Рішення № 9216738, 07.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 60/04-10

вх. № 374/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Гелеті О.О., довіреність б/н від 07.04.2010р.

позивача - Вітер М.О., довіреність №01/02-2010 від 05.02.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах якого є Міністерство оборони України, м. Київ в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально - технічного забезпечення", м. Харків

до Приватної фірми "ВІКАР", м. Харків

про стягнення 42899,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах якого є Міністерство оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально - технічного забезпечення" (позивач) про стягнення з відповідача - Приватної фірми "ВІКАР" заборгованості у розмірі 42899,77 грн., що виникла за період з травня-грудень 2009 року внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті орендної плати, компенсації комунальних витрат та додаткових послуг, а також компенсації за користування електроенергією за договором № 6 оренди державного майна від 25.08.2001 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 лютого 2010 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 15 березня 2010 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 року розгляд справи було відкладено на 07 квітня 2010 року о 10:20.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 року строк вирішення спору було продовжено за межами 2-х місячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на один місяць - до 22 квітня 2010 року.

Прокурор та позивач у судовому засіданні підтримують позов, просять суд задовольнити його на підставах, викладених у позовній заяві. Позивач надав супровідним листом (вх. №6653 від 23.03.2010р.) документи, а саме довідку - розрахунок за вих. №55 від 18.03.2010р. та копію наказу №67 від 22.07.2009р., які судом долучаються до матеріалів справи.

Супровідним листом 07 квітня 2010 року прокурором було надано довіреність б/н від 07 квітня 2010 року, яка судом також долучається до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 16 березня 2010 року за вих. № 006304.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві: 61064, м.Харків, Комсомольське шосе, буд. 47, кв. 80.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої прокурором довідки Головного управління статистики у Харківській області № 46/2-1018 від 19.02.2010 року (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) станом на 20.02.2010 року, місцезнаходження відповідача – 61064, м.Харків, Комсомольське шосе, буд. 47, кв. 80, саме на цю адресу надсилалися вищезазначені ухвали суду.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Проте, відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 25 серпня 2001 року було укладено договір № 6 оренди державного майна.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. Орендодавець (позивач) з метою більш ефективного використання ввіреного йому майна зобов`язався передати, а Орендар (відповідач) прийняти у строкове платне користування наступне нерухоме майно: нежиле приміщення "Майстерня" будівля інв. №31 військового містечка №92 - для використання під виготовлення столярних виробів загальною площею 203 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Цементна, буд. 3, що знаходиться на балансі позивача.

Згідно п.2.1. Договору право відповідача на користування майном, що є предметом даного договору настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання - передачі вказаного майна (додаток №1).

Судом встановлено, що за актом прийому - передачі нежилих приміщень в оренду від 25 серпня 2001 року позивачем було передано відповідачу спірне нежитлове приміщення.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренди державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 із змінами, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.1998р. №699 та від 19.01.2000р. №75, і складає за рік - 5096,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що орендна плата за перший базовий місяць оренди (серпень 2001р.) розраховується згідно з додатком №3 до договору і складає - 433,11 грн. (без індексів інфляції, які враховуються при сплаті).

Згідно п.3.3. Договору орендна плата перераховується відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: 30%, що становить 129,93 грн. за серпень 2001 року (без індексів інфляції, які враховуються при сплаті) - до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами; 70%, що становить 303,18 грн. (без індексів інфляції, які враховуються при сплаті) - Балансоутримувачу (позивачу).

Пунктом 10.1. Договору встановлено строк дії даного договору з 25 серпня 2001 року до 25 серпня 2006 року протягом п`яти років.

Додатковою угодою №1 до спірного договору оренди від 25 серпня 2006 року пролонговано дію договору шляхом викладення п.10.1. Розділу 10 Договору в наступній редакції: "Цей договір діє з 26.08.2006р. до 26.08.2011р. протягом п`яти років".

Додатковою угодою №2 до спірного договору оренди від 02 квітня 2007 року змінено п.3.1. Договору та доповнено наступним абзацом: "Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 867,64 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (місяць, рік)". Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок орендної ставки, за період з 01.01.2007 до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена відповідачем протягом місяця після її підписання".

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.05.2009р. на суму 7958,74 грн., 30.06.2009р. на суму 7608,32 грн., 31.07.2009р. на суму 3213,28 грн., 31.08.2009р. на суму 2704,93 грн., актом виконаних робіт на суму 2472,56 грн., 31.10.2009р. на суму 5157,36 грн., 30.11.2009р. на суму 5554,38 грн., 31.12.2009р. на суму 5559,00 грн. та рахунками №311 від 27.05.2009р., №368 від 25.06.2009р., №443 від 27.07.2009р., №501 від 26.08.2009р., №537 від 28.09.2009р., №604 від 31.10.2009р., №665 від 25.11.2009р., №780 від 25.12.2009р. та №525 від 28.09.2009р.

Судом встановлено, що згідно розрахунків орендної плати та вищенаведених рахунків позивачем за травень 2009 року було нараховано орендну плату у розмірі 1398,16 грн. без ПДВ, за червень 2009 року - 1405,15 грн. без ПДВ, за липень 2009 року - 1420,61 грн. без ПДВ, за серпень 2009 року - 1419,19 грн. без ПДВ, за вересень - 1416,35 грн. без ПДВ, жовтень 2009 року - 1427,68 грн. без ПДВ, за листопад 2009 року - 1440,53 грн. без ПДВ та за грудень 2009 року - 1456,38 грн. без ПДВ. Разом з 20% ПДВ загальна сума орендної плати, що підлягає сплаті за даним Договором у період з травня-грудень 2009 року становить 13660,86 грн.

Позивачу відповідно до п.3.3 даного Договору за вказаний період підлягає сплаті 70% орендної плати, що становить 9562,60 грн., однак відповідач не сплатив зазначену суму орендної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача по сплаті позивачу орендної плати за період з травня – грудень 2009 року в сумі 9562,60 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення суми орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 9562,60 грн. В решті частині позовні вимоги щодо стягнення орендної плати в сумі 4098,26 грн. (решта 30%, що підлягають сплаті до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами) не підлягають задоволенню, оскільки нараховані безпідставно.

Згідно п.5.10. Договору відповідач зобов`язався здійснювати благоустрій, озеленення території, яка закріплена за орендованим майном, компенсувати позивачу суми земельного податку та комунальні видатки, включаючи електроенергію, опалення, газ, воду, каналізацію, вивезення сміття (якщо відповідач не має укладених прямих договорів з відповідними організаціями).

Згідно вищезазначених рахунків розмір компенсації комунальних витрат та додаткових послуг за період з травня 2009 року по грудень 2009 року без урахування ПДВ становить 5152,96 грн., ПДВ (20%) - 1030,59 грн., разом - 6183,55 грн.

Судом також встановлено, що згідно рахунку №311 від 27.05.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за травень 2009 року становить 4590,00 грн. без урахування ПДВ, згідно рахунку №368 від 25.06.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за червень 2009 року становить 4291,00 грн. без ПДВ, згідно рахунку №443 від 27.07.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за липень 2009 року становить 613,00 грн. без ПДВ, згідно рахунку №501 від 26.08.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за серпень 2009 року становить 190,80 грн. без ПДВ, згідно рахунку №525 розмір компенсації за користування електроенергією за вересень 2009 року становить 2226,00 грн. без ПДВ., згідно рахунку №604 від 31.10.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за жовтень 2009 року становить 2226,00 грн. без ПДВ, згідно рахунку №665 від 25.11.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за листопад 2009 року становить 2544,00 грн. без ПДВ та згідно рахунку №780 від 25.12.2009р. розмір компенсації за користування електроенергією за грудень 2009 року становить 2532,00 грн. без ПДВ. Разом позивачем нараховано 19212,80 грн. розміру компенсації за користування електроенергією без ПДВ, ПДВ (20%) складає 3842,56 грн., з урахуванням чого загальний розмір компенсації видатків за користування електроенергією за період з травня 2009 року по грудень 2009 року з урахуванням ПДВ становить 23055,36 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів справи дані рахунки були виставлені відповідачу, що підтверджується, зокрема, підписаними відповідачем актами виконаних робіт за період з травня 2009 року по грудень 2009 року.

Згідно доповнень, викладених у рахунках, відповідач зобов`язаний провести сплату рахунку в термін 3-х робочих днів, але не пізніше 10-го числа наступного місяця.

У рахунку №525 від 28.09.2009р. встановлено, що відповідач зобов`язаний провести сплату рахунку в термін 3-х робочих днів, але не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Однак, відповідач не сплатив вищезазначені рахунки, у зв`язку з чим заборгованість відповідача по сплаті компенсації видатків за комунальні та додаткові послуги складає суму у розмірі 6183,55 грн., а по сплаті компенсації за користування електроенергією - 23055,36 грн. за період з травня 2009 року по грудень 2009 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості по сплаті компенсації видатків за комунальні та додаткові послуги у розмірі 6183,55 грн. та по сплаті компенсації за користування електроенергією в сумі 23055,36 грн. відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в цій частині позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 388,02 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213,45 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 38801,51 грн.

Стягнути з Приватної фірми "ВІКАР" (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, буд. 47, кв. 80, р/р №26009301814040 в БВ №4 філії ХЦВ ПІБ, МФО 351458, ідентифікаційний код 22641225) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально - технічного забезпечення" (61064, м. Харків, вул. Цементна, 3, р/р №26001000127218 в філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618, ідентифікаційний код 08162096) заборгованість з орендної плати в сумі 9562,60 грн., заборгованість з компенсації видатків за комунальні та додаткові послуги у розмірі 6183,55 грн., заборгованість з компенсації за користування електроенергією в сумі 23055,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 388,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 4098,26 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/04-10 підписано 08 квітня 2010 року.