Рішення № 92176855, 01.10.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/472/19

провадження № 2/753/541/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Долі М.А.,

представників позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом (представника позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання особистої приватної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання особистої приватної власності,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

22.12.2018 ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі по тексту: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) з цивільним позовом в якому просив суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 в період з 15.12.2005 до 14.03.2014;

- визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_4 з ОСОБА_5 наступне майно: квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_2 ;

- поділити спільне сумісне майно ОСОБА_4 з ОСОБА_5 : визначити за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визначити за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визначити за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 ; визначити за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 ( т. 1, а.с. 47, 170-181).

Вимоги первісного позову мотивовані тим, що з 15.12.2005 по 14.03.2014 він з ОСОБА_5 проживали разом як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, веденням домашнього господарства та спільним сімейним бюджетом, святкували разом День Народження , разом відпочивали. В цей період ОСОБА_5 була зареєстрована в його квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . За час спільного проживання народились діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони всією сім`єю подорожували 2012 та 2013 роках у Фінляндію. В заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_5 зазначала про їх спільне проживання з 2004 року. 15.03.2014 між сторонами був зареєстрований шлюб, який 21.11.2018 за рішенням суду був розірваний. Діти проживають з ОСОБА_5 , проте він їх забезпечує усім необхідним, нещодавно він разом з дітьми подорожував до Японії за свій рахунок.

Вказує, що за час спільного подружнього та сімейного життя сторонами було придбано: 1) квартиру АДРЕСА_4 , права власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 , яку він придбав за особисті кошти, які отримав від продажу своєї квартири АДРЕСА_6 , та за кошти, які позичив йому його батько; 2) квартиру АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на ОСОБА_5 3) квартира АДРЕСА_2 , яка зареєстрована по 1/3 за ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (дочку) та ОСОБА_6 (дочку). Зазначає, що в квартирах, де вони спільно проживали були проведені комплексні евроремонти, придбано меблі, повністю все облаштовано та придатне для проживання. Також в квартирах залишились їхні спільні речі: меблі, побутова, електро та оргтехніка, а також спільні заощадження, дорогоцінні речі та інше, усім майном користується та розпоряджається ОСОБА_5 , згоди щодо конкретного розподілу майна не було досягнуто сторонами.

15.02.2020 ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом в якому з урахування заяви про збільшення позовних вимог зустрічного позову від 09.07.2019 просила суд:

-визнати період спільного проживання сторін з 01.10.2010 по 14.03.2014;

-визнати особистою приватною власністю ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 ;

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наступне майно: 1/3 квартири АДРЕСА_7 ; квартиру АДРЕСА_8 ;

-відступити від засад рівності часток подружжя у сторону зменшення частки ОСОБА_4 , та відповідно збільшення частки ОСОБА_5

-поділити спільне сумісне майно подружжя в порядку поділу спільно майна подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_5 70 % спільного сумісного майна подружжя, що складає: 23,1 % від 1/3 частки квартир АДРЕСА_7 ; 70 % квартири АДРЕСА_8 та визнати за ОСОБА_4 30 % спільного сумісного майна подружжя: 9,9 % від 1/3 частки квартири АДРЕСА_7 ; 30 % квартири АДРЕСА_8 (а.с. т.1 а.с. 67-71, т.2 200-202 г)

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані посиланням на такі обставини.

ОСОБА_4 у період з 13.03.2004 по 30.09.2010 (рішення набуло законної сили 01.12.2010) перебував шлюбі з громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії Терезою, який вони зареєстрували в реєстраційному окрузі Тауер-Гемлетс Лондон, відповідно до сертифікату про реєстрацію шлюбу її місце проживання співпадає з місцем проживання ОСОБА_4 . В цей період у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народились біологічні діти, старша дочка ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в Лондонському окрузі Хаммерсміт та Фулхем, яка отримала її дівоче прізвище « ОСОБА_6 » та графа «батько» не заповнена. Постійна адреса проживання ОСОБА_5 станом на дату народження старшої дочки: АДРЕСА_9 . Молодша дочка ОСОБА_7 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, також отримала дівоче прізвище матері « ОСОБА_7 », а 29.04.2014 за заявою сторін вона отримала прізвище « ОСОБА_7 ». А отже, це свідчить про те, що ОСОБА_4 не одразу визнав своїх дітей бо мав іншу родину. Були рідкі та несистематичні подорожі ОСОБА_4 з біологічними дітьми, що відбувались один/два рази на рік. Після народження старшої дочки та по теперішній час вона постійно проживала в Україні, а ОСОБА_4 проживав, то у Сполученому королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, то у Російській Федерації, де він і на даний час працює та проживає. ОСОБА_4 у період з 2011 по 2014 фактично проживав на території України з частими відрядженнями до Англії та Кувейту. 15.03.2014 сторони зареєстрували шлюб. Починаючи з 15.05.2014 ОСОБА_4 працевлаштувався в Російській Федерації та проживав однією сім`єю громадянкою РФ, та в Україну відвідував рідко і максимальний строк його перебування в Україні становив не менше 15 календарних днів.

Вказує, що оплата всієї вартості квартири АДРЕСА_3 була здійснена нею за особисті кошти в 2007 році, які вона отримала від продажу 25.09.2006 квартири за адресою: АДРЕСА_10 , а тому вона є її особистою приватною власністю. Квартира АДРЕСА_7 була придбана в липні 2014 році та право власності на неї мають дочки та вона, тому поділу підлягає лише частина, що належить ОСОБА_5 1/3 частина квартири. Квартира АДРЕСА_8 придбалась сторонами у власність в 2013 році, в цій квартирі весь час проживала вона з двома дочками і одноосібно здійснювала ремонт в цій квартирі.

На обґрунтування щодо відступлення від рівності часток, посилалась на те, що діти з народження та до сьогодні знаходяться на повному утриманні у ОСОБА_5 . ОСОБА_4 викинув її з дітьми на вулицю, на що 10.04.2019 стосовно батька дітей судом був виданий обмежувальний припис та вона неодноразово зверталась до поліції із заяви щодо самоправства ОСОБА_4 та побутова насильства вчиненого з його боку. ОСОБА_4 аморально поводився у шлюбі, припускав подружні зради, витрачав майно сім`ї не в її інтересах, а на забезпечення своєї розпусти та утриманні коханки, а також не сплачує аліменти на утримання дитини.

ОСОБА_4 21.06.2019 та 26.11.2019 направив на адресу відзиви на зустрічний позов та заяви про збільшення позовних вимог зустрічного позову (т. 2, а.с. 188-193, т. 3, а.с. 3-16).

Свої заперечення ОСОБА_4 обґрунтував наступним чином. ОСОБА_5 не надала суду безумного доказу його перебування у шлюбі громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії. ОСОБА_4 працював, отримував гарну заробітну плату, мав ощадний банківський вклад. ОСОБА_5 звертаючись до поліції та суду з метою схилити суд на свою користь показавши нібито «негідну» його поведінку, проте суд відмовив у стягнення додаткових витрат на дітей та він оскаржує обмежувальний припис. Він виконує свої батьківські обов`язки належним чином своєчасно, не дивлячись на різні перепони, сплачує аліменти, встановлені судовим рішенням. Тільки в 2019 ОСОБА_5 отримала на дітей аліменти більше ніж 500 000 грн. Додані до зустрічного позову незрозумілі стенограми розмов, не можуть вважатися належним та допустимим доказом, оскільки не ідентифіковані, неможливо визначити ознакою монтажу та підробки та кожному гарантується право на таємницю телефонних розмов. А тому, просив суд відмовити ОСОБА_5 у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії суду.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Гальонкіної Ю.С. від 14.01.2019 відрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с. 54-55).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Гальонкіної Ю.С. від 15.02.2019 позовну заяву ОСОБА_4 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху (т.1, а.с. 76-77).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Гальонкіної Ю.С. від 18.02.2019, в якій ухвалою суду від 25.03.2019 виправлено описку, та яка постановою Київського апеляційного суду від 06.05.2019 залишена без змін, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_7 (т.1, а.с. 150-151, т. 2 , а.с. 55-56).

29.03.2019 справа була розподілена для розгляду судді Заставенко М.О. з причин закінчення терміну повноважень судді Гальонкіної Ю.С. (т. 2, а.с. 59).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 02.04.2019 прийнято матеріали цивільної справи до свого провадження та призначене підготовче засідання (т.2, а.с. 60-61).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.05.2019 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 та встановлено заборону ОСОБА_4 розпоряджатися нею (т. 2, а.с. 97-98), яка виконана державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ткачовою К.В. (ВП № 59183245) (т.2, а.с. 116).

06.06.2019 у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом щодо виклику свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (т.2, а.с. 170-171).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.06.2019 витребувано докази з АТ АКБ «Аркада» (т.2, а.с. 172-173).

11.11.2019 у підготовчому судовому засіданні долучено до матеріалів справи витребувані документи, відзив на зустрічну позовну заяву, долучено заяву про збільшення позовних вимог, задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом щодо виклику свідка ОСОБА_11 , закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (т.2, а.с. 236-239).

12.02.2020 у судовому засіданні долучено до матеріалів справи відзив з додатками на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог (т.3, а.с. 141-144).

30.09.2020 в судовому засіданні представник позивача клопотав про закінчення розгляду без допиту заявлених стороною позивача свідків.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Вирішуючи вимоги позовів про встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Ч.1 ст.74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.02.2019 (справа №522/25049/16-ц), при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

За приписами ст. 13 ЗУ «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

В країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 5 жовтня 1961 року, немає необхідності проходити консульську легалізацію, а досить проставити апостиль в Міністерстві юстиції відповідної країни.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України) .

Отже для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

ОСОБА_4 заявляє вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 15.12.2005 до 14.03.2014.

ОСОБА_5 заявляючи вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.10.2010 до 14.03.2014 фактично визнає частину періоду заявленого ОСОБА_4

ОСОБА_4 в період з 13.03.2004 по 30.09.2010 перебував у шлюбі з ОСОБА_12 , укладеному: в Вестрі, Бромлі Сент - Леонард, Боу Роуд, Боу, окрг Тауер-Гемлетс, Лондон Боро Тауер-Гемлетс , що підтверджується копією судового рішення про розлучення виготовленого з апостилем, отриманого на адвокатський запит сторони відповідача за первісним позовом. Дане рішення набрало законної сили 01.12.2010. (т.3 а.с.179-183)

Факт перебування ОСОБА_4 в шлюбі також підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_13 від 15.02.2019, якою вона урочисто підтвердила, що 13.03.2004 була свідком під час укладання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 в Вестрі, Бромлі Сент-Леонард , Боу Роуд, Боу, округ Тауер-Гемлетс, Лондон Боро Тауер –Гемлетс, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (т.2, а.с. 209 б).

15.03.2014 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб у м. Києві, після реєстрації якого ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т.1, а.с. 21)

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Встановивши, що ОСОБА_4 з 13.03.2004 по 30.11.2010 перебував у шлюбі з ОСОБА_12 , суд дійшов висновку про те, що перебування позивача в іншому шлюбі унеможливлює встановлення факту його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у період з 15.12.2005 до 01.12.2010, що також суперечить моральним засадам суспільства.

Отже на підставі викладеного суд вважає, доведеним факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 01.12.2010 по 14.03.2014.

Щодо заявленої до поділу квартири АДРЕСА_3 суд встановив наступне.

За положеннями статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до договору № 1569-11/008Р-1-10 про резерв ування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06.10.2006 укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» та ОСОБА_5 , сторона 1 зобов`язується закріпити (здійснити резервування) за стороною 2 об`єкту нерухомості, яким є окрема квартира в житловому будинку, який буде забудовано за адресою: АДРЕСА_11, кількість кімнат -3, загальна площа - 108,28 кв.м, початок будівництва 12.12.2005, запланована дата введення будинку в експлуатацію - 31.12.2007, а сторона 2 зобов`язується надати (пред`явити), у встановлений строк, до погашення пакет облігацій, емітованих ТОВ «Житло киянам», власником яких є сторона 2 (т.2, а.с. 225 б-226).

Відповідно до договору № вК-007-05/1008; 1569-11/008Р-1-10 купівлі-продажу облігацій ТОВ «Житло киян» від 06.10.2006 укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), продавець зобов`язується передати у власність покупця пакет облігацій, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет облігацій, номінальна вартість однієї облігації - 530 грн. - коп., кількість облігацій: 1083, термін погашення облігацій з 31.12.2007, але не раніше здачі будинку в експлуатацію, до 31.12.2010; ціна однієї облігації за цим договором на день укладання даного договору складає суму коштів у національній валюті України гривні, що на день оплати має бути еквівалентно 130,90 доларів США за курсом Національного банку України на день сплати та змінюється в порядку п. 4.3 цього договору; сума цього договору (ціна пакет облігацій) на день укладання даного Договору складає суму коштів у національній валюті України гривні, що на день оплати має бути еквівалентна 141 764,70 дол. США за курсом Національного банку України та змінюється в поярку п. 4.3 цього договору; п. 4.3 - якщо оплата здійснена протягом 5-ти робочих днів з дня підписання даного договору, ціна однієї облігації та пакету облігацій зміні не підлягає, якщо згідно з графіком оплати (з 09.10.2006 по 13.10.2006 - 901 облігацій - 130.90 дол. США /1 шт; 11.09.2007 - 192 облігації - 142.84 дол. США /1 шт); сума коштів у гривнях, що має бути внесена покупцем на рахунок продавця для виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо оплати пакету облігацій, в будь-якому разі не може бути меншою від суми, що складає 715 911 грн. 74 коп., всі розрахунки по даному договору здійснюються у національній валюті України гривні, за курсом Національного банку України, що діє на день здійснення платежу по цьому договору (т.2, а.с. 227)

Відповідно до довідки № 925 від 01.11.2006 ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця», ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) відповідно до умов договору купівлі-продажу облігацій від 06.10.2006 № вК-007-05/1008; 1569-11/008Р-1-10, станом на 01.11.2006 оплатила 981 облігацій серії «D» ТОВ «Житло киянам» (т. 2, а.с. 232).

Відповідно до акта приймання-передачі цінних паперів по договору № вК-007-05/1008; 1569-11/008Р-1-10 купівлі-продажу облігацій ТОВ «Житло Киянам» від 06.10.06 та закриття договору, ОСОБА_5 (покупець) та ТОВ «Фінансист» (повірений) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» (продавець) склали та підписали цей акт 28.04.2007 в підтвердження наступного, на виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв наступні цінні папери українських емітентів на загальну вартість 573 990 грн. кількість 1083 шт., передача цінних паперів здійснена 12.02.07, шляхом переказу відповідної кількості облігацій з рахунку цінних паперах продавця № НОМЕР_1 у зберігача -ТОВ «ФК «Ініціатива», на рахунок в цінних паперах покупця № НОМЕР_2 у зберігача - ТОВ «ФК «Ініціатива», передачею облігацій за цим Актом продавець повністю в сумі, що в національній валюті України - 715 911 грн. 74 коп., виконав власні зобов`язання перед покупцем за договором, на момент складання цього акта вартість цінних паперів покупцем продавцю оплачена у відповідності з умовами договору (т.2, а.с. 231).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості квартири вартість квартири за адресою: АДРЕСА_12 станом на 15.01.2019 складає 3 780 000 грн. 00 коп., загальна площа становить 108,28 кв.м, і саме така площа зазначена у договорі № 1569-11/008Р-1-10 про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06.10.2006 укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» та ОСОБА_5 (т.1, а.с. 104-127).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності у розмірі частки 1/1 - ОСОБА_5 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 19.07.2012, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 03.07.2012 (т.1, а.с. 29).

Доводи представника відповідача за зустрічним позовом, про те, що в даному випадку право власності виникло в момент реєстрації квартири 19.07.2012 тобто в період спільного проживання сторін як чоловіка та жінки, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина 1 статті 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статті 181 ЦК України).

Водночас майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, з яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами, встановленими статтями 331, 182 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

З наведеного вбачається, що об`єкт цивільних прав набуває статусу нерухомого майна при існуванні таких обставин: завершення будівництва; прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації; здійснення державної реєстрації права власності на нього відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що уклавши договори про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06.10.2006 та договір купівлі-продажу облігацій ТОВ «Житло киян» від 06.10.2006, ОСОБА_5 вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва, проте право власності на спірне нежитлове приміщення у неї не виникло, оскільки будівництво не було завершене, об`єкт не був прийнятий до експлуатації і не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до досліджених судом доказів, вартість квартири за адресою: АДРЕСА_3 на момент складання акта від 28.04.2007 повністю сплачена ОСОБА_5 (т.2, а.с. 231).

Оскільки судом встановлено, що сторони почали проживати однією без реєстрації шлюбу з 01.12.2010, відсутні правові підстави, передбачені 74 СК України вважати квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , такою що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

На підставі викладеного суд визнає квартиру за адресою: АДРЕСА_3 особистою приватною власністю ОСОБА_5 , та відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_4 в частині поділу зазначеної квартири.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрований 15.03.2014 був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 21.12.2018. Рішення набрало законної сили 24.12.2018 (т.1, а.с. 195-196).

В період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.12.2010 по 14.03.2014 та в період шлюбу з 15.03.2014 до 24.12.2018 сторони набули у власність нерухоме майно, а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

-1/3 квартири за адреою: АДРЕСА_7 .

31.01.2013 між ПАТ АКБ «Аркада» (банк) та ОСОБА_4 (довіритель) був укладений договір № 65540 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого довіритель, на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва «Молодіжний квартал» дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти банку в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій банку в управління цими коштами, а банк приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку визначеному Правилами ФФБ та цим договором (т.2, а.с. 196-196г).

22.02.2013 між ПАТ АКБ «Аркада» (банк) та ОСОБА_4 (довіритель) був укладений договір № 65540 про уступку майнових прав, відповідно до якого банк уступає довірителю, а довіритель приймає від банку майнові права на об`єкт інвестування закріплений за довірителем на підставі договору про участь у ФФБ - квартиру, район забудови (будівельна адреса) - АДРЕСА_13, поверх 11 , кількість кімнат - 3, загальна площа 149,40 кв.м, вартість об`єкта інвестування на дату укладання договору - 1 200 284 грн. 08 коп. (т. 2, а.с. 195).

Відповідно до квитанції № 23 від 22.02.2013 ОСОБА_4 сплатив 723 554 грн. 08 коп. та відповідно до квитанції № 4 від 31.01.2013 ОСОБА_4 сплатив 499 977 грн. 09 коп., призначення платежу: внесення коштів за договором 65540 від 31.01.2013 про участь у ФФБ на ім`я ОСОБА_4 за рахунок особистих коштів ОСОБА_4 (т.3, а.с. 135,136).

Відповідно до акта прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 07.03.2013, ТОВ «Фірма «Девелопер» (забудовник) та ОСОБА_4 (довіритель), склали даний акт про те, що на підставі Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 65540 від 31.01.2013, забудовник передав, а довіритель прийняв об`єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_14 , кількість кімнат - 3, поверх - 11, загальна площа - 149,40 кв.м, житлова площа - 82,00 кв.м (т. 3, а.с. 132-133).

Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею - 149,4 кв.м, житловою площею - 82 кв.м, зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2013 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( т.1, а.с. 27,28).

22.12.2012 ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_14 (покупець) уклали договір купівлі продажу квартири, відповідно до якого продавець ОСОБА_4 передає у власність, а покупець ОСОБА_14 приймає у власність та зобов`язується сплатити обговорену грошову суму (п. 2.1 розділ II - 675 620 грн. 00 коп., що еквівалентно 83 000,00 дол. США), за належну продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22.04.2004, квартиру АДРЕСА_6 (п. 1.1 розділ I). (т.1, а.с. 24-25 т.3 а.с.123-131).

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 22.12.2012, ОСОБА_5 стверджує, що проживає однією сім`єю та веде спільне господарство з ОСОБА_4 , та вказала, що їй відомо про те, що ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 продає належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , будь-яких претензій щодо майна вона не має та не заперечує проти його продажу, цивільно-правові договори укладаються ОСОБА_4 на умовах, які вони попередньо обговорили та вважають вигідними для їхньої сім`ї (т.1, а.с. 26).

26.12.2012 ПАТ «ОТП банк» та ОСОБА_4 уклали договір № 005/12410/12 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті та національній валюті для фізичних осіб, та договір № 005/12411/12 про ощадний банківський вклад з щомісячною сплатою процентів, відповідно до якого банк прийняв вклад клієнта безготівково-шляхом списання (говірне списання) з поточного рахунку відкритого в банку в сумі 120 000 дол. США та зарахував на вкладний рахунок, дата внесення вкладу 26.12.2012 (т.3, а.с. 116-119), відповідно до квитанції сума 120 000 дол. США еквівалент у гривнях - 959 160 грн. (т.3, а.с. 120).

23.01.2013 ОСОБА_4 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою про видачу готівки № 29 на суму 50 000 дол. США, еквівалент у гривнях 399 650 грн., а 08.02.2013 із завою про видачу готівки № 26 на суму 70 000 дол. США, що еквівалент у гривнях - 559 510 грн., а які йому були виплачені (т.3, а.с.121-122).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз наведених норм сімейного законодавства та положень процесуального закону щодо обов`язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень (ст. 12, 81 ЦПК України), дає підстави для висновку, що у разі придбання майна у період зареєстрованого шлюбу спільність майна презюмується, а тягар доказування відсутності спільного майна покладається на сторону, яка це оспорює.

Заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач посилається на те, що у придбання квартири АДРЕСА_8 були вкладені кошти, які належали йому особисто від продажу квартири АДРЕСА_6 та отримані ним за договором позики, проте ці доводи не заслуговують на увагу з таких підстав.

Ч. 3 ст. 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами ст. 65 цього Кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя і в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже навіть якщо взяти до уваги ствердження відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4 про те, що під час шлюбу з позивачем ним було укладено договір позики і одержані за цим договором грошові кошти були вкладені у придбання спірної квартири, вказана обставина не має жодного значення для вирішення даної справи, оскільки договір позики укладався в інтересах сім`ї сторін, а кошти були використані на придбання спільного майна.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем по первісному позову ОСОБА_4 не доведено, що квартира була придбано саме за кошти від продажу квартири, що була його особистою власністю та надані докази, щодо наявності банківського вкладу не є переконливими, не спростовані твердження позивача по зустрічному позову ОСОБА_5 про те, що квартира була придбана в інтересах сім`ї.

Доводи сторони позивача по первісному позову ОСОБА_4 про безпідставність визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, оскільки зазначене майно придбано за його особисті кошти, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище обставинами. Тому, на думку суду, з боку відповідача за зустрічним позовом доказами в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбане за час шлюбу, а презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя не спростована.

Оскільки обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України), суд визнає об`єктом спільної сумісної власності подружжя 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_7 титульним власником якої є ОСОБА_5 (т.1 а.с.31-32).

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено ч.2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені ст. 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Позивач просила відступити від засади рівності часток подружжя шляхом збільшення частки ОСОБА_5 в спільній сумісній власності подружжя, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду і інтересам сім`ї.

Згідно ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Дана норма кореспондується із роз`ясненнями, які містяться у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, згідно з якими при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжів враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарств, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Вимагаючи збільшення частки майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не довела обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування до даних правовідносин положень ч. 2, 3 ст. 70 СК України з урахуванням вказаних роз`яснень Пленуму Верховного Суду України та відступу від рівності часток між сторонами.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають спільних двох дочок: ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Лондон Лондонському окрузі Хаммерсміт Сполученого Королівства Великобританці та Північної Ірландії; та ОСОБА_7 , яка народила ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві Україна (т.1, а.с. 22,23).

Реєстрація народження ОСОБА_6 була проведена відповідно до положень ч. 1 ст. 135 СК України - за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові - за вказівкою матері, графа «батько» порожня. (т.3, а.с. 205а-206).

В свою чергу, реєстрація народження ОСОБА_7 проведена відповідно до ст. 126 СК України за спільною заявою батьків про визнання батьківства № 356 від 01.11.2008, де вказано мати: ОСОБА_5 , а батько ОСОБА_4 , за взаємною згодою батьків дитині присвоєно прізвище матерів - « ОСОБА_7 » (т. 2, а.с. 208).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису народження від 27.05.2014, зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внесені 29.04.2014 за заявою батьків відповідно до ст. 148 СК України № 67 від 01.04.2014, прізвища дитини змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 », та відомості про мати ОСОБА_5 змінено на « ОСОБА_5 ». (т.2, а.с. 209-а).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 (запис поновлено) від 24.07.2014, її батьком вказано - ОСОБА_4 , та її прізвище - « ОСОБА_7 ».

Відповідачем не оспорювалось, що після розірвання шлюбу діти проживають з матір`ю.

