Рішення № 92167031, 09.10.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1244/20

Провадження № 2-1170/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Тищенко І.Д.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа служба в справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації про усунення перешкод вкористуванні житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2020 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа служба в справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що він на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року реєстраційний номер 16421 став власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно договору іпотеки № 04/І-978 від 28.12.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 16486 вказану квартиру на умовах забезпечення виконання умов кредитного договору № 384/134/07-Ж від 28.12.2007 року було передано в іпотеку АТ «УКРСОЦБАНК». В листопаді 2019 року позивач, з інформаційної довідки № 188010796, дізнався що АТ «УКРСОЦБАНК» 14.12.2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та відповідно державним реєстратором Петровською І.П. винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначене рішення відповідача вважав не законним, а тому був змушений звернутися до суду з позовом до Державного реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровська Ірина Петрівна, третя особа Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дії державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Обухівського районного суду Київської області скасовано рішення державного реєстратора Петрівської Ірини Петрівни від 18.12.2018 року, індексний номер 44677793, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 . В вказаній квартирі зареєстровані члени сім`ї позивача, в тому числі і син позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана квартира використовувалась для проживання осіб що зареєстровані в ній, однак в продовж останнього часу позивач та його син не мають можливості користуватись житлом в зв`язку з тим, що відповідач змінив замки на вхідних дверях квартири. В квартирі окрім необхідних меблів що належать позивачу знаходяться також особисті його речі та речі його сина та матеріальні цінності. Відтак позивач був вимушений звернутись до суду, у зв`язку з порушенням його прав.

Ухвалою судді від 21.04.2020 року відкрито провадження по справі призначено підготовче судове засідання за загальними правилами провадження.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.06.2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області залучено в якості правонаступника відповідача – Акціонерне товариство «Альфа Банк», (розташований 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська,100) до участі у справі позовом ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», третя особа служба в справах дітей та сім`ї Обухівської районної.

Представники позивача, позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач Акціонерне товариство «Альфа Банк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Відзиву на позов не надав, явку представника не забезпечив. Неодноразово представником направлялось клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженим карантином, який встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211.

12.03.2020 року на всій території України установлено карантин (постанова КМ України «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVІD-19» від 11.03.2020р. № 211) та враховуючи рекомендації Ради Суддів України про запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів, про можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін по можливості (лист РСУ від 16.03. 2020 року № 9рс-186/20.), а також, принцип пропорційності, забезпечуючи розумний баланс між інтересами сторін, значення розгляду справи для сторін, враховуючи обставини і особливості предмета спору,- суд відмовив в задоволенні чергового клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, при винесенні рішення просив врахувати інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року реєстраційний номер 16421 став власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно договору іпотеки № 04/І-978 від 28.12.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 16486 зазначену квартиру на умовах забезпечення виконання умов кредитного договору № 384/134/07-Ж від 28.12.2007 року було передано в іпотеку АТ «УКРСОЦБАНК»

14.12.2018 року АТ «УКРСОЦБАНК» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та відповідно державним реєстратором Петровською І.П. винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області скасовано рішення державного реєстратора Петрівської Ірини Петрівни від 18.12.2018 року, індексний номер 44677793, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , рішення набрало законної сили.

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої виконавчим комітетом Української міської ради від 13.11.2019 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 особи, з них ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

За змістом ст. 150 ЖК України, ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. 33 Постанови Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Згідно п. 33 Постанови Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 521/10070/14, відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

За змістом статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 311 ЦК У країни фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 9 ЖК Української PCP встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов до висновку, що позивач та члени його родини вселилися до спірного житлового приміщення, на законних підставах, відповідач не отримував рішення суду про виселення чи то втрату права користування вказаною квартирою позивача та його членів родини, відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , чим порушує права позивача, а отже, є достатні підстави для усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою, яка належить йому на праві власності, надавши позивачу ключі від вхідних дверей вказаної квартири.

У зв`язку з задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 141,263, 265 ЦПК України, ст.ст. 316,317,319, 321,391 ЦК України. ст.ст. 150, 155 ЖК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , задовольнити повністю.

Зобов`язати Акціонерного товариства «Альфа-банк», як правонаступника прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, надавши позивачу ключі від вхідних дверей вказаної квартири.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-банк», як правонаступника прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп..

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко