Прокурор: «не причини, а підстави?».

Свідок: «вона мені показувала, бо мала копію чи оригінал тих ухвал, я їх хотіла бачити чи вони є на світі чи вони не якісь підроблені, чи там є печатки чи є підпис суддів, а може я знаю того суддю, а може у Львові такого нема, пам`ятаю, що надоїдливо це виясняла. Пані ОСОБА_23 те, що мала, те і показувала».

Прокурор: « чи показувала паші ОСОБА_23 ухвалу апеляційного суду якою б знімалося арешт накладений ухвалою Франківського районного суду від 30.10.2015, якщо пригадуєте. Чи ОСОБА_23 показала усі судові документи раніше накладеного судом арешту?».

Свідок: «те , що мене цікавило, то вона те показувала , те що мені з електронного реєстру було ясно , мені важко так дуже сказати, то в комплексі вивчаєш документи , питаєш, людина відповіла , а через пару років згадати в якій то формі я питала і як вона відповідала, ну то, що так не зручно було, що я так багато про ті документи її так запитувала. Я просто для себе, чисто для себе щоби уникнути якигось непорозумінь в дальнійшому.

Прокурор: «чи орієнтувалась пані ОСОБА_23 щодо усіх накладених арештів?» .

Свідок: « я питала чи є така ухвала, можете показати, можу, полистала, полистала, показала, а ту можете показати, можу, показала. Я собі прочитала, я тоже не можу аналізувати чи вірно там було написано в судовій, які дати, які прізвища чи добре написано чи ОСОБА_23 чи ОСОБА_27 , чи вулиця добре написана, те, що стосувалося нотаріуса і об`єкта. Те, що я бачила в комп`ютері, я хотіла порівняти електронний носій з паперовим. Чи воно є чи виглядає на документ чи немає якоїсь підробки чи чогось такого. Те, що я очима побачила, сумнівів у мене не викликало».

Прокурор: « на стадії досудового розслідування коли приходили слідчі до вас отримувати доступ до договорів, які пізніше вилучалися, слідчі цікавилися тими довідками, які ви формували з реєстру на момент укладення угоди про відсутність заборони, чи вилучали чи тільки договора їх цікавили?».

Свідок: «цікавились. Тяжко мені сказати. Те, що я маю всі копії, я для себе зробила, щоби щось було, щоб не пропало у слідчих у поліції, в суді, то я щоб щось було у мене, бо це 75 років документ зберігається, то я собі поробила копії. Я маю книгу вилучених документів, я знала, що таке треба, то я глянула. Багато вилучили. Але знайомилися зі всім. Листали, що хотіли на те, я відповідала. Документ, який вийшов з реєстру показав, що відсутні будь-які обтяження чи заборони, чи арешти щодо цих квартир. У тих довідках ОСОБА_28 є 3 на Україні , які брали позики, які мали великі борги, але не та ОСОБА_29 , не з того року народження, не з тим кодом. Прізвище, імя, по батькові повністю співпадали».

Прокурор: « в реєстрі дій, які здійснюються нотаріусом чи іншим реєстратором є відомості про те, що ваша дочка нотаріус, яка з вами практикує, попередньо 16 числа отримувала теж довідки з реєстру по цих всіх об`єктах, які ви пізніше переоформляли, от вам на момент коли ОСОБА_30 зверталася з документами вона подавала ці довідки про відсутність?».

Свідок: « ні, вона їх не подавала. В нас зовсім інший процедурний документ, тільки реєстраційну документацію проводила собі ОСОБА_31 зі своїм клієнтом. У Наді свій кабінет, у мене свій кабінет. Прийомна спільна. Коли ОСОБА_31 зі своїми клієнтами працює. 16 числа я ще не знала ОСОБА_16 , що вона з ОСОБА_32 робить, я собі працювала зі своїми клієнтами».

На зпитання головуючого: « якщо були б виявили обтяження, чи посвідчували б ви договір купівлі-продажу, договір дарування об`єктів нерухомості ?», свідок відповіла: « ніяким чином, це неможливо. Покупець би не купив такої квартири. Його цікавить та довідка. Ніхто би не зробив такого. Це дуже легко виявити, підробити це не можливо, це все в електронних реєстрах. Бо зараз люди думають щось хтось хитренький, що вміє щось зробити. Зараз реєстр європейський, сучасний, надзвичайно захищений реєстр, зробити ніхто нічого не може. Якби навіть хтось і хотів таке. Приватні нотаріуси відповідають матеріально. Ми маємо страховку 1,5 мільйона щороку. Ніхто з нотаріусів не піде за тих дві тисячі щоб таке щось робити».

Допитана в судовому засіданні свідок Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що працює в нотаріальній конторі приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, адреса станом на 2016 рік: АДРЕСА_19 , а на сьогоднішній день: АДРЕСА_19 . Станом на жовтень 2016 року, я працювала приватним нотаріусом. Покази давати буду, але з того приводу маю заяву, оскільки мене допитували, як нотаріуса, з приводу відомостей, які становлять нотаріальну таємницю. З приводу того, що я вчиняла дії, як нотаріус можу давати покази. По цій справі знаю ОСОБА_1 , відносно неї у мене нема підстав говорити неправду. ОСОБА_23 відома, інші учасники, які є в залі с/з мені не відомі. Знаю як клієнта, яка зверталася у 2016 році. У 2016 році, у січні місяці до мене зверталася ОСОБА_1 з приводу отримання інформації за даними державного реєстру речового майна. Є така можливість передбачена на отримання інформації, що за заявою будь-якої зацікавленої особи може бути такого плану отримана інформація. Можна інформацію в реєстрі речових прав шукати за адресою об`єкта нерухомого майна або за ідентифікаційними даними суб`єкта власника. Отримано інформацію було 14 січня, наявна в архіві нотаріуса облікова справа з того приводу. Отримана інформація за заявою про отримання інформації з державного реєстру речових прав у формі інформаційної довідки відносно квартири АДРЕСА_2 . Крім цього, цей вид інформації містило в собі актуальний. Того ж дня, відносно ті є ж квартири було отримано деталізовану інформацію про зміни. З цього приводу мушу сказати чим вони між собою відрізняються, тому що навіть самому заявнику ОСОБА_33 не було зрозуміло, яка різниця між актуальною інформацією та деталізованою. Актуальна інформація, коли вбивається пошук , показує актуальну інформацію, хто є власник, якщо є зареєстровані обтяження показує, які це обтяження, якщо відсутні обтяження, то показує, що інформація відсутня. Коли інформація є деталізована, тоді показує всю історію відносно цього об`єкта, показує переходи права власності, показує реєстрацію обтяжень, дату реєстрації, всі внесення змін в записи, втому числі вилучення цих записів і зняття обтяжень і підстави зняття обтяжень. Якраз такого плану деталізована інформація щодо того які обтяження, коли були зняти якраз і цікавили ОСОБА_34 . Це була квартира АДРЕСА_11 . Була в мене така сама заява 15 січня відносно квартири АДРЕСА_14 . 16 січня відносно квартир АДРЕСА_9 , № 8, № 1, АДРЕСА_12 і аж 22 квітня квартира АДРЕСА_15 . Давайте, я з самого початку 14.01 квартира АДРЕСА_11 , ще раз 14.01 знову ж таки квартира АДРЕСА_11 . Один раз були актуальні дані, другий раз була деталізація. 15 січня квартира АДРЕСА_14 , 16 січня квартира АДРЕСА_9 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , 16 січня квартира № 2 деталізована інформація і 16 січня квартира № 7 деталізована інформація, 22 квітня квартира № 2 види інформації - актуальна. Отримавши інформацію ОСОБА_1 попросила мене допомогти розібратися де, що написано, тому що той реєстр формує витяг таким чином, що не легко з першого разу зрозуміти, який запис чого стосується, який запис припинено, який запис актуальний. До чого відноситься посадова особа та яка вчиняла якусь дію, то з приводу того взяли ми витяг і я чи олівчиком чи ручкою показувала там, квартира така то, ось запис про реєстрацію, реєстрував на підставі такого то документу такий то реєстратор. Нижче обтяження, зареєстроване тоді то, припинено те обтяження, знято, вилучено такого то числа, таким то реєстратором, як підстава вказано такий то документ. Приблизно такий об`єм роботи мною було зроблено по кожному зверненню по всіх тих квартирах по яких були зацікавлені, по кожній з таких заяв, які були подані. Те , що я можу сказати, пригадати і те, що я вважаю за важливим. Решта прошу задавати запитання.

На запитання адвоката: «а по тих довідках інформаційних, які ви аналізували разом з моєю підзахисною чи була наявна актуальна інформація про те, що станом від 14 січня по 17 січня коли ви надавали ці витяги чи був діючий арешт на майно, хоча б на будь-який об`єкт?», свідок відповіла: « у нас в архіві не зберігаються копії тих сформованих мною витягів. Те, що можу пригадати я, станом на той час, актуальних і зареєстрованих не було. Ті які колись були наявні станом на день звернення були в реєстрі припинені і була вказана підстава такого припинення. Передімною є витяг за 14.01, він стосується квартири АДРЕСА_11 , є актуальна інформація по типу нерухомого майна, тут вказано, який це тип об`єкта, площа, адреса, вказано коли з`явилась інформація про цей об`єкт нерухомого майна, вказано про право власності, хто реєстрував. Вказано хто є власником, хто вносив інформацію про власність, далі вказаний такий блок, відомості про реєстрацію іншого речового майна, відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні. Коли би формувалася інформація актуальна, так само було б написано, що відомості про обтяження відсутні, але оскільки це є деталізований вид, деталізована інформація про обтяження і написано, який номер запису обтяжень , хто вносив це обтяження і яка підстава його видалення, постанова про арешт вказані її реквізити, хто є обтяжувачем вказано і стан обтяження припинення, дата 31 грудня 2015 року, а до мене звертались 14 січня 2016 року, фактично 2 тижні після цього припинення. Інформація, деталізація пішла далі про зміни цього обтяження, хто реєстратор, які підстави виникнення обтяження, яка підстава внесення запису, який вид обтяжень, обтяження припинено, вказана дата, вказана година, хвилина, секунда. І наступна вся інформація, знову припинено, знову припинено, кожне обтяження має свою реєстрацію, свою дату, по кожному з них, наявний запис про обтяження або відсутність. По кожному об`єкту є право власності, є архівна складова, заархівовано якраз в реєстрі речових прав. Якщо було обтяження, що з ним відбувалося чи воно було припинено чи воно актуальне. По квартирі АДРЕСА_15 , 22.04 я зі своїх матеріалів, за 22 квітня в мене заява про надання інформації, в цій заяві вид інформації актуальний, а витяг в нотаріуса не зберігся, у вашій справі не бачу. Чи були якісь обтяження станом на 22 квітня 2016 року, цього пригадати на жаль, не можу. На січень пам`ятаю що не було по всіх актах звернення»

На запитання адвоката: « такі відомості стосуються всіх документів, які ми зараз переглянули, по тих всіх 9 об`єктах?», свідок відповіла, «Так».

Захисник: «на момент надання цих довідок, чи була актуальна інформація про наявність діючих якихось арештів на майно чи вони були всі припинені?»

Свідок: «на момент, на січень місяць 100 % ще й тут я бачу, за квітень пригадати не можу, станом на січень місяць по тих отриманих витягах, всі обтяження, їхній стан було припинено. Крім того, так само щоб було зрозуміло сторонам, реєстр речових прав побудований таким чином, що фіксується кожен вхід службовця, який має до нього доступ. Якщо припинення вказано підставу і відскановано ту підставу, якщо би наприклад собі можна уявити, що дію реєстратора визнано недійсною, наприклад реєстратор помилково вилучив обтяження, не ту підставу вказав, неналежним чином надав якийсь аналіз поданим документам, не в повному обсязі йому надані документи, зловживання якесь було з боку реєстратора є можливість його, цю дію визнавати недійсною і відповідно обтяження назад стає актуальним і діє. Станом на день звернення всі обтяження припинені, і актуальним це припинення».

Прокурор: «ви вказали в поясненнях, що по деяких об`єктах чи квартирах формувались по дві довідки, по деяких з актуальною інформацією до деяких деталізована, як проведення будь-яких дій, тобто перереєстрація права власності, зміну права власності, проведення будь-яких нотаріальних дій, інформація з реєстру необхідна. Чи достатньо би було довідки з актуальною інформацією для проведення нотаріальних дій?».

Свідок: «тут мушу вам пояснити, що ту інформацію, яку отримує нотаріус перед вчиненням нотаріальних дій, і ця інформація бралася мною, як реєстратором на підставі звернення заявника, це два різні способи входу до одного і того ж реєстру. Тому те, що я робила в січні місяці, ми брали актуальну інформацію, друге деталізована інформація. Відверто кажучи, оскільки це нова програма, і ця опція брати інформацію була на той час свіжою, я сама не була впевнена що реєстр покаже там, що покаже актуальну інформацію, або що покажу деталізовану. Тому, що є реєстр програма і вона вміє функціонувати трошки не передбачено. Тому, що це актуальна інформація, я так трохи допускала, що воно покаже, що тільки актуальне станом на час звернення, що є те показує. А чого нема, того не показує, що припинено, те не показує і для порівняння деталізована інформація, яка набагато ширша, яка показує, все що робилося з цим об`єктом. Коли ж нотаріус вчиняє нотаріальну дію, він входить під іншою закладкою реєстру, забиває іншу підставу пошуку інформації, який як службовий порядок, вчинення нотаріальних дій, дійсно передбачено, що нотаріальна дія не вчиняється без здійснення перевірок, пошуків і отримання всієї інформації з реєстру речових прав за зверненням нотаріуса, в реєстрі речових прав формується інформація актуальна. Так само є можливість вибрати деталізовану, так само є можливість ознайомитися, мало того, що реєстр формує довідку, нотаріус сам заходить в об`єкт по закладках нерухомого майна і бачить всі обтяження і бачить, якщо обтяження є припинено, нотаріус продовжує працювати з тим об`єктом. Таких об`єктів по яких не було обтяжень по яких була така чиста історія , ін. іпотеки ні обтяжень , ні заборон ні арештів, насправді не так багато. Ініціатором формування деталізованої інформації була заявник, нотаріус ініціатором не виступає. Свідок: 15 січня деталізована довідка по квартирі АДРЕСА_14 , № 8, квартирі АДРЕСА_15 , АДРЕСА_12 . 16 січня квартирі АДРЕСА_9 , АДРЕСА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 квартира № 1 деталізована».

Прокурор: «чи в деталізованих довідках зазначалося про раніше накладені обтяження?».

Свідок: «в них зазначається, обтяження дві крапки, номер обтяження, реєстратор, отже можна сказати, що зазначається».

Прокурор: « давайте візьмемо конкретно довідку від 14.01.2016 квартира АДРЕСА_11 , по даній довідці скільки зазначено обтяжень, про накладення обтяження?»

Свідок: «номер запису про обтяження 11879879, тобто обтяження, яке закінчується на 79».

Прокурор: «підстава виникнення цього обтяження?»

Свідок: «підстави виникнення постанова про арешт № ВП 49187419. Нижче, обтяження припинено, дата 03.11.2015, це є дата реєстрації обтяження реєстру, коли до реєстратора звернулися зареєструвати. До речі, оперативно була видана постанова 02.11, а вже 03.11 зареєстрували. Обтяження є припинено 31 грудня 2015 року.

Прокурор: «така графа, як підстава виникнення обтяження, зазначено саме постанову, так?»

Свідок: «так, постанову про арешт. Інформація про зміни обтяження є коли ким припинено, номер запису, реєстрація, дата державної реєстрації, ОСОБА_35 . Таке, як підстава тут не зазначено. Наступні обтяження 11692709 по квартирі АДРЕСА_11 , підстава виникнення ухвала. Так, це є обтяження 21.10.2015 на підставі ухвали суду у справі 461/6110/15-к за 19.10.2015 Галицького районного суду м. Львова. Обтяження припинено 04.12.2015. Підстави не зазначено, внесено хто з реєстраторів це знімав, дата, година. По цьому обтяженню 09, номер запису про обтяження, інформація про зміни обтяження, воно постійно дублюється. По ньому всюди інформація і по дату припинення 04.12.2015. Наступне яке ми читаємо обтяження 9723545 19.05.2015, по ньому підстава постанова про арешт ВП 47581498 за 19.05.2015, нижче під тою інформацією, хто реєстратор, нижче, обтяження припинено 31.12.2015. те 45 обтяження знову дублюється. Ще є обтяження у спеціальному розділі. Спеціальний розділ- реєстр речових прав складається з розділів, ті розділи носять інформацію про об`єкт, але реєстр речових прав почав існувати з 2013 року, а були обтяження зареєстровані до того часу і права зареєстровані до того часу, тому ті обтяження, ті права, які стосуються того часу до 2013 року, була більше технічна можливість обтяження або право перетягнути у спеціальний розділ, це означає доти, доки не зареєстроване право власності в самому реєстрі речових прав, у спец розділі реєструється обтяження або знімається обтяження через спец розділ. До 2013 року, це перетягували у спец. розділ, була така технічна можливість. Номер запису 11664917 20.10.2015 зареєстрована в реєстрі. Це те, що реєстратор здійснив технічну дію, підтягнув в той реєстр. Постанова про арешт ВП 49068673 за 20.10.2015».

Прокурор: «якщо у спеціальному розділі відомості які мали місце до початку роботи нового реєстру 2013, а підстава виникнення даного обтяження датована 20.10.2015, яким чином дані відомості потрапили до реєстру?»

Свідок: «вони потрапили, бо 20.10.2015 року реєстратор ОСОБА_36 їх підтягнула, ці технічні дії реєстратора я прокоментувати не зможу, чим вона керувалася, які кнопки вона натискала і чому щоб перетягувати це обтяження. Напевно відносно цієї реєстраційної дії можна запитати тільки в того реєстратора».

Прокурор: «тоді вернемося до того, що ви клієнту пояснювали, що кожний запис означає, тобто ви переглядали повністю деталізовану інформацію».

Свідок: « я пояснювала, не що означає, а який запис до чого стосується, як це по групувати, де стосується інформація до того обтяження, а де вже починається інформація про інший вид обтяження».

Прокурор: «ви звернули уваги, що якраз у спеціальному розділі знаходиться інформація, яка би там не мала бути, ви про це говорили своєму клієнту?».

Свідок: «так не правильно стверджувати, що там знаходиться інформація, яка там не має знаходитись, оскільки в державний реєстр, якщо інформація внесена, якщо я навіть припускаю, що вона там не має бути або хтось її не так вніс, ми не має права так говорити. Інформація достовірна».

Прокурор: «я не запитував про достовірність те, що ви на моє попереднє запитання сказали, що не можете пояснити, але виходячи із ваших пояснень в тому розділі має бути обтяження, які виникли до початку реєстру 2015?».

Свідок: «це могло бути дуже багато варіантів, це можуть бути обтяження, які виникли в 2015 році, але вони відносно того об`єкта права, у яких існували до 2013». Є інформація про внесення з 25.03.2015 реєстр речових прав відкриття розділу на цю квартиру і вже ті обтяження, які виникали. Коли відкрили реєстр речових прав, коли в тому реєстрі речових прав з`явилась інформація про квартиру АДРЕСА_11 . Написано дата та час реєстрації 25.03.2015, відомості внесено до реєстру 02.04.2015, написано хто реєстратор».

Прокурор: «ви перерахували ряд обтяжень, 3 які зазначені в загальних розділах реєстру і 1 підстави якого виникнення 20.10.2015, і цього ж дня було зареєстровано, чомусь занесено у спеціальний розділ. Чи ви пояснювали про таку невідповідність, я не говорю про достовірність інформації, ніхто зараз не намагається у вас отримати інформацію чи та інформація достовірна чи не достовірна, це не входить до вашої компетенції. Чи ця невідповідність саме з місця знаходження цієї інформації чи роз`яснювалося клієнту. свідок щойно пояснила, що в спеціальний розділ технічно переносились відомості з попередніх реєстрів?».

Свідок: «але це не можна назвати не відповідністю. Воно може бути навіть і дуже відповідність знаходження інформації, тому що мені не відомо чому реєстратор його там зареєстрував. Раз зареєстрував, була відповідність знаходження інформації саме там».

Прокурор: «які є підстави згідно інструкції внесення відомостей у спеціальний розділ?».

Свідок: у спеціальний розділ вносяться відомості в деяких категоріях до яких можна віднести, наприклад, той випадок, якщо реєструється обтяження або реєструється зняття обтяження відносно об`єкта права на які було зареєстровано до 2013 року».

Прокурор: «по даному об`єкту права були зареєстровані до 2013 року?»

Свідок: «Відносно цього об`єкта - квартири АДРЕСА_11 до 2013 року, інформація зареєстрована не була. Тут не зазначено, але воно відображає не все. Зазначено коли реєстратор перетягував, дії реєстратора в реєстрі речових прав, але може бути не відображено ту інформацію, яка існувала в 2013 році»

Прокурор: «згідно ж цього самого запису, який перебуває у спеціальному розділі підстав внесення цього запису чи вірно вказано постанову виконавчої служби датованої 20.10.2015 року?»

Свідок: «це як підстава внесення обтяження».

Прокурор: «чи можливо виникнення обтяження до виникнення підстави?».

Свідок: «відносно цієї довідки цього обтяження зазначено підстави виникнення обтяження постанова про арешт нижче заява про реєстрацію прав та їх обтяжень, це так само підстави. Можливо в цій заяві було вказано номер реєстрації обтяження, що стало підставою, що це перетягувалося у спеціальний розділ. Якщо говорити вузько, чи могло виникнути обтяження на основі постанови за 2015 рік, але зареєструватися у спеціальний розділ, я також не можу дати вам чітку відповідь, 99 % що там читати або заява або подані до заяви документи. Оскільки тут вказано, підстави виникнення обтяження в 2015 році, я вважаю, що це не обмежує застосування цієї постанови до якихось раніше виникнувших обтяжень. Бувають обтяження, які набули змін, зареєстровано в 2012 році, змінився об`єкт, змінилася сторона, внеслися зміни в предмет обтяження, в якісь строки, в якісь суми цих обтяжень. Обтяження в 2012 році, виникло в 2013 році, змінено в 2015 році, перетягнуто в реєстр і продовжена з ним робота, внесено постанову, як підставу виникнення цих обтяжень, зазначено заяву про державну реєстрацію, а до цієї заяви. Я так само не знаю, хто виступав заявником, додає перелік документів і може в переліку тих документів те, чим ви цікавитесь. А я не можу дати відповідь, що ця інформація знаходиться у невідповідному місці. Відносно цієї інформації знову ж таки є інформація, щодо припинення, от стосовно того, коментарі є дата припинення».

Прокурор: «чи постановою державної виконавчої служби датованою 20.10.2015, документ на підставі якого дана постанова виносилась, міг бути зовсім інший, це могло бути рішення суду, виконавчий напис нотаріуса. Чи міг передувати цій постанові якийсь інший офіційний документ, як підстава винесення постанови державного виконавця про накладення арешту. Ви як свідок у своїй відповіді на попереднє запитання стверджувала, що постанова датована 2015 року могла бути винесена на підставі якогось документу і це можливо була підстава, що занесено у спеціальний підрозділ, тому я хочу з`ясувати який це документ датований до 2013 року міг бути?».

Свідок: «сказано, що документ передував постанові, а я вам давала пояснення, що могло бути обтяження зареєстроване, яке передувало цій постанові, могло бути обтяження в 2012 році».

Прокурор: «чи звертали ви своєму клієнту на дану обставину, що такий запис датований у 2015 році знаходиться у спеціальному розділі?».

Свідок: « увагу не звертала, бо для мене таке обтяження як і всі інші».

На запитання адвоката свідок відповіла: «відносно спеціального розділу, ця інформація, яка внесена в реєстр, це та про яку говорять всі нотаріуси, всі хто працює з тим реєстром, достовірна, об`єктивна. В той реєстр є різні алгоритми внесення цієї інформації, є різні технічні можливості, як це вносити і як це припиняти, і немає способу кращого, гіршого способу затвердженого Міністерством, що робити так і тільки так, є деколи, що реєстр висить і не можливо зробити якусь дію, це інакше. Є, що реєстр не пускає, реєстр 2013 року дуже видозмінювався і є дуже багато таких випадків, коли щось зроблено не так. Відносно цього, я не можу стверджувати, у мене воно ніяких сумнівів не викликає, у спец розділі, та й у спец розділі, тим більше, що припинили. Якщо ж би навіть була якась елементарна реєстрація права власності, навіть не говорити про обтяження, але щось внесено не в ту графу, підставу вказано не ту і так далі, це технічні моменти, вони не можуть впливати на суть. Як реєстратор заходив, в якій послідовності, що він написав, це виключно технічні моменти. Реєстрація внесена, відносно реєстрації однозначне її тлумачення, є коли відкрито, є коли припинено. Цивільний оборот припинився б, якщо би було обтяження, все ніхто нічого не робить. Якщо припинено, тому факту, що припинено обтяження, повинні вірити та довіряти всі».

Захисник: «інформація отримана на 16.01, дана вами довідка чи можна на підставі цієї інформації, інший нотаріус може оформити не перевіряючи дані актуальні на момент укладення правочину?».

Свідок: «навіть якщо би я робила в той же ж день договір, я би сформувала нову довідку».

На запитання прокурора: « повинні вірити достовірності запису, вірно я розумію, коли нотаріус чи будь який інший реєстратор відкриває і бачить що зазначено, що знято, це підтверджує факт відсутності в реєстрі обтяження чи обтяжень впринципі?».

Свідок: « з того приводу нам потрібно звернутися до Закону України «Про державну реєстрацію». Оскільки ті речові права і обтяження, всі зміни речових прав і обтяжень підлягають обов`язковій державній реєстрації і в законі прописано, що вони виникають з моменту такої реєстрації. Саме реєстрації і на реєстрацію на факт наявності в реєстрі запису або відсутності в реєстрі запису нотаріус не звертає увагу. Не на ті документи, які лежать в когось на столі, про які ніхто не знає, які виносилися і так далі, а про те, що внесено в реєстр, бо саме з цією метою реєстр речових прав і створювався. Обтяження в ньому мають бути відображені, як актуальні для того щоб їх вважали за обтяженнями. І речові права там мають бути відображені, як актуальні щоб людина називалася власником. Шевчук 14, 15 чи 16 січня та 22 квітня 2015 року не просила мене як реєстратора при видачі їй витягів, які ми досліджували про те, щоб зазначити в цих витягах відсутність обтяжень. ОСОБА_23 мене до цього не схиляла».

Порівнявши та превіривши вказані покази свідків на їх узгодженість з іншими дослідженими судом доказами, суд приходить до висновку, що в обвинуваченої не було підстав для перестороги про наявність арешту майна, яке вона відчужвала. Перед тим, як відчужити майно, ОСОБА_1 переконалась у нотаріусів про відсутність на ньому арешту, і, тільки отримавши ствердну відповідь про відсутність арешту, вчинила дії. На думку суду, недовіряти посадовим особам, на яких покладено обов`язок перевіряти факт наявності обтяжень перед посвідченням правочину про відчуження, у підсудної не було підстав.

Отже, укладаючи правочини, що посвідчуються визначеними державою спеціальними інституціями, підсудна сприймала, що діє законно, а тому у її діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Що стсується доказів сторони обвинувачення у вигляді показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то з урахуванням результатів судового слідства, суд вважає їх допит недоцільним. Приймаючи дане рішення, суд бере до уваги, що покази дних свідків стосуються безпосередньо їх діяльності, як реєстраторів, котрими вносилися відомості в реєстр про припинення обтяження на відчужуване підсудною ОСОБА_1 нерухоме майно.

Згідно досліджених в судовому засіданні Інформаціних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 51688064 від 16.01.2016 року; № 51641105 від 14.01.2016 року; № 51689142 від 16.01. 2016 року; № 51716506 від17.01 2016 року; № 51687589 від 16.012016 року; № 51686733 від 16.01 2016 року, та пояснення змісту яких, в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_10 , вбачається. Станом на 18, 20 та 22 січня 2016 року, всі обтяження на відчужуване ОСОБА_1 майно, припинено, а відтак, підсудна з даного часу перестала бути суб`єктом кримінальної відповідальності за вчинення нею дій по відношенню до нерухомого майна, що належало їй на праві власності, тобто перестала у даному випадку бути суб`єктом відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 388 КК України ( т. 1 ас. 221 – 241).

Вирішуючи питання про недоцільність допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд враховує, що вони двчі викликалися та прибували в судове засідання, однак не були допитані з підстав перенесення судових засідань із – за невки жодного із прокурорів , що входили у склад групи та які у одальшому так і не виконали обов`язку, передбаченого ст. 23 КПК України.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 КК України у діях підсудної ОСОБА_1 при відчуженні нею нерухомого майна за правочинами укладеними 18, 20 та 22 січня 2016 року, суд вважає такі відсутніми, оскільки за відсутності обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, давали їй право передбачене ст.. 316 -317 ЦК України, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном, не залежно від волі інших осіб.

Приймаючи таке рішення, суд враховує також, що арешт вказаного нерухомого майна було накладено ухвалою суду у цивільній справі № 465/3127/15-ц за заявою позивача ОСОБА_4 , у порядку, передбаченому ст.. 152 ЦПК Україхни, тобто для забезпечення позову, у якому йому було відмовлено, а арешт накладений ухвалою від 30.10.2015 року скасований рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03.09. 2018 року, що й підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами цивільної справи № 465/3127/15-ц та вказує на відсутність підстав у підсудної, для вчинення нею у 2016 році незаконних дій щодо його відчуження.

Отже, провівши судовий розгляд обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження, проаналізувавши докази в сукупності, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що за встановлених вище обставин у діях підсудної ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Відтак, доводи сторони обвинувачення щодо доведеності вини у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; при цьому обов`язок доказування зазначених обставин відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на прокурора.

Докази на які покликається прокурор, як на такі, що доводять вину підсудної та які досліджені в судовому засіданні, незважаючи на те, що такі є доказами обвинувачення, навпаки, спростовують таке обвинувачення.

Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчинені злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, характеризується активною поведінкою особи і може полягати у вчиненні хоча б однієї з декількох, альтернативно зазначених у диспозиції ст. 388 КК, дій стосовно майна на яке накладено арешт.

Прокурором не доведено, а судом не встановлено, щоб обвинувачена вчиняла активні, а тим більш незаконні дії щодо арештованого майна, оскільки таке під арештом в розумінні ст.. 388 КК України станом на 18,20 та 22 січня 2015 року не перебувало.

При цьому, суд враховує позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 24 грудня 2014 року, відповідно до якої, саме по собі винесення ухвали про забезпечення позову, без вжиття заходів щодо її виконання, не має наслідків для осіб, відносно яких її винесено, оскільки така ухвала може бути і не пред`явлена до виконання.

Суд вважає, що встановлення безпосередньо ст. 62 Конституції України формули презумпції не винуватості як об`єктивно-правового положення має найважливіше значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримнально-процесуальній, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Узагальнюючи результати судового слідств, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цього Кодексу, були виявлені під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Захід забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої не застосовувався, цивільний позов не заявлявся, судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 284, 368, 369, 370, 371, 373, 374, КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в її діянні складу цього кримінального правопорушення.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через суд , який ухвалив судове рішення.

У випадку відсутності апеляційних скарг, вирок набирає законної сили з 22 жовтня 2020 року.

Копію вироку сторони процесу можуть отримати у секретаря судових засідань.

Суддя В. Кузь