Ухвала суду № 92160794, 12.10.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/18/20

№ провадження 2/208/1183/20

УХВАЛА

12 жовтня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

За участі секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

Представника позивача – ОСОБА_1 ,

Представника треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору, - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради – Тарасюка О.Л.,

Представника відповідача № 1 ОСОБА_2 , адвоката – Стребіж А.О.,

Представника відповідача № 2 ОСОБА_3 , адвоката – Сафронова О.С.,

Розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали цивільного позову Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості»,

встановив:

02 січня 2020 року до суду надійшла позовна заява Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янсьої міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості», якою заявлені наступні вимоги:

1.Визнати недійсним договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарі укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу та застосувати наслідки недійсності.

2.Скасувати рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень (індексний номер 35978440 від 04.07.2017, згідно якого зареєстроване право приватної власності ОСОБА_3 на станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв.м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Скасувати рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень (індексний номер 35980444 від 04.07.2017, згідно якого зареєстроване право приватної власності ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані ними об`єкти нерухомого майна а саме:

станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв.м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Визнати відсутнім права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.07.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості», за правилами загального позовного провадження.

09.07.2020 року позивачем під час підготовчого провадження подано заяву про зміну предмету позову, згідно до якої позивач посилаючись на ст. 26 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявив про зміну предмету позову, виклав позовну заяву до тих самих сторін у справі, за наступною редакцією, а саме:

1.Визнати недійсним договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів від 04 липня 2017 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношликом Віктором Вікторовичем.

2.Скасувати рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень (індексний номер 35978440 від 04.07.2017, згідно якого зареєстроване право приватної власності ОСОБА_3 на станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв. м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право приватної власності ОСОБА_3 на станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв. м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 838570012104

3.Скасувати рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень (індексний номер 35980444 від 04.07.2017, згідно якого зареєстроване право приватної власності ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані ними об`єкти нерухомого майна а саме:

станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв.м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Визнати відсутнім у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

18.09.2020 року від представника відповідача № 1 ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. подано заяву про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову, з підстав п. 2 ч. 2, ч. З ст. 49 ЦПК України, зазначила що позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально- правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, позивачем - Кам`янською міською радою подано не заяву про зміну предмету позову, оскільки в останні не зазначено інший спосіб захисту, фактично подано заяву про збільшення позовних вимог та вказані додаткові вимоги, пред`явлені до відповідачів.

Крім того, позивачем заявлені нові дві позовні вимоги майнового характеру, оскільки стосуються права власності (припинення права власності) відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Пунктом 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 1 ч. І ст. 3 цього ж Закону визначено, що судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 цього Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, судовий збір справляється у розмірі -1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог, представником позивача не було сплачено судовий збір за збільшеними позовними вимогами, що є підставою для відмови в прийняття такої заяви, оскільки виходячи з положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», недоплачену суму судового збору у разі збільшення позовних вимог позивач зобов`язаний сплатити до звернення до суду з такою заявою, в той же час Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено залишення без руху заяви про збільшення позовних вимог.

Не погодившись із заявою представника відповідача № 1, адвоката Стребіж А.О., представником позивача Кам`янської міської ради Верезуб П.В. подано 12.10.2020 року відповідь на відзив, в якому зазначено що Згідно ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням змін до ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яке передбачає, що «скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)», позивачем до суду була подана заява про зміну предмету позову та приведені позовні вимоги, пов`язані з скасуванням рішення про державну реєстрацію прав власності, у відповідність до законодавства, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У зв`язку з цим відповідачем окремою заявою ініційоване питання щодо необхідності сплати судового збору за додаткову позовну вимогу, яка є супутньою до позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав власності.

Позивач вважає, що позовна вимога щодо скасування державної реєстрації є основною позовною вимогою ї є вимогою немайнового характеру.

В правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України № 21-3944а 16 від 14 березня 2017 року зосереджується про необхідність дослідження суті заявлених позовних вимог, які обкладаються судовим збором, а не лише врахування їх кількості.

За вказаною позицією Верховного суду процесуальна вимога про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права є однією вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , представник 3-ої особи ОСОБА_5 , підтримали позицію щодо фактично позивач змінив предмет спору та додатково за заявлені вимоги що стосуються припинення права приватної власності відповідача № 1 та відповідача № 2 щодо нерухомого майна – станції технічного обслуговування, позивач не повинен сплачувати судовий збір, так як позивач вважає що це вимоги немайнового характеру.

Представник відповідача № 1 – ОСОБА_2 , адвокат Стребіж А.О. підтримала заяву, та просила відмовити Кам`янській міській раді у прийнятті заяви «про зміну предмету позову» у цивільній справі за позовом Кам`янської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості», яка подана 09 липня 2020 року представником позивача - ОСОБА_1 ..

Представник відповідача № 2 – ОСОБА_3 , адвокат Сафронов О.С. підтримав позицію представника відповідача № 1 вцілому.

Заслухав учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заяви про зміну предмету позову, заяви про відмови у прийнятті заяви про зміну предмету позову, суд приходить до наступного висновку.

Так, Так, згідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд:

3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

17) з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;

19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, виклав правову позицію, згідно до якої тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до Постанови ВС у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року Верховний Суд зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Так, права та обов`язки сторін у справі визначені ст.ст. 43, 49 ЦПК України, в тому числі щодо обсягу прав та обов`язків позивача.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

А тому, враховуючи що стороною позивача при зверненні із первісним позовом не було заявлено вимог майнового характеру, як припинення права приватної власності ОСОБА_3 на станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв. м, частини огорожі № 1, 1/4 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 838570012104, та припинення права власності ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , то така позиція позивача не є а ні збільшенням позовних вимог, які раніше не заявлялися, а ні зміною підстав та предмету позову.

Крім того, при вирішені питання про прийняття такої заяви, суд керується приписами ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

За статтею 176 ЦПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на майно, як припинення права власності, мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18).

Позивач при зверненні із позовом заявляючи п`ять немайнових вимог, сплатив судовий збір за кожну немайнову вимогу, що підтверджено платіжними дорученнями № 1186, 1180, 1181, 1184,1185 (т. 1 а.с. 26-30).

При зверненні із заявою щодо зміни предмету позову від 09.07.2020 року, позивач заявляючи додатково дві майнові вимоги, доказів сплати судового збору, в передбаченому законом порядку, не надав.

Згідно пп. 1,2 п.1Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014р. № 358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» установлено, що оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (в тому числі і платежу у вигляді судового збору), є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав; інформація із звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що складений для цілей оподаткування, вноситься безперешкодно та безоплатно до Єдиної бази даних звітів про оцінку. Зазначена інформація складається за встановленою Фондом державного майна формою та є додатком до звіту. Підтвердженням такої вартості слугує звіт про оцінку майна, строк дії якого становить не більше шести місяців з дати оцінки, проте позивачем не надано до суду звіту про оцінку кожного спірного майна, станом на день подачі позову до суду, на підтвердження ціни позову.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від плати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п/п 1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону «Про судовий збір» за подання заяви майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить від 2102 гривень до 735700 гривень, залежно від оціночної вартості майна.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних зав майнового та немайнового характеру.

Позивачем заявлено 7 позовних вимог: дві майнові - про припинення права власності на нерухоме майно, та п`ять немайнових – про визнання недійним договору, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання відповідачів знести станцію технічного обслуговування, проте документів про сплату судового збору у розмірі та порядку, визначеному законодавством, не надано..

Таким чином, позивачу слід надати суду докази сплати судового збору за майнову вимогу про звернення стягнення на майно, виходячи з вищенаведених вимог, з урахуванням дійсної ціни позову та вартості спірного нерухомого майна станом на день подачі позову, а також надати докази сплати судового збору за кожну немайнову вимогу.

Також слід зазначити, за ким зареєстровано на даний час право власності на нерухоме майно, на підтвердження чого надати відповідні належні докази, зокрема, Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду, враховуючи наявність підстав звільнення від сплати судового збору.

Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, встановив в межах підготовчого провадження під час судового засідання 18.09.2020 року, що подана заява про зміну предмету позову від 09.07.2020 року, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175,177 ЦПК України, судом було роз`яснено необхідність стороні позивача з`ясувати обсяг заявлених позовних вимог, які підтримуються позивачем, та вирішити питання щодо сплати судового збору, та наслідки невиконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

За клопотанням сторони позивача, під час підготовчого провадження, у судовому засіданні 18.09.2020 року було оголошено перерву для з`ясування позиції сторони позивача та обсягу позовних вимог які підтримуються стороною позивача, та сплати судового збору.

Під час судового засідання 12.10.2020 року прибувши до суду, представник позивача зазначив, що вони вважають, що скасування державної реєстрації прав власності є основною вимогою, а скасування права власності на заявлене нерухоме майно є похідним, а тому це є одна вимога немайнового характеру і сплачувати додатково судовий збір за вимоги які заявлені у п. 2 та п. 3 прохальної частини заяви від 09.07.2020 року сторона позивача не буде.

Як встановлено в ході підготовчого провадження, вказані недоліки не узгоджуються із приписами ЦПК України.

Так, згідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК (1618-15 ) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК ( 1618-15 ) виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК ( 1618-15 ).

Тому в разі надходження до суду однієї заяви (клопотань) щодо заявлених позовних вимог про їх збільшення, доповнення, зміну, та інше, саме суд виходячи зі змісту таких заяв, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Таким чином, встановив, що позивачем при зверненні із заявою про зміну предмету позову (т. 2 а.с. 7-9) від 09.07.2020 року, фактично заявлені нові позовні вимоги, що не узгоджується із правами визначеними п. 2 ч. 2 ст. 49, ч. 3 ст. 49 ЦПК України, так як у позивача є лише право на збільшення або зменшення позовних вимог та зміну предмету позову, тобто тих вимог які вже заявлені, а тому таке право позивач має право реалізувати шляхом звернення із новим позовом, в передбаченому ЦПК України порядку, а не в межах існуючого провадження, так як одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду викладена у Постанові від 03.08.2020 року у справі № 911/2139/19 згідно до якої, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, що в період з 18.09.2020 року по 12.10.2020 року позивачем не усунуто зазначених недоліків, судовий збір за заявлені вимоги майнового характеру не сплачений, що фактично згідно до заяви про зміну предмету позову, позивачем заявлено дві майнові вимоги викладені у п. 2 і п. 3 прохальної частини, заявляючи про позбавлення майнових прав на нерухоме майно, стороною позивача фактично заявлені нові позовні вимоги що не узгоджується із приписами п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а тому заява про зміну предмету позову, є такою що подана в порушення п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, без дотримання вимог передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, що позивачем вказані недоліки не усунуті, то позовна заява буде вважаться неподаною та підлягає поверненню.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

А тому, встановив що заява про зміну предмету позову від 09.07.2020 року є такою, що не узгоджується, з одночасно заявленими вимогами щодо зміни предмету та підстави позову, фактично заявляючи нові позовні вимоги майнового характеру, що стосується майнових прав відповідачів, без дотримання загальних вимог до позовних заяв передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то її повернення не обмежує прав позивача на звернення із позовом в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. п. 2 ч. 2 ст. 49, 175-177, 185, 189, 197, ЦПК України, -

ухвалив:

Заяву Кам`янської міської ради «про зміну предмету позову від 09 липня 2020 року» - повернути.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Повний текст ухвали складений 12.10.2020 року.

Суддя Івченко Т. П.