Рішення № 92176988, 08.10.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2426/20

Справа №754/14286/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Загуменної К.В.

за участю представника позивача - адвоката Артеменка П.М.

за участю представника відповідача Стрикаля О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Альфа-Банк» звернулись до суду з позовом про звільнення з-під арешту нерухомого майна, накладеного Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яке належить АТ «Укрсоцбанк», а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 71,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 02.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 401/68/07-Пі, а також в забезпечення виконання умов договору кредиту між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав належне йому на праві власності майно, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 71,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так у зв`язку з неможливістю виконання умов за кредитним договором позивачем було розпочато процедуру стягнення на іпотечне майно, після чого йому стало відомо про неможливість реалізації заставного майна, оскільки постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві накладено арешт на нерухоме майно відповідача та заборону на його відчуження. Враховуючи зазначене, просили задовольнити позов повністю.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.10.2019 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

18.12.2019 до суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Стрикаль О.В., відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 заперечує проти позовних вимог та вважає, що накладений арешт та відчуження на спірне нерухоме майно є безпідставним, мотивуючи тим, що право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 71,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до АТ «Укрсоцбанк» 03.06.2018 не переходило, разом з тим відповідачем оскаржується у Деснянському районному суді м. Києва дії державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києва Лати Дмитра Олександровича, щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39983791 від 03.03.2018 року та запис про право власності 25120660 від 03.03.2018 року внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, представник відповідача зазначає, що внаслідок винесення вищезазначеної постанови про арешт майна, порушення прав позивача як власника відповідного майна є безпідставними, оскільки такого способу захисту цивільних прав та інтересів судом, як виключення майна з-під арешту імперативні приписи ст. 16 ЦК України, що породжують загально прийнятті способи захисту цивільних прав та інтересів кожної особи, не містять.

19.12.2019 в судовому засіданні за клопотанням представника АТ «Альфа-Банк» - Артеменко П.М. залучено до участі у справі замість позивача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Альфа-Банк».

19.12.2019 в судовому засіданні у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стрикаль О.В. відмовлено, заявлене клопотання про застосування строків позовної давності долучено до матеріалів справи.

21.01.2020 до суду надійшли пояснення від Державного виконавця Горбатовського І.А. Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до яких, зазначено, що на виконанні у відділі перебував виконавчий напис № 2887 від 20.04.2010 виданий приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги АКБ СР «Укрсоцбанк» в розмірі 1072951,19грн. В результаті якої, 11.06.2010 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника); 01.02.2012 державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження (ухвалою Деснянського районного суду м. Києва зупинено стягнення за зазначеним вище виконавчим документом); 06.05.2014 державним виконавцем була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження (відповідно до ухвали від 24.11.2011 Деснянського районного суду м. Києва); 06.05.2014 державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак, вище вказане виконавче провадження було знищено відповідно до п. 2 ХІ розділу Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями та просив судовий розгляд проводити без присутності представника Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У судові засідання 08.04.2020, 18.05.2020 сторони не з`явилися, до суду надійшли клопотання про призначення слухання справи на іншу дату з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до прийнятої постанови від 11.03.2020 №211 КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.07.2020 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

10.08.2020 до суду надійшли пояснення від Державного виконавця Горбатовського І.А. Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до яких, просив відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви про звільнення майна з -під арешту.

У судове засідання призначене на 30.09.2020 сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином, при цьому суд бере до уваги, що сторонами були подані клопотання про розгляд справи у їх відсутність та просили ухвалити заочне рішення.

Представник позивача АТ «Альфа-Банк» - Артеменко П.М. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стрикаль О.В. проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Державний виконавець Горбатовський І.А. Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 401/68/07-Пі.

14.06.2010 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» переіменовано на Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК», з 10.08.2018 на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», з 10.09.2019 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» став правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання кредиту №401/68/07-Пі від 02.08.2007, Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у доларах США у розмірі 100 000,00 доларів США, з кінцевим терміном завантаження Максимального ліміту заборгованості до 01.11.2007 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, а також комісій, в розмірі та в порядку, визначених цим договором.

02.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 27/І-184.

Відповідно до пункту 1.1. та 1.1.1. договору іпотеки № 27/І-184 від 02.08.2007 іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру, загальною площею -71,70 кв.м., житловою площею - 41,80 кв.м., що належить Іпотекодавцям на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 4 Договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з зазначених в цьому договорі способів звернення стягнення на предмет Іпотеки. У разі настання обстави, зазначених в п.4.1 цього договору іпотеки, Іпотекадержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцям повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, в повідомлені зазначається, який із способів задоволення вимог іпотеко держателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотеко держателем для задоволення своїх вимог.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий напис № 2887 від 20.04.2010 виданий приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. про звернення стягнення на трикімнатну квартиру, загальною площею 71,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . За рахунок коштів отриманих від реалізації майна задовольнити вимогм АКБ СР «Укрсоцбанк» в розмірі 1072951,19грн.

11.06.2010 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника); 01.02.2012 державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження (ухвалою Деснянського районного суду м. Києва зупинено стягнення за зазначеним вище виконавчим документом); 06.05.2014 державним виконавцем була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження (відповідно до ухвали від 24.11.2011 Деснянського районного суду м. Києва ); 06.05.2014 державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак, вище вказане виконавче провадження було знищено відповідно до п. 2 ХІ розділу Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби. В АСВП відсутня інформація про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на 2014 рік) Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно із частин 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (та стаття 57, яка діяла на час спірного виконавчого провадження) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» та стаття 60, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження, регламентували, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що 03.06.2018 право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 71,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за стягувачем АТ «Укрсоцбанк», відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судом установлено, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києві, третя особа: ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

На сьогодні погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АКБ СР «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 02.08.2007 №401/68/07-ІІІ у сумі 1072951,19грн не відбулося. Отже, ОСОБА_1 продовжує бути боржником, а АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа Банк» продовжує бути стягувачем.

Разом з тим, законодавець у частині першій статті 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відносно заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами Розділу VІІ ЦПК України.

Згідно із статтею 447 ЦПК України (редакція 2004 року ст. 383 ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

До того ж, у наявних матеріалах справи відсутні докази, що стягувач АТ «Укрсоцбанк» та правонаступник АТ «Альфа Банк» звертався із заявою до виконавчої служби про скасування накладеного арешта або з письмовою заявою стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майнов рамках виконавчого провадження або про таку відмову виконавця.

Враховуючи, що арешт на квартиру накладено в межах виконавчого провадження стороною, якого позивач є, то у разі його незгоди з таким діями державного виконавця має право на їх оскарження у порядку, передбаченому ст. 447 ЦПК України, а не шляхом звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовляє в задоволені позову, всі судові витрати покладаються на позивача, що відповідає ст.141 ЦПК України.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», статтями 6, 11, 626, 627, 629, 638, 203 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту - відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» в особі адвоката Артеменко Петра Миколайовича, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_2 .

Відповідач 3: ОСОБА_3 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, місце знаходження: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64, ЄДРПОУ 34972294 .

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2020, що відповіднає ч. 5 ст.268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко