Рішення № 92182007, 07.10.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1936/20

№/п 2/317/774/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазов Р.В.

при секретарі Герман Н.П.

розглянувши у відкритому підготовочму засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Територіальна громада в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання заповіту часткого недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін, який при житті склав заповіт, в якому він зробив заповідальне розпорядження: житловий будинок в АДРЕСА_1 він заповідач позивачу, який своєчасно та належним чином прийняв спадщину, відкриту після смерті батька, однак оформити свої спадкові права він не має змоги в нотаріальному порядку, тому що при житті батько не оформив належним чином право власності на спадковий будинок на своє ім`я, тому він отримав від нотаріуса Постанову про відмову в вчиненні нотаріальної дії та звернувся до суду з цією позовною заявою.

В свою чергу, відповдач ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічною позовною заявою про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін по справі, який при житті 20.09.2005 року склав заповіт, в якому він зробив заповідальне розпорядження : належну йому земельну ділянку площею 7,68 га, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області він заповідав синові ОСОБА_3 . Вищезазначений заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, реєстровий № 159, однак, вищезазначений заповіт був змінений послідуючим заповітом, складеним померлим батьком через декілька хвилин 20.09.2005 року в відношенні відповідача по зустрічній позовній заяві - ОСОБА_1 , який зареєстрований також був секретарем Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області за реєстровим №161, в якому батько заповідав відповідачу житловий будинок в АДРЕСА_1 та все своє майно, де б воно не знаходилось і в чому воно не заключалося. Тобто, цією фразою : «все моє майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не заключалося» батько мав на увазі, на думку позивача, все майно, за виключенням спадкової земельної ділянки, яку він попереднім заповітом заповідав сину ОСОБА_3 ,але сформулював свої бажання невірно із-за свого віку та юридичної необізнаності, тому позивач повинний був звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним в одне провадження.

В підготовче судове засідання сторони та адвокат Заярна М.А. не з`явились, надали заяви про підтримку своїх позовних та зустрічних позовних вимог. Крім того позивач визнав зустрічну позовну заяву, а відповідач в свою чергу визнав первісний позов в повному обсязі.

Третя особа – територіальна громада Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області була повідомлена про слухання справи своєчасно та належним чином, проти задоволення первісного позову та зустрічного, не заперечували.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснює.

За приписами ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази, суд вважає, що первісний та зустрічний позови є обгрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування відбувається за законом або за заповітом.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 04.11.2005 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений актовий запис №49.

Відповідно до наданого суду заповіту, складенного 20.09.2005 року об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_4 та посвідченого 20.05.2005 року секретарем виконавчого комітету Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, р № 161, вбачається, що він зроби в заповітне розпорядження: належний йому жилий будинок АДРЕСА_1 та все майно, де б воно не знаходилося і в чому б воно не заключалося, він заповів ОСОБА_1 . Вищезазначений заповіт на час відкриття спадщини не змінений та не відмінений, про що на заповіті мається відкповідна відмітка.

Факт прийняття спадщини позивачем ОСОБА_5 після смерті батька підтверджується матеріалами спадковох справи № 644 за 2005 рік, наданої суду Запорізькою районною державною нотаріальною конторою.

Відповідно до Постанови про відмову в вчиненні нотаріальної дії від 28.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину – житловий будинок АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на спадковий житловий будинок.

Відповідно до п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року вбачається, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів працівників, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади(публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Виписки із погосподарської книги Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області головою домогосподарств будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок на ім`я спадкодавця перешкоджає реалізації спадкових прав позивачу ОСОБА_1 , а у позасудовому порядку він позбавлений можливості реалізувати своє право на спадщину після смерті батька з огляду на наявність відмови нотаріуса, суд приходить до висновку про обґрунтованість його позовних вимог.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності на земельну ділянку суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, яким є заповіт, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1257 ЦК України недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої чого частки.

Позивач ОСОБА_2 вважає, а відповідач ОСОБА_1 згоден з цим, що заповіт, складений їх батьком 20.09.2005 року в відношенні спадкування земельної ділянки ОСОБА_1 є помилковим.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, складеним спадкодавцем на його ім`я, своєчасно та належним чином прийняв спадщину, звернувшись з відповідною заявою до Запорізької районної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа, копія якої надана була суду.

Відповідно до наданого суду заповіту, складенного 20.09.2005 року об 11 годині 20 хвилин ОСОБА_4 та посвідченного 20.05.2005 року секретарем виконавчого комітету Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за № 159, вбачається, що він зроби в заповітне розпорядження: належну йому земельну ділянку загальною площею 7,68 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області він заповів ОСОБА_2 . Вищезазначений заповіт на час відкриття спадщини не змінений та не відмінений, про що на заповіті мається відкповідна відмітка.

Право власності ОСОБА_4 на спадкову земельну ділянку площею 7,6800 га кадастровий №2322183500:10:002:1105 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серія 1-ЗП № 036860 та Витягом ДЗК від 10.02.2020 року за №НВ -2307094252020.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту. Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, в зв`язку з тим, що оформити свої права на спадкову земельну ділянку за заповітом, складеним на ім`я ОСОБА_2 в нотаріальному порядку позивач не має змоги, а відповідач визнає зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, тому суд вважає за необхідним задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 229, 1216, 1217, 1218, 1233, 1235, 1268, 1225 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Територіальна громада в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, б. 20, ЄДРПОУ 04353008) про визнання заповіту часткого недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку.

Визнати заповіт, складений ОСОБА_4 , померлим 04.11.2005 року та посвідчений 20.05.2005 року секретарем виконавчого комітету Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, реєстровий №161 недійсним в чатині розпорядженні усіми майном.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 7,6800 га., кадастровий № 2322183500:10:002:1105 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Мінгазов