
Справа № 752/14444/20
Провадження № 2-а/317/44/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Ткаченко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 5 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лабунського Артема Вікторовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року за підсудністю з Голосіївського районного суду м. Києва до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 5 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Лабунського Артема Вікторовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 16.07.2020 під час здійснення ним регулярного автобусного рейсу Київ – Бердянськ за маршрутом Харків – Кривий ріг, інспектором УПП в Харківській області винесено відносно нього постанову серії ЕАМ № 2830896, відповідно до якої він, керуючи транспортним засобом, перевозив пасажирів автобусом, який не пройшов щозмінного передрейсового контролю технічного стану транспортного засобу, чим порушив ч. 10 ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП. Інспектором накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 510 грн.
Позивач вважає постанову інспектора роти 6 батальйону 2 УПП у Харківській області ДПП лейтенанта поліції Лабунського А.В. незаконною та просить її скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у порядку ст. 268 КАС України (а.с. 47). Надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 49).
Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у порядку ст. 268 КАС України (а.с. 44). Відзив на позовну заяву не надали, заяв та клопотань не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс», основний вид діяльності якого – перевезення пасажирів автомобільним транспортом на регулярних автобусних рейсах піл товарним знаком AUTОLUX.
У користуванні товариства для провадження господарської діяльності, а саме надання послуг з перевезення пасажирів, перебуває автобус марки TEMSA SAFIR, д.н.з. НОМЕР_1 , гаражний номер НОМЕР_2 (а.с. 34).
Відповідно до журналу перевірки технічного стану КТЗ, 15.07.2020 проведено перевірку технічного стану транспортного засобу з гаражним номером 745 (п. 14), невідповідностей технічного стану КТЗ не виявлено, перевірка проведена о 21:50 до виїзду автобусу (а.с. 33).
16.07.2020 о 09:52 інспектором роти 6 батальйону 2 УПП у Харківській області ДПП лейтенантом поліції Лабунським А.В. винесено постанову серії ЕАМ № 2830896 (а.с. 31).
Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перевозив пасажирів автобусом, який не пройшов щозмінного передрейсового контролю технічного стану транспортного засобу, чим порушив ч. 10 ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Інспектором прийнято рішення притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з
законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно із ст. 258 КУпАП, протокол не складається, зокрема, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на
транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з постанови серії ЕАМ № 2830896 від 16.07.2020, п. 7 «до постанови додаються:» не містить жодного запису, хоча позивач оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається.
Отже, поліцейським при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
За змістом ч. 5 ст. 258 КУпАП поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, міг бути доказом його вчинення.
Крім того, такими доказами могли бути пояснення свідків, рапорти працівників поліції, фото- та відеофіксація місця події, однак такі докази не були зібрані.
Суть адміністративного правопорушення повинна відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Частина 9 ст. 133-1 КУпАП передбачає відповідальність за перевезення пасажирів чи вантажів водієм, який не пройшов щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, або перевезення без проведення передрейсового контролю технічного стану транспортних засобів.
Інспектор посилається на порушення ОСОБА_1 ч. 10 ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт», однак ст. 30 містить лише 3 частини, що поділяються на абзаци. Абзац 10 передбачає, що автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. Однак постанова містить посилання на зовсім інше порушення, тому виникають протиріччя.
Крім того, ст. 1 Закону містить визначення основних термінів, зокрема, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Тобто ст. 30 вказаного Закону передбачає обов`язки автомобільних перевізників, а не конкретно водіїв, тому норми цієї статті не мають відношення до правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 .
Відповідно до Розділу VІІІ Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерством транспорту та зв`язку України № 974 від 05.08.2008, перевізник веде облік операцій перевірки технічного стану КТЗ у журналах, які складають та зберігають на паперових та/або електронних носіях. Перевізник контролює ведення цього журналу і усуває зазначені в ньому невідповідності технічного стану КТЗ.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» № 3565-VI від 05.07.2011 внесено зміни до КУпАП та Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі, змінено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
В редакції Закону України «Про автомобільний транспорт», чинній на момент правопорушення, відповідно до ст. 39, документами для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Так, законодавством не передбачено обов`язок водія мати під час рейсу дорожній лист як документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу, однак залишається обов`язок перевозити пасажирів з попереднім проведенням передрейсового контролю технічного стану транспортних засобів, а така перевірка проводилась відповідно до журналу перевірки технічного стану КТЗ від 15.07.2020.
За таких обставин суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 133-1 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачем не зібрано.
Висновок інспектора роти 6 батальйону 2 УПП у Харківській області ДПП лейтенантом поліції Лабунського А.В. про порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є припущенням та таким, що не підтверджений фактичними даними для доказування провини особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.
Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП, в даному випадку в порушення вимог ст. 7, 245, 251-252, 268, 280 КУпАП, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; крім того невірно оцінив наявні фактичні обставини події та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Викладене також підтверджується відсутністю належних доказів та заперечень (відзиву) по суті справи з боку відповідачів, які б спростовували обставини, наведені позивачем, у зв`язку з чим постанова в справі про адміністративне правопорушення є безпідставною та необґрунтованою.
Так, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність скасування Постанови серії ЕАМ № 2830896 від 16.07.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 133-1 КУпАП.
При цьому, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях (рішення Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).
Однією з таких правових презумпцій є, закріплена у ст. 62 Конституції України, презумпція невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На необхідності безсумнівного доведення провини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідач в суд не з`явився і правомірність свого рішення не довів.
Згідно із ст. 162 КАС України, відповідачу ухвалою суду від 02.10.2020 встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, однак вказаним правом він не скористався, відзиву по суті справи суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, ґрунтуючись на встановлених фактичних даних та на підставі ст. 8 КАС України, згідно з якою, усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст. 9 КАС України, згідно з якою, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, вважає, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 2, 8, 9, 73, 77, 139, 159, 162, 229, 268, 286 КАС України, ст. 7, 9, 133-1, 245, 247, 251, 252, 254, 258, 268, 280 КУпАП, Конституцією України, Законом України «Про транспортний засіб», -
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти 6 батальйону 5 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лабунського Артема Вікторовича (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315А), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315А) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2830896 від 16.07.2020, складену інспектором роти 6 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Лабунським Артемом Вікторовичем, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315А) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 12.10.2020.
Суддя М.О. Ткаченко
Судове рішення № 92182005, Запорізький районний суд Запорізької області було прийнято 13.10.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 752/14444/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: