Рішення № 92158362, 09.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 р. № 400/3748/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі-позивач) з адміністративним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Миколаївському обласному військовому комісаріату в період з 16.06.2016 року по 28.02.2018 рік;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 16.06.2016 року по 28.02.2018 рік, із встановленням для нарахування індексації базового місяця січень 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби з 16.06.2016 р. по 28.02.2018 р. йому не нараховувалась та не була виплачена індексація грошового забезпечення. Також, на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не було проведено виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, у зв`язку з чим позивач після звільнення з військової служби звернувся до відповідача з проханням виплатити йому індексацію грошового забезпечення. Але листом від 12.08.2020 р. відповідач відмовив.

Ухвалою від 11.09.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 1992 року по 04.07.2020 рік проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом Командувача військ Оперативного командування «Південь» від 03.07.2020 року №186 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом військового комісара Центрального районного військового комісаріату від 03.07.2020 року №77 з 04.07.2020 виключено зі списків особового складу військкомату та всіх видів забезпечення.

Втім, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не було проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 28.02.2018.

24.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення.

Листом від 12.08.2020 року Миколаївський обласний військовий комісаріат повідомив, що проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Протягом 2016-2018 років фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатків на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено. Індексація за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року не нараховувалась і не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Отже, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 14.07.2017 року по 28.02.2018 року є порушенням вимог Закону № 1282 та порушує права позивача.

Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Тобто точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Разом з тим, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 року №1294 (далі-постанова №1294), якою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Однак здійснення нарахування індексації грошового забезпечення відноситься до дискреційних повноважень відповідача та належить до виключної компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, тому не має права здійснювати аналіз правильності проведення розрахунку позивачем.

Суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача слід вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

На думку суду, зобов`язання відповідача вчинити дані дії є найбільш ефективним способом відновлення порушеного права позивача, який відповідає характеру даного порушення з урахуванням обставин даної справи.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 08299180) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 08299180) щодо відмови провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Миколаївському обласному військовому комісаріату за період з 16.06.2016 р. по 28.02.2018 р.

3. Зобов`язати Миколаївський обласний військовий комісаріат (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 08299180) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар