Рішення № 92171750, 01.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/5583/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія"

до Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про стягнення 5943189,41 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Кузіна І.П.

від відповідача Коротя Р.В.

В судовому засіданні 01.10.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення 5943189,41 грн та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором суборенди нерухомого майна № 1 від 12.09.2018, в зв`язку з чим позивачу було завдано збитків, які він просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії щодо погодження проекту ремонтних робіт, планувальних рішень, паспорта опорядження та проєкти внутрішніх інженерних мереж.

Ухвалою суду від 28.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.05.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 28.04.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, передбачених ГПК України, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці та на навчанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2020.

15.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, оскільки, саме на позивача покладено обов`язок за власний рахунок проводити ремонт приміщення ( в договорі суборенди визначено вартість ремонту) , а тому безпідставним є стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості ремонтних робіт за договором генерального підряду та вартості дизайнерських робіт на загальну суму 1970805,41 грн. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього упущеної вигоди, оскільки, з урахуванням умов договору суборенди, строк суборенди не розпочався. Також відповідач вказує, що йому не були надані на погодження всі документи, які позивач просить погодити в судовому порядку, а тому всі заявлені позовні вимоги є наслідком бездіяльності самого позивача.

Ухвалою суду від 25.06.2020 підготовче засідання відкладено до 23.07.2020.

23.07.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.08.2020.

27.08.2020 в підготовчому засіданні представник позивача просила долучити до матеріалів справи відповідь на відзив та поновити строки на його подання.

Протокольною ухвалою 27.08.2020 поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив, долучено до матеріалів справи відповідь на відзив, в якому позивача підтверджує позовні вимоги та заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Представник відповідача в підготовчому засіданні повідомив, що заперечення на відповідь на відзив подавати не бажає.

Ухвалою суду від 27.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 01.10.2020.

В судовому засіданні 01.10.2020 представник відповідача подав письмове вступне слово.

В судовому засіданні 01.10.2020 представник позивача просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анібуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" (орендар) відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення № 2, площею 1013,7 кв. м, яке складається з приміщень першого, другого поверху, а саме нежитлові приміщення № 2, з № 1 по № 20, що знаходяться в будинку № 60 по проспекту Перемоги в місті Києві. Строк дії даного договору з 26.04.2017 до 26.04.2027. Орендар має право здавати нежитлові приміщення або їх частину в суборенду без згоди орендодавця. (п. 1.1, 2.2, 5.4.3 договору).

На підставі акту приймання-передачі № 1 від 26.04.2017 ТОВ "Анібуд" передало ТОВ "РК "Траєкторія" нерухоме майно загальною площею 1013,7 кв. м, що знаходиться у м. Києві по проспекту Перемоги, 60.

26.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріфіло Груп" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія" (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення № 1, площею 1120,6 кв м, яке складається з приміщень першого, другого поверху та підвалу, а саме нежитлові приміщення № 1 з № 1по № 22, що знаходяться в будинку № 60 по проспекту Перемоги у місті Києві. Строк дії даного договору з 26.04.2017 по 26.04.2027. Орендар має право здавати нежитлові приміщення або їх частину в суборенду без згоди орендодавця. (п. 1.1, 2.2, 5.4.3 договору).

На підставі акту приймання-передачі № 1 від 26.04.2017 ТОВ "Ріфіло Груп" передало ТОВ "РК "Траєкторія" нерухоме майно загальною площею 1120,6 кв. м, що знаходиться у м. Києві по проспекту Перемоги, 60.

12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія" (орендар) та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого орендар зобов`язується передати, а суборендар - прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Перемоги, 60, а саме:

- нежитлові приміщення групи №2, площею 669,6 кв. м, які складаються з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлових приміщень № 3 (приміщення другого поверху);

- нежитлові приміщення групи № 1, площею 603,6 кв. м, яке складається з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлові приміщення № 4 (приміщення другого поверху).

Загальна площа приміщень, що передаються в оренду складає 1273,2 кв. м. Вказані приміщення знаходяться в користуванні орендаря відповідно до договору оренди нежитлових приміщень укладеного орендарем з ТОВ "Анібуд", посвідчений Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.04.2017 за реєстровим № 1210, та договору оренди нежитлових приміщень укладеного орендарем з ТОВ "Ріфіло Груп", посвідчений Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.04.2017 за реєстровим № 1211.

Відповідно до п. 1.2-1.5 договору суборенди об`єкт суборенди включає підлогу, стіни, двері та дверну рами, внутрішню поверхню стін, кабелі, труби, замки, ключі. Приміщення, що передається в суборенду підлягає проведенню ремонтних робіт. Орендар зобов`язується провести ремонтні роботи в об`єкті суборенди до підписання акту приймання-передачі об`єкту суборенди за свій рахунок із розрахунку 5700 грн за 1 кв.м протягом 6 місяців з дати погодження проекту ремонтних робіт суборендарем. Вказані витрати не відшкодовуються суборендарем, виключення складає відмова у підписанні суборендарем акту приймання-передачі №1 та у випадку розірвання договору за ініціативою суборендаря. Суборендар повинен погодити проект ремонтних робіт, планувальне рішення, паспорт опорядження, надане орендарем, а також проекти внутрішніх інженерних мереж об`єкта суборенди.

Об`єкт суборенди надається суборендарю для його використання у відповідності з його цільовим призначенням під розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету (п. 2.1 договору).

Передача об`єкту суборенди в суборенду здійснюється протягом 6 місяців з дати погодження суборендарем планувального рішення, паспорта опорядження та проектів внутрішніх інженерних мереж, наданого орендарем та проведення орендарем ремонтних робіт. Передача об`єкта суборенди оформляється актом прийому-передачі об`єкта суборенди, який складається у письмовій формі і підписується уповноваженими на це представниками сторін, які здійснюють таку передачу та скріплюються печатками сторін. Порушення суборендарем вимоги, передбаченої п. 3.1 договору може стати причиною продовження строку передачі об`єкта суборенди в суборенду та підписання акту прийому-передачі № 1. Об`єкт суборенди вважається переданим суборендарю у стані, що відповідає умовам цього договору та його цільовому призначенню, з моменту підписання акту прийому-передачі № 1 та інвентаризаційного опису. (п. 3.1, 3.3, 3.5 договору суборенди).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору суборенди передбачено, що строк оренди за цим договором обчислюється з моменту підписання акту прийому-передачі № 1 та становить 35 календарних місяців з моменту прийняття суборендарем об`єкту суборенди шляхом укладання акту прийому-передачі № 1. Строк суборенди припиняється у випадку закінчення строку, вказаного у п. 4.1 цього договору. Договір не може бути розірваний достроково, крім випадків, передбачених п. 6.1.3.

Відповідно до п. 6.2.1-6.2.3 договору суборенди, орендар окрім обов`язків, що передбачені іншими положеннями цього договору, приймає на себе наступні обов`язки: своєчасно погодити з суборендарем проект ремонтних робіт, планувальне рішення, паспорт опорядження, а також проекти внутрішніх інженерних мереж об`єкта суборенди; власними силами та за свій рахунок провести ремонтні роботи об`єкта суборенди протягом 6 місяців з дати погодження проекту ремонтних робіт, планувального рішення, паспорту опорядження; передати суборендарю об`єкт суборенди на умовах та у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 6.4.1, 6.4.2 договору суборенди суборендар крім обов`язків, що передбачені іншими положеннями цього договору приймає на себе наступні обов`язки: своєчасно погодити проект ремонтних робіт, паспорт опорядження, а також проекти внутрішніх інженерних мереж об`єкта суборенди, надані орендарем; своєчасно прийняти об`єкт суборенди, шляхом підписання акту прийому-передачі № 1.

