Рішення № 92171188, 05.10.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2020 Справа № 905/785/20 Позивач: Служба автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12; код ЄДРЮОФОПГФ 25946285)

до відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 2; код ЄДРЮОФОПГФ 32001618)

про стягнення 68 795, 12 грн. заборгованості за договором оренди технологічного транспортного засобу;

підстави позову: неналежне виконання відповідачем умов договору оренди технологічного транспортного засобу №3-15 від 29.02.2008

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Гайдар М.А.

Представники:

позивача:

відповідача:

Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» про стягнення 68 795,12 грн. заборгованості за договором оренди технологічного транспортного засобу за період з грудня 2012 по грудень 2015.

Ухвалою від 30.04.2020 провадження у справі було відкрите та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Судове засідання призначено на 28.05.2020 року о 10:00 год.

18.05.2020 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Враховуючи факт встановлення на всій території України карантину ухвалою від 25.05.2020 учасників справи повідомлено про те, що призначений розгляд справи не відбудеться, про дату та час наступного судового засідання вони будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

11.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування (оприлюднений 16.07.2020 в газеті «Голос України» №№ 119-120), Верховна Рада України внесла зміни до Господарського процесуального кодексу України і пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України виклала в новій редакції.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX встановлено: «Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України … в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом».

Таким чином, господарське процесуальне законодавство станом на липень 2020 року змінилось і з 07.08.2020 Верховна Рада України фактично зняла обмеження щодо процесуальних строків, які були встановлені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, у зв`язку з чим ухвалою від 07.08.20 суд призначив судове засідання на 10:20 год. 07.09.2020.

Одночасно з огляду на отримані судом відзив і відповідь та необхідність надання сторонами пояснень у судовому засіданні, суд визнав за необхідне призначити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 07.09.2020 за клопотанням сторін судове засідання було перенесене на 11:30 год. 24.09.2020.

У судовому засіданні 24.09.2020 оголошена перерва до 05.10.2020.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у лютому 2008 року з відповідачем був укладений договір оренди технологічного транспортного засобу №3-15, за умовами якого останньому було передано в платне користування машину фрезерну марки НО-85 (Беларус-82). В порушення умов вказаного договору, відповідачем оплата оренди здійснювалась не в повному обсязі, у зв`язку з чим на день подання позову у останнього утворилась заборгованість у розмірі 68 795,12 грн.

Відзивом на позов відповідач позовні вимоги не визнав з посиланням на таке.

1. Акти про надання послуг, які долучені Позивачем до позову, свідчать про виставлення рахунку за оренду машину фрезерну марки НО-85-01 (Беларусь-82), що є різними модифікаціями фрезерних машин, та не співпадають із предметом орендованого майна за Договором № 3-15 від 29.02.2008 р.

2. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач не надав докази направлення Орендодавцю (Відповідачу) Актів про надання послуг за договором у зазначений в позовній заяві період.

3. Додатковою угодою до Договору від 28.05.2014 року, яка є невід`ємною частиною Договору № 3-15 від 29.02.2008 р. встановлено, що ринкова вартість автомобіля зменшена та складає 75804,00 грн. станом на 26.05.2014 р. З урахуванням зменшення вартості предмета Договору відповідно орендна плата зменшена та складає 10% від ринкової вартості - 631,70 грн. на місяць без ПДВ. Відповідно до п. 4 зазначеної додаткової угоди, вона починає діяти з 01.06.2014 року. Тобто, з урахуванням п. 2,5 Договору № 3-15 від 29.02.2008 р. розрахунок орендної плати визначається множенням орендної плати на відповідний індекс інфляції та за червень 2014 року він повинен складати т65.62 гривень з ПДВ (758,04x101,0° о). Проте розрахунок зроблений в позовній заяві не відповідає дійсності.

4. Додатковою угодою до Договору від 30.11.2014 р. п. 8.5. доповнено: «Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плати за користування майном». В подальшому між Сторонами 01.01.2018 року була підписана Додаткова угода, згідно якої п. 8.5. Договору встановлено, що правовідносини за виконання розділу 2 «Розрахунки за договором» і розрахунки з оплати орендної плати за користування майном, що є предметом договору оренди, поновлюються з 01 січня 2018 року». Натомість Позивачем пред`явлені вимоги щодо сплати заборгованості за період з 01.12.2012 по 30.12.2015 рік, які є необґрунтованими, які не відповідають дійсності та не можуть бути визнані Відповідачем по справі.

Також відповідачем заявлено про сплив строків позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості за договором оренди за період з грудня 2012 по грудень 2015, у зв`язку з чим просить застосувати правові наслідки до заявлених вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності у три роки.

На відзив відповідача позивачем надана відповідь, у якій останній просить поновити строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог як такий, що був пропущений з поважних причин, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на наступне:

1. Твердження Відповідача про ненадання доказів направлення Орендодавцю (Відповідачу) Актів про надання послуг за договором у зазначений в позовній заяві період, не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи знаходяться акти про надання послуг за січень - травень 2014 року, які підписані сторонами та скріплені печаткою, в верхньому куті акта вказано номер договору № 3-13 від 01.12.2010 р, що підтверджує факт складення цих первинних документів саме на виконання Договору 3-15 від 29.02.2008.

2. Підписуючи акти надання послуг саме за Договором 3-15 від 29.02.2008 уповноважена особа Відповідача визнала факт надання послуг саме за цим договором і саме за користування машини фрезерної марки КО-85-01 (Беларус-82). Інші машини та механізми за договором 3-15 від 29.02.2008 в користування ДП «Донецький облавтодор» не надавались.

3. Стосовно зменшення вартості предмета Договору та невідповідності нарахованої орендної плати за червень 2014 року: в червні 2014 року робітниками бухгалтерії Служби автомобільних доріг у Донецькій області через активну фазу АТО та переїздом до іншого міста, ймовірно помилково нарахована сума оренди у зв`язку із застосуванням невірного індексу інфляції. Ще одним фактором, який міг слугувати для невірного нарахування - це затримка в оновленні інформації в електронній мережі у 2014 році.

4. Відповідно до п 3.4.1. Договору ДП «Донецький облавтодор» зобов`язаний утримувати предмет оренди в технічному справному стані, здійснювати ремонт і технічне обслуговування автомобіля. Службі не відомий технічний стан машини фрезерної марки НО - 85 (Беларус-82), державний номер НОМЕР_1 , оскільки Відповідач ніякої інформації з цього приводу не надавав. Ймовірно, автотранспортний засіб взагалі відсутній або знаходиться в несправному стані.

5. Відповідно до умов додаткової угоди вона вступає в закону силу після її підписання Сторонами, тобто з 30.11.2014. Натомість, Відповідач не сплачує відповідну орендну плату з грудня 2012 року, тобто до підписання додаткової угоди від 30.11.2014 до Договору № 3-15 від 29.02.2008.

6. У зв`язку із ситуацією, яка склалася на сході України, позивач вимушено був переміщений на підконтрольну Україні територію та зареєстрований спочатку за адресою: м. Покровськ, вул. Поштова, 20, та згодом - адресою: м. Краматорськ, вул. Уральська, 12. У зв`язку із переміщенням з однієї адреси до іншої, значну частину господарської документації та активів Служби автодоріг у Донецькій області було втрачено, у тому числі тих документів, які були складені та підписані ще на окупованій території, а саме: м. Донецьк, пр-т. Комсомольський, 6 А. І тільки при переміщенні Служби у травні 2017 року до м. .Краматорська було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку у відповідача заборгованість за спірним договором оренди.

7. Висновок Торгово-промислової палати на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав.

8. У своїй відповіді на лист Служби автомобільних доріг № 01.3-1496 від 23.06.2017 Відповідач підтверджує наявність договірних відносин і не спростовує наявність заборгованості за договором, що є предметом цього позову.

9. Відповідно до правової позиції, що викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 911/3685/17 від 09.11.2018 року, зазначено наступне:

«Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є\ те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч.1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».

10. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 640/18354/14-ц у постанові від 04 червня 2020, де зазначено наступне: «Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі, діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17».

На відповідь позивача відповідачем заперечення надані не були.

Дослідивши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

29.02.2008 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (орендодавець) в особі начальника, який діяв на підстав положення з однієї сторони та Дочірнім підприємством “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України» (орендар) був укладений договір оренди технологічного транспортного засобу №3-15.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування машину фрезерну марки НО-85 (Беларус-82), державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію у Донецькому ТУ Держгірпромнагляду ДО №028168 від 21 лютого 2008. Балансова вартість машини фрезерної становить 177 182,77грн. Орендар зобов`язується повернути предмет оренди по закінченню терміну дії договору.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 58 Цивільного Кодексу України.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Як зазначено в ч.1 ст.799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Додатковою угодою від 28.05.2014 сторони виклали п.1.1 розділу «Предмет договору» в наступній редакції: «Орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування машину фрезерну марки НО-85 (Беларус-82), державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію у Донецькому ТУ Держгірпромнагляду ДО №028168 від 21 лютого 2008. Ринкова вартість автомобіля визначена згідно зі звітом №05/14 про незалежну оцінку станом на 26.05.2014 і становить 75 804,00грн.

Орендар зобов`язується повернути предмет оренди по закінченню терміну дії договору».

Згідно п.1.2 договору предмет оренди передається для виконання робіт по ремонтах та експлуатаційному утриманню на автодорогах загального користування.

Строк оренди встановлюється на 1 рік з 01.03.2008 по 01.03.2009. Строк оренди може бути зменшений за узгодженням сторін (п.1.3 договору).

Згідно п.1.4 договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Приписами ч.2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на те, що сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору оренди технологічного транспортного засобу №3-15 від 29.02.2008, він вважається укладеним у відповідності до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно п.3.2.1 договору орендодавець зобов`язується після підписання даного договору надати орендареві предмет оренди по акту прийому-передачі в технічно справному стані разом з необхідною документацією.

Актом прийому-передачі від 29.02.2008 орендодавцем передана, а орендарем прийнята машина фрезерна марки НО-85 (Беларус-82), державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію у Донецькому ТУ Держгірпромнагляду ДО №028168 від 21 лютого 2008.

Відповідно до п.2.1 договору орендна плата становить 10 відсотків від балансової вартості і складає 1 560,36грн. (без ПДВ) на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п.2.2 договору підставою для оплати орендодавцеві послуг з оренди є акт про надання послуг, що підписується сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченні звітного місяця.

Оплата послуг з оренди провадиться орендарем протягом 10 банківських днів після підписання акту про надання послуг (п.2.3 договору).

Остаточний розрахунок і оплата послуг з договору провадяться не пізніше 3-х банківських днів після розірвання (припинення) дії договору пропорційно фактично використаним дням у відповідному місяці (п.2.4 договору).

Додатковою угодою від 05.05.2008 сторони доповнили розділ 2 договору пунктом 2.5 наступного змісту: «Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції».

Додатковою угодою від 30.11.2014 сторони доповнили розділ 8 «Інші умови» пунктом 8.5 наступного змісту: «Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування майном».

Додатковою угодою від 01.01.2018 сторони скасували п.8.5 розділу 8 «Інші умови» та встановили, що правовідносини з виконання розділу 2 «Розрахунки за договором» і розрахунки з оплати орендної плати за користування майном, що є предметом договору оренди, поновлюються з 01.01.2018.

Згідно п.3.4.4 договору орендар зобов`язаний вчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

На виконання умов п.п. 2.2 та 3.4.4 договору сторонами були обопільно підписані акти надання послуг з оренди основних засобів рахунки-фактури:

- б/н з 01.01.2014 по 31.01.2014 на суму 2 790,02грн. з ПДВ за оренду машини фрезерної НО-85-01 на базі тр. «Біларусь-82»;

- б/н з 01.02.2014 по 28.02.2014 на суму 2 993,51грн. з ПДВ за оренду машини фрезерної НО-85-01 на базі тр. «Біларусь-82»;

- б/н з 01.03.2014 по 31.03.2014 на суму 2 868,52грн. з ПДВ за оренду машини фрезерної НО-85-01 на базі тр. «Біларусь-82»;

- б/н з 01.04.2014 по 30.04.2014 на суму 2 963,17грн. з ПДВ за оренду машини фрезерної НО-85-01 на базі тр. «Біларусь-82»;

- б/н з 01.05.2014 по 31.05.2014 на суму 3 075,77грн. з ПДВ за оренду машини фрезерної НО-85-01 на базі тр. «Біларусь-82».

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення вищенаведених норм договору оренди, оплата згідно п.п. 2.2 та 3.4.4 договору виконана не була.

Згідно бухгалтерської довідки Служби автомобільних доріг у Донецькій області від 03.04.2020 щодо прострочення дебіторської заборгованості Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” згідно договору №3-15 від 29.02.2008 загальну заборгованість відповідача за період з грудня 2012 по грудень 2015 складає 68 798,12грн., несплата якої і стала підставою звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що акти про надання послуг, які долучені Позивачем до позову, свідчать про виставлення рахунку за оренду іншої машини, ніж та, яка оренда якої є предметом спірного договору.

Господарський суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки акти надання послуг за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, які наявні в матеріалах справи, хоч і містять посилання на машину фрезерну НО-85-01 на базі тр. «Біларусь-82», у той час як предметом спірного договору є оренда машини фрезерної марки НО-85 (Беларус-82), також містять посилання і на сам договір №3-15 від 29.02.2008, у зв`язку з чим суд робить висновок, що машина фрезерна марки НО-85-01 (Беларусь-82) є саме тією машиною, оренда якої є предметом спірного договору.

Статтею 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 02.09.2014р.) було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місто Донецьк входило в перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а отже, ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розповсюджувала свою дію і на відповідача.

Законом України № 1365-VІІІ від 17.05.2016 до ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни, які набрали чинності 08.06.2016, щодо переліку населених пунктів на території яких суб`єкти господарювання звільняються від плати за користування державним та комунальним майном. З часу набуття чинності цим законом суб`єкти господарювання були звільнені від плати за користування державним та комунальним майном в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення і на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Затвердження цих переліків Законом покладено на Кабінет Міністрів України.

В переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р (з змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями КМ № 128-р від 18.02.2015, № 428-р від 05.05.2015 та № 1276-р від 02.12.2015), місто Донецьк значиться.

Тобто, згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території міста Донецьк, на час проведення антитерористичної операції звільнені від плати за користування державним та комунальним майном.

Саме з прийняттям Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» сторони додатковою угодою від 30.11.2014 доповнили розділ 8 «Інші умови» пунктом 8.5 наступного змісту: «Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування майном».

Таким чином під час проведення антитерористичної операції щодо спірного періоду, а саме – з 14 квітня 2014 року (дати набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року) до кінця 2015 року, відповідач не повинен був сплачувати орендну плату. В цій частині вимоги позивача не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно приписів ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Протягом розгляду справи відповідачем не доведено факт оплати послуг оренди транспортного засобу за період з 01 грудня 2012 року по 14 квітня 2014 року на суму 45 289,23грн. (2770,70 + 2939,38 + 2773,48 + 2773,48 + 2773,48 + 2776,25 + 2776,25 + 2773,48 + 2754,06 + 2754,06 + 2765,08 + 2770,61 + 2784,46 - 831,63 + 2790,02 + 2993,51 + 2868,52 + 1284,04 = 45289.23), у зв`язку з чим вимогу щодо стягнення вказаної суми є обґрунтованими.

Однак, відповідачем у відзиві на позовну заяву також було заявлено про сплив строків позовної давності за вимогами позивача про стягнення суми боргу оренди за період з грудня 2012 по грудень 2015.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу»;

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено: «Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові».

За період з 01.12.2012 по 13.04.2014 включно позивачем пропущено строк позовної давності, зазначені ним причини пропуску цього строку на думку суду не є поважними (після зміни свого місцезнаходження з Донецька на підконтрольну Україні територію у позивача було достатньо часу для пред`явлення позову, проте до суду він звернувся тільки у червні 2020 року), у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

При прийнятті рішення судом також врахована наступна обставина.

У відповідності до п.2.2 договору підставою для оплати орендодавцеві послуг з оренди є акт про надання послуг, що підписується сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченні звітного місяця.

Оплата послуг з оренди провадиться орендарем протягом 10 банківських днів після підписання акту про надання послуг (п.2.3 договору).

Позивачем на підтвердження виконання сторонами п.п.2.2 та 2.3 договору були надані тільки акти надання послуг за період з 01.01.2014 по 31.05.2014. Будь-яких доказів на підтвердження підписання аналогічних актів за період з грудня 2012 по грудень 2013 та з червня 2014 по грудень 2015 до суду не надано.

У зв`язку з вищевикладеним, вимоги позивача про стягнення боргу за спірний період задоволенню не підлягають.

Судові витрати в межах встановлених законодавством, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.256, 257, 267 Цивільного кодексу України і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області до Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 68 795,12грн. заборгованості за договором оренди технологічного транспортного засобу, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 12.10.2020.

Суддя В.І. Матюхін