Рішення № 92162001, 28.09.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2562/17

2/215/1146/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого – судді Лиходєдова А.В.,

при секретарі Бисовій В.А.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши в порядкуспрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників процесу у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання; третя особа - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 р. позивач звернулася до суду зі вказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання в розмірі ј частини з усіх видів його доходу. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 є її рідним батьком. На час звернення до суду вона продовжувала навчання на першому курсі Національного університету «Одеська юридична академія». Форма навчання денна, на контрактній основі. Термін її навчання з 01.09.2016 р. по 30.06.2020 р.. Навчання за денною формою перешкоджає їй самостійно отримувати прибутки, в зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, яку частково надає її матір, а саме сплачує за навчання та гуртожиток. Відповідач працює в ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», майстром дільниці, але матеріальної допомоги їй не надає.

У січні 2018 р., представник відповідача – адвокат Севостьянова І.Г., надала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що на час вступу позивача на контракт до Національного університету «Одеська юридична академія», між її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була домовленість щодо сплати аліментів, згідно якої відповідач написав за місцем своєї роботи заяву про стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі 15% від його заробітку, до виповнення дочці 23 років, на користь матері дитини ОСОБА_3 (до 11.01.2022 р., тоді як термін навчання до 30.06.2020 р.), та окремо сплачував за навчання доньки. В позовній заяві позивач вказує, що частково матеріальну допомогу їй надає матів, яка сплачує за навчання та гуртожиток, але жодних доказів до позову не долучено. «Розрахунок отриманих від відповідача сум становить: 194385,70 грн. (нарахована заробітна плата за 2017 р.) – 37905,20 грн. (утримано обов`язкових платежів) = 156480,50 грн. – заробітна плата, з якої було утримано 15% аліментів на користь ОСОБА_3 – 242904,65 грн. + 12800 грн., які відповідач сплатив за навчання дочки у 2017 р.= 37094,65 грн., що становить 24% від заробітку: 37094,65х100: 156480,50 грн..». Тобто, відповідач добровільно надає матеріальну допомогу дочці, у розмірі, про який зазначає позивач в позові. Відповідач має хронічні хвороби та перебуває на диспансерному огляді з 2017 р.. «Тому, враховуючи стан здоров`я відповідача, аліменти, які він наразі сплачує в розмірі 24%, це для нього значна сума». Просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні 27.03.2019 р. позивач і її представник – адвокат Лушпенко Д.С. підтримали позов і пояснили, що допомога надається відповідачем, але має епізодичний характер у вигляді перерахувань на картку позивача та не має сталого характеру, постійного, що не дає змоги забезпечувати необхідні потреби позивача. На картку надходять інколи різні суми, але не кожного місяця. Позивач додатково зазначила, що грошові кошти вона отримує на картку Приват Банку, можливо від КЗРК, але цих коштів, що надходять на картку їй вистачає на мінімум її потреб, а саме на підручники, на все інше їй надає допомогу мати. Зменшувати розмір аліментів вказаних в позові не бажає.

Третя особа – ОСОБА_3 , відзив на позов не надала, в судовому засіданні 27.03.2019 р. показала, що від відповідача приходили суми в розмірі 500 грн., кошти в сумі 2000 грн. надійшли в останній місяць, майже рік були виплати в сумах 500 грн., 560 грн., вона намагалася домовитися з відповідачем, на що отримала відповідь, що скільки він вважає платити стільки і буде, якщо не буде можливості платити, то він платити не буде, більше з тих пір вони не розмовляли, і з дитиною він практично не спілкується. Вона сплачує за гуртожиток, харчування більше 2000 грн. в місяць, а також всі необхідні витрати на одяг, взуття, канцелярію, та витрати на переїзд. Навчання платне – 12800 грн. на рік, які сплачує відповідач на рахунок університету, а потім передає чек. Кошти від КЗРК перераховуються на її картку, а потім вона їх перераховує дочці, так як донька раніше губила дві картки.

Представник відповідача – адвокат Севостьянова І.Г., в судовому засіданні 15.08.2019 р. показала, що з даним позов вона не згодна з наступних підстав: коли позивач вступила на контракт між батьками була домовленість, про те, що відповідач 17.01.2017 р. написав заяву за місцем роботи про утримання з його заробітної платні 15% відсотків на користь матері позивача, а також, що відповідач буде оплачувати навчання, що підтверджується копією заяви, довідкою про доходи, довідкою про заробіток відповідача за 2017 рік, копією квитанції про оплату за навчання. Крім того, в судовому засідання позивач підтвердила, що вона отримує від батька аліменти, також третя особа зазначила, що їй навіть не відомо скільки коштує навчання доньки, вона лише сплачує за гуртожиток. У позовній заяві, позивач зазначила, що батько ніякої допомоги не надає, але на момент подачі позову вже півроку ішли відрахування з заробітної плати відповідача. Крім того, відповідач і наданий час продовжує виконувати свої обов`язки. У відзиві надано розрахунок сум з урахуванням наданих довідок, тому вважає, що в зв`язку з відсутністю спору в даному позові слід відмовити. Також зазначила, що позивачу та представнику позивача, направлялися документи на підтвердження сплати відповідачем аліментів, але позивач продовжує наполягати в судовому засіданні про задоволення позову, у зв`язку з тим, що станом на червень 2017 р., начебто батьком не виконувались його обов`язки, але це спростовується письмовими матеріалами справи і цим позивач та третя особа вводять суд в оману. Крім цього, у відзиві зазначено про стягнення з позивача на користь відповідача, понесені судові витрати, але відповідач відмовляється від цього.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи – докази: копії: свідоцтва про народження, довідки Національного університету «Одеська юридична академія», індивідуального договору № 2016-О-004964 від 15.08.2016 р., заяви ОСОБА_2 про утримання з нього аліментів; довідку про доходи ОСОБА_2 , квитанції ПАТ КБ «Приват Банк», довідку про заробіток ОСОБА_2 за 12 місяців; довідки КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2»КМР; виписного епікризу № У-14728; виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 ; довідку про заробіток ОСОБА_2 (а.с. 3, 4, 5, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 79), судом встановлені такі обставини, що мають значення для справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час подачі позову продовжувала навчання на першому курсі Національного університету «Одеська юридична академія». Згідно індивідуального договору про підготовку фахівця - бакалавра, вартість щорічного навчання ОСОБА_1 у Національному університеті «Одеська юридична академія» становить 12800 грн.. Форма навчання денна, на контрактній основі. Термін її навчання з 01.09.2016 р. по 30.06.2020 р..

Відповідач – ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та з 07.04.2009 року займає посаду начальника дільниці шахти «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком». Заробітна плата відповідача, отримана за основним місцем роботи за 2017 рік, становить 132185,85 грн. (а.с. 53). По заяві ОСОБА_2 , з нього за місцем його роботи стягуються аліменти в розмірі 15%, на утримання дочки – ОСОБА_1 , на користь матері – ОСОБА_3 , до досягнення донькою 23 років, а також відповідач окремо ще сплачував кошти за навчання позивача 08.08.2016 р., 10.01.2017 р., 01.09.2017 р. по 6400 грн., що в сукупності в період з серпня 2016 р. до березня 2018 р. становило 24% від його заробітку. Про продовження таких утримань та платежів у подальшому суду доказів не надавалося.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Тобто надання повнолітній дитині, що продовжує навчання, матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що дохід повнолітньої дитини, що продовжує навчання, забезпечує повністю потреби доньки.

Зокрема, твердження відповідача про те, що дохід дитини є достатнім для повного забезпечення її потреби є припущенням, яке не доведено жодними доказами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Визначаючи розмір аліментів, суд, на підставі ст. ст. 182, 200 СК України, бере до уваги матеріальне становище позивача та відповідача, його сімейний стан, що він може сплачувати аліменти, а також враховує, що їх розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, а також вимоги розумності і справедливості, з огляду на розмір доходу відповідача та вважає, що стягненню підлягають щомісячно аліменти у розмірі ј частини доходів відповідача, починаючи з 08.06.2017 р. до закінчення навчання, тобто по 30.06.2020 р..

Згідно статті 141ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.в дохід держави, від сплати якого звільнений позивач при подачі позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 182, 199, 200 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 274, 277 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання; третя особа - ОСОБА_3 – задовольнити в повному обсязі.

Стягувати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), в розмірі 1/4 частини його доходу, щомісячно, починаючи з 08.06.2017 р. до закінчення навчання, тобто по 30.06.2020 р..

Стягнути з ОСОБА_2 (Стягувач – Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, розташована за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18/5) судовий збір на користь держави в розмірі 640 грн. (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк із дня складення його повного тексту.

У частині стягнення аліментів у розмірі місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Повний текст рішення складено 13.10.2020 р.

Суддя: