Рішення № 92183335, 05.10.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1747/17 Провадження № 2/450/186/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнював, у якому просив визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частку згаданого будинку в порядку поділу майна подружжя. Мотивував свої вимоги тим, що 20 липня 2013 року між ним та відповідачем зареєстроване шлюб, перебуваючи у якому ними розпочато будівництво спірного будинку. 04 березня 2017 року за відповідачем зареєстровано право власності на згаданий будинок. Повідомляє, що 26 травня 2017 року шлюб між ними розірвано. Зазначає, що спірний будинок набуто ним та відповідачем під час шлюбу, з огляду на що він є спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу. З огляду на те, що вони з відповідачем не можу дійти взаємної згоди щодо поділу майна, він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 30 червня 2017 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.

04 липня 2019 року позивач подав до суду клопотання, яким виконав вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 05 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

18 серпня 2017 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявила клопотання про виклик свідків.

01 вересня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19

27 листопада 2017 року відповідач подала апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі від 05 липня 2017 року.

Ухвалою від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу відповідача повернуто.

Протокольною ухвалою від 29 листопада 2017 року задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик свідків.

12 лютого 2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона проти задоволення позовних вимог заперечила. Зазначила, що на час одруження спірний будинок вже був побудований. Так, роботи по будівництву тривали з кінця квітня 2009 року по листопад 2011 року. Після 2011 року і до грудня 2016 року у будинку додатково влаштовано утеплення, зовнішнє та внутрішнє оздоблення, влаштовано підлоги, камін тощо. Зауважує, що на момент завершення будівництва будинок відповідав критеріям самочинно збудованого, оскільки був споруджений на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети і без відповідного документа, який давав право на будівельні роботи. Вказує, що станом на листопад 2011 року вартість спірного будинку становила 699793 грн. 60 коп. Вартість будівництва елементів будинку, роботи по якому виконані після 2011 року, дорівнює 259430 грн. 67 коп. Повідомляє, що відповідач використовувала особисті грошові кошти для будівництва, більшу частину яких отримала від матері. В подальшому для узаконення будівництва та реєстрації права власності на житловий будинок 14 листопада 2013 року рішенням Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 706 змінено цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. 10 березня 2016 року Відділ містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області видав відповідачу будівельний паспорт на будівництво спірного будинку. 01 липня 2016 року Департамент ДАБІ у Львівській області зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 27 грудня 2016 року Департамент ДАБІ у Львівській області зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації спірного житлового будинку. Надалі 04 березня 2017 року на підставі згаданої декларації відповідач набула право власності на зазначений будинок. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

12 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача, відповідно до якого витрати відповідача на виконання судової будівельно-технічної експертизи становлять 14300 грн.

12 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів, у якому вони просила витребувати у Пустомитівського відділення Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків, джерела виплачених доходів, утриманих податків ОСОБА_3

13 лютого 2018 року у судовому засідання представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення доказів.

21 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подано заперечення щодо долучених позивачем до справи письмових доказів.

26 лютого 2018 року представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні подала відповідь на відзив на позовну заяву у якій, з аргументами, викладеними у відзиві не погодилася. Зазначила, що інформація про те, що спірний будинок побудований до укладення шлюбу не відповідає дійсності. Вказала, що більшість внутрішніх будівельних робіт до встановлення системи опалення у червні-липня 2014 року є технологічно неможливим. Восени 2013 року поставлені металопластикові вікна. Зазначає, що будівництво здійснювалося не лише за грошові кошти відповідача. Так, позивачем для будівництва використано грошові кошти, подаровані йому його батьком, а також гроші, отримані у 2014 року у якості позики від ОСОБА_20 у сумі 10000 доларів США та 8000 доларів США. Зауважує, що вартість будівельних робіт після листопада 2011 року по грудень 2016 року, встановлена експертом, істотно занижена. З огляду на вказане, просить задовольнити позовні вимоги.

