Постанова № 9218255, 08.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2010                                                                                           № 54/387

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Тридента Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 54/387 ( .....)

за позовом                               ЗАТ "Украгро НПК"

до                                                   ТОВ "Тридента Агро"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 191910,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" про стягнення 95.823,09 грн. пені, 84.109,83 грн. інфляційних втрат та 11.977,90 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлений строк не виконав зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором поставки від 12.09.2008р., у зв’язку з чим повинен сплатити пеню та грошові суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/387 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 25591321) на користь Закритого акціонерного товариства "Украгро НПК" (19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний номер 31961067) 69.373 (шістдесят дев’ять тисяч триста сімдесят три) гривні 58 коп. пені, 76.367 (сімдесят шість тисяч триста шістдесят сім) гривень 24 коп. інфляційних втрат, 11.970 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят) гривень 48 коп. процентів річних, 1.577 (одну тисячу п’ятсот сімдесят сім) гривень 11 коп. державного мита та 193 (сто дев’яносто три) гривні 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує про те, що місцевим судом неправомірно нараховані інфляційні втрати та 3 відсотки річних на два дні більше, чим мало б бути нараховано відповідно до обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” і порушено апеляційне провадження у справі № 54/387, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. розгляд апеляційної скарги з відкладено на 08.04.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні. Крім того позивач в апеляційній скарзі, не оспорюючи рішення суду, стверджує, що місцевий суд безпідставно стягнув з відповідача пеню лише за 6 місяців, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено стягнення пені за весь час фактичного прострочення.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Апелянт своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 12.09.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Украгро НПК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" був укладений договір поставки № Тридента.2/12.09.08, відповідно до умов якого позивач як постачальник зобов’язався поставити в обумовлені договором строки покупцю (одержувачу) товар, а відповідач як покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється шляхом відвантаження (передачі) товару відповідачу або особі, визначеній договором в якості одержувача. Одержувачем товару відповідно до п. 3.1 є ДП "Аграрій".

Вартість товару становить 600.320,00 грн. (п. 1.2 договору).

Як передбачено п. 4.1 договору, відповідач зобов’язався сплатити вартість поставленого товару не пізніше 25.09.2008 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.2009 р. у справі № 17/449 за позовом Закритого акціонерного товариства "Украгро НПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО", яке набрало законної сили 30.04.2009 р., встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті товару за договором поставки № Тридента.2/12.09.08 від 12.09.2008 р., внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 575.320,00 грн.

Вказаним рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.2009 р. у справі № 17/449 з відповідача стягнуто суму боргу в розмірі 575.320,00 грн. Нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3 % річних не було предметом розгляду у справі № 17/449.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві 22.05.2009 р. відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 17/449 від 19.05.2009 р.

Як свідчать надані позивачем виписки з банківського рахунку, відповідач у період з 06.11.2008 р. по 05.06.2009 р. погасив основну заборгованість перед позивачем.

Так, відповідачем були здійснені такі оплати товару: 25.000,00 грн. – 06.11.2008 р.; 60.000,00 грн. – 26.05.2009 р.; 10.000,00 грн. – 27.05.2009 р.; 20.000,00 грн. – 28.05.2009 р.; 521.191,20 грн. – 05.06.2009 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупцем, останній самостійно нараховує та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати за весь період фактичного прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 11.977,90 грн. процентів річних, 84.109,83 грн. інфляційних втрат та 95.823,09 грн. пені.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 11.970,48 грн. за нижченаведеним розрахунком суду, перевіреним колегію суддів:

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що місцевим судом неправомірно нараховані інфляційні втрати та 3 відсотки річних на два дні більше, чим мало б бути нараховано відповідно до обставин справи, оскільки період прострочення закінчувався 03.06.2009 р. (дата сплати коштів), а не 05.06.2009 р.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов'язання щодо переказу грошових коштів вважається виконаним з моменту зарахування суми переказу на рахунок позивача, а не з моменту їх списання державною виконавчою службою з рахунку відповідача, а тому твердження відповідача щодо того, що Господарським судом міста Києва було неправомірно нараховано 3% річних на два дня більше є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів також відзначає. що згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що містяться у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., при визначенні суми боргу з урахуванням індексу інфляції у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, що зроблені у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу інфляції відповідного періоду.

З урахуванням вказаних рекомендацій та згідно з нижченаведеним розрахунком місцевого суду, перевіреним колегією суддів, розмір інфляційних втрат складає 76.367,24 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що позивач не оспорює Рішення суду в частині стягнення пені, однак, як зазначено вище, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Посилаючись на вказану норму, місцевий суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що укладеним між сторонами договором не встановлений інший строк нарахування пені, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 69.373,58 грн.

З вказаним висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.3. Договору поставки № Тридента.2/12.09.08 від 12 вересня 2008 року сторони домовились, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідачем (покупцем) останній нараховує та сплачує пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми несвоєчасної оплати за весь період фактичного прострочення.

Зважаючи на те, що сторони в Договорі передбачили, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань нараховуються за весь час прострочення, що повністю відповідає положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та відповідно встановлює більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

За розрахунком суду розмір пені складає 96.299,42 грн.

Оскільки позивачем не заявлялось клопотань про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 95.823,09 грн. за розрахунком позивача.

За таких обставин оскаржуване рішення у цій частині підлягає зміні (а саме: щодо розміру стягнутої пені).

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/387 підлягає зміні в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення суми пені в повному обсязі.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/387 змінити, виклавши пункт другий його резолютивної частини у наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 25591321) на користь Закритого акціонерного товариства "Украгро НПК" (19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний номер 31961067) 95.823 (дев’яносто п’ять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 09 коп. пені, 76.367 (сімдесят шість тисяч триста шістдесят сім) гривень 24 коп. інфляційних втрат, 11.970 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят) гривень 48 коп. процентів річних, 1.841 (одну тисячу вісімсот сорок одну) гривню 61 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) гривень 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 54/387 залишити без змін.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 54/387 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді