Рішення № 92160981, 06.10.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2995/20

Провадження № 2/0203/1052/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Дьоміної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

20 серпня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який був зареєстрований Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 155 від 16 квітня 2010 року.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що між нею та відповідачем 16 квітня 2010 року був укладений шлюб, від якого вони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначила, що спочатку їх сімейне життя складалось добре, але згодом шлюбні відносини поступово погіршились, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На момент звернення до суду з позовом ведення спільного господарства між сторонами припинено з червня 2020 року. Позивач стверджує, що за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, майнових спорів між сторонами немає, дитина проживає та після розірвання шлюбу буде проживати з нею. Також ОСОБА_1 вказала про своє бажання після розірвання шлюбу не змінювати шлюбне прізвище та залишити прізвище – ОСОБА_4 .

Позивач у судове засідання не з`явилась, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позов. Водночас до початку судового засідання надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання 06 жовтня 2020 року сторони не з`явились, проте надали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2010 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб в Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис за № 155; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини: ОСОБА_4 . Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 16 квітня 2010 року, серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 15 вересня 2010 року зроблений актовий запис № 404 в Кіровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Це підтверджується копією свідоцтва про народження від 15 вересня 2010 року, серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбно-сімейних відносин та розірвання шлюбу.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі – СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Також суд враховує і те, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.

Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).

Відповідно до ст. 133 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5, п. 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Аналіз викладених вище норм крізь призму положень Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод, судової практики Європейського суду з прав людини вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, тому підлягає задоволенню повністю. Також суд бере до уваги те, що позивач виявила бажання не змінювати після розірвання шлюбу своє шлюбне прізвище та залишити прізвище – ОСОБА_4 .

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також того, що позов ОСОБА_1 задоволений повністю, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн, тобто 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем під час подання позову, а також інші 50 відсотків – поверненню позивачу з державного бюджету. Суд, враховуючи викладене, вважає за необхідне повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену нею частину судового збору у розмірі 420,40 грн. та додатково зазначає, що документ на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до Державного бюджету України міститься в матеріалах цивільної справи № 203/2995/20, а саме: квитанція № 0.0.1809449346.1 від 20 серпня 2020 року на суму 840,80 грн. При цьому суд зазначає, що одержувачем коштів, відповідно до вказаної квитанції, є Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ 37989316 (УК у Центр.р.м.Дніпра/Центр.р/22030101), тому воно і виступає органом, який має здійснити повернення сплаченого позивачем судового збору.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача частину судового збору у розмірі – 420,40 грн, а іншу частину у розмірі 420,40 грн – повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ), який зареєстрований 16 квітня 2010 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис за № 155) – розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 – не змінювати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 76, код за ЄДРПОУ 37989316) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок) (квитанція № 0.0.1809449346.1 від 20 серпня 2020 року на суму 840,80 грн, міститься в матеріалах цивільної справи № 203/2995/20).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.М. Ханієва