Рішення № 9217065, 20.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                     20.04.2010 Справа № 17/56-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ", м.Маріуполь Донецької області

до спільної виробничо-комерційної фірми "Діпаріс", м. Херсон

про стягнення 6453 грн. 13 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Шевчунас М. А., дов. № 806 від 17.03.10р.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення зі спільної виробничо-комерційної фірми "Діпаріс" (відповідач) заборгованості за письмовими заявками про надання послуг електро - та водопостачання плавзасобів відповідача у сумі 6453 грн. 13 коп., що становить суму основної заборгованості.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, що змусило позивача звернутися за захистом майнових прав до господарського суду.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі; надав суду витребувані документи, які долучено до матеріалів справи.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, вимог ухвал суду від 12.03.2010р., 23.03.2010р. та 08.04.2010р. не виконав, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, проти наявності заборгованості не заперечив, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

          Ухвали суду, направлені відповідачеві за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, а саме: м. Херсон, пр. Військовий, буд.6, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за даною адресою, оскільки фірма вибула з даної адреси більше 10 років назад.

          В судовому засіданні 20 квітня 2010 року представником позивача до матеріалів справи надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.04.2010р., якою підтверджується правильність зазначеної позивачем у позові юридичної адреси відповідача.

          Враховуючи ті обставини, що відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав і судом вживалося всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо його належного інформування про дату, час та місце проведення судового засідання по справі - розгляд справи здійснюється відповідно до положень ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача, який належним чином був інформований судом про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки відповідно до положень ст. 93 ЦК України та Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ (зі змінами) “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Положеннями ст.ст. 16,17 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ (зі змінами) “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

          Як свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженою відповідальністю „СРЗ” (позивач) та спільною виробничо-комерційною фірмою „Діпаріс” (відповідач) у спрощений спосіб укладено договір на здійснення електро - та водопостачання плавзасобів на суму 6453 грн. 13 коп.,

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів в усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

          Згідно зі ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Положеннями ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Волевиявлення замовника на забезпечення його електропостачанням підтверджується відповідним заявками (а.с.8-9).

          Факт одержання відповідачем від позивача послуг електро- та водопостачання підтверджується актами №8 від 31.03.2008р., від 23.04.2008р., від 28.05.2008р. та від 28.07.2008п., підписаними уповноваженими представниками обох сторін.

          На підставі вищезазначених актів позивачем в день складення даних актів було вручено відповідачеві відповідні рахунки на оплату послуг з електро- та водопостачання, а саме: №545/279 від 31.03.2008р. на суму 945 грн. 24 коп., №678/279 від 23.04.2008р. на суму 1562 грн. 08 коп., №886 від 28.05.2008р. на суму 2023 грн. 70 коп. та №1388 від 28.07.2008р. на суму 1922 грн. 11 коп., всього на суму 6453 грн. 13 коп.

          Втім відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 6453 грн. 13 коп.

          Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Так, майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зобов'язань, виникає при здійсненні господарської діяльності, під якою слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України). Юридичним об’єктом майново-господарського зобов'язання є певна господарська дія - виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов’язанню відповідає активна (позитивна) поведінка зобов’язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Матеріальним об’єктом майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гроші або інше майно.

          Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

          Під правочином слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Нормами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

          Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          25.08.2009р. за вихідним №10-2753 позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією було направлено вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України (а.с.18) щодо погашення заборгованості за надані послуги з електро - та водопостачання в сумі 6453 грн. 13 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 6453 грн. 13 коп. або заперечень щодо її наявності суду не надано.

          На підставі викладеного суд констатує, що заявлена до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 6453 грн. 13 коп. є обґрунтованою, документально доведеною, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

          Враховуючи, що даний спір доведено до вирішення в судовому порядку з вини відповідача, судові витрати - 102,00 грн. на оплату витрат державного мита та 236,00 грн. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за правилами статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

          В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити в повному обсязі.

          2. Стягнути зі спільної виробничо-комерційної фірми "Діпаріс" (м. Херсон, проїзд Військовий, буд. 6, код ЄДРПОУ 19233787, банківські реквізити суду не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (Донецька область, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, буд. 2, код ЄДРПОУ 32183383, р/рах. 26007180009003 у відділенні № 1 ЗАТ "Донгорбанк" у м. Маріуполі, МФО 334970; р/рах. 26002900177394 у філії ЗАТ "ПУМБ" міста Маріуполь, МФО 335742) 6453 грн. 13 коп. основної заборгованості, 102 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя М. Б. Сулімовська

Рішення складене у повному обсязі

та підписане 22 квітня 2010 року.