10 квітня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив у якій зазначила, що твердження позивача, викладені у відповіді на відзив, є суперечливими, а подані докази – недостовірними. Так, позивачем подано копії тих самих накладних і товарних чеків, що подані відповідачем на підтвердження витрат на будівництво. Зауважує, що висновок експерта відповідає дійсності, а позивач має право клопотати про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Крім того, відповідачу не було відомо про отримання позивачем позики у сумі 18000 доларів США. Зауважує, що відповідач не надавала і не могли надати згоду на даний правочин, оскільки позивач під час шлюбу був безробітним. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

10 квітня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про виклик експерта Курильова І.І. для роз`яснення висновку експерта № 01/18 від 01 лютого 2018 року будівельно-технічної експертизи.

12 квітня 2018 року позивачем подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

18 травня 2018 року представником відповідача подано заперечення щодо задоволення клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

18 травня 2018 року представником відповідача подано заяву про включення витрат на проведення експертиз а саме 3575 грн. за висновок експерта № 01/18 від 16 травня 2018 року судової будівельно-технічної експертизи та 5000 грн. за висновок експерта № 20/18 від 14 травня 2018 року оціночно-земельної експертизи до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідача.

18 травня 2018 року представником відповідача подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

25 травня 2018 року в судовому засіданні представник позивача подав клопотання (уточнене) про призначення судової будівельно-технічної експертизи та заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив також визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1243 га, кадастровий № 4623683300:01:003:1408, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою від 25 травня 2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою від 25 травня 2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено, витребувано у Пустомитівського відділення Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відомості про доходи позивача за період з 22 липня 2013 року по 26 травня 20147 року.

В судовому засіданні 26 вересня 2018 року допитано свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24

15 листопада 2018 року представником відповідача подані міркування щодо свідчень.

21 травня 2019 року позивач подав до суду уточнене клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

22 травня 2019 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 16 вересня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 відмовилася від допиту свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .

Ухвалою від 16 вересня 2019 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

30 вересня 2019 року відповідач подала апеляційну скаргу на ухвалу від 16 вересня 2019 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи, до якої додала висновок експерта № 11/19 будівельно-технічної експертизи, складений 27 складений 2019 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області – без змін.

24 червня 2020 року до суду надійшов висновок експерта № 28-19 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, складений 18 червня 2020 року.

09 вересня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду клопотання про призначення будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз.

До клопотання подано квитанцію № ПН1581462 від 14 вересня 2020 року про сплату судового збору за забезпечення доказів на суму 420 грн. 40 коп.

У судовому засіданні 15 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, у яких зазначила, що таке клопотання є безпідставним і, враховуючи наявність в матеріалах справ чотирьох експертних висновків, поданих відповідачем, може розцінюватися як зловживання процесуальними правами, оскільки спрямоване на затягування судового розгляду.

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року представнику відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз.

Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві і відповіді на відзив, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, проти задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи пі інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 травня 2017 року спірний будинок належить відповідачу.

Право власності на будинок, що який знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1192623246236, зареєстровано у встановленому законом порядку, будь-які заборони на відчуження чи обтяження на неї відсутні, що стверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Об`єктом спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Так, вказаними правовими нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу, яка може бути спростована. Так, один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 гривня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

При цьому стороною відповідача не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Суд не бере до уваги докази будівництва будинку за кошти, що є її особистою власністю на які покликається відповідач, а саме договори пожертви від 05 вересня 2009 року, 07 квітня 2010 року, 11 квітня 2011 року укладені між нею та її матір`ю, договір позики віл 19 вересня 2011 року на загальну суму 25 000 євро, заяви про видачу готівки з рахунку в АБ «Укргазбанк» № 7532_25 від 29 квітня 2014 року та № 7091 _47 від 30 квітня 2014 року, так як суду не надано жодних доказів залучення таких коштів саме для зведення будинку, шо є предметом спору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не мас заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності

Суд не бере до уваги подані відповідачем висновки експерта Курильова І.І. № 01/18 від 01 лютого 2018 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та № 08/18 від 16 травня 2018 року, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним доказам. Так, згідно з першим висновком експерта, вартість відтворення господарським методом елементів житлового будинку АДРЕСА_1 станом на листопад 2011 року становить 699793 грн. 60 коп., а вартість робіт, виконаних після листопада 2011 року по грудень 2016 року становить 259430 грн. 67 коп. Вказані розрахунки проведені експертом виключно на підставі наданих документальних даних – відомостей технічного паспорта та з врахуванням картографічних даних Google Maps. Однак, дані технічного паспорта, у якому відображена дата побудови – 2011 рік, суперечить відомостям досліджуваних експертом скріншотів з Google Maps, зокрема в частині наявності на зазначений період часу воріт, хвіртки, огорожі, інших елементів. Крім цього, у технічному паспорті відображено наявні станом на 2011 рік комунікації будинку, хоча електропостачання спірного будинку було облаштовано лише у 2016 році, а газопостачання відсутнє взагалі до цього часу. Вказана невідповідність підтверджується копією технічних умов стандартного під`єднання до електричних мереж електроустановок від 24 травня 2016 року. Висновок № 08/18 від 16 травня 2018 року не спростовує зазначених суперечностей наявними в матеріалах справи доказами.

Окрім цього, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_29 з приводу виготовленого ним висновку № 01/18 від 01 лютого 2018 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи повідомив, що витрати на будівництво не включають вартість земельної ділянки. Ринкова вартість – це вказана сума, за яку можливо продати об`єкт. Вона постійно змінюється. Вартість відтворення – це сума грошей, яка витрачена на будівництво. Щодо висновку № 08/18 від 16 травня 2018 року зазначив, що у такому визначена вартість допоміжних споруд. Це сума грошей, яка необхідна для будівництва вказаних споруд. З приводу висновку № 11/19 від 27 вересня 2019 року вказав, що у такому визначена вартість невід`ємних покращень житлового будинку. Аналогічний будинок в селі може бути з іншою вартістю у місті і це залежить від вартості земельної ділянки.

Надані позивачем на підтвердження його участі у будівництві спірного будинку товарні чеки та накладні, зокрема, товарний чек на двері міжкімнатні від 12 березня 2015 року на суму 28080 грн., товарний чек на елементи системи опалення від 16 червня 2014 року на суму 13422 грн., товарний чек на елементи системи опалення від 16 червня 2014 року на суму 2 056 грн., товарний чек на елементи системи опалення від 16 червня 2014 року на суму 3475 грн., товарний чек на елементи системи опалення від 16 червня 2014 року на суму 6 739 грн. 40 коп., товарний чек на елементи системи опалення від 20 червня 2014 року на суму 8268 грн., товарний чек на елементи системи опалення від 20 червня 2014 року на суму 1251 грн. 80 коп., товарний чек на елементи системи опалення від 20 червня 2014 року на суму 27615 грн., товарний чек на паркетну дошку від 2 січня 2017 року на суму 60000 грн., накладна № 3 від 12 березня 2015 року на суму 28080 грн., є належними доказами зведення будинку в період шлюбу, а також його участі у будівництві будинку.

Крім цього, допитані в судових засіданнях свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 підтвердили факт спільної участі подружжя сторін у фінансуванні та організації будівництва спірного житлового будинку, а також безпосередньої участі позивача у проведенні будівельних робіт при будівництві будинку та підтвердили факт наявності станом на липень 2013 року лише зведеної коробки будинку з дахом без проведення жодних внутрішніх та оздоблювальних робіт та період проведення усіх інших робіт щодо завершення будівництва житлового будинку, його оздоблення, облаштування огорожі і подвір`я після липня 2013 року.

Водночас, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнаним його недійсним та поділ спільною майна подружжя» зазначено, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільною ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, шо підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. З ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, З ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15 листопада 2017 року у справі № 6-2921цс16, застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу. Визначення частки права власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведення будівлі у період шлюбу. Тому сам по собі факт оформлення права власності на новозабудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи наведене, зважаючи на надані відповідачем докази, а саме скріншоти збільшеного аерофотознімку с. Зубра зображення № 1-14, що відображають зведення коробки будинку, накритої дахом в період до липня 2013 року, а також покази свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_36 , ОСОБА_36 , ОСОБА_45 , ОСОБА_38 щодо наявності зведеної коробки будинку, яка накрита дахом, без проведення жодних внутрішніх та оздоблювальних робіт станом на липень 2013 року, та період проведення усіх інших робіт щодо завершення будівництва житлового будинку, його оздоблення, облаштування огорожі і подвір`я після липня 2013 року, а також, беручи до уваги висновок експерта № 28-19 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 450/1747/17 від 18 червня 2020 року, згідно з яким відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 з виконаними роботами, а саме підготовкою земельної ділянки для залиття фундаменту, залиттям фундаменту будинку, зведенням коробки будинку з керамічної цегли, облаштуванням залізобетонного перекриття між підвалом будинку і першим поверхом, облаштуванням залізобетонного перекриття між першим та другим поверхами будинку, облаштуванням даху будинку становить 51,33 %, а ринкова вартість вказаного незавершеного будівництва станом на день проведення експертизи становить 966276 грн., ринкова вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 з завершеним будівництвом та введеним в експлуатацію будинком, станом на день проведення експертизи 15 червня 2020 року становить 3000488 грн. без ПДВ, ринкова вартість цього будинковолодіння у відсотковому виразі збільшилась на 73,7 % у зв`язку з завершенням будівництва і введенням його в експлуатацію, суд приходить до висновку про необхідність поділу між сторонами частки будинковолодіння, на яку збільшилася його вартість в період шлюбу між сторонами.

Водночас, суд не приймає до уваги наданий відповідачем висновок експерта № 11/19 від 27 вересня 2019 року, згідно з яким вартість поліпшень спірного будинку, що були здійснені вже після шлюбу становить 131012 грн., оскільки у висновку експерта № 28-19 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 450/1747/17 від 18 червня 2020 року здійснено коригування у зв`язку з незавершенням усіх оздоблювальних робіт. Так, у висновку вказано що, оскільки станом на час прийняття в експлуатацію на об`єкті оцінки не були завершені всі оздоблювальні роботи, для всіх об`єктів порівняння приймається коригування на рівні 5%.

Крім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16-ц зауважує, що відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» віл 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, с його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, шо є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, то у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, шо перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЖК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі га споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Верховний Суд України у своїй ухвалі від 25 травня 2017 року у справі № 450/2698/14-ц зазначив, що постановляючи ухвалу від 30 січня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, оскільки дійшов висновку, що спірні будинковолодіння та земельна ділянка, на якій вони знаходиться, є спільним майном подружжя, що набуте за час шлюбу, виходячи з фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів і тому, визнав за позивачкою право власності на частину спірного майна.

Так, суд апеляційної інстанції у даній справі дійшов висновку про те, що виходячи зі ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться. Такі самі норми містяться в нині чинних ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Таким чином, поділу між сторонами підлягає частина будинковолодіння, на яку збільшилась його вартість в період шлюбу між сторонами, а до позивача переходить право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний будинок, пропорційно належній йому частці у будинку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1243 га, кадастровий номер 4623683300:01:003:1408, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на те, шо ринкова вартість будинковолодіння за час шлюбу між сторонами у відсотковому виразі збільшилась на 73,7 %, суд приходить до висновку про необхідність поділу між сторонами частки будинковолодіння, на яку збільшилася його вартість в період шлюбу, а відтак частка позивача у спірному будинковолодіння і частка земельної ділянка, на який спірний будинок розташований, становить 36,85 %, а частка відповідача – 63,15 %.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2948 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 158, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будинковолодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку для його обслуговування площею 0,1243 га кадастровий номер 4623683300:01:003:1408, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Визнати за позивачем ОСОБА_3 право власності на 36,85% ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_1 і 36,85% ідеальної частки земельної ділянки для його обслуговування площею 0,1243 га кадастровий номер 4623683300:01:003:1408, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, припинивши право спільної сумісної власності сторін, та залишивши у власності відповідача ОСОБА_4 63,15% ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_1 і 63,15% ідеальної частки земельної ділянки для його обслуговування площею 0,1243 га кадастровий номер 4623683300:01:003:1408, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір 2948,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській обл. 20.08.2004 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 08.06.2017 р. органом 4632, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлений 13.10.2020 р.

Суддя Мусієвський В.Є.