27.08.2018 Дарницьким районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 22.06.2018 і до повноліття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням того, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1, а.с. 204).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.04.2019 Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві за період з 22.06.2018 по 15.04.2019, ОСОБА_4 заборгованості не має, сплачено аліментів 367 220 грн. (т.2, а.с. 87)

Відповідно до акта Голови ОСББ «Чавдар 2» від 31.07.2018 три сусіди, склали даний акт про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та ОСОБА_5 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_8 (т.2, а.с. 203 г).

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу неповнолітні діти залишились проживати з матір`ю, батько сплачує аліменти, заборгованість відсутня.

В той же час, позивачем по зустрічному позову ОСОБА_5 не надано суду доказів, що ОСОБА_4 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 10.04.2019, яке набрало законної сили, за заявою ОСОБА_5 видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 поклавши на нього на строк 2 (два) місяці обов`язки: заборони перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_8 та заборони йому наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, навчання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.2, а.с.135-140).

17.04.2019 ОСОБА_5 звернулась до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинене кримінальне правопорушення щодо можливої крадіжки ОСОБА_4 особистих речей ОСОБА_5 та спільних малолітніх дітей (т.2, а.с. 142-153), та після цього 05.06.2019 ОСОБА_5 направила поштою на адресу АДРЕСА_8 адресатом вказано ОСОБА_4 заяву від 04.06.2019 з проханням, повернути все майно яке зникло з квартири за адресою: АДРЕСА_8 , після того як він їх вигнав (т.2, а.с. 141).

За заявами ОСОБА_5 07.06.2019 внесені відомості в ЄРДР за ч. 5 ст. 185 КК України, ст. 126-1 КК України, ст. 356 КК України на підставі ухвал слідчих суддів, за результатами розгляду заяв ОСОБА_5 щодо можливих протиправний дій ОСОБА_4 (т.2, а.с. 209в-2017).

Всі ці події мали місце після звернення сторін до суду з позовами про поділ майна подружжя.

Проте ці обставини не мають правового значення для вирішення спору про поділ майна подружжя, оскільки за приписами частин 2 та 3 статті 70 Сімейного кодексу України підставами відступу від засади рівності часток подружжя можуть бути істотні обставини, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, а також проживання дітей з одним із подружжя, але лише за умови, що розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Доказів на підтвердження обставин, визначених ч. 2,3 ст. 70 Сімейного кодексу України, позивачем по зустрічному позову ОСОБА_5 не надано, а отже немає і підстав для збільшення її частки у спільному майні подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Враховуючи, що спірні квартири знаходиться у багатоквартирних будинках і являють собою відособлене приміщення, обладнати їх окремими входами неможливо, а отже вказані квартири є неподільним майном.

Оскільки сторони, не надали згоди на одержання грошової компенсації замість їх частки у праві спільної сумісної власності на квартири, як це вимагається згідно з положеннями ч. 4, 5 ст. 71 СК України, суд в порядку поділу майна подружжя визнає за кожною із сторін право власності на 1/2 частину майна, а саме по 1/2 ідеальній частки квартири за адресою: АДРЕСА_8 , та по 1/6 ідеальній частки квартири за адресою: АДРЕСА_7 .

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_5 звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (т.2, а.с. 86).

ОСОБА_4 сплатив судовий збір у розмірі 10 219 грн. 60 коп.

ОСОБА_5 заявила про понесені судові витрати на суму 32 500 грн. 00 коп., зазначивши, що докази їх понесення підтвердить документального протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. (т.2, а.с. 11)

А тому, суд повертає ОСОБА_4 з державного бюджету частину судового збору, що становить 2 575 грн. 33 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. 5,7, 12, 13, 76-81, 89,90, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 353-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 01.12.2010 по 14.03.2014.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_4 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_8 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_4 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_7 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_5 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_7 .

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні інших вимог зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити.

Повернути ОСОБА_4 з державного бюджету частину судового збору, що становить 2 575 грн. 33 коп., сплаченого згідно квитанції № 0.0.1159862418.1 від 16.10.2018 у АТ КБ «ПриватБанк».

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 15.10.2020 о 08 год. 30 хв.

ОСОБА_5 подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат у строк до 06.10.2020.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_15 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складений 12.10.2020