Рішення № 92171450, 07.10.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/546/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах є Фонд Державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод",

про стягнення заборгованості в сумі 153115 грн 87 коп.

за участю:

від Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону: Літвінов Р. О.,

від позивача, Фонду Державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях: Гречко Х. М.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод": Пазюк Н. І.,

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах є Фонд Державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях з позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 178115 грн 87 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; залучити до участі у справі Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 21.07.2020; встановити відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень.

21.07.2020 розгляд справи по суті відкладено на 03.09.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 21.07.2020.

03.09.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання № 17/938 від 03.09.2020 (вх. № 12934/20) про закриття провадження у справі в частині стягнення 25000 грн 00 коп.

В судовому засіданні 03.09.2020 оголошено перерву до 29.09.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 03.09.2020.

29.09.2020 до суду від Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону надійшло клопотання № 30.31/02-1080ВМХ-20 від 28.09.2020 (вх. № 14463/20) про зменшення розміру позовних вимог на 25000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена у позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, суд визнає подану прокуратурою заяву про зменшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим приймає її до розгляду. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Враховуючи вищевикладене, спір розглядається судом з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог. Ціна позову на даний час становить 153115 грн 87 коп.

Про наведений факт вказано у протоколі судового засідання від 29.09.2020.

В судовому засіданні 29.09.2020 оголошено перерву до 07.10.2020.

06.10.2020 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли письмові пояснення № Б-364 від 05.10.2020 (вх. № 13432/20).

07.10.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання № 17/1061 від 06.10.2020 (вх. № 13482/20) про перенесення судового засідання на інший день для можливості реалізації права на захист та забезпечення участі представника у судовому засіданні.

Представники військової прокуратури та позивача заперечили проти відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи вважає за доцільне вказати наступне:

- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). Явка учасників в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою;

- розгляд справи в суді обмежено часовими рамками;

- відповідач не обмежений колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді даної справи.

Отже, в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи слід відмовити.

Правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем станом на 12.05.2020 сплачено на рахунки Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" 70 % орендної плати за період дії договору оренди, однак не перераховано 30 % до Державного бюджету України, що і становить ціну даного позову. Позов обґрунтовано положеннями ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 91, 162, 173, 193 ГК України та ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В судовому засіданні представники Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону та Фонду Державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задоволити.

Правова позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача аналогічна позиції позивача.

Представник відповідача в одному із судових засідань підтвердила факт існування боргу, зазначала, що ведуться переговори для мирного врегулювання даного спору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

13.11.2017 між ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (орендодавець) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 19-О, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення котельні ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" площею 634, 0 кв. м розміщене за адресою вул. Хриплинська, м.Івано-Франківськ, що перебуває на балансі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", вартість якого визначена згідно з висновком про оцінку від 08.09.2017 і становить за незалежною оцінкою 1511417 грн 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно у строк не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним і спрямовується 30% від суми орендної плати до державного бюджету, а 70 % від суми орендної плати на рахунок орендодавця. До 15 числа орендар зобов`язаний надати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць. на вимогу орендодавця орендар зобов`язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Як зазначає у позовній заяві військова прокуратура у ході проведення ревізії встановлено, що у період з 01.01.2016 по 30.06.2019 до державного бюджету не спрямовувалися 30 % від суми орендної плати в загальній сумі 1155241 грн 05 коп.

Зокрема, по договору оренди нерухомого майна № 19-О від 13.11.2017 не зараховано до державного бюджету 30 % від суми орендної плати, що становить 178115 грн 87 коп.

В підтвердження факту надання послуг оренди подано суду акти надання послуг за період з січня 2018 року по квітень 2020 року та лист № Б-364 від 05.10.2020, в якому повідомлено про коригування розміру орендної плати, враховуючи відповідні індекси інфляції.

Частково, зокрема в сумі 25000 грн 00 коп. кошти були сплачені відповідачем на користь позивача, про що свідчать платіжні доручення № 4780 від 14.07.2020 на суму 20000 грн 00 коп. та № 5188 від 02.09.2020 на суму 5000 грн 00 коп.

Отже, несплаченим залишився борг в сумі 153115 грн 87 коп.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір оренди нерухомого майна № 19-О від 13.11.2017 сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Враховуючи той факт, що майно яке передано в оренду є державним до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 1, 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду (ч. 1, 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Умовами договору оренди нерухомого майна № 19-О від 13.11.2017 сторони погодили порядок проведення орендної плати (30% від суми орендної плати до державного бюджету, а 70 % від суми орендної плати на рахунок орендодавця).

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав взяті по договору зобов`язання. Однак, відповідачем порушено зобов`язання щодо здійснення перерахування 30 % від суми орендної плати до державного бюджету в повному обсязі та у визначені строки.

Отже, в наявності правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 153115 грн 87 коп., що становлять 30 % від суми оренди.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду військовою прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 2671 грн 74 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на той факт, що позов задоволено (з урахуванням зменшених позовних вимог), судовий збір в сумі 2296 грн 74 коп. слід стягнути з відповідача.

Крім того, суд звертає увагу Військової прокуратури Західного регіону України на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", з огляду на який сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

позов Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах є Фонд Державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до відповідача Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення заборгованості в сумі 153115 грн 87 коп. - задоволити.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Богдана Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код 03346058) на рахунок УДКСУ у м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 37952250), ІВАN UА408999980313080094000009612, отримувач: УК у м. Ів.-Фр./ОТГ м. Ів.-Фр./, код отримувача 22080300) заборгованість в сумі 153115 грн 87 коп. (сто п`ятдесят три тисячі сто п`ятнадцять грн 87 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Богдана Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код 03346058) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (вул. Клепарівська, 20, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 38326057, МФО 820172) судовий збір в сумі 2296 грн 74 коп. (дві тисячі двісті дев`яносто шість грн 74 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.2020.

Суддя Т. В. Стефанів