Рішення № 92171749, 12.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/11651/20Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промінь" (01054, м.Київ, вул.Воровського,33-Б, код ЄДРПОУ 38123183)

про стягнення 25 020,90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промінь" про стягнення 25020, 90 грн пені за порушення умов договору № 286/3/19/130 від 10.04.2019 щодо своєчасної поставки товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 12.08.2020 позивач отримав - 17.08.2020, відповідач - 17.08.2020.

31.08.2020 представник відповідача надав до Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, у зв`язку із скрутним майновим становищем останнього та недоведенням позивачем понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного порушення відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" (постачальник, відповідач) був укладений Договір №286/3/19/130 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику спідню білизну (18310000-5) (сорочка та кальсони демісезонні, вид 2 та вид 3) (лот 3, спідня білизна (18310000-5) (сорочка та кальсони демісезонні , вид 2)) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до специфікації (п. 1.2 Договору) загальна кількість товару 25 000 шт., вартістю 4 633 500, 00 грн (зПДВ), строк (термін) постачання встановлено:1) сорочка та кальсони демісезонні вид 2: 10 000 шт.- до 21.09.2019 (включно), 15 000 шт.- до 21.10.2019 (включно).

Згідно з п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймання контролю якості товару.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Додатковою угодою №1 від 17.12.2019 до договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до п. 7.3.4 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Позивачем направлялися на адресу відповідача претензія № 286/8/8117 від 24.12.2019 про сплату штрафних санкцій за прострочку поставки товару.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про несвоєчасне здійснення відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару згідно Договору №286/3/19/130 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 10.04.2019 у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 25 020, 90 грн.

Укладений сторонами Договір є за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов`язався сорочка та кальсони демісезонні вид 2: 10 000 шт.- вартістю 1 853 400, 00 грн (з ПДВ) до 21.09.2019 (включно), 15 000 шт.- вартістю 2 780 100, 00 грн (з ПДВ) до 21.10.2019 (включно).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу товар у такі строки:

-відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю № 1 від 16.09.2019, оголошення № 1 від 06.09.2019 та посвідчення № 345 товар у кількості 10000 штук завезено позивачу 16.09.2019;

-відповідно Акту приймального контролю товару за якістю № 2 від 31.10.2019, оголошення № 2 від 28.10.2019 та посвідчення № 419 товар у кількості 15 000 штук на суму 2 780 100, 00 грн завезено позивачу 31.10.2019, тобто із запізненням на 9 діб;

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідачем поставлено позивачу товар із порушенням строків визначених умовами Договору, що також на заперечує і сам відповідач.

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За порушення строків поставки товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25 020,90 грн.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.3.4 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені) суд прийшов до висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

В свою чергу, відповідач у відзиві не заперечує проти стягнення з нього штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, проте просить зменшити їх розмір на 50 відсотків, у зв`язку з тим, що розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем є надмірно великим, а незначні порушення договірних зобов`язань не мали негативних наслідків у вигляді понесення збитків для останнього та не порушили його майнові інтереси.

Таким чином, відповідачем визнано позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 25 020, 90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що відповідач у відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 25 020, 90 грн, а визнання відповідачем позовних вимог про стягнення штрафних санкцій нарахованих за порушення строків виконання зобов`язань за договором не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд прийняв визнання позову відповідачем.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то такі обставини не підлягають доказуванню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач належними засобами доказування підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов`язань не довів.

Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій у звязку із неспіврозмірністю, недоведеністю позивачем факту завдання шкодли.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши обставини справи, враховуючи те, що відповідач виконав свої зобов`язання за договором, поставивши товар в повному обсязі, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов`язань, термін прострочки виконання зобов`язань по поставці не є значним, доказів понесення позивачем збитків матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, з урахуванням зменшення, на суму 12 510, 45 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промінь" (01054, м.Київ, вул.Воровського,33-Б, код ЄДРПОУ 38123183) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) 12 510 (дванадцять тисяч п`ятсот десять) грн 45 коп. пені та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову, у зв`язку із зменшенням штрафних санкцій, відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак