Рішення № 92176368, 02.10.2020, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1361/20

Провадження № 2/715/408/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України, посилаючись на те, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.01.2010 року позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №014/0007/82/39268 від 21.03.2007 року у розмірі 22 787 доларів США 15 центів та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. З дати ухвалення вищезазначеного рішення суду по теперішній час заборгованість за кредитним договором погашено в повному обсязі не було.

Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на їх користь заборгованість у сумі 1 993 доларів США 07 центів - 3% річних за період з 20.05.2017 року по 28.04.2020 року за прострочення виконання грошового зобов`язання по кредитним договором №014/0007/82/39268 від 21.03.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, проте направила до суду заяву, в якій просить суд застосувати строк позовної давності у зв`язку із чим відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, жодних клопотань до суду не направляли, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відстуності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволеною з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом зі статуту та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 25 500 доларів США 00 центів строком до 20.03.2017 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 13,75% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки відповідно до умов якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі. Крім того, такий же договір 21 березня 2007 року укладено між позивачем та ОСОБА_4 .

02 вересня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредити шляхом укладання додаткової угоди №1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором строк сплати якої настав.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №1 сторони домовились, на період з 15 вересня 2009 року до 15 лютого 2010 року зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів, що є додатком до цієї додаткової угоди, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції у додатку № 1 та № 2.

Проте, всупереч вимогам кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Так, в силу зазначених вище правових норм, та у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами банк звернувся з позовною заявою до суду про стягнення боргу за вищезазначеним кредитним договором. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.01.2010 року по справі №2-49/10 позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №014/0007/82/39268 від 21.03.2007 року у розмірі 22 787 доларів США 15 центів та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З дати ухвалення вищезазначеного рішення суду по теперішній час заборгованість за кредитним договором погашено в повному обсязі не було.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник неї виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц, від 30.01.2019 року у справі №922/175/18.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Судом зазначається, що з моменту набрання законної сили заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.01.2010 року по справі №2-49/10, яким позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №014/0007/82/39268 від 21.03.2007 року у розмірі 22 787 доларів США 15 центів та вирішено питання щодо розподілу судових витрат, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стали солідарними боржниками.

Відповідно до ч.1,2 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК України, зокрема врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають певні особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, свідчить про компенсаційний, а не штрафний зміст відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою відповідно до статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу три проценти річних входить до складу грошового зобов`язання та вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, враховуючи вище викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282,289, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (іпн: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (іпн: НОМЕР_2 ) на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909) заборгованість у сумі 1 993 доларів США 07 центів - 3% річних за період з 20.05.2017 року по 28.04.2020 року за прострочення виконання грошового зобов`язання по кредитному договору №014/0007/82/39268 від 21.03.2007 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (іпн: НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_3 ) на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909) заборгованість у сумі 1 993 доларів США 07 центів - 3% річних за період з 20.05.2017 року по 28.04.2020 року за прострочення виконання грошового зобов`язання по кредитному договору №014/0007/82/39268 від 21.03.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 700 (сімсот) гривень 67 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.10.2020 року.

Суддя: