Рішення № 92158537, 12.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4653/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону (В/Ч 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа – Одеський загін морської охорони (в/ч 1485) Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону (В/Ч 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа – Одеський загін морської охорони (в/ч 1485) Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.04.2016 року по 01.03.2018 рік;

зобов`язати Одеський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 рік;

визнати протиправною бездіяльність Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року;

зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач був кадровим військовослужбовцем із загальним стажем проходження військової служби в Державній прикордонній службі України понад 13 років. В період часу з 07.06.2014 року по 17.06.2014 рік позивач безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції. В періоди з 09.08.2013 року по 31.03.2016 рік позивач проходив військову службу в Південному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України; з 01.04.2016 року по 19.03.2019 рік - в Одеському прикордонному загону. Наказом від 19.03.2019 року № 98-ОС начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2138, відомча абревіатура - 26 прикордонний загін) позивача, лейтенанта, начальника групи дільничних інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «Південний» відділу прикордонної служби «Південний» звільнено в запас Збройних сил України за станом здоров`я.

У період служби та станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу з ним не проведено розрахунків щодо виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення. На день звільнення з військової служби позивачу не було відомо про те, що Одеський прикордонний загін, Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України невірно обраховували розмір грошового забезпечення і виплачували його без проведення індексації.

Так, листами від 13 січня 2020 року за № 11/П-97, від 13 лютого 2020 року № 11/П-97/1 у відповідь на звернення. Одеським прикордонним загоном повідомлено про відсутність первинних бухгалтерських документів для розрахунку індексації за період з 01.04.2016 року по 01.03.2018 рік та надані довідки про грошове забезпечення за відповідні періоди (довідки №№ 2-5 від 13.01.2020 року). До цього часу заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення позивачу не виплачена.

Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України позивачу відмовлено у виплаті індексації листом від 05.03.2020 року.

Одеський загін морської охорони, який під час проходження позивачем служби здійснював фінансове забезпечення військовослужбовців Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, проінформував листом від 23.03.2020 року № 11/П-12, що у період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 рік індексація не виплачувалась та при надходженні фінансування на зазначені цілі вона буде виплачена, проте до цього часу прийняте зобов`язання не виконано.

Позивач вважає, що відповідачі протиправно не нарахували та не виплатили йому індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», чим порушили його право на забезпечення достатнього життєвого рівня в умовах зростання цін.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 та з метою врегулювання окремих питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 року (що діяв з 01.01.2016 року по 01.03.2018 рік) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Тобто, грошове забезпечення військовослужбовців вищевказаним наказом було значно збільшено за рахунок стимулюючих виплат.

Проте, відповідно до приписів абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо визначення базового місяця індексації, позивач посилається на пункт 5 Порядку № 1078, який дає підстави для висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, базовим місяцем для обчислення індексації у зазначені періоди є січень 2008 року, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Відповідачем – Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України до суду подано відзив на позовну заяву від 30.09.2020 року № 39932/90, в якому вказано, що з метою не порушення бюджетного законодавства, при проведенні індексації грошових доходів працівників та військовослужбовців керівних установ, фактичні видатки установи на заробітну плату та грошове забезпечення проводилися лише в межах фонду заробітної плати та грошового забезпечення, затвердженого кошторисом.

Вимога позивача щодо застосування базовим місяцем 01.01.2008 року є безпідставною, у зв`язку з тим, що як зазначено самим позивачем він проходив службу у різних юридичних особах на різних посадах де можливо передбачені вищі посадові оклади, тому базовий місяць у зв`язку зі змінами посадових окладів могли змінюватися.

Від відповідача - Одеського прикордонного загону (В/Ч 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України відзив на позовну заяву не надійшов. З урахуванням ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 22 квітня 201 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій, серія НОМЕР_2 . (а.с.19)

Відповідно до витягу з наказу начальника 26 прикордонного загону Південного регіонального управління державної прикордонної служби України від 20 березня 2019 року № 100-ОС (а.с.20) наказано, зокрема:

Лейтенанта ОСОБА_1 (П-031523), начальника групи дільничних інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «Південний» (тип В) відділу прикордонної служби "Південний" І категорії (тип Б), звільненого наказом начальника 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 98-ОС від 19 березня 2019 року в запас Збройних Сил України, за підпунктом «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без надання права носіння військової форми одягу.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби у сумі 65256 грн.

Відповідно до ч. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами та доповненнями) виплатити грошову компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік. Грошову компенсацію за 06 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік.

Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік не отримав.

Виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно з урахуванням утриманих податків та інших утримань у сумі 20214,57 грн.

Позивач звернувся з листом від 20.12.2019 року до начальника Одеського прикордонного загону полковнику Лаврентьєва С.А. в якому просив, зокрема: здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 20.03.2019 року; виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 20.03.2019 року. (а.с.28-29)

Листом від 13.01.2020 року № 11/П-97 Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина А2138) (а.с.30) на заяву від 20.12.2019 за вх. № П-97, повідомлено позивача, що розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 20.03.2019 року буде здійснений після отримання грошових карток від галузевого Державного архіву Державної прикордонної служби України.

Також, позивач звернувся з листом від 02.03.2020 року до начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Мулу С.А. (а.с.36-38) в якому просив, зокрема: здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 2014 по 2016 рік; виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 2014 по 2016 рік перебування у Південному регіональному управлінні.

Листом від 05.03.2020 року № 11-2/П-51 Південне регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с.39) за результатами розгляну заяви повідомлено, що кошти на виплату індексацію грошового забезпечення за вказаний період враховані на потреби Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління на поточний місяць, виплата буде здійсненна у встановленому порядку.

Разом з тим, листом від 23.03.2020 року № 11/П-12 Командир військової частини 1485 ОСОБА_2 повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення під час проходження служби з серпня 2013 року по березень 2016 року була виплачена частково, в розмірі 3249,09 грн. Виплата індексація залежить від обсягу фінансування на відповідний рік. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Одеського загону морської охорони з січня 2016 року по березень 2016 року не було. При надходженні фінансування на зазначені цілі позивачу буде нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення на розрахунковий рахунок за період з січня по березень 2016 року. (а.с.45)

Відповідно до архівної відомості за 2016 рік, позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період не нарахована. (а.с.48)

Не погоджуючись, із бездіяльністю Одеського прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.04.2016 року по 01.03.2018 рік; бездіяльністю Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

В свою чергу суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Посилання відповідача - Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, як на підставу не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення у спірний період не було, тощо – є необґрунтованими.

Так, положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів відсутності фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, а також не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом заявленого позивачем позову (основною самостійною вимогою) є визнання протиправною бездіяльності відповідачів.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, неприйняття рішення за клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тощо).

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2019 року у справі № 855/314/19.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р.).

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідачів допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто є протиправною, тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, позивач у позовних вимогах просить визначити базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 рік – слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». В свою чергу, роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації.

З огляду на зазначене, індексація грошового забезпечення підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Так, на момент початку невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, пункт 5 Порядку № 1078 передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року за № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - постанова № 1294).

Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Як встановлено судом, вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. за № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року (далі - постанова № 704).

Проаналізувавши постанову Кабміну України № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, судом вбачається незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, незмінність посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону (В/Ч 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа – Одеський загін морської охорони (в/ч 1485) Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.04.2016 року по 01.03.2018 рік.

Зобов`язати Одеський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року.

Зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 )

Відповідач: Одеський прикордонний загін (В/Ч 2138) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321386, 65121, м.Одеса, вул.Левіткна, 113, в/ч 2138)

Відповідач: Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321802, 65014, м.Одеса, вул.Жуковського, 1)

Третя особа: Одеський загін морської охорони (в/ч 1485) Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (65026, м.Одеса, вул. Приморська, 37)

Суддя П.П. Марин

.