Рішення № 92172482, 30.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1930/18

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жельне С.Ч. , Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор", с. Івашки до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту рослинництва ім. Юр`єва Національної академії аграрних наук України про зобов`язання виконати пункти 7.5 та 10.4 договору про спільну діяльність від 29.02.2008 за участю представників сторін:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Івашківський інкубатор”, с. Івашки, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства “Дослідне господарство “Елітне” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної Академії аграрних наук України”, с. Елітне, в якому просить зобов`язати останнього виконати пункти 7.5 та 10.4 договору про спільну діяльність від 29.02.2008, а саме: здійснити пропорційно до розміру часток сторін у спільній діяльності розподіл спільного майна в натурі або шляхом грошової компенсації, якщо майно не може бути відокремлене в натурі без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. Також, відповідно до прийнятої ухвалою господарського суду від 04.02.2020 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Івашківський інкубатор” про збільшення позовних вимог (вх. № 28555 від 01.10.2018), просить суд визнати за позивачем право власності на цистерну, програмне забезпечення, подрібнювач деревини РL-120 загальною вартістю 140736,50 грн., залишити відповідачу багаторічні рослини, огорожу та систему поливу, а також стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмір 12138887,95 грн., як грошову компенсацію в розмірі вартості частки у спільній частковій власності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2018 (суддя Новікова Н.А.) відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.08.2018 об 11.00 год.

14.08.2018 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. №23454), в якому відповідач, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, зазначає, що позивачем не доведено, що реальна вартість майна та майнових прав, набутих від спільної діяльності на момент розірвання договору складає 13083848,36 грн. (без врахування ПДВ), в тому числі вартість рослин 12752874,30 грн., вартість основних 265525,48 грн., вартість права користування земельною ділянкою 65448,59 грн. Також відповідач не погодився з твердженнями позивача, що відділення від земельної ділянки усіх багаторічних рослин (вартістю 12752874,30 грн.) та частини основних фондів (огорожа, система поливу загальною вартістю 124788,98 гривень), які набуті в результаті спільної діяльності є неможливим без нерозмірної шкоди для їх господарського призначення. Дані твердження на думку відповідача є безпідставними і позивачем не надано жодного доказу на їх підтвердження.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2018 призначено у справі № 922/1930/18 судову комплексну земельно-технічну та товарознавчу експертизи, доручивши її проведення за наявними матеріалами справи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2019 призначено судову колегію для розгляду справи № 922/1930/18. Відкладено підготовче засідання по розгляду клопотання експерта про продовження строку проведення експертизи та про надання додаткових матеріалів.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.02.2019 для розгляду справи № 922/1930/18 визначено колегію суддів: головуючий суддя - Новікова Н.А., судді: Добреля Н.С., Жельне С.Ч.

26.02.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позовну заяву, з урахуванням прийнятої господарським судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 5063), в якому наголосив, що договір про спільну діяльність від 29.02.2008 не передбачає обов`язку ДП “ДГ “Елітне” ІР НААН розподіляти між сторонами результати спільної діяльності пропорційно їхнім часткам у загальному майні. Навпаки це є правом обох сторін. Натомість, як стверджує відповідач, ТОВ “СП “Івашківський інкубатор” в односторонньому порядку вирішив, що його частка в майні набутому за час спільної діяльності не може бути відокремлена та підлягає грошовій компенсації. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими належними доказами та посиланнями на правові підстави, в аспекті поділу майна в даних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2019 доручено проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2018 у справі № 922/1930/18 за наявними матеріалами справи, Київському науково – дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6). На розгляд та вирішення експерта поставлені питання визначені ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2018 у справі № 922/1930/18. Провадження у справі 922/1930/18 зупинено на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2019 уточнено питання експерту, викладені у пункті 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Харківської області від 18.10.2018, із зазначенням дати на яку потрібно визначити вартість об`єктів дослідження (дату оцінки).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства “Дослідне господарство “Елітне” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України” задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 31.07.2019 у справі № 922/1930/18 змінено.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.02.2020, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді - Новікової Н.А., для розгляду справи № 922/1930/18 визначено колегію суддів: головуючий суддя - Аюпова Р.М., судді: Добреля Н.С., Жельне С.Ч.

Супровідним листом від 13.02.2020 матеріали справи № 922/1930/18 скориговано до Київського науково – дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судового дослідження, призначеного ухвалою суду від 18.10.2018.

15.06.2020 від Київського науково – дослідного інституту судових експертиз на адресу господарського суду Харківської області повернуто матеріали справи № 922/1930/18, разом з повідомленням експерта про неможливість надати висновок комплексної експертизи (вх. № 857).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2020 провадження у справі № 922/1930/18 поновлено. Призначено підготовче засідання у справі № 922/1930/18 на 16.07.2020 об 11:40 год.

Протокольною ухвалою від 16.07.2020 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладався на 09.09.2020 о 14:30 год.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1930/18 до судового розгляду по суті на 30.09.2020 о 10:30 год.

У судове засідання 30.09.2020 представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надані клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №№ 3657, 3658), в яких представниками позивача зазначено про неможливість участі у даному судовому засіданні, у зв`язку з зайнятістю обох представників у слідчих діях, які проводяться СУ ГУНП України в Харківській області, в рамках відкритого кримінального провадження. У зв`язку з чим, з метою забезпечення професійного представництва інтересів позивача у суді та безпосередньої участі у судовому засіданні, існує необхідність у відкладенні судового розгляду справи № 922/1930/18.

У судове засідання 30.09.2020 представник відповідача не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про що свідчить витяг з трекінгу Укрпошти (відстеження поштового відправлення), з якого вбачається вручення ухвали господарського суду від 09.09.2020 особисто представнику Державного підприємства “Дослідне господарство “Елітне” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України” 15.09.2020.

Розглянувши клопотання представників позивача про відкладення розгляду справи (вх. №№ 3657, 3658), колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстави, в обґрунтування поданих представниками позивача клопотань про відкладення розгляду справи по суті, колегія суддів не визнає поважними, виходячи з наступного.

Так, в обґрунтування поданих клопотань, представниками позивача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без участі останніх. Не зазначено про необхідність надання або витребування нових доказів, про неможливість надання або отримання яких не було зазначено під час підготовчого провадження.

Таки чином, представниками позивача не наведено жодного доказу, який, у розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України, може суттєво вплинути на розгляд даного спору по суті.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що представниками позивача подані ідентичні клопотання про відкладення розгляду справи, із зазначенням однієї й той самої причини неможливості з`явлення представників у судове засідання. Таким чином, до відповідного клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував необхідність участі у слідчих діях, які проводяться СУ ГУНП України в Харківській області, в рамках відкритого кримінального провадження, обох представників позивача - Є.В. Іваненко та С.І. Волторніст. В клопотаннях жодним чином не пояснюється, з яких підстав обома представниками позивача віддана перевага саме участі у слідчих діях, всупереч засіданню у даній справі, про яке позивач був повідомлений завчасно.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що подані представниками позивача клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованими, а тому, не підлягають задоволенню.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.09.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегією суддів встановлено наступне.

29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Івашківський інкубатор” (далі - ТОВ “СП” “Івашківський інкубатор”, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Елітне" Інституту рослинництва ім. Юр`єва Української академії аграрних наук (далі - ДП “ДГ “Елітне” IP НААН”, відповідач) укладений договір про спільну діяльність, відповідно до п. 1.1 якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, в рамках чинного законодавства України, у відповідності до Статутів сторін, та за згодою Української академії аграрних наук, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети без створення окремої юридичної особи, в тому числі, як то: розробка унікальної методики з ефективного використання сільськогосподарських земель при вирощуванні різноманітних зелених насаджень та багаторічних рослин; вирощування та реалізація декоративних багаторічних рослин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев, з ціллю дослідження, розробки методик поліпшення якісних показників рослин, удосконалення технологічних та агрономічних властивостей, а також виробництво та реалізація додаткової товарної рослинницької продукції, що зумовлено технологічними та агрономічними особливостями виробництва основної продукції; вирощування та реалізація культур тривалого циклу: багаторічних насаджень типу садів, плантацій тощо; отримання прибутку.

Вказаний договір почав діяти з моменту його підписання (п. 10.1 договору).

Розділом 6 даного договору сторони визначили внески і частки сторін у спільну діяльність.

Згідно п. 6.2.2 договору - внеском сторони 2 (ДП “ДГ “Елітне” IP НААН”) у спільну діяльність є послуги та право користування земельною ділянкою площею 50,1 га.

Земля ДП “ДГ “Елітне” IP НААН” земельна ділянка площею 50,1 га належить підприємству на праві постійного користування землею.

Відповідно до п. 6.4 договору сторони передбачили, виникнення права часткової власності.

Розділом 7 договору "Про спільну діяльність" від 29.02.2008 сторони визначили спільне майно сторін.

Так, згідно з п. 7.1. сторони встановили, що - грошові та інші майнові внески стороні, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності становить їх спільну власність. Отже, за своєю правовою природою даний договір про спільну діяльність є договором простого товариства, так, як передбачає об`єднання вкладів учасників.

П. 7.5. договору сторони визначили, що після завершення спільної діяльності або у випадку припинення дії цього договору, сторони мають право на повернення своєї частки спільного майна в натурі або шляхом грошової компенсації, якщо відокремлення майна в натурі неможливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення.

Відповідно до п. 10.3. договору, сторони усвідомлюють, що їхня спільні діяльність здійснюється в складних економічних умовах нестабільного ринку, яка підвищує ступінь ризику їхньої діяльності тому сторони залишають за собою право на дострокове розірвання даного договору з мотивів змін економічної ситуації в країні, безперспективності та недоцільності ведення спільного господарювання, а також у разі неможливості здійснення цієї діяльності на принципах самоокупності та самофінансування.

Згідно з п. 10.4. договору, у разі припинення дії цього договору після сплати сторонами у встановленому порядку боргів, кошти та майно, набуті в результаті спільної діяльності, які залишились, розподіляються між сторонами пропорційно їхнім часткам у загальному майні.

Сторони проводили спільну діяльність на земельній ділянці площею 50,1 га, яка перебуває на праві постійного користування ДП ДГ Елітне ІР НААН на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 001202. Результатами спільної діяльності сторін є майно, що розташоване на вищезазначеній земельній ділянці, багаторічні рослини та основні фонди (огорожа, система поливу та інше).

Згідно з додатковою угодою № 13 від 26.03.2018 до договору про спільну діяльність від 29.02.2008, частки учасників складають: ТОВ "СП "Івашківський інкубатор" - 93,85%, ДП "ДГ "Елітне" ІР НААН" - 5,10%.

Постановою Верховного Суду України від 13 червня 2018 року у справі № 922/2654/17, якою залишено в силі рішення господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року по даній справі, даний договір, достроково розірвано з підстав, передбачених п. 10.3 договору, ч. 2 ст. 1142 ЦК України.

Таким чином, договір про спільну діяльність від 29 лютого 2008 року є розірваним з 13 червня 2018 року.

Як вказує позивач, за період здійснення спільної діяльності сторонами набуте, зокрема, спільне майно, склад якого визначений розділом 7 (пункти 7.1 - 7.6 включно) договору про спільну діяльність. Майно, набуте в результаті спільної діяльності фактично являє собою розташоване на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування ДП “ДГ “Елітне” IP НААН”, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 001202, нерухоме майно, а саме: багаторічні рослини та основні фонди (огорожа, система поливу, цистерна, подрібнювач деревини PL-120, програмне забезпечення).

Позивач зазначає, що реальна вартість майна та майнових прав, набутих від спільної діяльності на момент розірвання договору складає 13083848,36 грн. (без врахування ПДВ), в тому числі вартість рослин 12752874,30 грн., вартість основних фондів 265525,48 грн. (огорожа - 100488,98 грн., система поливу - 24300,00 грн., цистерна - 68500,00 грн., програмне забезпечення - 236,5 грн., подрібнювач деревини РL - 120 - 72000,00 грн.); вартість користування земельною ділянкою 65448,59 грн.

Позивачем підготовлено розрахунки та 11.07.2018 направлено на адресу відповідача з вимогою про сплату грошових коштів, що складають вартість частини майна, яке неможливо відокремити від земельної ділянки, що залишиться у відповідач з викладенням пропозиції щодо залишенням за позивачем певного майна, що може бути відокремлено від земельної ділянки.

Відповідач 09.07.2018 направив ТОВ “СП “Івашківський інкубатор” вимогу, в якій просив звільнити займану земельну ділянку площею 50,1 га.

Як вказує позивач, між позивачем і відповідачем не було досягнуто згоди з приводу добровільного поділу майна, що є спільною частковою власністю сторін, а також не було вирішено питання щодо виплати грошової компенсації вартості спільного майна, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 ЦК України та загальними положеннями про зобов`язання.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання вкладів учасників.

Ст. 1131 цього ж Кодексу унормовано, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

За приписами ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Тобто, учасники мають можливість за своїм бажанням встановлювати суму, яку кожен з учасників вносить у спільну діяльність, а також форму та вартість майнових внесків учасників. Строки здійснення учасниками вкладів узгоджуються у договорі.

Відповідно до ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Колегією суддів встановлено, що 29.02.2008 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Івашківський інкубатор” та ДП “Дослідне господарство “Елітне” Інституту рослинництва ім. Юр`єва Української академії аграрних наук укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п. 1.1 якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, в рамках чинного законодавства України, у відповідності до Статутів сторін, та за згодою Української академії аграрних наук, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети без створення окремої юридичної особи, в тому числі, як то: розробка унікальної методики з ефективного використання сільськогосподарських земель при вирощувані різноманітних зелених насаджень та багаторічних рослин; вирощування та реалізація декоративних багаторічних рослин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев з ціллю дослідження, розробки методик поліпшення якісних показників рослин, удосконалення технологічних та агрономічних властивостей, а також виробництво та реалізація додаткової товарної рослинницької продукції, що зумовлено технологічними та агрономічними особливостями виробництва основної продукції; вирощування та реалізація культур тривалого циклу: багаторічних насаджень типу садів, плантацій тощо; отримання прибутку.

Згідно умов укладеного між сторонами договору - внеском сторони 2 (ДП “ДГ “Елітне” IP НААН”) у спільну діяльність були послуги та право користування земельною ділянкою площею 50,1 га (п.6.2.2), яка належить ДП “ДГ “Елітне” IP НААН” (відповідачеві) на праві постійного користування землею (Державний Акт на право постійного користування землею І-ХР № 001202).

Так, сторони договору фактично об`єднали вклади для досягнення мети діяльності, визначили частки, які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 922/2654/17, залишеного без змін Постановою Верховного Суду України від 13 червня 2018 року, даний договір було достроково розірвано в судовому порядку з підстав, передбачених п. 10.3 договору та ч. 2 ст. 1142 ЦК України.

10.07.2018 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату грошових коштів за №16, в якій посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагав сплати протягом семи днів з моменту отримання вимоги грошові кошти в сумі 12276305,40 гривень, в якості компенсації частки майна, яке неможливо відокремити від натурі.

У справі, що розглядається, спір між сторонами виник щодо застосування наслідків розірвання договору про спільну діяльність.

П. 1 договору про спільну діяльність від 29.02.2008 сторони визначили предмет договору - вирощування та реалізація декоративних багаторічних рослин.

З матеріалів справи вбачається, а саме, з наданих позивачем актів інвентаризації, в результаті спільної діяльності було вирощено декоративні багаторічні рослини.

П. 10.4 договору про спільну діяльність від 29.02.2008 сторонами договору встановлено, що у разі припинення дії договору після сплати сторонами у встановленому порядку боргів, кошти та майно, набуті в результаті спільної діяльності, які залишились, розподіляються між сторонами пропорційно їхнім часткам у загальному майні.

Розподіл грошових коштів та майна за договором здійснюється пропорційно часткам сторін у загальному майні у відповідності до приписів ст. ст. 653, 1141 ЦК України.

Додатковою угодою № 12 від 10.01.2018 частки учасників складають ТОВ «СП «Івашківський інкубатор» - 94,9%, ДП “ДГ “Елітне” IP НААН” - 5,1 %.

За правилами ч. 2 ст. 1141 ЦК у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Таким чином, ч. 2 ст. 1141 ЦК передбачає право учасників простого товариства самостійно визначити в договорі умови повернення їх вкладів у разі припинення товариства.

З аналізу укладеного між сторонами договору вбачається, що сторони договору визначили, що після припинення договору про спільну діяльність від 29.02.2008 після сплати сторонами у встановленому порядку боргів, кошти та майно, набуті в результаті спільної діяльності які залишились, розподіляються між сторонами пропорційно їхнім часткам у загальному майні (п 10.4 договору)

Відповідно до розділу 7 договору про спільну діяльність від 29.02.2008 - грошові кошти та інші майнові внески сторін, а також майно, що було ними створено або придбано сторонами в результаті їх спільної діяльності становить їх спільну власність.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просив суд зобов`язати відповідача виконати вимоги п.7.5 та 10.4 договору про спільну діяльність від 29.02.2008, укладеного між ним та відповідачем, а саме: здійснити пропорційно до розміру часток у спільній діяльності розподіл майна в натурі або шляхом грошової компенсації, якщо майно не можна відокремити в натурі без нерозмірної шкоди для його господарського призначення.

В подальшому, позивач збільшив позовні вимоги, в якій останній просив суд зобов`язати відповідача виконати вимоги п.7.5 та 10.4 договору про спільну діяльність від 29.02.2008, а саме, визнати за ним право власності на цистерну, програмне забезпечення, подрібнювач деревини РL-120 загальною вартістю 140736,50 грн., залишити відповідачеві багаторічні рослини, огорожу та систему поливу та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмір 12138887,95 грн., як грошову компенсацію в розмірі вартості частки у спільній частковій власності.

Розглядаючи ці вимоги, колегія суддів зауважує таке.

Зміст права власності, яке полягає в праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про міжнародно-правові механізми захисту права власності, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. (основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правом власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що надає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Вказане закріплено в ст.ст. 316, 317 ЦК України.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Правова конструкція положень ст. 392 та ст. 387 ЦК України щодо права власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та права витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, для правильного вирішення спору в межах даної справи вимагає доведення належності позивачам спірного майна на праві власності та перебування спірного майна в незаконному володінні останніх.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності — це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Ч. 1 ст. 357 ЦК України визначено, що суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Положення ч. 1 ст. 365 ЦК України, передбачають, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Договір про спільну діяльність від 29.02.2008 було достроково розірвано в судовому порядку з підстав, передбачених п. 10.3 договору та ч. 2 ст. 1142 ЦК України.

Відповідно до ст. 356 ЦК України кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи в дрібному виразі.

Розподіл майна, що перебуває у спільній власності учасників, та загальних вимог права вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку розподілу спільної власності за ст. 367 ЦКУ (за домовленістю сторін). При цьому учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності:

1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При вирішені спору, колегія суддів враховує, що при вирішені питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, слід виходити з вартості спірного майна, яке визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Колегія суддів зауважує щодо вірогідності доказів відповідно до принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплених у ст. ст. 13, 14, 74 ГПК України.

В цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у п. 27 постанови від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, відповідно до якого «при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність».

При цьому, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами по справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При цьому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо неможливості надання висновку комплексної товарознавчої та оціночно-будівельної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду від 18.10.2018, підставою для неможливості надання висновку експерта, стала відсутність в матеріалах справи вихідних даних необхідних для складання висновку, а саме: відносно рослин: оскільки у першому питанні ухвали, а також у наданих матеріалах справи, зокрема у договорі про спільну діяльність від 29.02.2008 між ДП “ДГ “Елітне” IP НААН” та ТОВ «СП Івашківський інкубатор», а також у Державному акті на право постійного користування І-ХР № 001202 від 31 грудня 2001 р. відсутній перелік та детальна інформація щодо об`єктів, які підлягають дослідженню, а саме багаторічних насаджень, які є спільною частковою власністю сторін зазначених у договорі (ДП “ДГ “Елітне” IP НААН” та ТОВ «СП Івашківський інкубатор»), необхідно надати дані про класифікаційні ознаки, товарне найменування рослин, їх товарні характеристики, якісний стан, можливість використання за конкретним призначенням (тобто чи є вони саджанцями, що призначаються для реалізації у вільному продажі або вони є такими, що не підлягають реалізації та є багаторічними насадженнями); дані щодо кількості, розмірів, сорту; відомостей про підприємство-виробника або власника; даних про вік та дату посадки; відомостей щодо мети, місця, умов та строків вирощування; ілюстровані документи: інструкції, проспекти, листи з каталогів, фотографії зовнішнього виду, що містять опис по кожному найменуванню окремо станом на дату оцінки; відносно подрібнювана деревини РЕ-120 та цистерни: повне найменування, марку, модель, серію, країну виробника; технічні умови; паспорт; акт технічного стану на дату оцінки; ілюстровані документи на виріб; первісну (історичну) вартість, дату постановки на баланс, відносно огорожі та системи поливу: проектну, технічну та кошторисну документацію, до якої внесені дані щодо проектних та фактичних об`ємно - планувальних та конструктивних рішень, а також кошторисної вартості будівництва об`єкта оцінки, акт технічного стану станом на дату оцінки; відносно програми: повне найменування, первісну (історичну) вартість, дату постановки на баланс, у разі, якщо програма є стандартною, то вказати перелік основних функцій та модулів, у разі, якщо програма розроблялась за індивідуальним замовленням, то надати договір на розробку, технічне завдання, інструкцію користувача та /або адміністратора, вихідні тексти (коди), які дозволяють її декомпілювати.

Також експертом зазначено, що затребувані данні відносно даного об`єкту, що перелічені у клопотанні у даних документах відсутні: відносно програмного забезпечення: у питанні ухвали не визначено яке саме програмне забезпечення є об`єктом дослідження у даній справі. У 3-му томі на арк. 16-117, надані: видаткова накладна від 12.10.2016 № 298082 на ПЗ MS Windows 10 HOME 64-bit Russian 1 pk DSP OEI DVD (KW9-00132) та акт введення в господарський оборот об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активі № 1 від 12.10.2016. Затребувані данні відносно даного об`єкту, що перелічені у клопотанні у даних документах відсутні; відносно огорожі, системи поливу: витребувані додаткові документи, а саме проектна, технічна та кошторисна документація, до якої внесені дані щодо проектних та фактичних об`ємно-планувальних та конструктивних рішень, а також кошторисної вартості будівництва об`єкта оцінки, акт технічного стану станом на дату оцінки, на дослідження не надані.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

При цьому, позивач не скористався своїм правом подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення та не здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено розмір ринкової вартості активів, які є спільною частковою власністю за договором про спільну діяльність від 29.02.2008 та неможливість відділення від земельної ділянки багаторічних рослин, що знаходяться на земельній ділянці і є спільним майном сторін згідно договору про спільну діяльність від 29.02.2008.

Матеріали справи також не містять доказів того, що сторони спору врегулювали свої відносини з приводу виділення майна в натурі або шляхом виплати грошової компенсації його вартості, якщо майно не можна відокремити в натурі без нерозмірної шкоди для його господарського призначення, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів дійсної вартості майна, що перебуває у спільній частковій власності, його обґрунтованого розрахунку, доказів того, що він вніс у спільну власність речі, визначені індивідуальними ознаками, які має право у разі припинення договору простого товариства вимагати повернення йому цих речей за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів судовому порядку.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів щодо відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, або за домовленістю сторін договору, або пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно.

Позивачем також не надано до суду доказів того, що право власності на майно, яке просить визнати позивач, оспорюється або не визнається відповідачем, доказів того, що дане майно незаконно перебуває у володінні останнього.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що спосіб захисту, про застосування якого просить позивач, не є належним, адже не відповідає змісту прав сторони договору про спільну діяльність.

Водночас, при вирішені спору, колегія суддів зазначає, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно (наприклад: стягнути з відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку звернути стягнення на належне йому майно).

З аналізу позовної заяви вбачається, що у прохальній частині позовної заяви містяться альтернативні вимоги: або зобов`язати відповідача здійснити пропорційно до розміру часток у спільній діяльності розподіл майна в натурі, або виплатити йому грошову компенсацію, якщо майно не можна відокремити в натурі без нерозмірної шкоди для його господарського призначення, що в свою чергу, свідчить про невизначеність позивача з предметом позову у цих позовних вимогах, що унеможливлює вирішити спір у залежності від характеру зобов`язань відповідача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов ТОВ “СП “Івашківський інкубатор” документально не обґрунтовано, позов не містить достатніх підстав для його задоволення, у зв`язку з чим, у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183,232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор" (62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, вул. Центральна, буд. 181, код ЄДРПОУ 36068084);

Відповідач - Державне підприємство “Дослідне господарство “Елітне” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної Академії аграрних наук України” (62408, Харківська область, Харківський район, с. Елітне, вул. Насіннева, 19, код ЄДРПОУ 05460373).

Повне рішення складено 08.10.2020.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова Н.С. Добреля С.Ч. Жельне

справа № 922/1930/18