Рішення № 9215983, 13.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" квітня 2010 р.Справа № 1/164/09-НР

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –Чумак О.В., довіреність № 50 від 01.06.09р.;

від відповідача –не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 1/164/09-НР

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рідний продукт”,

(юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, смт.Ювілейне, вул.

Радгоспна, 36; фактична: 49054, м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, 101, кімн.437),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнесхолл”, (54020,

м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/2),

про: стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рідний продукт” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнесхолл”, (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009р. у справі № 1/164/09 частково задоволено позов ТОВ "Рідний продукт" до ТОВ "Бізнесхолл ", щодо стягнення з ТОВ "Бізнесхолл " на користь ТОВ "Рідний продукт" суми боргу та штрафних санкцій, які складаються з: 30 484,83 гри. - основного боргу; 4 495,69 грн. - збитки від інфляції; 4 183,77 грн. - пені; 3 021,38 грн. - річні; 421,58 грн. - держмита; 109,98 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009р. у справі № 1/164/09 відмовлено позивачу в частині нарахування штрафної неустойки в розмірі З 048,48 грн. на підставі ст. 61 Конституції України.

24.07.2009 р. відповідачем була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009р. у справі № 1/164/09. В апеляційній скарзі відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, просить скасувати вищезазначене рішення господарського суду Миколаївської області та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Оскаржуючи рішення, відповідач посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права; не доказані обставини, які суд визнав встановленими.

25.08.2009р. Одеський апеляційний господарський суд прийняв постанову по справі №1/164/09, відповідно до якої апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення; рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009р. у справі №1/164/09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суд України від 23.11.2009 р. по справі № 1/164/09, касаційну скаргу відповідача була задоволена частково, а саме: в частині стягнення суми боргу в розмірі 30 484,83 грн. залишив рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009 р. без змін

в частині стягнення 4 495,69 грн. - збитків від інфляції, 4 183,77 грн. - пені, 3 021,38 грн. - річних - передати на новий розгляд, оскільки в накладній № 3658 від 28.05.2008р. зазначений інший договір та задоволення позову в частині стягнення пені, інфляційних процентів, річних саме в тому розмірі, в якому зазначено саме в рішенні суду і є передчасним.

Виходячи з наведеного суд приходить до наступного:

27 червня 2007р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки товару № SІМ-27-06/07 від 27.07.2007 р. (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, вказаний в накладній, а покупець прийняти та сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

За умовами договору, в період з 25.03.2008 р. по 28.05.2008 р. позивач передав відповідачу товар на суму 104 462,91 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2429 від 25.03.2008 р., № 2437 від 31.03.2008 р., № 2721 від 14.04.2008 р., № 2731 від 25.04.2008 р., № 3633 від 06.05.2008 р., № 3642 від 14.05.2008          р., № 3657 від 26.05.2008 р. та № 3658 від 28.05.2008 р.).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 275 000 грн., про що свідчать виписки банку (а.с. 32-40).

Відповідачем було здійснено повернення товару на суму 82 457,75 грн., про що свідчать видаткові накладні на повернення.

30.06.2008р. позивач та відповідач склали акт звірки взаємних розрахунків, в якому вказали, що станом на 30.06.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 279 265,74 грн. В наведеному акті перелічені всі накладні, за якими відбувалась передача товару, в тому числі і спірна видаткова накладна № 03658 від 28.05.2008р. Вказаний акт підписаний двома сторонами та скріплений мокрими печатками підприємств. Станом на 31.08.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 134 048,27 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 31.08.2008 р. підписаний обома сторонами.

21.04.2009          р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 61, в який просив сплатити заборгованість в розмірі 30 484,83 грн., яка залишена без відповіді та задоволення. Відповідач здійснював оплату товару за наступними накладними: БВ-0000274 від 29.05.2008р. на суму 6000грн.; БН-0000297 від 10.06.2008 р. на суму 30000 грн.; БВ-0000381 від 23.07.2008 р. на суму 50000 грн.; БВ-0000391 від 29.07.2008 р. на суму 40000 грн.; БВ-0000403 від 04.08.2008 р. на суму 50000 грн.; БВ-0000499 від 18.09.2008 р. на суму 70000 грн.; БВ-0000544 від 10.10.2008 р. на суму 9000 грн.; БВ-0000519 від 12.09.2008 р. на суму 10000 грн.; БВ-0000074 від 09.02.2009 р. на суму 10000 грн.

Підставою оплати яких зазначено у вказаних банківських виписках є Договір поставки (або просто –Договір) без вказівки на номер та дату.

Таким чином, у всіх первинних документах (видаткових накладних, накладних на повернення товару, банківських виписках) містяться різні підстави для здійснення операцій.

Але, як зазначено позивачем у судовому засіданні, між позивачем та відповідачем не існували інших договірних зобов'язань, крім договору поставки № SІМ-27-06/07 від 27.07.2007 р. і тому доводи відповідача, що поставка товару по видатковим накладним не має відношення до спірних правовідносин згідно Договору поставки № SІМ-27-06/07 від 27.07.2007 р. є безпідставними тому, що такими ж аргументами можливо оспорювати факт оплати відповідачем саме за отриманий товар.

Відповідачем не надано до суду документів, які б спростували факт існувало і інших договорів між сторонами.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наказу | Положення Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку"- первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Наведені вимоги законодавства України не вказують на обов'язковість наявності в первинному документі посилань на Договори, номер договору та його дату, або інші документи і тому суб'єкти господарювання не зобов'язані законом посилатися або точно посилатися на підстави здійснення своїх операцій у первинних документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач сплачує позивачу 10 % річних. За розрахунком позивача сума 10 % річних складає –3021 грн. 38 коп. та сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 4495 грн. 69 коп.

Судом за власної ініціативою перераховано суму збитків від інфляції за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3.; згідно здійсненого розрахунку сума складає 4414 грн. 45 коп.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 4183 грн. 77 коп. за період з 06.06.2008р. по 06.02.2009р. обрахувавши цей період, як 180 днів прострочки, але судом за власної ініціативи перераховано пеню та строк закінчення 180 днів прострочки становить 03.12.2008р. та складає менше днів чим розраховано позивачем, тому суд вважає задовольнити суму пені яку просить стягнути позивач.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю “Рідний продукт” - задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнесхолл” (54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/2, р/р 26003001308264 в ЗАО “ОТП Банк”, м.Миколаїв, МФО 326911, ЄДРПОУ 34033604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Рідний продукт” (49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 101, кімн. 437, р/р 26008116064500 в АКІБ “УкрСіббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 34560700) 4414 грн. 45 коп. - збитків від інфляції, 4183грн. 77 коп. - пені, 3021грн. 38 коп. - 10% річних.

3.          В інший частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя