Рішення № 92171683, 24.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2020Справа № 910/4707/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"

(м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 1.551.308,46 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Колодочка Г.В.

Від відповідача: Чикалов Р.Т.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1.955.911,15 грн, з яких: 1.511.067,17 грн пені, 273.357,14 грн 3% річних, 168.486,84 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору № УЗ/ЦЛ-18373/Ю від 03.08.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.20. відкрито провадження у справі № 910/4707/20 та призначено підготовче засідання на 28.05.20.

27.05.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені на всю суму.

Разом з відзивом відповідачем подано заяву про зменшення розміру пред`явленої до стягнення пені.

28.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 25.06.20.

15.06.20. позивачем подано відповідь на відзив.

25.06.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.07.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.20. призначено судове засідання по розгляду справи № 910/4707/20 по суті на 11.08.20.

11.08.20. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення частини судового збору.

11.08.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 17.09.20.

17.09.20. позивачем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

17.09.20. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення частини судового збору, якою виправлено технічні описки, допущені в попередній заяві.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1.551.308,46 грн, з яких: 1.109.464,48 грн пені, 273.357,14 грн 3% річних, 168.486,84 грн інфляційних втрат.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 23.269,62 грн та повернути йому судовий збір в сумі 6.069,04 грн.

В судовому засіданні 17.09.20. судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та постановлено ухвалу про оголошення перерви до 24.09.20.

В судовому засіданні 24.09.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 24.09.20. проти позову заперечував, підтримав своє клопотання про зменшення розміру пред`явленої до стягнення пені, та заявив усне клопотання про зменшення розміру пред`явлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.09.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

03.08.18. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № УЗ/ЦЛ-18373/Ю (далі - Договір), у відповідності до якого (п. 1.1) Виконавець надає послуги з проведення капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів (далі - КВР) (далі - послуги) згідно зі специфікацією (додатком 1 до Договору) та Технічним завданням (додатку 3 до Договору), а Замовник повинен прийняти надані послуги та здійснити оплату на умовах, передбачених Договором. Строк надання послуг з моменту підписання до 31.03.19. (п. 1.3 Договору).

Між сторонами було підписано та скріплено печатками додатки 1-3 до Договору: специфікацію, графіке подачі вагонів у ремонт, технічне завдання.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту підписання до 31.03.19., а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість послуг за ним складає 38.717.640,00 грн.

Розділом 4 Договору сторонами погоджено наступне.

Замовник здійснює сплату вартості послуг наступним чином:

- попередня оплата (аванс) у розмірі 30% від вартості КВР першої партії вагонів, зазначених у Графіку подачі и ремонт (додаток 2) протягом 15 банківських днів з дати подачі вагонів у ремонт

- сплата решти, вартості послуг з ремонту першої партії вагонів здійснюється після фактичного виконання КВР, приймання Замовником відремонтованих вагонів протягом 30 банківських днів з моменту підписання актів наданих послуг, отримання Замовником документів зазначених у пункті 4.3. цього Договору та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- попередня оплата (аванс) у розмірі 30% другої та кожної наступної партії вагонів, зазначеної у Графіку подачі в ремонт (додаток 2) протягом 15 банківських днів з дати подачі вагонів у ремонт.

- сплата решти вартості послуг з ремонту другої та кожної наступної партії вагонів здійснюється після фактичного виконання КВР, приймання Замовником відремонтованих вагонів протягом 30 банківських днів з моменту підписання актів наданих послуг та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для здійснення попередньої оплати Виконавець не пізніше ніж за 5 банківських днів надає Замовнику оригінал рахунку. До моменту отримання від Виконавця належно оформленого рахунку обов`язок Замовника щодо здійснення попередньої оплати не наступає. У разі затримки у наданні рахунку строк здійснення попередньої оплати переноситься на відповідну кількість днів затримки.

Для здійснення остаточних розрахунків за кожну фактично відремонтовану партію вагонів Виконавець надає Замовнику оригінали рахунку, видаткової накладної та Акту надання послуг. У разі затримки у наданні документів чи наданні неналежним чином оформлених документів обов`язок та строки розрахунків переносяться відповідним чином. При цьому Замовник не несе відповідальності за порушення строків здійснення розрахунків.

Розрахунки між Замовником та Виконавцем проводяться в безготівковій формі.

Датою приймання наданих послуг вважається дата підписання акта наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками Замовника та Виконавця (п. 5.12 Договору).

Оскільки відповідачем здійснено оплату послуг ремонту вагонів з простроченням, то вказане зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно листа відповідача вагони було перенумеровано наступним чином: № 032-05796 на № 032-05507, № 032-05853 на № 032-05515, № 032-17171 на № 032-05523.

Актом № 057996 вагон № 032-05796 було прийнято в ремонт позивачем.

Платіжним дорученням № 1273949 від 10.10.18. було здійснено передоплату ремонту вказаного вагону на суму 3.871.765,00 грн.

24.01.19. складено Повідомлення за формою ЛВУ-36 про приймання означеного вагону з ремонту.

25.01.19. датовано акт № 25-01 здачі-приймання послуг ремонту вагону № 032-05796 (№ 032-05507) та акт приймання-здачі вказаного вагону. Вартість ремонту склала 12.905.880,00 грн.

Платіжним дорученням № 1904763 від 10.06.19. сплачено 4.517.058,00 грн, № 1995948 від 16.07.19. сплачено 4.517.058,00 грн.

Також матеріали справи містять відповідні податкові накладні.

Актом № 05853 вагон № 032-05853 було прийнято в ремонт позивачем.

Платіжним дорученням № 1447266 від 17.12.18. було здійснено передоплату ремонту вказаного вагону на суму 3.871.765,00 грн.

28.02.19. складено Повідомлення за формою ЛВУ-36 про приймання означеного вагону з ремонту.

01.03.19. датовано акт № 01-03 здачі-приймання послуг ремонту вагону № 032-05853 (№ 032-05515) та акт приймання-здачі вказаного вагону. Вартість ремонту склала 12.905.880,00 грн.

Платіжним дорученням № 2094003 від 23.08.19. сплачено 9.034.114,00 грн.

Також матеріали справи містять відповідні податкові накладні.

Актом № 17171 вагон № 032-17171 було прийнято в ремонт позивачем.

Платіжним дорученням № 1516516 від 14.01.19. було здійснено передоплату ремонту вказаного вагону на суму 3.871.765,00 грн.

19.04.19. складено Повідомлення за формою ЛВУ-36 про приймання означеного вагону з ремонту.

19.04.19. датовано акт № 19-04 здачі-приймання послуг ремонту вагону № 032-17171 (№ 032-05523) та акт приймання-здачі вказаного вагону. Вартість ремонту склала 12.905.880,00 грн.

Платіжним дорученням № 2039869 від 08.08.19. сплачено 4.517.058,00 грн, № 2069301 від 13.08.19. сплачено 4.517.058,00 грн.

Також матеріали справи містять відповідні податкові накладні.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено неотримання ним рахунків для остаточних розрахунків при отриманні та підписанні видаткової накладної та акту наданих послуг в порядку 4.3 Договору.

Оскільки позивачем не подано доказів надання відповідачу рахунків на здійснення попередньої оплати в порядку п. 4.2 Договору, то відсутні підстави вважати здійснення відповідачем попередньої оплати по ремонту трьох вагонів з простроченням, з огляду на що неправомірним є нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми попередньої оплати за три вагони.

При цьому не приймається судом посилання позивача на постанову Верховного суду від 02.07.18. у справі № 918/537/18, оскільки правовий висновок, викладений в такій постанові, стосується правовідносин поставки, які не виникли між позивачем та відповідачем в межах даної справи.

Таким чином, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснюється на суми післясплат за три відремонтованих вагони.

Позивачем пред`явлено до стягнення 1.109.464,48 грн пені, 273.357,14 грн 3% річних, 168.486,84 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 7.6 Договору за порушення строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо оплати ремонту вагону № 032-05796 (№ 032-05507) нарахування є наступними:

На суму післясплати 9.034.115,00 грн з 26.04.19. (25.01.19. + 30 банківських днів, та враховуючи, що позивач нараховує 26.04.19.) по 09.06.19.

Після оплати 10.06.19. нараховується на суму 4.517.058,00 грн з 11.06.19. по 15.07.19.

Щодо оплати ремонту вагону № 032-05853 (№ 032-05515) нарахування є наступними:

На суму післясплати 9.034.115,00 грн з 16.04.19. по 22.08.19.

Щодо оплати ремонту вагону № 032-17171 (№ 032-05523) нарахування є наступними:

На суму післясплати 9.034.115,00 грн з 06.06.19. по 07.08.19.

Після оплати нараховується на суму 4.517.057,00 грн з 09.08.19. по 12.08.19.

При цьому при здійсненні перерахунку судом враховано правову висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.

На доводи позивача суд звертає увагу останнього, що переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання такого строку за вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, суд відзначає наступне.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.12. № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 р.).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою. (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.11. № 46/395).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов`язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов`язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов`язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 30.03.20. (згідно відмітки вхідного штемпеля відділу діловодства Господарського суду міста Києва).

Таким чином, рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою, становить з 30.03.19. по 30.03.20.

Враховуючи вірні, а також визначені позивачем, періоди для нарахування пені, суд встановив, що строк позовної давності по пені позивачем не пропущено.

З огляду на викладене в сукупності, за перерахунком суду, розмір пені становить 1.105.194,06 грн, розмір 3% річних становить 190.458,69 грн, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Пеню в сумі 4270,42 грн та 3% річних в сумі 82.898,18 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині. Суд також відмовляє в позові в частині стягнення 168.486,84 грн інфляційних втрат, враховуючи в тому числі, що за належний до стягнення період інфляція за сукупності становить від`ємне значення.

Як відзначалось судом, відповідач просив зменшити розмір пред`явленої до стягнення пені.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення пені, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, враховуючи встановлений судом розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір пені; а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення пені, які відповідач згідно з ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявлених останнім 13.200,00 та 9.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд встановив наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката Макотченко Л.М. на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.09.19., протоколу від 15.06.20. узгодження вартості правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.09.19., акту прийому-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги від 23.09.19., рахунку-фактури № 03/0620 від 23.06.20., опису робіт (наданих послуг), платіжного доручення № 1390 від 03.07.20., якими визначено, що вартість наданої правової допомоги складає 13.200,00 грн.

Ураховуючи принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги обґрунтованість та розумність розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, врахувавши доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку, що стягнення заявленої суми відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 13.200,00 витрат на професійну правничу допомогу.

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката Колодочки Г.В. в сумі 9.000,00 грн, які станом на день прийняття рішення 24.09.20. не підтверджені жодними доказами, а в судовому засіданні 24.09.20. інтереси відповідача представляв Чикалов Р.Г .

За викладеного суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 9.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 28-А, оф. 111; ідентифікаційний код 01056379) 1.105.194 (один мільйон сто п`ять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 06 коп. пені, 190.458 (сто дев`яносто тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн 96 коп. 3% річних, 19.434 (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 80 коп. судового збору, 13.200 (тринадцять тисяч двісті) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.20.

Суддя Т.М. Ващенко