У випадку невиконання орендарем вимог п. 1.4, 6.2.2 договору, суборендар має право на дострокове розірвання договору без застосування штрафу, передбаченого п. 8.5 договору. У випадку дострокового припинення цього договору з боку суборендаря, суборендар протягом 30 календарних днів з дати пред`явлення орендарем відповідної вимоги, сплачує на користь орендаря штраф у розмірі 2500000,00 грн. Сторона, що порушила цей договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним діянням сприяла настанню або збільшенню збитків ( п. 8.3, 8.5, 8.8 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору суборенди, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до закінчення строку оренди, а в частині розрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами зобов`язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

До матеріалів справи долучено акт № 1 від 31.10.2018 погодження схеми розташування меблів та робочих місць до договору суборенди нерухомого майна від 12.09.2018 складений та підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія" та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, згідно п. 1 якого орендар надав на погодження, а суборендар погодив схему розташування меблів та робочих місць об`єкта суборенди.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 11.02.2019 № 11/02-19 з приводу погодження проекту ремонтних робіт та просив погодити долучений до листа проект протягом 10 робочих днів з моменту його отримання. В додатках до листа зазначено: проект ремонтних робіт в 1 екземплярі. В підтвердження обставин щодо направлення супровідного листа та проекту позивачем надано: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальний чек та опис вкладення, в якому зазначено про направлення відповідачу супровідного листа на 1 аркуші та проекту ремонтних робіт на 1 аркуші, загальна кількість предметів - два (36 аркушів). Лист отримано адресатом 15.02.2019.

Отже з поданих доказів не вбачається обсяг проекту ремонтних робіт, який позивач направив відповідачу. До матеріалів справи долучено плани першого на другого поверху на двох аркушах.

Відповідач не заперечує обставини щодо отримання ним від позивача проекту ремонтних робіт. Однак, відповідач вказує, що поданий позивачем проект не був погоджений, оскільки, був виконаних з грубими помилками, про що був повідомлений позивач. Доказів повідомлення позивача про помилки у поданому ним на затвердження проекті суду не надано.

Позивач просить зобов`язати відповідача погодити проект ремонтних робіт, планувального рішення, паспорту опорядження, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія", а також проекту внутрішніх інженерних мереж об`єкта суборенди та стягнути збитки.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору, сторони не обумовили строк, протягом якого відповідач зобов`язаний виконати обов`язок з погодження проекту ремонтних робіт, планувального рішення, паспорту опорядження та проекти внутрішніх інженерних мереж, який передбачений п. 1.5 договору суборенди, а тому може бути визначений пред`явленням вимоги.

Позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою лише щодо проекту ремонтних робіт, який просив погодити протягом 10 робочих днів з дати отримання.

Отже фактично саме в частині погодження проекту ремонтних робіт виник обов`язок з погодження. Проте, суд відзначає, що рішення суду має бути чітким та конкретним з можливістю його виконання боржником. Однак, позивач не долучив до матеріалів справи проект ремонтних робіт, які він просить зобов`язати відповідача погодити, що унеможливлює задоволення позовних вимог, оскільки, з позовних вимог не можливо визначити, що саме позивач просить зобов`язати погодити.

Крім того, обов`язку суборендаря з погодження кореспондується обов`язок орендаря надати відповідні документи на погодження відповідача. Суду не надано доказів того, що позивач надавав відповідачу на погодження планувальне рішення, паспорт опорядження та проекти внутрішніх інженерних мереж. І згідно умов договору прострочення з боку орендаря щодо надання документів суборендарю на погодження є підставою для відстрочення підписання акту прийому-передачі об`єкта суборенди.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Отже, відповідач не може бути зобов`язаний до виконання обов`язку з погодження документів, які не були йому надані позивачем, оскільки, відповідний обов`язок у нього на даний час не виник. Крім того, позивачем також не долучено до матеріалів справи проекти документів, які він просить зобов`язати погодити відповідача.

Вказані позивачем обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, не відповідають та не обґрунтовують обраний спосіб захисту порушеного на його думку права.

Суд відзначає, що позовні вимоги мають бути конкретними та чіткими, що є необхідним для того, щоб обраний позивачем спосіб захисту був дієвим та ефективним та призвів до відновлення порушених прав.

Позивачем не вказано, які саме конкретно проект ремонтних робіт, планувальне рішення, паспорт опорядження, проект внутрішніх інженерних мереж об`єкта суборенди відповідач має погодити. А зобов`язання погодити документи невідомого змісту в тому числі може порушити права відповідача на висловлення своїх заперечень щодо них.

Проте основним є те, що вимоги позивача є не конкретними та з них не вбачається спосіб реалізації захисту прав позивача, з чого вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту його права є неефективним.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дана норма кореспондується з положенням ст.20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

З поданого позову вбачається, що спосіб захисту обраний позивачем є не ефективним, оскільки, не вбачається виникнення обов`язку відповідача вчиняти дії по погодженню частини документів та не визначено, які саме конкретні проекти мають бути погоджені відповідачем, в зв`язку з чим рішення не може бути виконано у спосіб, визначений позивачем у позовних вимогах. З огляду на зазначене суд не може зобов`язувати відповідача вчиняти дії, які не конкретизовані і не чіткі. В зв`язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивач також просить стягнути збитки у сумі 1970805,41 грн, які він поніс за договором підряду та договором на виконання дизайнерських робіт. Також позивач просить стягнути упущену вигоду у розмірі 3972384,00 грн.

На підтвердження реальності понесених збитків у розмірі 1970805,41 грн позивач надав договір генерального підряду від 12.09.2019 № 12/09/18, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро-Буд" (генпідрядник) відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати ремонтно-будівельні роботи на об`єкті за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 60, а саме: - нежитлові приміщення групи №2, площею 669,6 кв. м, які складаються з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлових приміщень № 3 (приміщення другого поверху); - нежитлові приміщення групи № 1, площею 603,6 кв. м, яке складається з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлові приміщення № 4 (приміщення другого поверху), відповідно до погодженої договірної ціни та проектної документації, а замовник зобов`язується прийняти якісно виконані роботи та оплатити їх вартість у порядку та розмірі передбаченому цим договором.

Згідно долученої до матеріалів справи договірної ціни, вартість робіт за договором становить 8400235,20 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 1620805,41 грн в підтвердження перерахування позивачем на користь ТОВ "Компанія Євро-Буд" коштів за договором № 12/09/18 від 12.09.2018.

З приводу заперечень відповідача щодо суперечності вищезазначеного договору умовам оренди (договорам власників майна з позивачем), то вказані обставини не впливають на предмет доказування, а тому не приймаються судом до уваги.

Також позивачем долучено договір на виконання дизайнерських робіт № 12-09/18-Д від 12.09.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-практичне підприємство "Дизайн та архітектура молодих авторів" (виконавець), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати дизайнерські роботи на об`єкті за адресою: місто Київ, вулиця Перемоги, 60, а саме: - нежитлові приміщення групи №2, площею 669,6 кв. м, які складаються з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлових приміщень № 3 (приміщення другого поверху); - нежитлові приміщення групи № 1, площею 603,6 кв. м, яке складається з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлові приміщення № 4 (приміщення другого поверху).

Згідно договору про відступлення прав вимоги № 11/03.20 від 11.03.2020 право вимоги по оплаті вартості наданих за договором № 12-09/18-Д від 12.09.2018 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор" у сумі 350000,00 грн. До договору долучений акт приймання-передачі від 11.03.2020 до договору відступлення права вимоги № 11/03.20 від 11.03.2020 щодо передачі новому кредитору права вимоги на суму 350000,00 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія".

Згідно платіжного доручення від 15.04.2020 № 401 позивач перерахував ТОВ "ФК "Фактор" грошові кошти у розмірі 350000,00 грн. На підтвердження надання послуг на відповідну суму долучено акт № ОУ-0000001 від 11.03.2019 на суму 350000,00 грн, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "РК "Траєкторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-практичне підприємство "Дизайн та архітектура молодих авторів".

Отже, з поданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивачем перераховано своїм контрагентам кошти у сумі 1970805,41 грн за господарськими договорами щодо підрядних робіт та дизайнерських робіт на об`єкті у місті Києві, проспект Перемоги, 60: - нежитлові приміщення групи №2, площею 669,6 кв. м, які складаються з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлових приміщень № 3 (приміщення другого поверху); - нежитлові приміщення групи № 1, площею 603,6 кв. м, яке складається з приміщень першого та другого поверху, а саме нежитлове приміщення № 2 (приміщення першого поверху) та нежитлові приміщення № 4 (приміщення другого поверху).

Наразі позивач просить стягнути перераховані кошти з відповідача у вигляді збитків.

Суд відзначає, що в п. 1.4 договору суборенди сторони обумовили, що позивач зобов`язується провести ремонтні роботи на об`єкті оренди за свій рахунок із розрахунку 5700 грн за 1 кв м. Вказані витрати не відшкодовуються суборендарем, виключення складає відмова у підписанні суборендарем акту пройму-передачі та у випадку розірвання договору за ініціативою суборендаря.

Отже обов`язок провести ремонт приміщення покладено на орендаря (позивача) і за його рахунок.

Щодо виключень, передбачених п. 1.4 договору суборенди, то договір суборенди не розірваний, що не заперечується сторонами. А обов`язок з підписання акту прийому-передачі у відповідача не виник, оскільки, згідно п. 3.1 договору передача об`єкту суборенди в суборенду здійснюється протягом 6 місяців з дати погодження суборендарем планувального рішення, паспорта опорядження та проектів внутрішніх інженерних мереж, наданого орендарем та проведення орендарем ремонтних робіт.

Також позивач просить стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі орендної плати, що підлягала оплаті відповідачем за період з вересня 2019 по квітень 2020 у сумі 3972384,00 грн, оскільки, відповідач затримав строки погодження документів.

Відповідно до п. 5.2 договору суборенди нарахування орендної плати розпочинається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийму-передачі № 1 та припиняється з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі № 2.

Як уже було встановлено вище акт прийому-передачі об`єкта суборенди суборендарю не був підписаний, отже обов`язок сплачувати орендну плату у відповідача не виник. Підставою для відстрочення підписання акту прийому-передачі слугувало не надання позивачем відповідачу на погодження документів, передбачених п. 1.5 договору суборенди.

Відповідно до ч.1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Аналогічне положення закріплено і в статті 226 ГК України.

Разом з тим, статтями 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.. 226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Суд встановив, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у сумі орендної плати за умови виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. З огляду на досліджені судом докази вбачається, що сторони не обумовили строк виконання відповідачем зобов`язань, які позивач вважає порушеними з чого не вбачається реальність упущеної вигоди.

Крім того, з огляду на все вищезазначене як щодо реальних збитків так і упущеної вигоди, відсутній і причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною позивачу шкодою, відсутній сам факт заподіяння шкоди, оскільки, позивач самостійно здійснює свою підприємницьку діяльність на власний ризик, і сплачував кошти за своїми особистими договірними зобов`язаннями. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Тобто, причинно-наслідковий зв`язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов`язання. Це означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків, натомість судом не встановлено наявність вчинення з боку відповідача господарського правопорушення, яке б зумовило спричинення шкоди позивачу. Крім того, не доведено вину відповідача у заподіянні збитків.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відсутня встановлена належним чином вини відповідача в заподіянні позивачу збитків та не встановлено складу господарського правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, не встановлено заподіяння збитків та причинно-наслідкового зв`язку, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" (03115, м. Київ, вулиця Пушиної Феодори, будинок 13; ідентифікаційний код 33540479) до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, ідентифікаційний код 34691374) про зобов`язання погодити проект ремонтних робіт, планувального рішення, паспорту опорядження, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія", а також проекту внутрішніх інженерних мереж об`єкта суборенди та стягнення реальних збитків у розмірі 1970805,41 грн, та упущеної вигоди у розмірі 3972384,00 грн - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.10.2020

Суддя І.В. Усатенко